Хірургічна обробка травматичних пошкоджень м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки

3

доц. Возний Ф.Ф.

АЛГОРИТМ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ НАВИЧКИ

«Хірургічна обробка травматичних пошкоджень м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки»

Травми тканин лиця мирного часу: Види

1. Побутові – 28% від усіх травм людини

2. Виробничі

3. Транспортні

4. Спортивні

5. Вогнепальні

Пошкоджуються при цьому усі види тканин. Але найбільше і майже завжди при цьому – м’які тканини. У військовий час м’які тканини пошкоджуються у 70% травматичних пошкоджень (Т.М.Лурьє). Необхідність у хірургічній обробці травматичних пошкоджень МТЩЛД велика.

Базовий рівень знань

1. Анатомічні особливості побудови ЩЛД.

2. Особливості клінічних даних при пошкодженні МТЩЛД

3. Вікові особливості

4. Методи та матріали для знеболення при хірургічній обробці травматичних пошкоджень м’яких тканин ЩЛД

5. Загальні та місцеві ускладнення при знеболенні.

6. Матеріальне забезпечення: скальпель, голки, шовний матеріал, ранорозширювач, зонди, кюретажні ложки, москіти, голкотримач, ножниці, кетгут, тонометр, бинти, липкий перев’язувальний матеріал, лінійка, металічна і пластмасові пластини бронзовоалюмінієвий дріт, одноразові шприци, антисептичний розчин (перекис водню, перманганат калію, фурацилін, хлорамін, хлоратидин), дреажі (стрічкові, трубчаті), термометр.

Алгоритм проведення обстеження хворого з ПМТЩЛД

Збирання загального анамнезу (якщо не втрачена свідомість) з урахуванням :алергій, кровотеч, раніше проведених операцій, туберкульоз, ВІЛ, сифіліс.

При огляді хворого звернути увагу на особливість таких пошкоджень:

1. Пошкоджене лице (“паспортна частина тіла”) – це спотворене обличчя, порушення психіки, тому не має бути зеркал у медичних установах, та забрати його у хворого.

2. Невідповідність зовнішнього вигляду важкості травми.

3. Зіяння рани:

   1. несправжнє;

   2. справжнє (є дефект тканин);

4. Велика, значна кровотеча (особливості кровопостачання).

5. Неможливість пити та їсти.

6. Нерідко – асфіксія (знати “ДОСКА”).

7. Зуби – які можуть бути в м’яких тканинах при тяжких травмах.

8. Гіперсалівація - порушується до обезводнення організму – пневмоній, втрата лізоциму, він є в слині.

9. Близькість життєво важливих органів та систем, які пошкоджуються одночасно (ЦНС, верхні дихальні шляхи, язик, великі судини, м’язи, очі, вуха).

10. У військовий час – мати спеціальний протигаз та шлем для поранених.

11. Особливість догляду і харчування цих хворих. Дієта – протерта і молота їжа.

12. Захист хворих від стороннього впливу.

13. Ірригація порожнини рота.

14. Інстиляція УФО

15. Кварцування палати, перев’язочної палати.

16. Окремі кімнати, інструменти, персональні (хворого) для неінфікованих та інфікованих ран.

17. Особливаості хірургічної обробки рани рота при радіоактивному, хімічному, бактеріологічному пошкодженні МТЩЛД, сортування цих хворих.

Для діагностики

Рани м’яких тканин можуть бути: а) проникаючі; б) непроникаючі, а також:

1. Доторкуючі - 22,6% (військовий час)

2. Наскрізні – 15,6 %

3. Сліпі - 57%

4. Осколкові – 89%

Направлення:

Поперечні, вертикальні, сагітальні.

При скрізних є вхідний та вихідний отвір, краї рани розірвані (при кульових та оскольчатих пораненнях. При різаних і колотих вхідний та вихідний отвори мало відрізняються.

При таких ушкодженнях необхідно:

1. Вивчити раневий канал (зондуванням, пальпацією);

2. Проведенням рентгенографій в декількох проекціях;

3. Проведенням рентгенографій з рентгенконтрасними речовинами (назвати їх)

4. Проведенням рентгенографій з контрольним зондуванням голками і т.д.

Клінічна картина та особливості хірургічної обробки травматичних пошкоджень м’яких тканин ЩЛД залежить від локалізації ран

1. Так губи і ротова ділянка – характеризуються набряком тканин,рани відкриті, ушкоджується багато мімічних м’язів, постійне витікання слини та їди з рота призводить до мацерації шкіри, втрати лізоциму, мікро- та макроелементів і др.

2. Бокові відділи лиця – рани глибокі, пошкоджується (ються) слинна (і) залоза, лицевий нерв, артерії. Регенерація гірша, параліч нижньощелепного, лицвого нерву (відповідна симптоматика).

3. Носа – від часткової до повної втрати носа; рана спотворює лице, та порушуються функції дихання. Гіпоксичні та психологічні явища і др.

4. Підщелепна область – швидкий набряк, нагноєння, пошкодження язико-глоткового нерву.

5. Ушкодження язика – від забиття до відриву, відрізання, надрізання. та ін.

6. Шиї – набряк, ссадини (ДОСКА) і др

При хірургічній обробці травматичних пошкоджень м’яких тканин ЩЛД необхідно знати що є : шари рани, при вогнепальних пошкодженнях:

1. Раневий канал

2. Раневий некроз

3. Молекулярний струс тканин

4. Зона судинних пошкоджень

При цьому перебіг перебіг раневого процесу йде по періоду

І-ий до 48 годин – в основному набряк без інфекційного запалення. В цьому періоді найкраще провести ПХО рани і ранні відновні операції

ІІ-й до 8 – 12 діб – розвивається інфекційне запалення.

ІІІ-й 8-20 діб – гранулювання рани – можливе накладання вторинних швів

IV-й 12-30 діб і більше рубцювання та епітелізація рани.

Задачі ПХО: 1) рання (чим швидше тим краще); 2) одномоментна; 3) повна; 4) вичерпна.

При цьому необхідно:

1. Видалення всіх некротичних тканин.

2. Видалення всіх сторонніх тіл.

3. Видалення осколків, уламків кісток, зубів.

4. Закінчена зупинка кровотечі.

5. Ушивання рани (пошарове).

1. ПХО – рання

   1. відстрочена до 24-48 год

   2. пізня – більше 48 годин

2. Кінцева – зробити все необхідне

3. Відокремити тільки не життєздатні тканини

4. Зробити доступні інородні тіла

5. Проникаючі рани – ізолювати від порожнини

6. Рани повік, країв носа, губ – необхідний первинний шов на природні отвори!

7. При деформаціях – обвивний шов – це шкіра + слизова оболонка – дефект залишити до загоєння рани і наступного лікування.

Види швів:

1. Первинний глухий

2. Первинний не глухий

3. Первинний відстрочений до 4-5 днів (з антибіотиком)

4. Ранній вторинний глухий шов – на гранулюючу поверхню

5. Пізній вторинний шов – грануляції і рубець

Вторинна хірургічна обробка передбачає: пластичні шви (утримуючі, зближаючі, направляючі, розвантажуючи)