4.2. Організація і заходи кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги населенню, що постраждало внаслідок надзвичайних ситуацій.

Кваліфікована медична допомога.

Кваліфікована медична допомога - це комплекс хірургічних і терапевтичних заходів, що здійснюються хірургами, терапевтами, і надається в районних, міських, обласних лікарнях, в окремих медичних центрах, у пересувних закладах медичної служби, а також у закладах інших медичних служб у терміни - не пізніше 8-12 год після травмування - і має усунути загрозливі для життя потерпілих наслідки уражень і захворювань, попередити розвиток ускладнень і боротися з ускладненнями, що вже розвинулися, лікувати потерпілих, як правило, до кінцевого результату і підготувати потерпілих, що потребують наступної евакуації в інші лікувальні заклади.

84

Аналіз медичних наслідків катастроф і стихійних лих мирного часу дозволяє зробити висновок, що переважна більшість серед потерпілих -уражені хірургічного і терапевтичного профілю. Виразною рисою хірургічних ушкоджень є значна кількість множинних і комбінованих травм, що супроводжуються такими тяжкими ускладненнями, як травматичний і опіковий шок, гостра крововтрата, асфіксія, синдром тривалого стиснення. При цьому в 30% потерпілих стан може бути тяжким і вкрай тяжким. Серед потерпілих терапевтичного профілю найбільш численна група осіб із гострими отруєннями СДОР і тих, що підпали під дію іонізуючого опромінення. У 30 - 40% пацієнтів з отруєнням стан може бути вкрай тяжким. Тому особливу увагу під час надання екстреної медичної допомоги набуває чинник часу. Оптимізація ЕМД наможлива без застосування послідовності і спадкоємності лікувальних заходів на етапах медичної евакуації. У боротьбі за зберігання життя потерпілих особливу увагу приділяють вчасно розпочатим реанімаційним заходам. Відомо, що таке ускладнення, як шок, через 1 год може бути необоротним, а одразу розпочаті протишокові заходи знижують смертність на 25 - 30%.

Кваліфікована і спеціалізована медична допомога і лікування потерпілих здійснюється на другому етапі медичної евакуації в лікувальних закладах. Заходи цього виду допомоги за терміновістю їх виконання поділяються на дві групи: невідкладні і ті, з якими можна почекати.

До невідкладних заходів кваліфікованої хірургічної допомоги належать:

• усунення асфіксії і відновлення адекватного дихання;

• остаточне припинення внутрішньої і зовнішньої кровотечі;

• комплексна терапія значної крововтрати, шоку, травматичного токсикозу;

• надолуження об'єму крові, що циркулює, корекція гемостазу;

• некротомія в разі глибоких циркуляторних опіків грудей і кінцівок, що спричиняє розлад дихання і кровообігу;

• лікування анаеробної інфекції;

85

• хірургічна обробка й ушивання ран у разі внутрішньоплевральної кровотечі, надто відкритого пневмотораксу (що не герметизується оклюзійною пов'язкою), поранення серця, зовнішнього клапанного пневмотораксу;

• лапаратомія в разі поранень і закритої травми живота з ушкодженням внутрішніх органів і кровотечі, внутрішньочеревного ушкодження сечового міхура і прямої кишки;

• декомпресійна терапія черепа при пораненнях і ушкодженнях, що супроводжуються сдавленням головного мозку.

Відстрочені заходи кваліфікованої хірургічної допомоги поділяють на дві підгрупи. Перша підгрупа заходів, відстрочення у виконанні яких, як правило, буде призводити до тяжких ускладнень, включає:

• ампутацію при відривах, руйнуваннях і ішемічному некрозі кінцівок;

• хірургічну обробку ран, що заражені СДОР, ФОР, переломів довгих трубчастих кісток із великою руйнацією м'яких тканин або ран з масивною кровотечею;

• накладення надлобкової фістули при ушкодженні уретри і протиприродного заднього проходу в разі позачеревинного ушкодження.

