12. До особливостей методу економічного аналізу не входить
1) отримання позитивних результатів при дослідженні економічного явища або процесу;
2) використання системи показників, які всебічно характеризують господарську діяльність;
3) вивчення причин зміни економічних показників;
4) виявлення та вимір взаємозв’язку між економічними показниками.
13. Методика економічного аналізу являє собою…
1) систему факторів досліджуваного явища;
2) систему показників, що всебічно характеризує досліджуване явище або процес;
3) систему найбільш цілеспрямованих правил, принципів, прийомів, напрацьованих практикою і наукою, для вивчення предмету і об’єкту досліджень;
4) систему прийомів і методів, за допомогою яких вивчається певний об’єкт або явище.
14. Часткова методика економічного аналізу включає такі основні етапи
1) складання робочого плану проведення аналізу; підбір інформації та перевірка її на достовірність; розробка системи показників і проведення обчислювальних процедур; формулювання висновків і розробка пропозицій;
2) вибір виду аналізу; підбір методу проведення розрахунків показників; підбір необхідної інформації; розробка пропозицій;
3) планування аналітичної роботи по підприємству; вибір джерел інформації; проведення обчислювальних процедур; формулювання висновків;
4) встановлення термінів проведення аналізу; порівняння показників в динаміці і у просторі; визначення і кількісний вимір впливу факторів на зміну показників, що характеризують об’єкт дослідження; формулювання висновків.
15. До загальної методики економічного аналізу не входить така складова, як:
1) об’єкт і вид аналізу;
2) мета і завдання аналізу;
3) термін і проведення аналізу;
4) прийом (метод) обробки економічної інформації.
16.Факторний аналіз являє собою:
1) причинно-наслідкові зв'язки економічного явища ;
2) методику комплексного і системного вивчення та кількісного виміру впливу факторів на розмір результативного показника;
3) методику визначення тенденцій зміни результативного і факторних показників;
4) прийоми визначення співвідношення величини одного явища з величиною будь-якого іншого.
17. Факторний аналіз не передбачає:
1) поступовий перехід від початкової факторної системи до кінцевої факторної системи;
2) розкриття повного набору прямих, кількісно вимірюваних факторів, які впливають на зміну результативного показника;
3) поступовий перехід від кінцевої факторної системи до початкової факторної системи;
4) визначення відносних темпів зростання та приросту показників за кілька років до рівня базисного року.
18.Типом факторного аналізу не являється:
1) детермінований (функціональний) ;
2) ланцюговий ;
3) вибірковий;
4) перспективний (прогнозний).
19. При прямому факторному аналізі для досліджень використовується спосіб – від загального до окремого, що характеризує метод:
1) індукції;
2) дедукції;
3) інтегральний;
4) динамічних рядів.
20. Зворотний факторний аналіз характеризує дослідження причинно-наслідкових зв'язків від окремих їх факторів до узагальнюючих, тобто методом:
1) синтезу;
2) індукції;
3) дедукції;
4) порівняння .
21. Методика дослідження факторів, взаємозв'язок яких із результативним показником має функціональний характер, відображає:
1)детермінований аналіз;
2) стохастичний аналіз;
3) кореляційний аналіз;
4) вірогідний аналіз.
22. До часового факторного аналізу не входить:
1) ретроспективний;
2) перспективний;
3) статичний;
4) оперативний.
23. Факторний аналіз, який вивчає вплив різноманітних факторів у даний момент, відносять до:
1) ретроспективного;
2)оперативного;
3) вибіркового;
4) підсумкового.
24. Логічна послідовність проведення факторного аналізу передбачає:
1) добір факторів, моделювання, систематизація, розрахунок розміру впливу на зміну результативного показника, висновки;
2) добір факторів, побудова факторної системи, розрахунок розміру впливу факторів на зміну результативного показника, висновки;
3) добір факторів, їх класифікація, побудова факторних систем, моделювання, висновки;
4)добір факторів, їх класифікація, побудова факторних систем, виявлення взаємозв'язків, їх моделювання, розрахунок розміру впливу факторів, висновки.
25. Розкладання досліджуваного показника на складові його фактори і встановлення їхнього взаємозв'язку і підпорядкованості означає:
1)класифікацію факторів;
2) визначення тенденцій росту економічних процесів;
3) створення факторної системи;
4) порівняння фактичних показників з плановими.
