4.4. Загальна послідовність процедури оцінювання економічної безпеки підприємства

 

Оцінювання рівня економічної безпеки є необхідною умовою з огляду на забезпечення життєздатності суб’єкта господарювання. Проте аналіз основних методик визначення рівня економічної безпеки підприємства дозволяє стверджувати, що кожна з них має певні обмеження у використанні, відтак не дає змоги повно і точно визначити існуюче становище підприємства. А саме, варто зазначити, що:

-  різноманітність підходів до оцінювання економічної безпеки підприємства обумовлюються різними цілями;

-  в методиках виділяються різні групи і системи показників, проте відсутні показники, котрі дозволяють оцінити такі складові економічної безпеки як продуктова, інформаційна, інституційно-правова, екологічна;

-  проблематично практично застосовувати запропоновані методики, оскільки відсутні статистичні дані для проведення розрахунків;

-  система показників перевантажена, що викликає труднощі й ускладнює проведення оцінювання (зокрема велика кількість показників не підвищує точність і достовірність оцінювання).

Відповідно існує потреба у визначенні загальної послідовності оцінювання (рис. 4.3) враховуючи більшість характеристик економічної безпеки підприємства, простоту інтерпретації результатів з метою формування висновку щодо доцільності окремих заходів посилення економічної безпеки.

Як відомо головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування і високий потенціал розвитку у майбутньому. Відтак метою оцінювання економічної безпеки є виявлення чинників й передумов, які стоять на заваді реалізації інтересів підприємства, визначення внутрішніх і зовнішніх, реальних й потенційних загроз діяльності, аналіз ефективності використання корпоративних ресурсів, розробка пропозицій на основі результату аналізу. У такому разі напрямами оцінювання слід вважати стан економічної безпеки, його рівень та зміни, життєздатність підприємства, вплив ризиків.

На наступному етапі визначення рівня економічної безпеки підприємства здійснюється підбір сукупності показників, які використовуватимуться для оцінювання рівня ресурсної залежності, ефективності використання ресурсів і господарювання, здатності до розвитку.

При цьому, основними принципами в процесі формування системи показників оцінювання фінансово-економічної діяльності підприємства повинні стати простота проведення, оперативність розрахунків та збалансованість.

Більше того, при формуванні системи індикаторів-показників необхідно враховувати їх незалежність (відсутність функціональної або тісної залежності між критеріями), повноту (облік усіх якісних сторін суб’єкта), інформативність (змінюваність значень критеріїв у часі і просторі), вимірюваність (визначення типів шкал вимірювання критеріїв) та стабільність (незмінність складу системи критеріїв для порівняння оцінок управлінця в стратегічному плані) тощо.

 

Рис. 4.3. Послідовність оцінювання економічної безпеки підприємства

 Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов http://dipplus.com.ua/

Після загального вибору фінансово-економічної показників слід провести розрахунок критичних обмежень господарської діяльності та середньогалузевих показників.

Відтак, методичним завданням оцінювання економічної безпеки підприємства є визначення критичних меж обсягу доходу, що збалансовують фінансові результати та відображають ефективність використання конкурентних переваг ресурсного потенціалу підприємства (точки ліквідації, беззбитковості, мінімальної рентабельності і ресурснозабезпеченого прибутку). Зокрема, точці мінімальної рентабельності відповідає значення доходу, при якому підприємство відшкодовує витрати та забезпечує рентабельність господарської діяльності, що досягнута в середньому підприємствами певної галузевої приналежності. Очевидно, з метою забезпечення економічної безпеки дане значення доходу є мінімально допустимим плановим показником, достатнім для тактичного функціонування підприємства в конкурентному середовищі. При цьому розрахунок і порівняння із середніми показниками по галузі є необхідним для більш повного та об’єктивного оцінювання діяльності об’єкта, для вивчення загальних і специфічних факторів, що визначають результати його діяльності.

