Фіксація кінцівок при повалі росіянином способом.

У лежачого коня негайно фіксують голову, а також сплутують грудні кінцівки, зв'язують їх з нижньої тазової. Верхню тазову кінцівку підтягують до живота повальним ременем і зміцнюють петлею скакальний суглоб (мал. 8). Найбільше широко російський спосіб повалу застосовують при кастрації жеребців.

Берлінський спосіб повалу виконують із застосуванням розбірних путових ременів з кільцями (мал. 9). Один ремінь є головним; на ньому гвинтами фіксують ланцюг від мотузки.

Рис. 9. Пристосування для берлінського повалу коня:

/ - путовий ремінь; // - загальний вид повалу; а - головний путовий ремінь.

Спочатку на кінцівці коня надягають путові ремені так, щоб головний ремінь перебував на грудній кінцівці сторони, протилежної тієї, на яку валять тварина (мал. 10). Коли всі ремені будуть надіті, через тулуб перекидають (мотузку або ремінь, пропущений між грудними кінцівками. Повал здійснюють по команді чотири помічники, з яких троє стають у голови, хвоста й тулуба, а четвертий тягне за мотузку, зближаючи кінцівки разом. Щоб кінцівки потім залишалися в зближеному стані, біля головного путового ременя в одну з ланок ланцюга вставляють дужку спеціального замка. При берлінському способі повалу тварині легко додати будь-яке положення й виділити для фіксації кожну кінцівку, не порушуючи прочности сплутування.

. Положення ременів при повалі коня берлінським способом.

Для цього треба відстібають пряжку необхідного путового ременя, і кінцівка стає вільною. При цьому способі повзла легко додати коня положення на спині, зміцнивши її.

Для виділення й фіксації тазової кінцівки, що завжди необхідно при кастрації жеребців, неї звільняють від путового ременя (при російському способі повалу вона вільна) і підтягують до живота спеціальним ременем, надягнутим на шию; цим же ременем міцно зміцнюють скакальний суглоб.

.

Фіксація голови великої рогатої худоби мотузками.

Рис. 14. Фіксація грудної кінцівки у великого рогатого

худоби.

Для фіксації тазових кінцівок застосовують мотузкову петлю, який стягають обидві кінцівки вище скакальних суглобів (мал. 15,а). Дуже простим прийомом є протягання хвоста між ніг і втримання його на рівні колінного суглоба (б). Зовсім виключається рухливість і погроза удару тазовою кінцівкою при накладенні голенної мотузкового закручення (в). Для міцного втримання тазової кінцівки при огляді, розчищенні й інших операціях на копитцях її зміцнюють у виведеному стані назад на тичині (г). При загальній фіксації тварини користуються одним із зображених на малюнку 16 (а, б) прийомом.

Прийоми загальної фіксації великої рогатої худоби.

Найкраща фіксація досягається у верстатах, пристрій яких нічим особливим не відрізняється від верстатів для коней. При деяких операціях щодо спокійних тварин можна зміцнювати біля стіни або забору, відгородивши шостому тазову кінцівку (мал. 17).

Способи повалу великої рогатої худоби.

Найпоширенішим є спосіб Гесса. Беруть довгу м'яку й міцну мотузку й натирають її милом або тальком для кращого ковзання й меншого травмування шкіри тварини. Мотузку закріплюють на рогах, а потім нею охоплюють тулуб тварини двічі, роблячи петлі в області грудей і на рівні голодної ямки. Залежно від сторони, на яку валять тварина, мотузку схрещують на тулуб або ліворуч (при повале праворуч), або праворуч (мал. 18).

При цьому вим'я або статевий член не повинні бути защемлені. Два помічники натягають мотузку й хвіст у ту сторону, куди хочуть повалити тварина, а вартий у голови помічник закидає останню, допомагаючи додати тварині бажане положення. Мотузку послабляють тільки після того, як кінцівки будуть міцно укріплені. При бічному положенні їх зв'язують разом і розтягують. Для вільного доступу до області мошонки відповідну тазову кінцівку підтягують до грудей мотузкою, пропущеної під шиєю й зав'язаної на путі (мал. 19). Міцність цього кріплення повинна бути бездоганної, тому що у випадку розриву мотузки або її ослаблень тварина може нанести ногою лікареві смертельний удар.