26. Процес моделювання не включає:
1) аналіз теоретичних закономірностей, властивих досліджуваному явищу, і емпіричних даних про його структуру й властивості;
2) аналіз досягнутих результатів досліджуваного явища за період, попередній вивчаємому;
3) визначення методів, за допомогою яких можна вирішити задачу;
4) аналіз отриманих результатів.
27. Факторна модель, яка відображає результативний показник як алгебраїчну суму факторів, називають:
1) адитивна;
2) мультиплікативна;
3)кратна;
4) змішана.
28.
Визначити
тип факторної моделі, якщо залежність
результативного показника (у)
від факторів (хі)
має
вигляд:
1) адитивна;
2) мультиплікативна;
3) кратна;
4) змішана.
29. Які типи факторних моделей не знайшли відображення в наведеній змішаній моделі?
у=(х1+х2)*(х3-х4)
1) адитивна;
2) мультиплікативна;
3) кратна;
4) змішана.
30. Рівень рентабельності можна відобразити через факторну модель:
1)адитивну;
2) мультиплікативну;
3) кратну;
4) змішану.
31. Валовий збір окремої культури можна виразити через факторну модель типу:
1) адитивну;
2) мультиплікативну;
3) кратну;
4) змішану.
32. До методів елімінування не відносять технічний прийом як:
1) метод ланцюгових підстановок;
2) кореляційний метод;
3) спосіб абсолютних різниць;
4) індексний метод.
33. За допомогою якого метода, окрім ланцюгових підстановок, можна проводити розрахунок впливу факторів, якщо економічна ситуація описана такою факторною моделлю: Р=а(в-с)?
1) абсолютних різниць;
2) пропорційного ділення ;
3) індексний;
4) правильної відповіді немає.
34.
Як визначити вплив кількісного фактора
(b)
на зміну результативного
показника
(
)у
моделі типу:
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
35. Визначити вплив урожайності (у) на зміну трудомісткості зерна (t)
1).
;
2)
;
3)
;
4)
.
де ЗП - затрати праці на 1 га, люд.-год.
36. Як визначити вплив продуктивності корів (у) на зміну валового надою молока (ВН)
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
37. Який з наведених алгоритмів вірно відображає методику визначення впливу фактора "b" на зміну результативного показника (Р) в моделі: y=a∙b∙c∙d (а, с, d - фактори).
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
38.
Як визначити вплив собівартості одиниці
продукції (z)
на зміну суми прибутку від реалізації
молока (П),
якщо фактична модель має вигляд:
,
деq
- кількість продукції, Р
- ціна одиниці продукції.
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
39. Який з наведених розрахунків дає змогу вірно визначити вплив фактора "b" на зміну результативного показника (Р):
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
40. Як визначити вплив фактору "а" у факторній моделі Р=а(b-с) на зміну результативного показника (Р)
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
41. Індекси не використовують для визначення впливу факторів на зміну результативного показника в моделях:
1) мультиплікативних;
2) кратних;
3) змішаних типу а:(b+с) ;
4) немає правильної відповіді.
42. До основних принципів організації економічного аналізу не входить:
1) чіткий розподіл зобов’язань з комплексного аналізу діяльності між окремими підрозділами, службами і працівниками;
2) забезпеченість економічності та ефективності аналітичної роботи;
3) регламентація і стандартизація аналітичної роботи;
4) планування виробничої програми підприємства.
43. Розподіл зобов’язань при організації аналітичної роботи дозволяє:
1) попереджувати дублювання однієї й тієї ж аналітичної роботи різними підрозділами;
2) рівномірно завантажувати працівників у виробничому процесі;
3) виявляти ефективність використання виробничих ресурсів;
4) з’ясувати причину невиконання плану по обсягу виробництва продукції.
44. Забезпечення економічності та ефективності аналітичної роботи означає:
1)виявлення факторів, що вплинули на зниження ефективності виробництва;
2) виконання найбільш повного і всебічного дослідження при мінімумі витрат на його проведення;
3) дослідження тенденцій зміни показників ефективності виробництва;
4) з’ясування причин підвищення витрат на виробництво.
45. Принцип уніфікації (стандартизації) організації аналітичної роботи передбачає створення типових форм і таблиць, стандартних програм, що забезпечує
1) співставність результатів аналізу на усіх рівнях аналізу;
2) можливість виявлення недоліків в організації виробництва;
3) своєчасність і повноту надання необхідної інформації керівництву підприємства;
4) вивчення причин невиконання плану виробництва.
