3. Особливості розвитку соціальної відповідальності в регіонах України. Співпраця у ланцюжку «компанія - місцева адміністрація - громада»

Регіони України мають свою економічну історію, свої ресурсні й факторні особливості, ділові, соціально-культурні традиції, і навіть свій регіональний менталітет. Тому існують і певні особливості розвитку соціальної відповідальності в регіонах України.

Відсутність програм соціальної відповідальності, включаючи продуману, виважену соціальну та екологічну політику, унеможливлює побудову позитивного іміджу компанії, етичне ведення бізнесу, обмежує доступ до фінансових ринків.

Взаємодія органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів, міністерств та інших централь­них органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій) з інститутами гро­мадянського суспільства, до яких належать об'єднання громадян, професійні та творчі спілки, релігійні й благодійні організації, органи самоорганізації населення, засоби масової інформації й інші інституції, діяльність яких урегульовано законодавством України, є однією з найважливіших умов розвитку України як правової, демократичної та соціальної держави. Вона має базуватися на партнерстві, взаємозацікавленості у досягненні цілей, пов'язаних з процесами демократизації усіх сфер життя держави й суспільства, соціально-економічним і духовним прогресом, всебічним забезпеченням прав та свобод людини й громадянина.

Правовою основою взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянсько­го суспільства є Конституція України, закони України «Про об'єднання громадян», «Про політичні партії в Україні», «Про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності», «Про органи самоорганізації населення», «Про молодіжні та дитячі громадські організації», «Про звернення громадян», «Про благодійництво та благодійні організації», «Про соціальні послуги», інші нормативно-правові акти.

Процес інтеграції України в європейське співтовариство вимагає запровадження стандартів розвиненого демократичного суспільства. Стосовно інститутів громадянсь­кого суспільства ці стандарти, зокрема, передбачають наявність законодавчої бази та інституцій, що гарантують демократію, верховенство права, забезпечення прав людини, повагу та захист прав національних меншин.

Нинішній етап розвитку КСВ є етапом формування нових підходів до взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства.

 

Принципи взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства наведено у таблиці1.

 

Таблиця 1 – Принципи взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства

Принципи	Сутність принципу
Соціальне партнерство	Налагодження конструктивної взаємодії між органами виконавчої влади, інститутами громадянського суспільства та суб'єктами господарювання під час розв'язання питань державного й суспільного життя.
Взаємовідпо-відальність	Органи виконавчої влади мають розробити та забезпечити дієвий механізм громадського контролю за їхньою діяльністю й ухваленням рішень, пов'язаних з дотриманням прав і свобод людини та громадянина, бюджетним процесом, розробленням моделі звітування органів виконавчої влади перед громадськістю.
Інформаційна відкритість	Обов'язок органів виконавчої влади забезпечити інститутам громадянського суспільства доступ до інформації шляхом: визначення прозорих і доступних способів спілкування з громадськістю, проведення роз'яснювальної роботи щодо своєї діяльності, надання об'єктивної інформації, за винятком інформації з обмеженим доступом, популяризації через засоби масової інформації політики співробітництва.
Визнання органами виконавчої влади різноманітності видів діяльності інститутів громадянського суспільства.	Органи виконавчої влади створюють умови для існування різноманітних за видами діяльності інститутів громадянського суспільства, а також підтримують розвиток взаємодії з інститутами громадянського суспільства на професійно-профільній основі.
Ефективність	Досягнення запланованих цілей та максимального прикладного результату в процесі взаємодії органів виконавчої влади та інститутів громадянського суспільства, що відповідає інтересам громадян і суспільства в цілому.
Гнучкість	Державна політика формується, зважаючи на реальні суспільні потреби й інтереси та з урахуванням громадської думки. Управлінські рішення мають ухвалюватися своєчасно, а механізм їхньої реалізації має бути гнучким, тобто адекватно реагувати на зміни, що відбуваються в суспільному житті.
Повага та толерантність	Органи виконавчої влади та інститути громадянського суспільства відіграють під час формування й реалізації державної політики різні, але взаємодоповнюючі ролі. Органи виконавчої влади поважають право громадян і їхніх об'єднань самостійно ставити перед собою мету й спрямовувати свою діяльність на її досягнення. Толерантність у відносинах органів виконавчої влади та інститутів громадянського суспільства означає сприйняття, розуміння та повагу до плюралізму думок, різноманіття культур.