Для зміцнення тварини в спинному положенні витягнуті нагору кінцівки попарно прив'язують до міцної й довгої тичини, що втримують або помічники, або його зміцнюють до стелі приміщення.

Італійський спосіб. Довгу подвійну мотузку накидають на шию тварини, пропускають між грудними кінцівками й, схрестивши на попереку, виводять назад між тазовими кінцівками. Техніка повалу в основному така ж, як й у попередньому способі (мал. 20).

Спосіб Мадсена. Грудні кінцівки сплутують короткою мотузкою. Під нею пропускають дві довгі мотузки, укріплені на путах тазових кінцівок; вільні кінці цих мотузок виводять назовні, на сторону, протилежну повалу. Зближаючи підтягуванням довгих мотузок кінцівки й закидаючи

голову тварини, йому надають необхідне бічне положення.

Кавказький спосіб повалу застосуємо тільки для невеликих тварин і виконується одним помічником. Для цього використають дві мотузки. Одну мотузку довжиною 2,5 м перекидають через задню частину тулуба так, щоб вона пройшла, залежно від сторони, на яку валять, попереду лівого й за правим маклока або навпаки; її туго зв'язують вузлом. Іншу мотузку закріплюють на розі й обвивають нею щелепи тварини. Потім кінець її пропускають під попередню й перекидають через спину на протилежну сторону. Підтягуючи голову назад і притягаючи мотузку донизу, помічник змушує тварина лягти (мал. 22). Вільний кінець мотузки натягають при повалі великої рогатої худоби по Мадсену. Різниця складається лише в тім, що довгу мотузку пропускають не убік, а між тазовими кінцівками (мал. 23). При цьому один помічник тягне за хвіст, а іншої посмикує привід.

Зміцнюють верблюда в бічному положенні, причому фіксують три кінцівки разом, як й у коня, а один тазову підтягують до живота. Крім того, необхідно міцно фіксувати хвіст.

Повал оленя здійснюють однією мотузкою з петлею (Голосів і Соломко). Мотузку обводять навколо кінцівок на рівні середини передпліч і гомілок. Вільні кінці її пропускають у петлю й перекидають через спину на іншу сторону. Потім мотузку пропускають під горизонтальну мотузку й знову через спину. Потягуючи за цей кінець мотузки й натискаючи на спину, спонукують тварина лягти.

Фіксацію дрібних жуйних роблять двома мотузками, укріпленими на кінцівках. Потягнувши за мотузки, тварина обережна перекидають. Після повалу всі кінцівки зв'язують разом (мал. 24).

Рис. 24, Повал вівці:

а - положення мотузок; б - зв'язування кінцівок.

Зміцнення собак і кішок вимагає виняткової обережності з метою самозахисту від укусів, подряпин і пов'язаних з ними погрозою можливого зараження сказом. У собак стуляють щелепи накладенням на них петлі з тасьми: спочатку роблять один вузол під щелепами, а кінці тасьми зав'язують на потилиці вузлом, що розпускається, Кішку беруть рукою за «шкірні складки шиї й попереку й поміщають у спеціальний шкіряний мішок або загортають у щільну тканину.

При тривалих і хворобливих маніпуляціях цією твариною вводять загальзаспокійливі й наркотичні засоби.

Фіксація диких тварин вимагає максимум уваги й обережності, особливо при обігу з хижими. Звичайно їх поміщають в особливі клітини з пересувною бічною стінкою. При зрушуванні останньої площа клітини зменшується й тварина затискають із боків, що не дозволяє йому робити оборонних рухів. Оскільки всі стінки клітини складаються з металевих прутів, то створюється доступ до будь-якої частини тіла тварини.