46. Впорядкуйте логічну послідовність основних етапів організації аналітичної роботи на підприємстві:
а) планування аналітичної роботи;
б) інформаційне забезпечення;
в) визначення об’єктів аналізу, вибір організаційних форм і розподіл обов’язків між працівниками;
г) аналітична обробка економічної інформації;
д) оформлення результатів аналізу та контроль за їх реалізацією.
1) а, б, в, г, д;
2) б, а, в, г, д;
3) в, а, б, г, д;
4) б, г, а, в, д.
47. Процес підготовки економічної інформації до аналізу не включає
1) перевірку вихідної інформації на достовірність;
2) приведення показників у співставний вигляд;
3) виявлення факторів, що впливають на окремі показники;
4) спрощення цифрових даних.
48. При оформленні результатів аналізу, як правило, не використовують
1) звіт;
2) довідку;
3) пояснювальну записку;
4) заключення.
49. При використанні результатів аналізу внутрі підприємства складають
1) звіт;
2) пояснювальну записку;
3) довідку;
4) заключення.
50. У випадках, коли результати аналізу надаються вищестоящим органам управління, то для їх оформлення складають
1) звіт;
2) довідку;
3) пояснювальну записку;
4) заключення.
51. Результати аналізу, який проводиться вищестоящою організацією або іншими органами, оформлюють у вигляді
1) звіт;
2) довідки;
3) пояснювальної записки;
4) заключення.
52. Усю сукупність інформації, яка використовується в економічному аналізі й забезпечує управлінську систему та зацікавлених сторонніх користувачів, можна розподілити на:
1) внутрішню та зовнішню групи;
2) планово-обліку та поза облікову;
3) оперативну та підсумкову;
4) усі відповіді вірні.
53. Вірогідність і якість даних, що відображають їх відповідність реальному стану речей і явищ, не можна досягти шляхом
1) застосування арифметичної перевірки їх;
2) усунення передумов викривлення інформації;
3) застосування більш досконалих систем реєстрації;
4) застосування методів її вимірювання та прийомів наступного контролю.
54. Теза: «інформація повинна надходити до користувача, перш ніж застаріє або повністю втратить свою корисність» - характеризує одну з вимог до інформації в економічному аналізі
1) повнота і різноманітність даних;
2) оперативність, своєчасність і безперервність надходження даних;
3) якість і вірогідність даних;
4) доступність, гласність даних.
55. Однією з вимог до інформації, яка використовуються в економічному аналізі, є порівнюваність даних за складом, у часі і просторі, що передбачає застосування
1) і збір якомога більшої кількості даних;
2) вартісних показників та одиниць їх виміру;
3) більш досконалих систем реєстрації даних;
4) методів вимірювання та прийомів контролю.
56. До джерел зовнішньої інформації не входить:
1) наукові публікації;
2) аналітичні журнали;
3) дані аналітичних заключень підприємства;
4) довідники та інструкції.
57. До джерел внутрішніх даних не входять:
1) планово-нормативні інформація;
2) дані бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку;
3) звітні дані споріднених підприємств і матеріали галузевих видань;
4) дані особистих спостережень аналітика.
58. При аналізі структури площі сільськогосподарського призначення враховують таки види земельних угідь:
1) рілля, пасовища, ліси, чагарники, багаторічні насадження;
2) рілля, перелоги, багаторічні насадження, пасовища, сіножаті;
3) рілля, багаторічні насадження, пасовища, землі під водою;
4) рілля, багаторічні насадження, землі під водою.
59. Як визначити трудомісткість 1 ц кормових одиниць?
1) затрати праці на 1 га поділити на урожайність;
2) затрати праці на 1 ц корму помножити на урожайність;
3) затрати праці на 1 ц корму поділити на вміст в 1 ц кормових одиниць;
4) затрати праці на 1 ц корму помножити на вміст в 1 ц кормових одиниць.
60. З метою оцінки ступеню інтенсивності використання земель в господарстві необхідно:
1) розрахувати структуру посівних площ підприємства;
2) розглянути показники питомої ваги кожного виду угідь в площі с.-г. угідь і їх зміну по роках;
3) розрахувати показник виробництва валової продукції на 100 га с.-г. угідь;
4) розглянути динаміку площ окремих видів земельних угідь.
