Лекція № 7

Біологія шкіряної, вовнової та медової продуктивності

План:

1. Будова та хімічний склад шкіри.

2. Обмін речовин у шкірі.

3. Будова, склад та ріст вовни.

4. Механізм утворення та фізико-хімічні властивості меду.

5. Біологічні основи утворення та використання бджолиного воску, прополісу, маточного молочка та бджолиної отрути.

Література:

1. Горбатенко І.Ю., Гиль М.І. «Біологія продуктивності с.г. тварин». – Миколаїв. -2006

2. Николаев А.И. Овцеводство. –М., 1986.

3.Герасименко В.Г. Биохимия продуктивности и резистентности животних. –К., 1987.

1. Будова та хімічний склад шкіри.

Шкіра – зовнішній покрив тіла тварини і людини. Вона виконує життєво важливі функції:

• бар'єрну (захисну)

• рефлекторну

• видільну

• дихальну

• терморегуляторну

• біосинтетичну

• депо крові (при розширенні капілярів шкіра вміщує більше 10% крові)

• адсорбційну (депо води і солей)

У великої рогатої худоби на шкіру припадає 6-8% загальної маси, в овець (без руна) – 5-7%.

Шкіра складається з:

• епідермісу (зовнішній шар)

• дерми (основа шкіри)

• підшкірної клітковини (нижчий шар).

Епідерміс – складається з плоского багатошарового епітелію. Він складається з 2-х шарів – глибокого (продукуючого) і поверхневого (рогового). Продукуючий шар складається з циліндричних клітин, що розмножуються. Верхні його клітини, старіючи, роговіють, перетворюються на пластинки рогового шару. Останній захищає шкіру від механічних пошкоджень і висихання. Епідерміс не має кровоносних судин, але в ньому багато нервових волокон.

Дерма (korium) – лежить під епідермісом і складається із сполучної тканини у вигляді еластичних і колагенових волокон. Дерма поділяється на 2 шари:

- пілярний або сосочковий займає 70 % товщі дерми, складається з пухкої сполучної тканини. В ньому розміщені волосяні фолікули з коренями волосин (які знаходяться в них), потові і сальні залози, рецептори нервів, кровоносні і лімфатичні судини.

- ретикулярний або сітчастий шар утворений переплетінням пучків колагенових волокон, які забезпечують щільність дерми.

Підшкірний шар – складається з рихлої сполучної тканини, в якій відкладається жир, який слугує запасом поживних речовин, і одночасно сприяє запобіганню переохолодження організму.

Товщина шкіри в різних ділянках організму неоднакова, коливається від 1,8 до 3,2 мм, що залежить від виду, породи і напрямку продуктивності тварин. У шкірі корів епідерміс становить 2,2%, дерма 88,2, підшкірна клітковина 9,6% маси.

У старих тварин шкіра грубіша ніж у молодих, у самців товща ніж у самок, у молочної худоби, тонкорунних овець, верхових рисистих коней шкіра тонша, ніж у м'ясної худоби, грубововнових овець чи робочих ваговозних коней.

Шкіру використовують у легкій промисловості для виготовлення взуття, одягу, галантерейних та лимарно-сідлових виробів. Похідні шкіри – волосяний покрив овець, кіз, кролів – шерсть у текстильній промисловості.

Хімічний склад шкіри в середньому такий: вода – 65-75%, 25-35% - суха речовина.

86% сухої речовини (22-28%) шкіри складають білки. Основні з них це колаген (близько 95% всіх білків), еластин, кератин, альбуміни, глобуліни, ДНК,РНК.

Різні ділянки шкіри містять неоднакову кількість білків. Так, сира шкіра жеребця-ваговоза в ділянці спини містить близько 27% білків, а на череві 23%.

Основою епідермісу шкіри є кератин. Він становить 2/3маси рогового шару, характеризується високою стійкістю проти температурних і хімічних впливів.

Основа шкіри – дерма складається на 95-99% із колагену, еластин становить 0,5-0,9% , альбуміни і глобуліни – 0,5-2%.

Небілкові азотисті сполуки (2-3% маси шкіри) представлені пептидами, амінокислотами, ДНК, РНК, сечовою кислотою, креатиніном, аміаком і його солями, пігментами - складають до 15-19% маси загального азоту шкіри. Вміст залишкового азоту зростає при різних патологічних процесах (дерматитах, травмах, лишаях, екземах).

Вуглеводи складають 1-2% маси шкіри. Це моносахариди (глюкоза, пентоза), полісахарид (глікоген) та продукти їх метаболізму – молочна, піровиноградна кислоти тощо. Шкіра – депо вуглеводів. Вміст їх зростає до 5 % сухої маси після годівлі тварин кормами, багатими на вуглеводи. У шкірі травоїдних тварин вуглеводів більше ніж у м'ясоїдних.

У шкірі спостерігається пошарове розміщення вуглеводів. Найбільше глікогену в епідермісі (продукувальний і зернистий шари), потових і сальних залозах. У дермі мало глікогену, тут переважають глікозаміноглікани, що складають основу сполучнотканинних волокон.

Ліпіди складають 10-12% сухої речовини або 5-6% маси шкіри. Це фосфоліпіди, холестерин, естери холестерину. 15% ліпідів епідермісу представлені холестерином. Основна маса ліпідів епідермісу – фосфатиди, вміст яких у клітинах зростає в напрямку від рогового шару до продукувального. В дермі міститься до 10-11% фосфатидів, із них 60% становлять лецитини, 15% - кефаліни. Ліпіди підшкірної клітковини представлені тригліцеридами (нейтральний жир).

У шкірі міститься близько 1% мінеральних речовин. Шкіра – депо натрію, калію, кальцію, фосфору, магнію, сірки та ін. елементів. Натрій зосереджений переважно в міжклітинній рідині, калій - в клітинах, фосфор – у складі РНК, ДНК, фосфатидів, сірка – в молекулах незамінних амінокислот.