лекция тема 3

ідентифікувати дефіцит за даною класифікаційною ознакою.

Чинне українське законодавство дозволяє характеризувати дефіцит як активний лише відносно частини дефіциту місцевих бюджетів, джерелом фінансування якої визначаються місцеві запозичення. Останні згідно зі ст. 74 Бюджетного кодексу дозволені лише у якості фінансування бюджету розвитку та використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних об'єктів довготривалого користування або об'єктів, які забезпечують виконання завдань Верховної Ради АР Крим та міських рад, спрямованих на задоволення інтересів населення АР Крим і територіальних громад міст.

Залежно від тривалості дії розрізняють стійкий дефіцит бюджету, який має місце у довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що виникає періодично та викликається касовими розривами у виконанні бюджету або ж непередбачуваними подіями та обставинами.

Економічна теорія оперує також поняттями структурний та циклічний бюджетний дефіцит:

∙структурний – показує, якими б мали бути доходи, видатки і дефіцит при потенційному обсязі національного виробництва (за чинної системи оподаткування в умовах повної зайнятості);

∙циклічний – характеризує вплив циклічних коливань на доходи, видатки та дефіцит і визначається як різниця між фактичним і структурним дефіцитом.

Розрахунок зазначених показників використовується для оцінки впливу фіскальної політики на бюджет та вдосконалення системи управління державними фінансами.

Важливе значення для ефективного управління державними фінансами має дослідження причин виникнення бюджетного дефіциту. Як вже з’ясовано, бюджетний дефіцит може бути як свідомим результатом реалізації урядом стимулюючої фіскальної політики, яка фактично і є передумовою його появи, так і виступати негативним свідченням того, що держава вимушена витрачати коштів більше, ніж дозволяють її фінансові можливості.

Виникнення та існування бюджетного дефіциту за таких обставин обумовлене, в першу чергу, падінням виробництва та зниженням ефективності функціонування галузей економіки, що веде до скорочення

Юшко С.В., доцент кафедри фінансів ХНЕУ Дисципліна "Бюджетна система"

основного об’єкта розподілу – ВВП, а відтак, і доходів бюджету. Іншими причинами бюджетного дефіциту можуть виступати:

∙скорочення доходів бюджету внаслідок зменшення валютних надходжень від експортоорієнтованих галузей в умовах скорочення попиту та цін на продукцію та послуги вітчизняних виробників з боку іноземних контрагентів; згортання діяльності або поширення обсягів нелегальної діяльності суб’єктами підприємництва в умовах надмірної зарегульованості правил ведення бізнесу, посилення адміністративного тиску та податкового навантаження;

∙зростання бюджетних видатків на соціальну підтримку соціально незахищених громадян в умовах скорочення їхніх доходів та зростання рівня безробіття внаслідок посилення кризових явищ в економіці;

∙необґрунтований склад та структура видатків бюджету (надмірні видатки на утримання апарату управління та державних органів; висока частка поточних видатків та мінімальна – видатків розвитку; недостатньо ефективні програми підтримки економічних суб’єктів та соціального захисту населення тощо);

∙наявні обсяги державного та гарантованого державою боргу, що вимагають пошуку додаткових джерел коштів на його погашення та обслуговування;

∙виникнення надзвичайних ситуацій (техногенні аварії, катастрофи, стихійні лиха), які тягнуть за собою надзвичайні видатки на їх ліквідацію в умовах обмеженості або відсутності відповідних резервів тощо.

3.4.Джерела фінансування бюджетного дефіциту. Особливості затвердження бюджетів з дефіцитом та профіцитом

Теорія фінансів визначає два основних джерела покриття (фінансування) бюджетного дефіциту: державні позики та емісія грошей. Економічно виправданим і доцільним для застосування вважається перше з названих джерел: забезпечуючи розв’язання проблеми балансування бюджету, позики супроводжуються значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу країни порівняно з грошовою емісією.

Державні позики становлять взаємовідносини між державою як

Юшко С.В., доцент кафедри фінансів ХНЕУ Дисципліна "Бюджетна система"

позичальником, з одного боку, та юридичними і фізичними особами, урядами інших країн, міжнародними фінансовими організаціями як кредиторами з іншого у ході фінансування державних видатків. Грошова емісія, перекриваючи нестачу коштів і вирішуючи у короткостроковому періоді проблему фінансування, обертається у кінцевому рахунку посиленням інфляції та щоразу зростаючим браком коштів. Саме тому її застосування є недоцільним і офіційно забороненим у більшості країн.

Відповідно до частини 1 ст. 15 Бюджетного кодексу України джерелами фінансування бюджетного дефіциту є:

∙кошти від державних (місцевих) запозичень;

∙кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) – щодо Державного бюджету;

∙повернення бюджетних коштів з депозитів та надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

∙вільний залишок бюджетних коштів.