61. При аналізі структури посівних площ оптимальною вважається структура, яка дозволяє підприємству:
1) забезпечити всі внутрігосподарські потреби в продукції рослинництва;
2) виконати усі договірні зобов'язання, забезпечити внутрігосподарські потреби при умові мінімальних затрат праці і отримати максимум чистого прибутку;
3) отримати максимум виручки від реалізації продукції рослинництва;
4) виконати усі договірні зобов'язання підприємства по продукції рослинництва.
62. Для аналізу економічної ефективності структури посівних площ можна застосувати групу таких показників:
1) виробництво валової продукції рослинництва (у порівнянних цінах), виробничі витрати;
2) затрати праці, чистий прибуток (збиток), площа ріллі;
3) з розрахунку на 100 га посівних площ: вироблено валової продукції, отримано чистого прибутку, затрати праці (люд.-год.) ;
4) в розрахунку на 100 га с.-г. угідь вартість основних засобів, поточних витрат, затрат праці.
63. З метою оцінки економічної ефективності вирощування товарних культур необхідно розрахувати групу таких показників:
1) отримано доходу з 1 га, собівартість 1 ц, середня ціна реалізації 1 ц;
2) отримано з 1 га прибутку, затрати праці на 1 ц, урожайність;
3) отримано з 1 га кормових одиниць, доходу і трудомісткість;
4) отримано прибутку з 1 га і на 1 люд.-годину, затрати праці на 1 га, рівень рентабельності.
64. Для оцінки економічної ефективності виробництва кормових культур обчислюють такі показники:
1) одержано прибутку, чистого доходу з розрахунку на 1 ц кормових одиниць;
2) вихід кормових одиниць, перетравного протеїну, кормопротеїнових одиниць з 1 га, собівартість 1 ц кормових одиниць, затрати праці на 1 ц кормових одиниць;
3) вихід з 1 га кормових одиниць, прибутку, собівартість 1 ц кормів, затрати праці на 1 ц кормів;
4) урожайність, собівартість 1 ц кормових одиниць, затрати праці на 1 ц кормових одиниць.
65. За якою формулою розраховується вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га (КПО) при умовних позначеннях:
КО - вміст в 1 ц корму ц корм.одиниць
ПП - вміст в 1 ц корму кг перетравного протеїну
у - урожайність культур, ц/га
1)
;
2)
;
3)
;
4)
.
66. За якою формулою можна визначити собівартість 1 ц к.од. (z к.од.), якщо
у- урожайність, ц/га
z - собівартість 1 ц, грн.
КО - вміст в 1 ц корму ц корм.одиниць
1) Zко = у∙z∙КО;
2) Zко = (у∙z):КО;
3) Zко = z:КО;
4)Zко = КО∙у:z.
67. При оцінці економічної ефективності товарних с.-г. культур рівень рентабельності визначається як:
1) добуток урожайності на ціну;
2) часне від ділення грошово-матеріальних витрат на 1 га на урожайність;
3) добуток ціни на затрати праці на 1 га;
4) часне від ділення прибутку на 1 га на матеріально-грошові витрати на 1 га.
68. При оцінці економічної ефективності вирощування товарних с.-г. культур прибуток на 1 га визначається як:
1) добуток урожайності на різницю між ціною і собівартістю 1 ц;
2) добуток урожайності на собівартість;
3) часне від ділення витрат на 1 га на урожайність;
4) сума виручки від реалізації і витрат.
69. З метою оцінки економічної ефективності вирощування кормових культур необхідно взяти вихідні дані:
1) за планом звітного року;
2) фактичні за звітний період;
3) фактичні за попередній рік;
4) в середньому за 3-5 років.
70. При аналізі заходів поліпшення земель ефективними вважають ті, коли
1) вартість додатково одержаної продукції покриває або перевищує додаткові витрати;
2) сума додаткових витрат збільшується при зниженні урожайності;
3) виручка від реалізації не покриває загальних витрат на виробництво продукції;
4) сума додаткових витрат змінюється пропорційно зміні вартості продукції.
71. Комплексна оцінка ефективності використання с.-г. угідь проводиться за допомогою:
1) системи натуральних показників;
2) показників обсягу виробництва валової продукції рослинництва і рівня рентабельності;
3) системи узагальнюючих, натуральних (або часткових) та відносних показників;
4) системи відносних показників.