До другої підгрупи заходів, відстрочка виконання яких не виключає розвитку тяжких ускладнень, але небезпека їх виникнення може бути зменшена застосуванням антибіотиків та інших засобів, належать:

• первинна хірургічна обробка ран (за винятком включених у першу групу);

• некротомія в разі глибоких циркуляторних опіків грудей і кінцівок, що не спричиняють розладу дихання і кровообігу, дуже забруднених опікових поверхонь;

• накладення пластичних швів при клаптевих пораненнях обличчя;

- лігатурне зв'язування зубів при переломах нижньї щелепи з дефектом. Невідкладні заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги включають:

86

• санітарну обробку потерпілих від СДОР, ФОР й інших хімічних речовин;

• введення антидотів і протиботулічної сироватки;

• комплексну терапію гострої дихальної недостатності;

• дегідратаційну терапію при пухліші головного мозку;

• корекцію грубих порушень кислотно-лужного стану й електролітного балансу;

• комплекс заходів у разі попадання всередину СДОР, ФОР, РР та інших отруйних речовин;

• введення знеболюючих, десенсибілізуючих, проти блювотних, протисудомних і бронолітичних засобів;

• застосування транквілізаторів, нейролептиків при гострих реактивних станах;

• призначення протисвербіжних засобів при поширених дерматозах.

До відстрочених заходів кваліфікованої терапевтичної допомоги належать:

• введення (давання) антибіотиків і сульфаніламідів з метою профілактики;

• гемотрансфузія із замісною ціллю (при помірній анемізації);

- застосування симптоматичних медикаментозних засобів. Повний обсяг допомоги включає застосування заходів обох груп.

Скорочення обсягу допомоги досягається завдяки повній або частковій відмові від виконання тих заходів, що вимушено можуть бути відстрочені.

За умови ураження СДОР, ФОР, іншими хімічними речовинами і токсинами в повному обсязі і за невідкладними показаннями кваліфікованої терапевтичної допомоги потребує приблизно 70% потерпілих. Терміни надання допомоги такі; хірургічної - 8-12 год після травмування (поранення), а терапевтичної- 6-8 год із моменту появи ознак інтоксикації. Проте найбільш оптимальним терміном надання кваліфікованої терапевтичної допомоги варто вважати 2-4 год.

87

Спеціалізована медична допомога і лікування.

Спеціалізована медична допомога і лікування являє собою найдосконалішу форму медичної допомоги, має вичерпний характер, надається висококваліфікованими ("вузькими") спеціалістами в спеціалізованих лікувальних закладах, що мають спеціальне лікувально-діагностичне оснащення й устаткування. Вона може надаватися в міських, обласних, республіканських лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ), в окремих спеціалізованих центрах регіонального і територіального рівнів, а також у закладах інших служб як штатними спеціалістами, так і окремими спеціалізованими бригадами, що були надіслані для посилення ЛПЗ (таб.З). Крім того, хірургічна і терапевтична спеціалізована допомога не можлива без анестезіологічно-реаніматологічної і нефрологічної допомоги.

Питання про надання спеціалізованої медичної допомоги і лікування кожного потерпілого вирішується індивідуально, проте, зважаючи на досвід, вона повинна бути надана протягом 2-3 діб з моменту травми (ураження).

На другому етапі медичної евакуації, у польових і стаціонарних закладах, розташованих на межі або за межами зони НС, значна частина (25-30%) потерпілих, що надходять, буде потребувати постійної допомоги за життєвими показниками. Надалі основна маса потерпілих передається для надання спеціалізованої медичної допомоги і лікування в умовах стаціонару. Тому наявні ЛПЗ мають бути підготовлені до приймання потерпілих у лікарнях того чи іншого профілю. За необхідності передбачається розгортання додаткових профільних ліжок, лікарень (відділень). Так, уже в підготовчий період центральні районні і міські лікарні в залежності від їхньої потужності, місця розташування стосовно прогнозованої НС готують до розгортання в них травматологічних, опікових, токсикологічних або інших необхідних відділень.

У разі виникнення НС територіальні центри ЕМД і спеціалізовані клінічні й протиепідемічні заклади виконують роль головних в організації ЕМД потерпілим. На другому етапі медичної евакуації згідно з "Планами медико-

88

санітарного забезпечення населення в надзвичайних ситуаціях" розгортаються лікувальні заклади, сукупність яких повинна забезпечити надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги всім потерпілим.

