МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологія імені С.З.Гжицького
Кафедра фармакології та токсикології
Індивідуальне навчально-дослідне завдання
На тему: Лікарська рослинна сировина бузини чорної, заготівля, використання.
TRINITI
Виконала:
Студентка І курсу, 3 п/групи, ФВМ
TRINITI
Львів – 2011р.
План
Ботанічна характеристика.
Ареал бузини чорної.
Хімічний склад.
Збір, заготівля і сушіння.
Фармакологічні властивості і використання.
Застосування.
Лікарські форми і застосування.
Рецепти.
Ботанічна характеристика.
Бузина чорна ( Sambucus nigra ) Місцеві назва - бозняк, буз, самбук, бездерево. Гіллястий кущ або невелике деревце родини адоксових (5-5,5 м заввишки) з світло- бурою тріщинуватою корою. Пагони буруваті, засіяні коричневими сочевиками, всередині містять широку, білу, м'яку серцевину. Листки 35 см завдовжки, супротивні, непарноперисті. Листочки яйцеподібні або яйцеподібно-довгасті, гостропилчасті, з косовитягнутою вершиною, по жилках опушені. При розтиранні відчувається неприємний запах. Квітки дрібні, жовтувато-білі, зібрані в щиткоподібні волоті з п'ятьма головними гілочками. Віночок п'ятипелюстковий (до 5 мм у діаметрі), тичинок 4-5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід - тринасінна кістянка, чорно-ліловий.
Бузина чорна росте в підліску листяних і мішаних лісів, по чагарниках, на лісових порубах, узбіччі лісових доріг, на узліссях. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні - червні. Поширена майже по всій Україні, особливо у правобережному і лівобережному Лісостепу, Закарпатті, Прикарпатті, рідше на Поліссі, в Степу, в Криму і в Карпатах. Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Кіровоградській, Харківській, Полтавській, Донецькій, Сумській, Тернопільській, Івано-Франківській, Львівській, Чернівецькій і Закарпатській областях. Запаси сировини значні.
Цвіте в травні-червні, плоди дозрівають в серпні-вересні. Навесні збирають молоді листочки, в період повного квітування — квітки, кору — влітку, а ягоди — восени. Немолоде листя і незрілі плоди отруйні.
Фото бузини чорної.
Фото бузини чорної.
Фото бузини чорної.
Дика чорна бузина
Ареал бузини чорної.
Поширена в південно - західної та південної смузі європейській частині Росії, у Білорусі, в Україні, серед стосів Кавказу до среднегорного поясу. Зростає в підлісках листяних лісів, рідше змішаних і хвойних, на родючих землях, на узліссях. У культурі часто є у садах півдні України, Молдови і Кавказі; їх можна також побачити у багатьох містах України. Легко дичавіє. У європейській частини і Кавказі в підліску широколистяних лісів серед заростей чагарників, часто вздовж шляхів та на бур'янистих місцях іноді по річках. Воліє вологі багаті грунту. Часто культивується як декоративне : є форма з розсіченими листям, ряболисті, плакучі, низькорослі, з кулястої кроною, з плодами різного кольору.
Бузина чорна зростає у підліску широколистяних рідше змішаних і хвойних лісів, по узліссям, в заростях чагарників. У горах сягає верхнього поясу. На Кавказі зустрічається неуважно і групами, переважно у гірських лісах - під запоною буку, каштана, граба і липи; у вологих тінистих ущелинах утворює витягнуті вздовж них вузькі зарості. Зазвичай утворює невеликі групи, нерідко зростає поодинокими екземплярами. У лісах від багатими грунтами підлісок з бузини займає значні площі. Іноді є у пришляхових лісонасадженнях і полезахисних шпальтах. У декоративних посадках їх можна часто натрапити у парках, населених пунктів - під стінами будинків, парканів і вологих родючих грунтах; виносить тимчасову сухість повітря. Розмножують посівом насіння восени чи навесні (після чотиримісячній стратифікації); можна розводити також відведеннями і живцюванням. Культивується з давнини.
Хімічний склад.