72. Аналіз ефективності використання земель передбачає застосування групи вартісних показників до якої відносяться:
1) в розрахунку на 100 га с.-г. угідь вартість основних виробничих засобів, вартість валової продукції, поточні витрати;
2) в розрахунку на 100 га с.-г. угідь вартість валової продукції, товарної продукції, чистого прибутку;
3) в розрахунку на 100 га ріллі вартість основних виробничих засобів, затрати праці, поточні витрати ;
4) в розрахунку на 100 га земельної площі сума валових витрат, чистого доходу, вартість оборотних активів.
73. Які з наведених основних засобів не входять до складу основних виробничих засобів с.-г. призначення (основної діяльності)?
1) силові машини і обладнання;
2) транспортні засоби;
3) будівлі і споруди житлово-комунального господарства;
4) багаторічні насадження.
74. До активної частини основних виробничих засобів не входять:
1) будівлі, споруди і передавальне устаткування;
2) робочі машини і устаткування;
3) робоча і продуктивна худоба;
4) багаторічні насадження.
75. При аналізі складу основних засобів необхідно обчислити:
1) показники руху;
2) структурні показники;
3) показники якісного стану;
4) рівень фондооснащеності підприємства.
76. До показників руху при аналізі основних засобів відносять наступну групу:
1) коефіцієнти оновлення, зносу, придатності;
2) коефіцієнти росту, оновлення, фондоозброєності;
3) коефіцієнти росту, оновлення, вибуття;
4) коефіцієнти зносу, вибуття, забезпеченості.
77. Аналіз якісного стану основних виробничих засобів проводять за допомогою групи показників:
1) коефіцієнтів фондовіддачі і фондозабезпеченості;
2) коефіцієнтів зносу і придатності;
3) коефіцієнтів фондооснащеності;
4) коефіцієнтів фондовіддачі і фондомісткості.
78. Економічний показник, який відображає вартість основних виробничих засобів з розрахунку на одного працюючого, називається:
1) фондовіддача;
2) фондозабезпеченість підприємства;
3) фондоозброєність праці;
4) матеріалонасиченість.
79. Аналіз економічної ефективності використання основних виробничих засобів проводять за допомогою групи показників:
1) урожайність плодових насаджень, продуктивності продуктивної худоби;
2) фондозабезпеченість підприємства та фондоозброєність праці;
3 фондовіддача та фондомісткість;
4) коефіцієнти зносу та придатності.
80. Показник фондовіддачі (ФВ) можна представити у вигляді такої факторної моделі:
1)
;
2)
;
3)
;
4)
,
де ВП - вартість валової продукції;
ОВЗ - вартість основних виробничих засобів;
ЧР - середньорічна чисельність робітників.
81. При багатофакторному кореляційному аналізі можна підрахувати можливі (перспективні) резерви підвищення фондовіддачі в цілому і за рахунок кожного фактору. Для цього необхідно:
1)
можливий приріст кожного фактора (
)
помножити
на
відповідний коефіцієнт у факторній
моделі;
2)
можливий приріст кожного фактора (
)
поділити на відповідний коефіцієнт у
факторній моделі;
3) вважати резервом негативний вплив на результативний показник окремих факторів;
4) вважати резервом результат, який одержано за рахунок зміни кожного фактора на одиницю.
82. Ефективність використання матеріальних виробничих засобів можна проаналізувати за допомогою показника норми прибутку (НП), який обчислюється за формулою:
1) НП = П : (ОВЗ - ОЗ) ;
2) НП = П х (ОВЗ + ОЗ) ;
3) НП = П : (ВВЗ + ОЗ) ;
4) НП = П х (ОВЗ - ОЗ) ,
де П - чистий прибуток;
ОВЗ - вартість основних виробничих засобів;
ОЗ - вартість оборотних матеріальних засобів.
83. В детермінованому факторному аналізі для визначення розміру виливу окремих факторів на зміну норми прибутку можна застосувати:
1) тільки метод ланцюгових підстановок;
2) методи ланцюгових підстановок і пропорційного ділення;
3) тільки метод пропорційного ділення;
4) методи ланцюгових підстановок абсолютних різниць і пропорційного ділення.
84. До складу енергетичних потужностей не входять:
1) механічні двигуни;
2) електроенергія;
3) робоча худоба;
4) продуктивна худоба.
85. Відношення енергетичних потужностей до площі с.-г. угідь характеризує рівень:
1) енергоозброєність;
2) електроозброєність;
3) енергозабезпеченість;
4) електрозабезпеченість.
