МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологія імені С.З.Гжицького

Кафедра фармакології та токсикології

Індивідуальне навчально-дослідне завдання На тему: Лікарська рослинна сировина валеріани лікарської, застосування,

хімічний склад.

Виконала:

Студентка І курсу, 3 п/групи, ФВМ

TRINITI

Львів – 2011р.

План

Ботанічна характеристика.

Фото валеріани лікарської.

«Місце проживання».

Хiмiчний склад.

Заготівля і зберігання.

Фармакологічні властивості і використання.

Застосування.

Рецепти з використанням валеріаяни.

Ботанічна характеристика.

Valeriana officinalis - багатолітня трав'яниста рослина висотою від 50 см до 2 м. У перший рік життя утворюється лише розетка прикореневого листя, на другій - квітконосні стебла. Кореневище коротке, вертикальне, з багато чисельним корінням. Стебла прямі, усередині порожнисті, зовні борознисті, в нижній частині блідо- фіолетового кольору. Листя непарноперисторассеченні, нижні - черешкові, верхні сидячі. У верхній частині стебло гіллясте, утворює щитковидні або волотисті суцвіття. Віночок рожевого кольору, воронко видний. Тичинок три, товкач один з нижньою зав'яззю. Плід - сім'янка з чубком. Квітне з кінця травня до серпня, плоди дозрівають в червні-вересні.

Поширення. Росте майже по всій території України на заболочених низинах, суходільних луках, по берегах річок і боліт, у заливних лісах, на трав'яних і торфових заплавних болотах, серед чагарників, на степових схилах, лучних і різнотравних степах. Рослина культивується. Чагарників, зручних для заготівки, не утворює, тому обробляється в середній смузі в багатьох радгоспах. На плантаціях отримують сировину кращої якості. Кореневища в культивованих рослин удвічі більше.

Фото валеріани лікарської.

Фото валеріани лікарської.

Фото валеріани лікарської.

«Місце проживання».

У степу, по кам'янистих гірських схилах, переважно на вологих лугах, в заплавах річок, серед чагарників, на болотах, в лісах. У північних районах валеріана має тонше коріння, в південних районах кореневище і коріння більші. Обробляється на родючих, краще лугово-болотяних грунтах або на вологих ділянках. Грунт удобрюють мінеральними добривами азоту, фосфору, калія в співвідношенні 1:3:2. Розмножують свіжим насінням. Посів літній, осінній або передзимовий на глибину 1-2 см з міжряддями 45-60 див. Останнім часом розмножують кореневищними нащадками і вирощують як однорічну культуру. Урожай коріння 20-25 ц/га.

Хiмiчний склад.

Лікарська сировина кореневище з коренями мiстять ефiрну олiю (0,1-2%), яка надає кореням валеріани специфiчного запаху. Вона посилює седативну дiю валепотрiотиту (валтрат i дидровалтрат ), який є нестабiльним i розкладається при тривалому вapiннi, а також вiд кислот i лугiв. До складу сировини входять сполука спирту борнеолу з iзовалерiановою кислотою, мiртенол, лiмонен, камфорен, сесквiтерпени. Kopeнi валеріани мiстять ще алкалоїди (валерин, хатенін), холiн, глiкозиди, хлорогенову кислоту, ензими (каталази, оксидази, пероксидази, лiпази, лiнамарази), цукри, крохмаль, дубильнi речовини, флавоноїди та вiльну iзовалерiанову кислоту. Тепер вiдомо, що дiя засобу є комплексною i це зумовлено його цiлiсним складом. Якiсною сировиною вважається та, що мicтить 0,8% валепотріату i 0,5% ефiрної олiї. При тривалому зберiганнi сировини вміст валепотрiату зменшується.

Заготівля і зберігання.

Використовують кореневище з коренями. Їх збирають рано навесні або пізно восени. Збирають восени після дозрівання плодів або рано навесні. Викопані кореневища звільняють від надземної частини, товсті розщеплюють на 2—4 частини і швидко миють холодною водою. Спочатку сировину розкладають на відкритому повітрі шаром 15 см, для попереднього пров'ялюванні | протягом одного — двох днів. Потім її сушать під наметами, розкладаючи тонким шаром (до 5

— 7 см), або в сушарці при температурі 35°. Сухої сировини виходить 25 % . Висушенi кopeневища мають свiтло-коричневе забарвлення, характерний запах i солодкувато-гiркуватий присмак Характерний валерiановий запах з'являється при сушiннi. Свiжi кореневища валеріани такого запаху не мають. Пакують у коробки i мiшки. Зберiгають в темному, сухому, провiтрюваному примiщеннi. Вологiсть не повинна перевищувати 16%. При правильному зберіганні сировина не втрачає своїх лікувальних властивостей протягом 3 років.

Фармакологічні властивості і використання.

Препарати Валеріани лікарської зменшують збудливість і підвищують
функціональну діяльність центральної нервової системи, регулюють серцеву
діяльність, знижують артеріальний тиск, проявляють спазмолітичну й слабу
жовчогінну дію,	підсилюють секрецію залоз травного тракту. Найчастіше
препарати Валеріани лікарської використовують як засоби, що заспокійливо діють
на нервову системух й покращують діяльність серцево-судинної системи, а
саме: при станах	надмірного	нервового збудження, істерії та епілепсії,
при відчуттях тривоги, розумовій перевтомі, мігренеподібних головних болях,
безсонні (зумовленому нервовим		напруженням або нав'язливими думками),

вегетоневрозах і неврозах серцево-судинної системи, для профілактики й лікування стенокардії та гіпертонії в початковій стадії. Ефективним, є використання Валеріани лікарської і при підвищеній функції щитовидної залози, для зняття спазмів і посилення секреції залозистого апарата шлунково-кишкового тракту, а також як засобу, що посилює жовчовиділення. В акушерсько-гінекологічній практиці препарати Валеріани лікарської призначають як заспокійливий засіб при клімактеричних неврозах, при токсикозах вагітних і порушенні у них серцевої діяльності. У народній медицині Валеріану лікарську використовують при нервовому збудженні, іпохондрії, істерії, епілепсії, мігрені, фізичному або нервовому перевантаженні, при болях у ділянці серця, як вітрогінний, протиглисний засіб і як засіб, що сприяє травленню. Рослина входить до складу заспокійливого чаю, шлункового чаю і вітрогінного чаю.