Усі частини рослини містять великий набір біологічно активних речовин: коріння – сапоніни, дубильні й гіркі речовини; кора – ефірну олію, холін, фітостерин, цукри, органічні кислоти, пектинові й дубильні речовини; квітки – ефірну олію (0,025–0,03%), вітамін С (до 82 мг%), глікозиди самбунігрин і рутин, слиз, дубильні речовини, холін, цукри, органічні кислоти (кавову, валер'янову, яблучну, оцтову), фітостерин; листя – самбунігрин (0,11 %), алкалоїд коніїн і сонгвінарин, ефірну олію, смоли, вітамін С (280 мг %), каротин (14–50 мг %), старе листя — аскорбінова кислота (до 280 мг%) і каротин (0,014 %); у плодах є цукри, органічні кислоти (винна, оцтова, валеріанова, лимонна), каротин, аскорбінова кислота (10–15 мг %), самбуцин, рутин, хризантемін, дубильні речовини, барвники, тирозин, сліди ефірних олій. У недозрілих ягодах виявлено самбунігрин, у насінні — жирну олію, у корі - летка олія, колін, фітостерин, цукри, алкалоїд подібний коніїну, кислоти, пектинові та дубильні речовини..
Збір, заготівля і сушіння.
Використовують кору, квітки, листя, плоди і коріння. Квітки збирають час цвітіння рослин до початку осипання віночків (червень-липень). При пізнішому зборі квітки при сушці темніють. Зрізають суцвіття ножами або сікаторами, складають рихло в кошики і негайно відправляють на сушку. Заготівка квіток продовжується 15-20 днів. Сушать під наметом з доброю вентиляцією (при повільному сушінні віночки квіток буріють) або в сушарці при температурі 40°. Кінець сушки визначають по ламкості гілочок суцвіття. Після висихання суцвіття обмолочують і відділяють квітки від гілочок суцвіття і інших домішок на гратах або віялках. Сушіння потрібно вести дуже обережно, щоб ферменти квітки не зруйнували діючих речовин. Сухої сировини виходить 18—20 % . Строк придатності — 3 роки. Кору знімають навесні, плоди — у період повної стиглості. Сушать у печах або сушарках при температурі 60—65°. Сухих плодів виходить 15 % ; строк придатності — 6 місяців. Листя заготовляють під час цвітіння рослини. Спочатку його пров'ялюють на сонці, а потім досушують у затінку. Сухої сировини виходить 20 % . Коріння копають після дозрівання плодів. Його миють, розрізують на куски і сушать на сонці або в протоплених приміщеннях. Сухої сировини виходить 25 % .
Готову сировину пакують у мішки по 20 кг або в тюки по 50 кг. Зберігають на стелажах, в сухих, затемнених, добре провітрювальних приміщеннях. Сировина бузини легко відволожується і пліснявіє.
Фармакологічні властивості і використання.
Фармакологічна дія різних частин рослини не однакова і залежить від кількісного та якісного складу біологічно активних речовин. Сечогінні властивості мають усі частини рослини; потогінні й протизапальні – кора, листя, квітки, плоди. Плоди, а у великих дозах і кора та коріння, мають послаблюючі властивості. Квіткам, крім того, властива болетамувальна дія. Препарати Бузини чорної широко використовуються і в науковій, і в народній медицині. Настій квіток рекомендується науковою медициною як потогінний засіб при запаленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюваннях нирок і сечового міхура, при невралгії. Завдяки сечогінним властивостям препарати Бузини чорної ефективні при лікуванні хронічної ниркової недостатності. В гінекологічній практиці настій квіток використовують внутрішньо і для спринцювань та ванночок при запальних захворюваннях піхви. Квітки бузини входять до складу потогінних, пом'якшувальних і послаблюючих зборів, а також до зборів для спринцювань і клізмочок. Нарівні з квітками у народній медицині використовують коріння, кору, листя і ягоди рослини. Так, настій квіток і листя або відвар кори вживають при захворюваннях дихальних шляхів, запорі, геморої, як жовчогінний засіб, при подагрі, артриті, анемії, ожирінні, хронічних хворобах шкіри (зокрема, при псоріазі). Відвари коріння і кори використовують і при діабеті, хворобах нирок і набряках. Свіжі ягоди вживають при ревматизмі і невралгіях. Із сушених ягід готують киселі, які вживають як послаблюючий засіб. Настій сушених ягід сприяє випорожненню кишечника, поліпшує жовчовиділення, посилює діурез. Препарати Бузини чорної використовують і у вигляді полоскань та примочок при ангіні, запаленні ротової порожнини й горла, при хворобах вух і очей, подагрі, утворенні гемороїдальних вузлів. Ванни з відвару коріння й квіток вважаються ефективним засобом при ревматоїдному й подагричному поліартриті.