86. Рівень забезпеченості тваринницькими приміщеннями визначається відношенням:
1) кількості фактичних скотомісць до скотомісць за проектом;
2) кількості скотомісць до фактичного поголів'я даного виду;
3) фактичного поголів'я до фактичної кількості скотомісць;
4) фактичного поголів'я до планового поголів'я.
87. Рівень механізації виробничих процесів визначається як:
1) різниця між загальним обсягом робіт і обсягом механізованих робіт;
2) добуток загального обсягу робіт на коефіцієнт фондоозброєності праці;
3) відношення обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт;
4) Відношення загального обсягу робіт до площі с.-г. угідь.
88. Аналіз використання МТП починають з:
1) обчислення основних показників використання МТП, комбайнів;
2) обчислення собівартості 1 ум.ет.га;
3) визначення показників забезпеченості підприємства тракторами, комбайнами та структури МТП і вивчення причин їх зміни по роках;
4) факторного аналізу загального обсягу механізованих робіт.
89. Яку групу з нижченаведених показників застосовують при аналізі ефективності використання МТП?
1) виробіток на 1 ум.ет.трактор, коефіцієнти використання робочого часу та змінності, собівартість 1 ум.ет.га;
2) виробіток на 1 ум.ет.трактор, кількість м/днів перебування у господарстві, витрати пального на один трактор, коефіцієнт сезонного використання тракторів;
3) виробіток на 1 ум.ет.трактор за зміну, коефіцієнт використання МТП, навантаження площі ріллі на 1 трактор, затрати праці;
4) обсяг механізованих робіт, число тракторів, кількість відпрацьованих м/днів і м/змін.
90. Які з наведених факторів безпосередньо впливають на зміну загального обсягу механізованих робіт?
1) кількість відпрацьованих м/днів одним трактором за рік і змінний виробіток;
2) середньорічна кількість тракторів і виробіток на 1 трактор за день;
3) середньорічна кількість тракторів і виробіток на 1 трактор за рік;
4) кількість відпрацьованих м/змін за день і виробіток на 1 трактор за день.
91. Середньорічний виробіток на 1 трактор формується під впливом таких факторів:
1) виробіток на 1 трактор за день і кількість відпрацьованих м/днів в цілому по МТП;
2) виробіток на 1 трактор за день і кількість відпрацьованих м/змін в цілому по МТП;
3) виробіток на 1 трактор за зміну, коефіцієнт змінності, кількість тракторів;
4) виробіток на 1 трактор за зміну, коефіцієнт змінності і кількість відпрацьованих м/днів одним трактором за рік.
92. Аналіз інтенсивності використання МТП проводять на підставі обчислення групи показників:
1) коефіцієнти використання календарного фонду і фонду робочого часу, собівартість 1 ум.ет. га, витрати палива на 1 га;
2) коефіцієнти використання календарного фонду і фонду робочого часу, коефіцієнт змінності;
3) коефіцієнт змінності, середньорічний виробіток на 1 трактор, собівартість 1 ум.ет га;
4) коефіцієнт змінності, коефіцієнт використання МТП, коефіцієнт зміни виробітку на 1 трактор.
93. Логічна підвпорядкованість факторів, які впливають на загальний обсяг механізованих робіт має таку послідовність:
1) коефіцієнт використання робочого часу, виробіток на 1 трактор за день, кількість відпрацьованих м/днів, число тракторів;
2) кількість відпрацьованих м/днів по МТП, виробіток 1 трактора за зміну, число тракторів;
3) число тракторів, виробіток на 1 трактор за день, коефіцієнт змінності;
4) число тракторів, кількість відпрацьованих м/днів одним трактором за рік, |коефіцієнт змінності, виробіток 1 трактора за зміну.
94. Невикористаним резервом поліпшення роботи МТП вважаться:
1) зниження загального обсягу механізованих робіт за рахунок зменшення числа тракторів;
2) збільшення загального обсягу механізованих робіт за рахунок усіх визначених факторів;
3) зниження загального обсягу механізованих робіт за рахунок факторів, які впливають негативно, крім зменшення числа тракторів;
4) зниження загального обсягу механізованих робіт за рахунок усіх факторів, що впливають негативно.
