Основи сімейного права поняття сімейного права шлюб і сім’я

Сімейне право - сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові й пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім’ї.

Основним правовим джерелом брачно-сімейних відносин є Сімейний кодекс України, що був прийнятий 10.01.02 р. і набрав чинності 01.01.2004 р.

Сімейний кодекс визначає основи шлюбу, особисті немайнові і майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення і зміст особистих немайнових і майнових прав і обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів і усиновлених, інших членів сім’ї і родичів.

Законодавством України передбачені наступні принципи сімейного права:

• рівноправність громадян у сімейних відносинах;

• рівноправність чоловіка і жінки у сімейних відносинах;

• одношлюбність (моногамія);

• свобода і добровільність вступу до шлюбу;

• свобода в розірванні шлюбу;

• державна турбота про материнство і дитинство, охорона їхніх інтересів, заохочення материнства;

• взаємна турбота членів сім’ї один про одного.

Іншими джерелами сімейного права є Закони України “Про охорону дитинства” та ін., підзаконні нормативно правові акти.

Сім’я є первинним і основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, що спільно проживають, зв'язані загальним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина і чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми і через інші поважні причини не проживають спільно. Дитина належить родині своїх батьків, якщо навіть разом з ними не проживає. Права члена сім’ї має також самотня людина.

Сім’я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У відповідності зі ст. 21 СК, проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без оформлення шлюбу не є підставою для виникнення у них прав і обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу також не є підставою для виникнення у жінки і чоловіка прав і обов'язків подружжя.

Порядок укладення шлюбу

Шлюб – це сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

СК України визначає основні положення укладення шлюбу. До них відносяться:

1. Для укладення шлюбу необхідна згода осіб, що вступають у шлюб і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік встановлений у 18 років для подружжя і 17 років для жінок. За заявою особи, що досягла 14 років, рішенням суду їй може бути надане право на укладення шлюбу, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

2. Кодексом визначені категорії осіб, шлюб між якими заборонений. Так, у відповідності зі ст.26 СК України, у шлюбі між собою не можуть перебувати особи:

• Які є родичами по прямій лінії споріднення;

• Рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брат і сестра, які мають спільних батьків; неповнорідними – які мають спільну матір або спільного батька;

• Двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько, племінник, племінниця. Рішенням суду може бути даний дозвіл на шлюб між рідною дитиною усиновлювача і усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним;

• Усиновлювач і усиновлена їм дитина. Шлюб між усиновлювачем і усиновленою ним дитиною може бути укладений тільки у разі скасування усиновлення.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою і чоловіком у будь-який державний орган реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором особисто. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини подати заяву особисто, то таку заяву можуть подати їхні офіційні представники з нотаріально оформленим дорученням. Якщо реєстрація шлюбу в призначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність через 3 місяці з дня її подачі.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їх правами і обов'язками як майбутніх подружжя і батьків, а також попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

Особи, які вступають у шлюб, мають право:

1. знати про стан здоров'я один одного; Ст. 30 СК вимагає від осіб, що подали заяву про реєстрацію шлюбу, повідомити один одному про стан свого здоров'я. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Порядок медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, встановлює Кабінет Міністрів України. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним;

2) вибору прізвища (одного з подружжя, збереження свого прізвища до шлюбу або приєднання до свого прізвища прізвища іншого з подружжя); Майбутні подружжя мають право вибрати прізвище одного з них як загальне прізвище подружжя або залишити прізвища, що були до шлюбу. Наречена (наречений) має право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого (нареченої). Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, по їх згоді визначається з якого прізвища вона буде починатися. Додавання більш 2-х прізвищ не допускається, якщо інше не передбачено звичаєм національної меншості, до якої належить наречений або наречена. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченого або нареченої вже є подвійним, він (вона) має право замінити одну з частин свого прізвища на прізвище іншого з подружжя.