Для надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги під час НС розгортаються лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації, які визначаються Міністерством охорони здоров'я України за узгодженням з територіальними органами виконавчої влади і відомствами, незалежно від галузевої підпорядкованості лікарні, госпіталю, науково-практичного центру. Частина лікувальних закладів територіального рівня визначається МОЗ України як такі, що входять до складу державного рівня служби медицини катастроф.

Як уже відзначалося, у разі НС, незалежно від їх масштабу, першими для надання медичної допомоги до місця катастрофи прибувають і починають працювати відповідно до своїх професіональних обов'язків бригади швидкої медичної допомоги, що обслуговують місцеве населення в повсякденних умовах.

Якщо ліквідувати медико-санітарні наслідки НС силами штатної бригади швидкої медичної допомоги неможливо, згідно з чинними "Планами медико-санітарного забезпечення населення в екстремальних ситуаціях" територіального рівня (якщо потребують обставини, то після цього -державного рівня) розгортаються сили першого етапу медичної евакуації, разом з ними лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації. Організація госпіталізації потерпілих залежить від багатьох чинників, дію яких передбачити заздалегідь дуже складно. Це об'єктивні чинники: масштаби катастрофи, кількість потерпілих, що потребують екстреної медичної допомоги, наявність транспортних засобів, санітарно-епідеміологічний стан катастрофи, стан інфраструктури енергозабезпечення, стан лікувальних закладів, а також суб'єктивні чинники для кожного потерпілого: види ураження, стан транспортабельності тощо. Принципово після надання на першому етапі медичної евакуації лікарської медичної допомоги для транспортабельного потерпілого найбільш доцільна госпіталізація в стаціонарний медичний заклад,

89

в якому він може отримати спеціалізовану медичну допомогу в повному обсязі і пройти курс лікування. Нетранспортабельні потерпілі госпіталізуються в найближчій стаціонар, де їм надається кваліфікована медична допомога і частина з них потім буде переведена в інші лікувальні заклади для продовження лікування. Медична допомога потерпілим при цьому надається послідовно в осередку ураження і на етапах медичної евакуації і поєднується з подальшою доставкою потерпілого в лікувальний заклад, де він отримає адекватне ураженню лікування.

Ліжкофонд установ служби медицини катастроф, що розгортається додатково до штатного ліжкофонду, складається з ліжок, призначених для лікування хронічних хворих і тих, що видужують, які можуть бути виписані в разі НС для продовження лікування в інші лікувальні заклади, що не належать до служби медицини катастроф, у тому числі й для амбулаторного лікування, і з ліжок, що фактично розгортаються у відповідних відділеннях.

Ліжкофонд, що розгортається в установах служби медицини катастроф для госпіталізації потерпілих у НС, розраховується заздалегідь. Профіль виділених ліжок для цього в кожній області визначається місцевими органами охорони здлров'я в залежності від періоду медико-санітарних наслідків від можливих у даному регіоні НС.

Сили служби медицини катастроф па другому етапі медичної евакуації включають:

• мобільні госпіталі і медичні загони швидкого реагування (створюються за рахунок лікувальних установ служби медицини катастроф і відомств);

• спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги (штатні), що формуються при територіальних центрах служби медицини катастроф, відомчих лікувальних закладах, профільних науково-дослідних інститутах;

• спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги (позаштатні), що формуються при районних, міських лікарнях, відомчих лікувальних закладах, профільних науково-дослідних інститутах, з

90

висококваліфікованих спеціалістів і направляються в лікувальні заклади другого етапу медичної евакуації в разі надзвичайних ситуацій;

• міські і районні лікарні, визначені службою медицини катастроф;

• лікувальні заклади інших міністерств і відомств (незалежно від підпорядкованості);

• госпіталі (незалежно від підпорядкованості);

• науково-практичні центри (медичні);

• санітарно-еиідеміологічні загони, сформовані при санітарно- епідеміологічних станціях; виконують функції пересувних санітарно- епідеміологічних станцій у зонах надзвичайних ситуацій;

• спеціалізовані протиепідемічні бригади, створені на базі науково-дослідних інститутів протиепідемічного профілю, використовуються для здійснення протиепідемічних заходів у зонах надзвичайних ситуацій у разі виникнення осередків особливо небезпечних інфекцій.

91