5.Біологічні основи утворення та використання бджолиного воску, прополісу, маточного молочка та бджолиної отрути

Бджолиний віск – жироподібна речовина, синтезується в секреторних клітинах соскоподібних залоз бджіл.

Віск утворюється із жирних кислот (зокрема пальмітинової) і переважно меріцилового спирту. Новоутворений віск проходить пори кутикули назовні (під воскові дзеркальця), з рідкого стану перетворюється в твердий. Утворюються тверді п’ятикутні пластинки, які утворюються для будівництва стільників. Частина воску залишається на тілі бджоли і захищає її організм від механічних і хімічних ушкоджень та надмірної вологи.

До складу воску входить майже 300 речовин.

Ці речовини є природною сумішшю складних ефірів, естерів (70-75%), вуглеводнів (13-15%), вільних карбонових кислот (12-15%), спиртів, вітамінів, пігментів та інших сполук. Вода до 2,5%.

Естери становлять хімічну основу воску. З них 51-53% - ненасичені сполуки, 10-13% - насичені, 5-18% - оксіестери. Вони побудовані з вищих спиртів і вищих жирних кислот.

До складу воску входять вітаміни (особливо багато віт. А – на 100г стільникового воску 4696 МО)

Використання воску:

• виробництво штучних вощин,

• в медицині, ветеринарії – емульгатор для мазей, кремів (входить до складу ліків для лікування виразок, опіків, карбункулів, ран, гайморитів, ангін). Він є хімічною основою кремів від зморшок, помад, косметичних масок, деяких дезодорантів.

• хімічна основа друкарських фарб,

• використовується при виробництві шкіри, для взуття, переробці гуми, виробленні паперу.

Утворення воску – тільки молодими робочими бджолами 15-18 денного віку, при наявності медозбору, нормальна температура в вулику 32-33ºС, відсутність роїння. Для утворення 1 кг воску сім'ї потрібно переробити 3-6 кг нектару і пилку. За сезон від сім'ї можна отримати до 7 кг воску.

Маточне молочко – секрет глоткової і верхньощелепної залоз молодих бджіл-годувальниць (від 6-4 до 12-15 денного віку) при посиленому живленні медом і пергою.

Маточним молочком бджоли-годувальниці годують протягом 5 діб личинок маток, 3 доби – личинок робочих бджіл і трутнів, а також дорослих маток. На годування 1 матки витрачається 250-300 мг молочка.

Маточне молочко має антисептичні властивості, це забезпечує високу життєдіяльність матки протягом 6 років (робоча бджола живе 1-3 міс.).

Біосинтез маточного молочка: з кишкового тракту кінцеві продукти гідролізу перги і меду надходять до гемолімфи, а з неї в секреторні клітини глоткової і верхньощелепної залоз. Тут синтезується маточне молочко, яке стікає в глотку, а з неї в хоботок. З хоботка бджола-годувальниця дає невеликі порції молочка личинкам матки.

Маточне молочко – рідина желеподібної консистенції білуватого кольору. Має кислуватий смак, важко розчиняється у воді, добре в органічних розчинниках.

Хімічний склад: 60-70% води, білкові речовини 14%, ліпіди 2,5%.

Білки представлені глюкопротеїдами і ферментами, жири – тригліцеридами, фосфатидами, гліколіпідами і стеролами.

З вуглеводів у маточному молочку містяться глюкоза, сахароза, мальтоза і фруктоза.

Маточне молочко містить 21 амінокислоту, деяку кількість ДНК, РНК, понад 20 насичених і ненасичених карбонових кислот, мінеральні елементи.

Маточне молочко сприяє росту і розвитку організму, нормалізує картину крові ( збільшує кількість еритроцитів, гемоглобіну, глобулінів, заліза), зміцнює імунну систему, оптимізує діяльність надниркових залоз, активізує статеву діяльність.

Лікують ним: атеросклероз, цукровий діабет, виразкову хворобу шлунку і 12-палої кишки, деякі шкірні хвороби. Воно має відновну здатність, протимікробну і протипухлинну активність.

Прополіс – бджолиний клей (бджоли заклеюють ним отвори в вуликах.

