2. Основні тенденції розвитку світового ринку біоетанолу.

Нафта і природний газ є, поряд із вугіллям, основними енергетичними ресурсами світової економіки. Стабільне функціонування ринків вуглеводнів, забезпечення їх безперебійного постачання споживачам є питанням національної безпеки як для постіндустріальних держав, так і країн, що розвиваються. Оскільки енергоресурси виробляються переважно в одних країнах, а споживаються в інших, протягом минулого століття значні зусилля міжнародного співтовариства було спрямовано на формування базової політичної та економічної інфраструктури їх взаємовідносин. Королівство Саудівська Аравія, ОПЕК, ІНОГЕЙТ, НАФТА, міжнародні транспортні коридори та система товарних бірж є елементами цієї інфраструктури.

Незважаючи на переваги, які дає сільському господарству розвиток ринку біопалив, а також всьому людству, якщо брати до уваги надійність енергопостачання та зниження викидів тепличних газів (особливо діоксину вуглецю), формування світового ринку біопалив поки що не співвідноситься із його значенням для людства. Стрімкими темпами цей ринок розвивається лише у десяти країнах ЄС, США, Канаді, Бразилії. Однак у таких регіонах, як Індія та Південно-Східна Азія, нині ще існують політичні перешкоди для впровадження і розвитку подібних новацій. Їх потрібно долати.

Палива, вироблені із сирої нафти, забезпечують близько 96% світового попиту у транспортному секторі. Інші види енергії (вугілля, природний газ, спирти, електрика) відіграють значну роль лише на місцевому рівні або у специфічних сферах застосування на транспорті.

Нині майже повна залежність країн світу від палива, виробленого із сирої нафти, очевидно, перестає бути закономірністю. Запаси сирої нафти обмежені, а їх розподіл у світі нерівномірний, причому найважливіші поклади розташовані у політично нестабільних регіонах. Дійсні чи очікувані викривлення пропозиції сирої нафти на світовому ринку вже призводили до різких стрибків цін на сиру нафту і до економічної непевності. Тому очевидною є необхідність диверсифікації джерел первинної для виробництва палива енергії, перехід до використання таких її форм, які доступні на місцевому рівні або, принаймні, розподілені більш рівномірно, ніж сира нафта. Для виробництва палива розглядаються всі види енергії, але з екологічних причин особливо цікавими є її відновлювані форми.

У 2004 р. рідке біопаливо в ЄС-25 займало 0,7% ринку, або 2040 тис. т н. екв. Етанол виробляють здебільшого з пшениці, меншою мірою з цукрових буряків. Біодизель та етанол використовують переважно як добавки до дизпалива чи бензину, відповідно, у сумішах з малою часткою біопалива. Однак у деяких країнах доступні суміші із високим вмістом біопалива, зокрема, етанол для адаптованих автомобілів (Flexi fuel). Подекуди доступним є і чисте біопаливо. Етанол переважно переробляється на етил-трет-бутиловий ефір (ЕТБЕ), який потім додають до бензину.

Розробляються й інші види транспортного палива, які наразі займають малу частку ринку. До цих розробок можна віднести, наприклад, біогаз у Швеції або чисту рослинну олію у Німеччині.

Система виробництва біопалива в країнах ЄС подається таким чином, щоб споживачі її сприймали. В ідеалі, користувачі не повинні помічати різниці між звичайним пальним і біопаливом. Біопаливо не повинно спричинити великі конструкторські зміни в автомобілі чи додаткові регулярні процедури.

Для широкомасштабного проникнення на ринки країни ЄС планують впливати на зростання попиту. Біопаливо використовуватимуть у сумішах з бензином, дизпаливом чи природним газом, а також у чистому вигляді. При цьому має залишитися можливість використовувати на вибір біопаливо, суміші та звичайне пальне.

У 2030 р. близько чверті всіх паливних потреб транспорту країн ЄС може задовольнити чисте й ефективне біопаливо. Планується, що значну його частину постачатиме конкурентоспроможна європейська промисловість. Розвиток біопалива на основі інноваційних технологій забезпечить сталий розвиток галузі, створить бізнес-можливості для постачальників біомаси, виробників біопалива та автомобільної промисловості. Зросте міжнародна торгівля біопаливом та його компонентами.

На основі досліджень, проведених Європейською агенцією з навколишнього середовища щодо розвитку біопалива в ЄС, зроблено висновок: оскільки у 2030 р. усе ще переважатимуть існуючі технології випуску двигунів, біопалива здебільшого застосовуватимуть у бензинових та дизельних двигунах внутрішнього згоряння. Проте можливо, що у деяких сферах застосування, чи у спеціалізованих автопарках використовуватимуть спеціалізовані рушійні системи (наприклад, паливні комірки).

Працюватимуть численні інтегровані біоперегонні заводи, що одночасно вироблятимуть хімікати, біопалива та інші форми енергії. Характерною рисою біоперегонних заводів промислового масштабу стане інтеграція різних ланок виробничого процесу – приймання та обробки біомаси, бродіння у біореакторах, хімічної обробки, виділення та очищення кінцевого продукту. Майбутні заводи будуть значно гнучкішими, ніж сучасні, і щодо сировини, і щодо кінцевого продукту. Таким чином, і на біоперегонних заводах буде досягнуто того самого рівня контролю та складності, до якого стільки років йшла хімічна промисловість. Розвиток біопалива у країнах ЄС передбачає залучення до цього процесу всебічно обґрунтованих інновацій та значних капіталовкладень, що прискорять розвиток економіки сільських районів та стимулюватимуть зростання промисловості.

Попередні результати проведеного Європейською агенцією з навколишнього середовища дослідження вказують на те, що “потенціал (виробництва) біомаси в ЄС-25 достатній для екологічно відповідальної підтримки амбіційних планових показників по відновлюваній енергії”. Згідно з цим дослідженням, у 2030 р. обсяг виробництва біомаси в Європі може становити від 243 до 316 млн. т н. екв. З додаванням до нижньої оцінки 40%-го фактору ефективності перетворення, що є характерним для сучасних технологій, з’являється можливість отримати 97 млн. т н. екв. біопалива. Якщо ж взяти верхню оцінку і прийняти для майбутніх оптимізованих технологій 55% фактор ефективності перетворення, то ця цифра становитиме 174 млн. т н. екв. біопалива.

Таким чином, у 2030 р. європейська біомаса матиме технічну можливість задовольнити від 27% до 48% паливних потреб європейського автотранспорту (360 млн. т н. екв). Щоб перетворити технічну можливість на економічну, слід значно зменшити вартість виробничих процесів. Видається, що майбутні технології зможуть знизити цю вартість на 20-30% (після 2010 р.).

Проведена в листопаді 2005 р. експертна оцінка поточного стану розвитку біоенергетики США у напрямі прийнятих показників зростання виробництва біопалива виявила, що досягнення визначених показників зростання виробництва біопалива є для них проблемовим (табл. 5.2).

Таблиця 5.2