3.3. Види медичної допомоги та основні вимоги до

них.

Організація медичної допомоги потерпілим у надзвичайних ситуаціях тісно пов'язана з фазовим розвитком процесів у зонах стихійних лих.

1. Фаза ізоляції починається з моменту виникнення НС і до початку організованного проведення рятувальних робіт.

2. Фаза рятування триває від початку рятувальних робіт до завершення евакуації потерпілих за межі осередку катастрофи.

3. Фаза відновлення характеризується проведенням планового лікування уражених до кінцевих наслідків та їх реабілітації у ЛПЗ за межами осередку. Стосовно цьому медицинська служюа працює в можливому режимі вида медичної допомоги. Медицина катастроф використовує такі види медичної допомоги, як: перша медична допомога; долікарська допомога; перша лікарська допомога; кваліфікована. медична допомога; спеціалізована медична допомога.

Перші три види медичної допомоги надаються безпосередньо в осередках катастроф або поблизу них, вони належать до догоспітальних видів допомоги.

65

Госпітальні види допомоги - кваліфікована та спеціалізована медична допомога - надаються за межами осередку в лікувально-профілактичних закладах, куди евакуюються потерпілі. У деяких випадках елементи кваліфікованої медичної допомоги можуть надаватися під час догоспітального періоду.

До надання медичної допомоги та лікування потерпілих згідно із сучасною системою лікувально-евакуаційних заходів висуваються такі основні вимоги:

1. Спадкоємність у наданні медичної допомоги та лікуванні потерпілих. Вона досягається:

єдиним розумінням всіма медичними працівниками, які беруть участь у наданні медичної допомоги, патологічних процесів, що відбуваються в організмі людини в результаті впливу на нього відомих чинників ураження під час катастрофи;

знанням єдиних методів профілактики і лікування різних уражень.

2. Послідовність у наданні медичної допомоги та лікуванні потерпілих досягається якісним заповненням документації.

3. Своєчасність медичної допомоги потерпілим. Передбачає надання різних видів медичної допомоги в оптимальні терміни стосовно врятування життя потерпілих та наступного відновлення (відтворення) їх здоров'я.

По звітам В03, 20% загиблих унаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час могли б бути врятовані, якби вони вчасно отримали першу медичну допомогу. Під час Великої Вітчизняної війни (1941 - 1945 р.р.) серед загиблих воїнів на полі бою 2,6% померло від зовнішньої кровотечі із дистальних відділів кінцівок, хоча для її зупинки достатньо було накласти найпростішу закрутку.

Значна частина уражених у таких випадках може загинути від невчасно наданої медичної допомоги. Відомо, що відсутність допомоги важко

66

потерпілим протягом 1 год. після ушкодження збільшує кількість смертельних наслідків на 30%, до 3 год. - на 60%, до 6 год. — на 90%.

Перша медична допомога - це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці одержання ушкоджень, здебільшого у порядку само- і взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт, які прибули до осередку катастрофи.

Основна мета першої медичної допомоги - врятування життя потерпілого, усунення впливу уражаючого чинника, що продовжує діяти, та швидка евакуація із зони катастрофи.

Оптимальний термін надання першої медичної допомоги - до 30 хв після отримання ушкодження. У разі зупинення дихання та ураження отруюючими речовинами цей час скорочується до 5 - 10 хв. Важливість чинника часу підкреслюється тим, що в осіб, які отримали першу медичну допомогу протягом 30 хв після травми, ускладнення виникають у два рази рідше, ніж в осіб, яким цей вид допомоги був наданий пізніше зазначеного терміну.

Долікарська допомога доповнює першу медичну допомогу і надається з метою запобігання загрозливим для життя наслідкам впливу уражаючих чинників або боротьби із ними, а також для запобігання важким ускладненням.

Надається безпосередньо в осередках катастроф або поблизу їх фельдшерськими (сестринськими) бригадами швидкої медичної допомоги (БШМД), персоналом фельдшерсько-акушерських пунктів та медичних пунктів промислових підприємств.