Прополіс – суміш клейких речовин, які бджоли добувають із бруньок різних рослин і збагачують продуктами власного біосинтезу. Існує 2 види прополісу – пилковий і бруньковий.

Для утворення першого бджоли збирають пилок з різних рослин. Пилок перетравлюється в кишковому каналі, після чого виділяється бальзами ста суміш, яка має антимікробні властивості.

Другий вид прополісу бджоли утворюють з клейких речовин, зібраних з бруньок і тріщин гілок та стовбурів берези, тополі, хвойних рослин.

За сприятливих кліматичних умов бджолина сім'я за сезон може зібрати 150-200г прополісу.

У прополісі міститься понад 50 речовин, які поділяють на 3 групи: рослинні смоли, бальзами, віск прополісу.

Рослинні смоли – суміш складних органічних кислот, високомолекулярних спиртів.

Бальзами - суміш дубильних сполук, ефірних олій, ароматичних речовин. Крім цих речовин в прополісі виявлено флавоноїди, вітаміни (В₁, В₂, В₅, С, А, Е), провітаміни (каротин, ергостерин), органічні кислоти, хімічні елементи (K, Na, Mg, Ca, P, Fe, Cu, Zn, Co).

Значення та використання: у ветеринарії та медицині як антисептик. З нього готують протисвербіжні ліки для лікування шкіряних хвороб. Застосовують в хірургії, стоматології, гінекології як протимікробний та болезаспокійливий засіб (лікують рани, виразки, екземи, дерматити, мозолі, ящур).

Бджолина отрута – секрет, що продукується великою і малими залозами жалоносного апарату робочої бджоли.

Отрута утворюється із складових частин гемолімфи у великій отрутовидільній залозі і накопичується в її отрутоносному міхурці. Від нього спрямовується по короткій вивідній протоці в розширену частину стилетів жала. Сюди ж відкривається вивідна протока малої отрутовидільної залози. Її синтез у медоносної бджоли починається наприкінці першого тижня життя і досягає найбільшої інтенсивності у 10-18 денному віці. Секрет першої з цих залоз має кислу реакцію, другої – лужну.

Найбільше отрути виробляє організм бджоли навесні і в першій половині літа, кили вони достатньо забезпечені білковими і вуглеводними кормами (пилком і нектаром).

Бджолина отрута (апітоксин) містить в середньому 40% сухих речовин.

Сухий залишок містить азотовмісні сполуки: нуклеїнові кислоти (ДНК, РНК), ферменти, пептиди, амінокислоти, аміни.

Безазотисті речовини – ліпіди, вуглеводи, органічні кислоти, зольні елементи (Mg, Zn, Ca, K, Fe, P, Cl, I). Особливої уваги застосовують окремі компоненти, що зумовлюють специфічну дію отрути на організм людини і тварини.

Гіалуронідаза – фермент, каталізує процес гідролітичного розщеплення сполучної тканини клітинних мембран на окремі фрагменти (глюконову та оцтову кислоту), що сприяє проникненню отрути в клітини, органи та в організм вжаленої людини.

Фосфоліпаза – каталізує реакцію відщеплення 1 залишку ВЖК у молекулах фосфатидів, що сприяє утворенню лізолецитину – сильної отрути.

Під впливом ферментів розпадаються клітинні мембрани, особливо еритроцитів, виникає гемоліз, порушуються процеси клітинного дихання в місці ужалення, виникає запальний процес.

Деякі пептиди апітоксину: мелітин, апамін – спричиняють розпад клітинних мембран та органел, сприяють кисневому голодуванню та розвитку запальних процесів, зниженню кров'яного тиску, спричиняють судоми тощо.

Використання в ветеринарії і медицині: як бактеріостатик, має знеболювальні властивості, захищає організм від іонізуючої радіації, є антикоагулянтом крові, стимулятором секреторної діяльності травного каналу, м’язової діяльності.

Препарати апітоксину у вигляді мазей, розчинів використовуються для лікування захворювань суглобів, радикулітів, невралгії , мігрені, променевої хвороби.

Заборонено використовувати при лікуванні інфекційних хвороб, захворювань печінки, нирок, крові, діабеті, психічних і серцево-судинних захворювань.

11