2. Висічення (некректомія) нежиттєздатних твердих тканин зуба.

Передбачає кінцеве видалення всіх нежиттєздатних тканин і продуктів їх розпаду. Проводиться за допомогою:

різного розміру екскаваторів, які використовують першими і які мають бути гострими. Екскавацію дентину проводять почергово починаючи від кожної із стінок важелеподібними рухами. В плащовому дентині напрям вертикальний, в біля пульпарного– горизонтальний.

різних борів – шаровидні, фісурні, оберненоконусні – для видалення інфільтрованого і більш щільного дентину. При хронічному глибокому карієсі некректомію проводять великим шаровидним бором. А при гострому глибокому залишають навіть шар розм’якшеного дентину при умові наступного ремінералізуючого лікування.

3. Формування порожнини.

Передбачає створення такої форми каріозної порожнини, яка була б спроможна довгий час утримувати пломбувальний матеріал і зберігати пломбу.

 

Матеріал	Вимоги до порожнини
Цемент склоіономерний	Грушоподібна форма, допускаються нависаючі краї при малій хронічній порожнині.
Цемент силікатний	Чітко сформовані прямі кути, ретенційні пункти.
Амальгама	Чітко сформовані прямі кути, ретенційні пункти.
Хімічного твердіння	Грушоподібна форма, допускаються нависаючі краї при малій хронічній порожнині.
Фотополімери	Більш складна конфігураціяпорожнини, внутрішні кути і контуримають бути згладжені і заокруглені

 

Оптимальною вважається порожнина із плоским дном і перпендикулярними до неї стінками. В залежності від каріозного процесу порожнина може мати овальну, трикутну, хрестоподібну, циліндричну форму. Для фіксації пломби на стінках порожнини створюють ретенційні пункти у вигляді борозни, заглиблення, насічок. При малих і широких порожнинах допускається нахил під кутом 80-85º відносно дна.

 

Вид карієсу	Вимоги до порожнини
Хронічний поверхневий	Дві порожнини на жувальній поверхні
Гострий поверхневий	Дві порожнини об’єднують в одну
Глибокий	Дно має конфігурацію пульпи і її рогів

 

4. Обробка (фінірування) емалевого краю каріозної порожнини. Передбачає видалення тріщин, нерівностей та нез'єднаних з дентином частин емалі. Під фотополімери проводять заокруглення чи висічення нависаючого краю емалі  під кутом 45º(фальц,скос). Це роблять фінірами і карборундовими головками.

Ускладнення:

        Недостатнє припарування каріозної порожнини

        Перфорація дна каріозної порожнини

        Перфорація стінки каріозної порожнини

        Облом стінки каріозної порожнини

        Пошкодження бором сусідніх зубів

        Пошкодження ясенного краю.

Концепція мінімально інвазивного лікування карієсу зубів стає стандартом сучасної стоматології. На сьогодні лікарі мають необхідні пломбувальні матеріали,з адгезивноютехнологією для заповнення дуже малих дефектів зубних тканин. Розроблені відповідні класифікації для адекватної оцінки стадії і розміру каріозного ураження., що є немаловажливим.

У стоматології основний обсяг оперативних втручань припадає на препарування твердих тканин зубів з приводу каріозних ускладнень. До теперішнього часу карієс залишається одним з найпоширеніших захворювань людини. У деяких регіонах ураженість населення становить 100%. Ще порівняно недавно класифікація, препарування та пломбування каріозних порожнин проводилося згідно з класичними принципами запропонованими Блеком більше ста років тому, ще в кінці 19-го століття. Класифікація Блека, його підходи до лікування карієсу відображали рівень знань того часу і рівень технічного та матеріального забезпечення. Основним принципом було "розширення ради попередження". У подальшому, підходи Блека багато критикувалися і змінювалися, в основному, у бік більш щадного відношення до тканин. Проте ця критика не знаходила реального відображення в житті, поки в розпорядженні стоматологів в 60-х роках минулого століття не опинилися композитні матеріали і адгезивні технології, а також нових даних про будову твердих тканин зубів і процесах ремінералізації. Ось тоді питання зміни підходів до лікування карієсу стали дійсно актуальними.

Таким чином, нові технології з одного боку дають лікарю широкі можливості, а з іншого ставлять перед лікарем кілька запитань і завдань:

1. Яким чином діагностувати карієс на ранніх стадіях?

2. Як його класифікувати?

3. Як препарувати невеликі пошкодження з мінімальною травмою для здорових тканин зуба?

 

 

 

 

Препарування при роботі з I класом за Блеком є найбільш наочним і простим з технічної точки зору.

При локалізації каріозної порожнини на жувальній поверхні висікають тільки демінералізовану емаль, залишаючи вхідний отвір як можна меншого розміру. Показово застосування кулястого алмазного бору при оперативному лікуванні поверхневого карієсу, коли, як відомо, пошкодженна лише зубна емаль. При цьому відбувається максимальне збереження здорової емалі і одночасне фінірування її країв. При більш глибокому ураженні рекомендується починати видалення емалі алмазним, кулястим або оберноноконусним бором малого діаметру з формуванням невеликого вхідного отвору. Потім у порожнину вводять кулястий, грушоподібний або овальний бор і ретельно видаляють весь розм'якшений дентин. При цьому зберігають, наскільки це можливо, емаль по краях порожнини, що навіть не має належного дентину. У результаті виходить порожнина грушоподібної форми з невеликим вхідним отвором. СІЦ вносять у порожнину невеликою гладилкою. Спочатку ретельно заповнюють внутрішню, а потім цементом заповнюють всю порожнину. При цьому СІЦ вносять з невеликим надлишком, ї  покривають навіть прилеглі заглиблення та фісури.

Слід мати на увазі, що чим менший вхідний отвір, тим довше прослужить пломба.

При глибокому карієсі робота в плащової дентині ведеться твердосплавними або алмазними борами кулястої, або овальної форми з видаленням розм'якшених нежиттєздатних тканин. При ураженні навколопульпарного дентину використовуються тільки твердосплавні кулясті (овальні) бори; припустимо проводити препарування овальним бором для максимального видалення некротизованих тканин без ризику розсічення рогів пульпи.

Методика дозволяє зберегти всі здорові тканини за умови так званих відкритих фісур, не з'єднуючи їх між собою. У разі закритих (глибоких, каплеподобних) пігментованих фісур з ознаками початкового ураження карієсом додатково проводять їх видалення кулястим або огнеподобним бором у межах емалі.

Потім емаль протравлюється по краю і біля області фісур, і порожнину пломбують відповідно до інструкції з використанням пломбувального матеріалу

Современные методы лечения патологии твердых тканей зуба предполагают препарирование некротизированных тканей с последующим пломбированием образовавшегося дефекта. Развитие абразивных вращающихся инструментов, высокоскоростных наконечников и стоматологических машин привело к усложнению технологии препарирования. Болезненность процедуры вызывает необходимость применения различных методов медикаментозного обезболивания стоматологического пациента, что в свою очередь вызывает дополнительные риски. Более того, существуют группы пациентов, которым невозможно оказать стоматологическую помощь в полном объеме по ряду причин: отдаленные районы проживания, социальный статус, возраст, болезненные и психосоматические состояния. Art-метод — один из альтернативных методов лечения патологии твердых тканей зуб, разработанный стоматологами для «проблемных» пациентов и ситуаций. В настоящей статье дана его подробная характеристика, описаны инструменты, методики, показания к применению. Приведен клинический пример использования ручного препарирования у больных с хронической почечной недостаточностью, находящихся на постоянной заместительной терапии.