Окрім визначення загальних критичних обмежень господарської діяльності підприємств необхідно порівняними фактичних показників з критичними значеннями і середньогалузевими. Це потребуватиме попереднього вибору підходів до формування складу показників та їх критичних значень. Так застосування окремих методичних підходів залежатиме насамперед від цільового завдання оцінювання економічної безпеки підприємства, а саме виокремлення певних специфічних причин, які негативно впливають на зниження рівня економічної безпеки і можуть привести підприємство до критичної межі, тобто до фінансової неспроможності його життєдіяльності.

У підсумку це дозволить оцінити вплив внутрішніх і зовнішніх загроз на функціонування підприємства та його економічну безпеку, зокрема, а також спрогнозувати комплекс заходів із запобігання цих загроз у відповідності до перспектив розвитку. Найпоширенішим методом, який використовується у процесі оцінювання, є метод експертного оцінювання, на основі якого отримується необхідна інформація щодо підприємницьких ризиків, що можуть загрожувати діяльності підприємства. Для узагальнення оцінок експертів використовуємо метод адитивної згортки показників, який використовується у тому випадку, коли індикатори незалежні по значущості і їх можна виміряти в кількісній шкалі.

Разом з тим, для оцінювання економічної безпеки підприємства слід визначитись із складом індикаторів, де їх кількість і якість повинна бути достатньою для того, щоб завчасно й адекватно сигналізувати про виникнення і розвиток дестабілізуючих тенденцій в економіці підприємства, одночасно не обтяжуючи систему економічної безпеки, яка створена для безпомилкового і оперативного реагування на можливі загрози. Перелік індикаторів має передбачати показники за компонентами внутрішньої структури безпеки підприємництва – економічної незалежності та/чи наявності належних передумов її забезпечення, ефективності функціонування, здатності до подальшого розвитку. Попри це розробка ефективної системи індикаторів економічної безпеки складна методологічна проблема, оскільки зумовлює необхідність розробки й застосування спеціальних систем показників-індикаторів, що досліджують кон’юнктуру і дають можливість завчасно сформувати уявлення про виникаючі загрози для успішної діяльності підприємства.

З переліку всіх можливих показників, які відображають рівень загрози економічній безпеці підприємництва, доцільно обирати лише ті (а також їх числові значення), які відображають критичні («больові точки») аспекти його функціонування та життєздатності. Саме ці індикатори можуть використовуватись як порогові значення економічної безпеки бізнесу (граничні), ігнорування яких перешкоджатиме розвитку підприємництва, належному виконанню ним соціально-економічних функцій та призводитиме до формування руйнівних тенденцій ділової активності населення. Проведення такої роботи є об’єктивно необхідним, якщо йдеться про дослідження системи економічної безпеки, оскільки теорія безпеки може мати практичне застосування лише тоді, коли вона органічно охоплює теорію граничних значень об’єкта.

Водночас, для кожного індикатора визначається як мінімальне порогове значення (перевищення відповідного показника якого засвідчує критичний «підрив» системи економічної безпеки підприємництва за цим індикатором), так і максимальне (яке відображає найбільш бажаний стан захищеності системи). Наявність обидвох меж є необхідною для усвідомлення меж рівня перебування значень показників-індикаторів у допустимих межах, а також дозволяє за необхідності здійснювати поділ цих меж на вужчі інтервали, що містять оптимальні, допустимі, загрозливі та критичні значення показників.

Після проведення індикаторного аналізу доцільно оцінити стан і рівень функціональних складових економічної безпеки підприємства, які можуть і повинні піддаватися критичному осмисленню і коректуванню при практичному розрахунку критерію економічної безпеки, виходячи із специфіки конкретного аналізованого підприємства. Принциповою же умовою тут є обов’язкове збереження розподілу питомих ваг функціональних складових при різночасових оцінках рівня економічної безпеки того самого підприємства.