Оптимальний термін надання долікарської допомоги - протягом 1-ї години після отримання ушкодження.

Перша лікарська допомога.

Під час НС, незалежно від їх масштабу, як правило, першими для надання медичної допомоги до осередку катастрофи прибувають і починають діяти БШМД, які обслуговують населення цієї території у повсякденних умовах.

67

Вони надають першу лікарську (фельдшерські бригади - долікарську) допомогу потерпілим і евакуюють їх у стаціонарні медичні заклади.

Відповідно до "Інструкції про дії виїзної БШМД в осередку з великою кількістю потерпілих", затвердженої наказом МОЗ України за № 175 від 19.06.96 р., перша виїзна БШМД, що прибула до осередку з великою кількістю потерпілих, з'ясовує на місці характер осередку ураження, кількість потерпілих, важкість їх стану і негайно повідомляє про це старшого медичного працівника станції ШМД. На керівника цієї бригади покладається відповідальність за організацію медичного сортування та надання екстреної медичної допомоги потерпілим до прибуття відповідальної керівної особи, яка представляє територіальний орган управління охорони здоров'я.

Якщо ліквідувати медико-санітарні наслідки надзвичайної ситуації силами штатних БШМД неможливо, до району надзвичайної ситуації додатково до діючих штатних БШМД направляються бригади постійної готовності першої черги. Надати першу лікарську допомогу може медичний персонал військових частин, який залучається до роботи в осередку в разі великої кількості уражених. Одночасно поблизу осередку розгортається пункт збору потерпілих, де за показаннями може надаватися долікарська і перша лікарська допомога та здійснюватися евакуація потерпілих.

Перша лікарська допомога надається також силами лікувально-профілактичних закладів, що зберегли працездатність в осередках ураження. Така допомога повинна бути надана якомога раніше. Оптимальний термін її здійснення - перші 4-6 год з моменту одержання травми.

Заходи першої лікарської допомоги за терміновістю виконання поділяються на дві групи - невідкладні та відстрочені.

До відстрочених заходів першої лікарської допомоги належать:

• усунення недоліків першої та долікарської медичної допомоги;

• зміна пов'язки у разі забруднення рани радіоактивними речовинами;

• дегазація рани у разі забруднення її стійкими СДОР (БОР);

68

- уведення знеболювальних засобів і проведення новокаїнових блокад у

разі ушкодження середньої важкості тощо.

Медичні заходи можуть змінюватися залежно від обставин: кількості потерпілих, які прибули, терміну їх доставки, відстані до найближчого лікувально-профілактичного закладу, забезпеченості транспортом для евакуації та інших чинників.

У разі масових уражень надання першої лікарської допомоги буде включати виконання невідкладних заходів - скорочений обсяг першої лікарської допомоги.

Повний обсяг першої лікарської допомоги здійснюється у тому разі, коли кількість потерпілих, які прибули, не перевищує можливостей формувань

дсмк.

Госпітальні види медичної допомоги.

Необхідно зазначити, що кваліфікована та спеціалізована медична допомога тісно взаємопов'язані і між ними важко провести чітку межу. Такий вид допомоги передбачає максимальне використання досягнень медичної науки в практиці лікування потерпілих в екстремальних ситуаціях, її виконанням завершується надання повного комплексу медичної допомоги потерпілим.

Провідну роль у підготовці, організації і наданні кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги повинні відігравати центри екстреної медичної допомоги. У разі виникнення необхідності до надання спеціалізованої допомоги потерпілим залучаються спеціалізовані бригади постійної готовності другої черги.

Питання щодо терміну надання спеціалізованої медичної допомоги вирішується особисто з кожним потерпілим, однак, судячи з досвіду, вона повинна бути надана протягом перших двох-трьох діб з моменту ушкодження.

Кваліфікована медична допомога надається хірургами та терапевтами і являє собою комплекс хірургічних і терапевтичних заходів, спрямованих на

69

усунення наслідків ураження, насамперед таких, що загрожують життю, запобігання можливим ускладненням та боротьбу з тими, які вже розвинулися, а також планове лікування потерпілих до повного видужання.

