3. Процес підготовки звіту

Процес формування нефінансового звіту є індивідуальним, проте він містить загальні для всіх суб’єктів підходи:

1) формування міжфункціональної команди;

2) залучення груп впливу;

3) збір даних;

4) безпосереднє формування звіту;

5) верифікація і аудит.

1. Формування міжфункціональної команди

Залучення менеджерів основних профільних підрозділів значно полегшує роботу над нефінансовим звітом. Тому формування міжфункціональної команди є доречним.

Створення міжфункціональної команди дозволяє:

- спростити процес отримання даних для звіту;

- розширити залучення персоналу до впровадження стратегії СВБ;

- отримувати інформацію щодо проблемних питань і внутрішніх пріоритетів безпосередньо від першоджерел;

- профільним департаментам і підрозділам впливати на зміст звіту і механізми поширювання;

- навчити профільні підрозділи і департаменти користуватися звітом при виконанні функціональних обов’язків.

Як показує практика, до її складу доцільно включити представників відділів планування і стратегічного розвитку, маркетингу, комунікацій і управління персоналом, фінансового і виробничого відділів, а також відповідальних за зв’язок з інвесторами і органами влади (державними і місцевого самоврядування), за охорону праці й екологію.

Під час формування звіту, для оцінки прогресу і ухвалення рішень з принципових питань, необхідні регулярні комунікації членів команди. 2. Залучення груп впливу

Враховуючи, що адресатом звіту є певна аудиторія, доцільною є ідентифікація переваг цільових груп і залучення їх до процесів. Спільна робота груп впливу і персоналу сприяє акцентуванню значущих сфер соціальної відповідальності бізнесу.

При цьому за необхідністю до процесу ідентифікації груп впливу, залучають треті організації, які спеціалізуються на співпраці із зацікавленими сторонами.

Щоб мінімізувати вірогідність негативної реакції на нефінансову звітність та забезпечити позитивну, слід ідентифікувати інтереси, переваги і рівень сприйняття цільових груп. Традиційні методи (соціологічні опитування, пілотні версії звіту) є прийнятними для великого бізнесу, але вони складні та витратні для малого та середнього, а їх результати нерідко суперечливі і складні в інтерпретації.

В Україні представники більшості груп впливу мало знайомі або взагалі не знайомі з підходами щодо формування та використання нефінансової звітності.

Певні особливості має ситуація, коли цільова група – зарубіжна аудиторія. Переклад звітності відповідною мовою, вимагає обачності. Для того, щоб документ або його фрагмент сприймався адекватно, перекладачеві недостатньо знати спеціальну термінологію, пов’язану зі сферою діяльності бізнесу. Він повинен бути добре знайомий з сучасною термінологією відповідних сфер звітності – фінансово-економічною, екологічною і соціальною, а в деяких випадках – знати певні міжнародні документи. Неадекватна термінологія та посилання не сприяють взаєморозумінню. Для спрощення роботи приклади використання термінів можна знайти в спеціалізованих двомовних глосаріях або перекладених документах. Контактні аудиторії (внутрішні та зовнішні) повинні впізнавати компанію у звіті, а отже, у процесі його формування слід брати до уваги отримані рекламації і рекомендації.