4.2. Політична організація суспільства

Найбільш активною і динамічною частиною політичної сис­теми суспільства є його політична організація.

Політична організація суспільства — це сукупність конк­ретних організацій і установ, які виконують певні функції. В ре­зультаті їх взаємодії і здійснюється політична влада в даному су­спільстві.

Політична організація об'єднує:

1) державу;

2) політичні партії;

3) масові громадські організації і рухи;

4) засоби масової інформації;

5) церкву.

Держава і партії є власне політичними організаціями, тобто вони прямо і безпосередньо здійснюють політичну владу в пов­ному обсязі або прямують до неї. Здійснення влади або боротьба за владу — це головне в їхній діяльності.

Опосередковані політичні організації пов'язані із здійсненням політичної влади, але це лише один із аспектів їхнього функціо­нування (профспілки, молодіжні політичні організації).

Організації неполітичні майже не беруть участі у здійсненні політичної влади (добровільні спортивні організації, різноманітні рухи і асоціації). Процес їхньо політизації відбувається на певних

етапах життя країни (висування депутатів до Верховної Ради від громадських організацій).

Функціонування політичних організацій передбачає їх систе­матичну діяльність через належні ним засоби масової інформації, активну участь у політичному житті суспільства, підзаконність, яка проявляється в реєстрації всіх політичних організацій і мож­ливості державних органів здійснювати необхідний контроль за їхньою діяльністю.

Засоби масової інформації (ЗМІ) — це складний інститут, який складається з великої кількості органів і елементів, які при­значені для інформування населення про події і явища, що від­буваються в кожній конкретній країні і в усьому світі ЗМІ іноді називають «четвертою владою», розуміючи під трьома іншими законодавчу, виконавчу і судову. Політична роль ЗМІ зумовлена перш за все тим, що вони є достатньо самостій­ним підприємством з виробництва політичної інформації, фор­мують громадську думку, здійснюють вплив на всі політичні процеси, сприяють політичній освіті широких мас населення.

У різних політичних системах владні структури завжди сум­лінно відбирали інформацію. Подача рішень органів політичної влади контролюється цією владою прямими та опосередковани­ми методами, що допомагає закріплювати легітимність. Тому ін­формація «зверху», як правило, має ряд викривлень Це спричи­нює необхідність урізноманітнити джерела і канали інформації. Існує і потік інформації «знизу», через неформальні канали, який несе дані про думку мас з тих або інших питань.

В ЗМІ інформація «зверху» і «знизу» існує як одне ціле. Нерід­ко політичні потреби проявляються у вигляді громадського на­строю або певних психологічних станів. Ця обставина врахову­ється ЗМІ, вони підсилюють суспільну думку або, навпаки, по­слаблюють її.

Влада будь-якими засобами намагається контролювати ЗМІ. Той, хто контролює інформацію, може не лише вирішально впливати на колективну свідомість, а й здатний певною мірою спрямовувати поведінку мас. В демократичних системах ЗМІ ді­ють досить автономно, тому важлива інформація широко розпо­всюджується в суспільстві, нерідко вона різко опозиційна по від­ношенню до діючих політичних сил. Відомі факти, коли статті в газетах призводили до політичних скандалів і навіть криз, до від­ставок політичних лідерів.

Нині в Україні докорінно змінилось відношення до ЗМІ. Вони все більше займають роль незалежних, об'єктивних, вільних. «Ми будемо чути один одного, — заявив Президент України Віктор Ющенко, — бо у нас буде свобода слова і не­залежна преса».

У тоталітарному суспільстві ЗМІ виступають засобом контро­лю за всією суспільною діяльністю, в тому числі соціальних груп і особистості.

Помітну (а в ряді держав — дуже помітну) роль у політич­ній системі суспільства відіграє церква — особливий вид релі­гійної' організації, яка об'єднує віруючих на основі спільності релігійних поглядів і обрядів. Церква має централізоване управ­ління, віруючі і служителі культу підпорядковуються певній системі норм релігійної моралі. Релігія і політика протягом ба­гатьох віків так або інакше взаємодіяли одна з одною. При цьому ступінь і характер впливу релігійного фактора на полі­тику різні, але його наявність у політичних діях і рухах далеко не випадкове явище.

Муляр