Оцінювання загального рівня економічної безпеки підприємства здійснюється на основі порівняння отриманого в результаті розрахунку значення сукупного критерію економічної безпеки підприємства з отриманими раніше значеннями цього критерію для аналізованого підприємства, а також, по можливості, з розрахованими значеннями цього критерію для аналогічних підприємств певної галузі. Крім того, порівнюються поточні і минулі оцінки окремих функціональних критеріїв економічної безпеки підприємства і виявляються наслідки впливу зміни стану функціональних складових економічної безпеки підприємства на зміну значення сукупного критерію економічної безпеки підприємства.

Окрім цього, рівень економічної безпеки підприємства при використанні ресурсно-функціонального підходу оцінюється за допомогою сукупного критерію економічної безпеки, який розраховується на основі думок кваліфікованих експертів. Попри це, при розрахунку сукупного критерію неможливо уникнути суб’єктивності поглядів експертів, які проводять оцінку рівня економічної безпеки підприємства. Суб’єктивізм ресурсно-функціонального підходу виявляється як в оцінюванні збитків при визначенні часткових функціональних критеріїв, так і в процесі розподілу питомої ваги функціональних складових при розрахунку сукупного критерію економічної безпеки підприємства.

Опісля визначення загального рівня економічної безпеки підприємства існує потреба в оцінюванні ймовірності настання його банкрутства. Тут відмітимо сутність процесу оцінювання банкрутства, під яким розуміють використання сукупності методів фінансового аналізу для своєчасного розпізнавання симптомів фінансової кризи на підприємстві й оперативного реагування на неї на початкових стадіях з метою зменшення ймовірності повної фінансової неспроможності суб’єктів господарювання. Загалом серед існуючих модель прогнозування банкрутства, на сьогодні не має методики, що може надати достовірні результати про банкрутство вітчизняних підприємств.

При використанні тих чи інших методів та методик прогнозування ймовірності банкрутства має місце отримання суперечливих висновків про рівень фінансового стану підприємства за загрозу банкрутства. Проте відмітимо загальноприйняті принципи оцінювання підприємства стосовно здатності до банкрутства, зокрема: необхідність поєднання кількісних та якісних критеріїв, що сигналізують про потенційну загрозу банкрутства; врахування особливостей розвитку економічних циклів у певній галузі при визначенні індикаторів кризових явищ на підприємстві; використання різноманітних модифікацій базової моделі оцінювання і їх адаптація до умов діяльності та інформаційного забезпечення вітчизняних підприємств та ін.

У разі банкрутства, ліквідації, продажу прийняття рішень про доцільність інвестування коштів необхідно визначити зміни ринкової вартості підприємства, а в підсумку це дозволить узагальнити висновки про рівень його економічної безпеки. Загалом оцінювання ринкової вартості підприємства має за мету визначення бази для складання передавального чи розподільного балансу, встановлення пропорцій обміну корпоративних прав у т. ч. при здійсненні операцій поглинання і приєднання, визначення вартості ліквідаційної маси, визначення реальної ціни продажу майна, визначення реальної вартості кредитного забезпечення, розрахунок ефективності санації, визначення початкової ціни продажу об’єкта приватизації. Також для визначення ринкової вартості підприємства необхідно більш глибокого проаналізувати ефективність формування і використання активів, рівень капіталізації системи, вплив ринкового середовища, в т.ч. негативних дій його суб’єктів, фінансову стійкість і ліквідність балансу. Все це дозволить змоделювати динаміку стану загроз економічній безпеці підприємства та запропонувати комплекс заходів із її зміцнення.

Таким чином, в результаті проведено оцінювання підприємство в змозі сформувати відповідну й адекватну реальним соціально-економічним процесам систему економічної безпеки, яка породжує його життєздатність в умовах підвищеного ризику та загроз. Відтак для підприємств оцінювання економічної безпеки є важливою, передусім, через те, що їх активно задіяний потенціал є визначальним чинником антикризового розвитку, гарантом економічного зростання і підтримки економічної незалежності та безпеки країни. Також необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об’єктивно наявним для кожного суб’єкта господарювання завданням політики забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності.

Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов http://dipplus.com.ua/