Найістотнішим джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету виступають внутрішні та зовнішні запозичення. Планування та здійснення запозичень до Державного бюджету проводиться так, щоб на кінець бюджетного періоду обсяг державного боргу перебував у межах граничного обсягу державного боргу, визначеного в Законі про Державний бюджет України. Чинним законодавством також дозволена можливість заміщення внутрішніх запозичень зовнішніми і навпаки та коригування обсягу запозичень відповідно до зміни обсягів платежів із погашення державного боргу.

Місцеві запозичення здійснюються в межах, передбачених рішенням про місцевий бюджет. Право здійснювати місцеві запозичення мають виключно: щодо внутрішніх запозичень – міські ради та Верховна Рада АР Крим; щодо зовнішніх запозичень у частині отримання кредитів від міжнародних фінансових організацій – усі міські ради, в частині інших зовнішніх запозичень – міські ради міст з чисельністю населення понад триста тисяч жителів.

Кошти від приватизації державного майна, а саме кошти від

відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі

Юшко С.В., доцент кафедри фінансів ХНЕУ Дисципліна "Бюджетна система"

разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" № 2163-XII вiд 4.03.1992 р., та інші надходження безпосередньо пов’язані з процесом приватизації, підлягають повному зарахуванню до Державного бюджету України в якості джерел його фінансування.

До надходжень, пов’язаних з процесом приватизації, відносяться, зокрема:

∙надходження від покупців за подання заяви на приватизацію;

∙кошти від збору за реєстрацію покупців для участі в аукціоні, конкурсі;

∙суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватизації;

∙надходження від продажу патентів на право оренди приміщень;

∙відсотки, нараховані на суму відстрочених платежів тощо. Джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету виступають

також повернені з депозитів кошти єдиного казначейського рахунку та надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів. Порядок розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка шляхом придбання облігацій внутрішньої державної позики та Порядок розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка та коштів валютних рахунків Державного бюджету на депозитних рахунках затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 65 від 19.01.2011 р..

Згідно з названими нормативними документами кошти Державного бюджету у частині, відволікання якої не призводить до втрати платоспроможності Державного бюджету та виникнення заборгованості за загальним або спеціальним фондом, за рішенням Міністра фінансів, погодженим з Національним банком, розміщуються на депозитних рахунках Національного банку та окремих комерційних банків, які дотримуються встановленого переліку вимог, а також спрямовуються на придбання облігацій внутрішньої державної позики з одночасним встановленням зобов'язань щодо їх продажу та подальшого повернення

Юшко С.В., доцент кафедри фінансів ХНЕУ Дисципліна "Бюджетна система"

коштів єдиного рахунку до кінця року.

Порядок розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на вкладних (депозитних) рахунках у банках затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 6 від 12.01.2011 р. Згідно із даним нормативним документом Верховна Рада АР Крим чи місцева рада мають право за умови дотримання встановлених законодавством вимог прийняти рішення про розміщення частини коштів місцевого бюджету, відволікання якої не призведе до втрати останнім своєї платоспроможності та виникнення заборгованості за загальним або спеціальним фондом, на вкладних (депозитних) рахунках у банках, які дотримуються встановлених вимог.

Зазначені операції, будучи з одного боку важливою складовою механізму управління ліквідністю відповідних бюджетів, з іншого забезпечують їм можливість одержання додаткових надходжень.

Ще одним джерелом фінансування бюджетного дефіциту може виступати вільний залишок бюджетних коштів. Цей показник варто відрізняти від іншого – оборотний залишок бюджетних коштів.

Оборотний залишок бюджетних коштів – частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів. Його величина встановлюється у розмірі не більше 2 % планових видатків загального фонду бюджету і затверджується у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Вільний залишок бюджетних коштів визначається як перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду. Особливості використання вільного залишку бюджетних коштів у якості джерела фінансування дефіциту будуть розглянуті далі.

Величина дефіциту Державного бюджету на 2013 р., визначена у Законі про Державний бюджет, склала 50 532,0 млн грн. З метою балансування бюджету держава визначає відповідні джерела його фінансування. Інформація про них знаходить відображення в додатку 2 до Закону, витяг з якого наведено у табл. 3.4.