Виділяють кваліфіковану хірургічну та терапевтичну допомогу. Заходи цих видів допомоги за терміновістю їх виконання поділяються на невідкладні та ті, що можуть бути відстрочені.

За терміновістю надання заходи кваліфікованої хірургічної допомоги поділяються на три групи:

1. Невідкладні заходи за життєвими показниками (усунення асфіксії, повна зупинка кровотечі, операції з приводу газової гангрени, лапаротомії у разі поранень та закритої травми живота з ушкодженням внутрішніх органів і кровотечі тощо);

2. Відстрочені заходи (перша підгрупа), відстрочення виконання яких, як правило, буде призводити до важких ускладнень (ампутації у разі відривів, деструкції та ішемічного некрозу кінцівки; накладення надлобкової нориці у разі ушкодження сечівника та протиприродного заднього проходу у разі позачеревного ушкодження прямої кишки; хірургічна обробка ран, забруднених СДОР, ФОС, ФОР тощо);

3. Відстрочені заходи (друга підгрупа), відстрочка яких в умовах застосування антибіотиків не обов'язково призведе до небезпечних ускладнень (первинна хірургічна обробка м'яких тканин, первинна обробка сильнозабруднених опіків тощо).

Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги за терміновістю виконання поділяються на дві групи:

1. Невідкладні заходи за наявності станів, які загрожують життю потерпілих (уведення антидотів, протиботулінової сироватки, комплексна терапія гострої серцево-судинної недостатності, лікування токсичного набряку легенів);

70

2. Заходи, виконання яких може бути відкладено (уведення антибіотиків з профілактичною метою, застосування симптоматичних медикаментозних препаратів тощо).

За сприятливих обставин кваліфікована медична допомога повинна надаватися у повному обсязі (виконання заходів усіх груп). Скорочення обсягу кваліфікованої медичної допомоги здійснюється за рахунок відмови від виконання заходів третьої (другої) групи.

Надання кваліфікованої медичної допомоги повинно здійснюватися протягом 8-12 год з моменту отримання ушкодження.

Спеціалізована медична допомога надається відповідними фахівцями з використанням спеціального обладнання та апаратури у спеціалізованих закладах (відділеннях) з метою максимального відновлення втрачених функцій органів та систем, лікування потерпілих до повного видужання, включаючи реабілітацію.

У лікувальних закладах, розташованих за межами осередку катастрофи, виникає необхідність у наданні спеціалізованої медичної допомоги таким категоріям потерпілих:

• з ушкодженням голови, шиї, хребта та периферичних нервів;

• з ушкодженням опорно-рухового апарату;

• з ушкодженням грудної клітки, черевної порожнини;

• з опіками;

• із променевою хворобою, із отруєнням СДОР;

• інфекційним хворим;

• особам з розладами психічної діяльності та іншим.

Більш досконально обсяги видів медичної допомоги описані у наступних главах.

З викладеного матеріалу, підсумовуючи, можна скласти такий узагальнений перелік питань, які треба вирішувати під час реалізації заходів лікувально-евакуаційного забезпечення населення за умов НС:

71

• стислий аналіз загальної обстановки та завдань щодо організації медичного забезпечення населення;

• відомості про санітарні втрати та їх структуру;

• визначення потреби в медичних закладах, порядок їх залучення та організацію роботи в зоні стихійного лиха;

• визначення терміну та порядку евакуації потерпілих;

• організація амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню в зоні НС (стихійного лиха);

• організація психоневрологічної допомоги;

• контроль за санітарно-гігієнічним і протиепідемічним станом зони стихійного лиха, на маршрутах евакуації та місцях тимчасового перебування евакуйованого населення;

• організація медичного постачання;

• судово-медична експертиза загиблих та медична експертиза потерпілих (оцінка тяжкості пошкоджень та ймовірності втрати працездатності);

• визначення складу резерву і порядку його використання та можливого маневрування медичними силами і засобами;

• організація управління та взаємодії.

72