Методична розробка практичного заняття на тему:

“УШКОДЖЕННЯ ЛОПАТКИ, КЛЮЧИЦІ, ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБА ТА ПРОКСИМАЛЬНОГО

Епіметафізу плеча. Вивихи плеча. (механізм травми, класифікація, клініка, діагностика, лікування.)”

Курс IV.

Факультет медичний, ПЛЗСУ

Кількість учбових годин –

Актуальність теми:

Ушкодження складових елементівпоясу верхньої кінцівкивідносяться до важких травм, які не тільки призводять до порушення функції верхньої кінцівки, але й до інвалідності пацієнтів. Вони зустрічаються як при моно- так і політравмі.

Переломи проксимального відділу плечової кістки 7-10% усіх переломів кісток скелета. та становлять 75% переломів всієї плечової кістки. Ця проблема особлива актуальна у осіб похилого віку.

Переломи ключиці трапляються досить часто, як правило у дітей та людей молодого віку. У дорослих вони становлять 3-16%

Вивихи плеча за частотою займають 1місце. Бувають ускладнені переломи та вивихи, які потребують негайного оперативного лікування. Потребуть оперативного лікування і застарілі та звичні вивихи.

Зростання травматизму, особливо – дорожньо-транспортних пригод, в останні роки призвів до збільшення частоти цих пошкоджень, особливо їх ускладнених форм, як то, пошкодження підключичного судинно-нервового пучка, легенів, плечового сплетіння, асептичного некрозу і т.п.. Поєднана травма чимраз частіше трапляється під час падіння з висоти (кататравма). Ушкодження можуть поєднуватись з травмами грудної клітини:множинними переломами ребер, ушкодженням легенів.

Таким чином, частота пошкоджень, важкість клінічного перебігу, труднощі діагностики, складність лікування, значний відсоток різноманітних ускладнень визначають актуальність даної патології у підготовці лікаря.

Анатомо –топографічні та функціональні особливості плечового поясу.

Кісткову основу складають: ключиця, лопатка, верхній відділ плечової кістки.

Лопатка з’єднана з грудною клітиною системою м’язів, які забезпечують її фіксацію та рухливість. До цієї групи відносяться: mm. romboidei, levator scapulae, trapezius, pectoralis minor, serratus anterior.

Повний об’єм рухів верхньої кінцівки можливий завдяки синхронної роботи всіх суглобів плечового поясу: плечового (плечо-лопаткового), акроміально-ключичного,

грудинно-ключичного плечового поясу та руху лопатки по стінці грудної клітини. Лопатка є основою (платформою) передачі м’язової сили верхньої кінцівки відносно тулуба. Це можливо завдяки одночасної робити груп м’язів агоністів та антагоністів. Плавне відведення руки до 30⁰ відбувається за рахунок плечового суглоба, потім в процес відведення включається обертання лопатки. Це співвідношення до 60⁰ відведення руки дорівнює 4:1, потім обертання лопатки збільшується 5:4.

Такий об’єднаний механізм роботи плечового поясу в відведенні руки називається плечо-лопатковим ритмом. При пошкодженні анатомічних структур відбувається порушення цього ритму.

Враховуючи анатомо-функціональну єдиність плечового поясу, методика клінічного обстеження має проводитись з позицій детального аналізу можливого травматичного пошкодження, як кісткових так і м’якотканинних структур цієї системи.