Юшко С.В., доцент кафедри фінансів ХНЕУ Дисципліна "Бюджетна система"

Таблиця 3.4

Фінансування Державного бюджету України в 2013 році, млн грн

		У тому числі:
Показники	Усього	загальний	спеціальний
		фонд	фонд
Загальне фінансування	50 532,0	44 534,5	5 997,5
Фінансування за борговими операціями	54 462,1	48 334,5	6 127,6
Запозичення	135 530,5	129 403,0	6 127,6
Погашення	-81 068,4	-81 068,4	0,0
Надходження від приватизації	10 900,0	10 900,0	0,0
державного майна
Фінансування за активними операціями	-14 830,1	-14 700,0	-130,1
Розміщення бюджетних коштів на
депозитах або придбання цінних паперів	-14 983,4	-14 700,0	-283,4
Зміни обсягів бюджетних коштів	153,3	0,0	153,3

Отже, загальний обсяг фінансування бюджету визначається як сума таких складових:

∙фінансування за борговими операціями – різниця між сумою здійснених та погашених запозичень (внутрішніх та зовнішніх);

∙надходження від приватизації державного майна;

∙фінансування за активними операціями:

а) різниця між сумою надходжень унаслідок продажу/ пред’явлення цінних паперів та вартістю придбаних цінних паперів;

б) різниця між величиною повернутих бюджетних коштів з депозитів та сумою розміщених бюджетних коштів на депозитах;

в) зміна обсягів бюджетних коштів, а саме: приріст/зменшення залишків коштів за звітний період, зростання чи знецінення вартості гривні внаслідок впливу курсових різниць, внутрішнє переміщення коштів (між фондами бюджету), фінансування за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку тощо.

У частині другій ст. 15 Бюджетного кодексу відзначено, що емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування бюджету. Одночасно згідно зі ст. 54 Закону України № 679XIV від 20.05.1999 р. "Про Національний банк України" Національний банк не має права надавати кредити на фінансування витрат

Юшко С.В., доцент кафедри фінансів ХНЕУ Дисципліна "Бюджетна система"

Державного бюджету України в національній та іноземній валюті як прямо, так і опосередковано через державну установу чи іншу юридичну особу, майно якої перебуває в державній власності. Національний банк не має також права купувати на первинному ринку цінні папери, емітовані Кабінетом Міністрів України, державною установою, іншою юридичною особою, майно якої перебуває в державній власності.

Слід відзначити, що протягом 1992 – 1993 рр. в Україні практикувалася кредитна емісія як джерело покриття дефіциту. Невипадково, що темп інфляції сягнув у ці роки найвищих за всю історію незалежності країни значень – 2 100 % та 10 256 % відповідно. На жаль, подібні приклади є і сьогодні: згідно з Висновками Рахункової палати "Про виконання Державного бюджету за 2009 рік" значна частина облігацій внутрішньої державної позики була викуплена Національним банком, що, за своєю суттю, є прихованим емісійним джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету і суперечить вимогам Бюджетного кодексу".

Чинне українське законодавство визначає певні особливості затвердження бюджетів з дефіцитом та профіцитом.

Умови затвердження Державного бюджету з дефіцитом та профіцитом.

Державний бюджет може бути затверджений з дефіцитом лише за наявності обґрунтованих джерел його фінансування.

Державний бюджет може бути затверджений з профіцитом виключно

зметою:

∙погашення боргу;

∙забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів;

∙придбання цінних паперів.

Умови затвердження місцевого бюджету з дефіцитом.

Місцевий бюджет може бути затверджений з дефіцитом лише за наявності обґрунтованих джерел його фінансування.

Затвердження дефіциту за загальним фондом місцевого бюджету на момент його прийняття не допускається. Тільки за результатами виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний рік за умови виявлення вільного залишку бюджетних коштів може бути затверджений

Юшко С.В., доцент кафедри фінансів ХНЕУ Дисципліна "Бюджетна система"

дефіцит поточного року в межах такої суми (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет).

Дефіцит за спеціальним фондом може бути затверджений на будьякому етапі за наявності таких джерел його фінансування:

∙надходжень внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

∙використання залишків коштів спеціального фонду, крім власних надходжень бюджетних установ.

Дефіцит за спеціальним фондом у частині бюджету розвитку може бути затверджений за наявності таких джерел його фінансування:

∙місцевих запозичень. При цьому потрібно мати на увазі, що право здійснювати місцеві запозичення мають виключно міські ради та Верховна Рада АР Крим з урахуванням визначених вище особливостей.

∙надходжень коштів із сформованого з профіцитом загального фонду цього місцевого бюджету.

Умови затвердження місцевого бюджету з профіцитом.

Місцевий бюджет може бути затверджений з профіцитом за загальним фондом на будь-якому етапі у разі:

∙спрямування до бюджету розвитку коштів із загального фонду такого місцевого бюджету;

∙виконання зобов'язань за непогашеними позиками.

Місцевий бюджет може бути затверджений із профіцитом за загальним фондом за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет) із метою забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів.

Місцевий бюджет може бути затверджений із профіцитом за спеціальним фондом на будь-якому етапі у разі:

∙погашення місцевого боргу;

∙придбання цінних паперів.

Юшко С.В., доцент кафедри фінансів ХНЕУ Дисципліна "Бюджетна система"