95. Аналіз використання комбайнів проводять на підставі прямих показників:
1) площа збирання урожаю, кількість відпрацьованих м/днів комбайнами, виробіток за сезон;
2) площа збирання, кількість комбайнів, відпрацьовано м/днів за сезон;
3) середньоденний виробіток на 1 комбайн, відпрацьовано м/днів одним комбайном за сезон, площа збирання;
4) середньосезонний виробіток на 1 комбайн, кількість відпрацьованих м/днів комбайнами за сезон, число комбайнів.
96. Коефіцієнт використання пробігу автомобіля визначається як:
1) добуток кількості автомобілів на середньорічний виробіток одного автомобіля;
2) часне від ділення пробігу з вантажем на загальну вантажопідйомність автопарку;
3) часне від ділення пробігу з вантажем на загальний пробіг;
4) часне від ділення загального пробігу на пробіг з вантажем.
97. Середньоденний виробіток одного автомобіля формується під впливом групи таких факторів:
1) кількість а/днів, коефіцієнтів змінності та використання пробігу, виробіток за годину;
2) коефіцієнтів використання автопарку, пробігу, вантажопідйомності, середнього пробігу 1 а/м за день, середньої вантажопідйомності 1 а/м;
3) коефіцієнту вантажопідйомності, кількості днів перебування у господарстві, пробігу з вантажем, швидкості руху а/м;
4) середньої тривалості робочого дні, коефіцієнту використання робочого часу, загальної вантажопідйомності, пробігу з вантажем.
98. Коефіцієнт використання автопарку обчислюється як відношення:
1) загальної вантажопідйомності до числа автомобілів;
2) кількості днів перебування у господарстві до числа автомобілів;
3) кількості днів у роботі до кількості днів перебування у господарстві;
4) пробіг з вантажем до загального пробігу.
99. При аналізі використання живої тяглової сили використовують таку групу показників:
1) кількість кормо/днів, середньорічне поголів'я, робочі дні, кількість одержаного приплоду, витрати на утримання тягла;
2) кількість поголів'я, рівень забезпеченості інвентарем, загальний обсяг робіт, дні в роботі;
3) кількість робочих днів, поголів'я приплоду, затрати праці, оплата праці працівників, вартість упряжи;
4) кількість кормо/днів, вартість фуражу, вартість побічної продукції, затрати праці цілодобові простої.
100. Рівень забезпеченості підприємства робочою силою визначається:
1) відношенням кількості фактично відпрацьованих людино-днів до числа працюючих;
2) відношенням фактичної чисельності працюючих до планової потреби;
3) шляхом множення кількості відпрацьованих люд.-днів одним працюючим на число робітників за цей період;
4) як добуток планового числа працюючих на число робочих днів за період.
101. Виберіть правильну і найбільш повну відповідь про методику аналізу забезпеченості підприємства робочою силою, яка базується на порівнянні відповідних даних:
1) в динаміці по роках, з іншими підприємствами як в цілому по підприємству так і по підрозділам; по періодам року;
2) в динаміці по роках як в цілому по підприємству, галузям, так і по окремих категоріях робітників і періодам року;
3) як в цілому по підприємству, по окремим галузям, підрозділам;
4) в динаміці по роках, з іншими підприємствами, з середніми даними по господарствах району, області.
102. При аналізі якісного складу робочої сили слід врахувати такі дані:
1) професію, кваліфікацію, стаж роботи, наявність робочої сили по категоріям;
2) стать, рівень освіти, кваліфікацію, рівень забезпеченості робочою силою по підприємству;
3) вік, стать, рівень освіти, кваліфікацію, стаж роботи;
4) кількість працюючих по окремим галузям, по категоріям, професіям.
103. Аналіз руху робочої сили по підприємству проводиться на підставі групи показників:
1) оборот робочої сили по прийому, вибуттю, розмах сезонності;
2) коефіцієнти: обороту робочої сили по прийому, вибуттю, плинності, міграції;
3) коефіцієнти: плинності, сезонності, міграції, оновлення робочої сили;
4) коефіцієнти: міграції, забезпеченості робочою силою, обороту по вибуттю.
104. Відношення кількості вибувших робітників (незалежно від причин) до середньорічної чисельності працюючих характеризує коефіцієнт:
1) плинності;
2) міграції;
3) обороту по вибуттю;
4) зміни числа робітників.
105. Показник, який характеризує інтенсивність загального обороту робочої сили і розраховується відношенням суми прийнятих і звільнених робітників до середньої чисельності працюючих, називається:
1) коефіцієнт плинності;
2) коефіцієнт міграції;
3) оборот по вибуттю;
4) оборот по прийому.