 

Приклади світового досвіду взаємодії виконавчої влади та інститутів громадянського суспільства

Австралія. Більшість штатів у цій країні дозволяє місцевим органам самоврядування ве­сти діяльність, що сприяє розвиткові діючих і перспективних підприємств, але забороняє надавати субсидії, запроваджувати зміни до правил та інструкцій, надавати послуги або упорядковувати території за державний кошт. Складається враження, що ці механізми можуть створювати нерівні й несправедливі можливості для тих місцевостей, що їх засто­совують. Використання цих механізмів фінансує уряд країни (центральний), їх застосову­ють у всіх містах.

Швеція. Керівництво політикою економічного розвитку здійснює центральний уряд, тому більшість великих підприємств підконтрольні адміністративному центрові та не мають кооперативних зв'язків з регіонами. У складі муніципалітетів діють відділи економічного розвитку, що сприяють розвиткові малого й середнього підприємництва. Зазвичай, компанії у Швеції не перебирають на себе функції економічного розвитку, механізми якого застосовує центральний уряд і муніципалітети.

Німеччина. Муніципалітети (органи місцевого самоврядування) мають широкі повно­важення, що не належать до сфери компетенції держави чи федеральних земель. Місцеві органи самоврядування ефективно використовують надані права і пропонують широку низку програм та різноманітних послуг, до яких також належать механізми економічного розвитку. Такі різноманітні механізми застосовують, щоб розширити транспортну мережу, удосконалити торговельні й культурні осередки, санаторії, центри відпочинку та дозвілля.

Іспанія. Усі рівні влади – центральний уряд, автономні громади, органи влади провінцій та місцеві органи самоврядування мають право самостійно розробляти механізми економічного розвитку. Центральний уряд започатковує програми сприяння індустріальному розвиткові: кредитування, субсидування та створення інфраструктури в межах «зони актуальної індустріалізації». Органи влади кожної з сімнадцяти «регіональних» або автономних громад розробляють програми економічного роз­витку, регулюють систему оподаткування, надають субсидії та здійснюють контроль. Провінції фінансують надання безпосередніх послуг, наприклад, таких як удосконалення інфраструктури та оплату послуг (особливо для невеликих містечок). Муніципалітети не лише працюють над удосконаленням своєї діяльності, а й розв'язують питання навчання кадрів, надання послуг, а також регламентують діяльність органів контролю. Зазвичай усі міста Іспанії мають право здійснювати такі види діяльності без дозволу адміністративного центру. Якщо це не заборонено Конституцією країни або автономним статутом регіону, міські органи влади можуть провадити будь-яку діяльність, навіть якщо вона збігається з цілями й завданнями інших програм.

Сполучені Штати Америки. Незважаючи на існування державних програм, більшість механізмів економічного розвитку, що їх застосовують міські органи влади, запроваджує керівництво окремих штатів. Тому міста зі спеціального розпорядження муніципальної ради мають здійснювати лише ті програми, що їх запроваджують органи влади штатів. Більшість штатів передає різноманітні механізми розвитку на розгляд міської влади, що вирішує, які з них застосувати.

Нинішній етап взаємодії вітчизняних органів виконавчої влади та інститутів грома­дянського суспільства вимагає розвитку співпраці у форматі: органи виконавчої влади – інститути громадянського суспільства – суб'єкти господарювання. Задля цього розробля­тимуться механізми економічного стимулювання суб'єктів господарювання.

Підвищення соціальної відповідальності підприємницького сектора – це шлях до форму­вання в суспільстві соціально відповідальної культури. Мотивацією для суб'єктів госпо­дарювання у цьому аспекті має стати формування сприятливого, соціально безпечного середовища для їхньої діяльності, що потребує:

 створення правової основи для ефективної взаємодії суб'єктів господарювання та інститутів громадянського суспільства;

 правового удосконалення інститутів соціальних інвестицій;

 розроблення механізму трьохстороннього співробітництва (органи виконавчої влади - інститути громадянського суспільства - суб'єкти господарювання) через укладення угод про партнерство;

 стимулювання участі суб'єктів господарювання у розв'язанні пріоритетних соціальних проблем;

 популяризації діяльності громадських організацій серед суб'єктів господарювання.

Отже, розвиток громад України неможливий без активної участі та підтримки з боку бізнесу та формування партнерств місцевої влади, українських та міжнародних корпорацій, місцевого бізнесу та громадських організацій задля запровадження сталих рішень і досягнення значних змін, що поліпшать добробут громад України. Програми з КСВ, що їх запроваджують корпорації, соціальні інвестиції та партнерства з місцевими органами влади є запорукою сталого розвитку громад у майбутньому. Водночас слід пам'ятати, що елементи програм розвитку громад відображають сподівання суспільства у певний період і, таким чином, підлягають змінам.