106. Результати аналізу руху робочої сили дають можливість:
1) виявити першопричини змін в забезпеченості трудовими ресурсами;
2) підвищити рівень використання робочої сили;
3) визначити рівень забезпеченості окремих галузей робочою силою;
4) вивчити якісний склад робочої сили.
107. Коефіцієнт використання робочого часу за місяць обчислюється як відношення:
1) числа працюючих за кожен місяць на середньомісячну їх кількість;
2) кількості відпрацьованих люд.-днів одним робітником за місяць до загальної кількості люд.-днів за рік;
3) кількості відпрацьованих люд.-днів одним робітником за місяць до числа робочих днів у місяці;
4) загального числа відпрацьованих люд.-днів за місяць на число робочих днів у місяці.
108. Невикористаний резерв робочого часу за місяць обчислюється як:
1) добуток числа робочих днів у місяці на число працюючих;
2) різниця між загальною кількістю відпрацьованих люд.-днів за місяць і плановою;
3) добуток різниці між кількістю відпрацьованих люд.-днів одним робітником за місяць і числом робочих днів у місяці на середньорічну чисельність працюючих;
4) відношення різниці між кількістю відпрацьованих робочих днів одним працюючим за місяць і числом робочих днів у місяці до числа працюючих у цьому місяці.
109. Коефіцієнт сезонності використання робочої сили обчислюється як:
1) відношення максимальних затрат праці за місяць до мінімальних;
2) відношення затрат праці у кожному місяці до середньомісячних затрат праці;
3) добуток коефіцієнта використання робочого часу на число працюючих за місяць;
4) добуток різниці між затратами праці у кожному місяці і середньомісячними на число місяців;
110. Який із запропонованих заходів не сприяє зниженню сезонності використання робочої сили?
1) раціональне поєднання галузей рослинництва і тваринництва;
2) промислова переробка овочевої продукції;
3) створення промислових підсобних виробництв;
4) підбір сортів вирощуваних с.-г. культур по строкам дозрівання.
111. Факторна модель показника річної продуктивності праці у с.-г. виробництві (РП) має вигляд:
1) РП = Д:ТГ х ПГ;
2) РП = (Д х ТГ):ПГ;
3) РП = Д х ТГ х ПГ;
4) РП = Д:ТГ:ПГ,
де Д - кількість відпрацьованих днів одним робітником;
ТГ - тривалість робочого дня в годинах;
ПГ - виробництво валової продукції за годину.
112. У багатогалузевому підприємстві рівень продуктивності праці залежить від двох комплексних факторів першого порядку:
1) затрат праці і вартості валової продукції;
2) структури галузей (затрат праці) і вартості валової продукції;
3) структури галузей (затрат праці) і рівня (показника) продуктивності праці по галузям;
4) затрат праці і рівня (показника) продуктивності праці по галузям.
113. Для аналізу продуктивності праці при виробництві окремих видів продукції використовують показник трудомісткості, який характеризує:
1) кількість виробленої продукції на 1 люд.-год. ;
2) затрати праці на виробництво валової продукції;
3) затрати праці на виробництво одиниці продукції;
4) кількість виробленої продукції та затрати праці.
114. Як визначити розмір впливу затрат праці на 1 га на зміну затрат праці на 1 ц?
1) різниця між фактичними та плановими затратами праці на 1 га;
2) різниця між фактичними затратами праці на 1 ц і умовними, обчисленими при планових затратах праці на 1 га і фактичній урожайності;
3) різниця між фактичними затратами праці на 1 ц і умовними, обчисленими при фактичних затратах праці на 1 га і плановій урожайності;
4) різниця між умовними затратами праці на 1 ц, розрахованими при фактичних затратах праці на 1 га і плановій урожайності, та плановими затратами праці на 1 ц.
115. Вплив продуктивності корів на зміну трудомісткості виробництва молока визначається як:
1) добуток різниці між фактичною і плановою продуктивністю корів на фактичні затрати праці на 1 голову;
2) результат ділення затрат праці на 1 голову на різницю між фактичною і плановою продуктивністю корів;
3) різниця між фактичними затратами праці на 1 ц і умовними, обчисленими при планових затратах праці на 1 голову і фактичній продуктивності корів;
4) різниця між умовними затратами праці на 1 ц, обчисленими при планових затратах праці на 1 голову і фактичній продуктивності корів, і плановими затратами праці на 1 ц.