2. Праця як об’єкт вивчення, її особливості.

Праця відіграє визначну роль у розвитку і становленні людини, суспільства в цілому. Вона є родовою ознакою людини, оскільки притаманна лише їй. За окремими гіпотезами праця сприяла розвитку та формуванню сучасної людини, була і є основою її існування, засобом визначення людини в суспільстві. Інтенсивність та продуктивність праці підносять суспільство на необхідний рівень, визначають місце держави в світовій ієрархії заможності та могутності і врешті визначають ступінь її економічної та політичної незалежності.

Як визначальний фактор формування, самоактуалізації людини праця є об’єктом вивчення економіки праці. В економічному та соціальному аспекті праця виступає як доцільна діяльність людини, спрямована на забезпечення все зростаючих її фізичних, духовних та соціальних потреб. У процесі праці люди змушені вступати в певні відносини з одного боку – з природою; з іншого – із суспільством. Доцільна трудова діяльність людей базується на раціональній її організації. Останню розуміють як систему встановлення оптимальних відносин та зв’язків, що забезпечують досягнення мети працюючих. Організація праці визначається технічними та соціальними елементами. Причому технічні елементи формуються під впливом змін у техніці та технології, соціальні – базуються на спільній діяльності учасників трудового процесу.

Стрижнем суспільних відносин є система соціально_трудових відносин. Праця завжди має суспільний характер, її особливості полягають в її доцільності, в створенні матеріальних благ, у формуванні суспільних відносин, становленні людини, у спрямованому зменшенні залежності людини від навколишнього середовища. Праця в сільському господарстві має, крім того, свою специфіку. Насамперед, це проходження частини виробничого процесу без участі людини; значною є залежність праці від природних умов; періодичність виробництва в окремих галузях спричиняє сезонність праці; попит на більшість продуктів аграрної праці не є гнучким та ін. Трансформаційні процеси в суспільних та економічних відносинах, у першу чергу, позначаються на відносинах у сфері праці, спричиняючи значне протии стояння суб’єктів цих відносин. Адже йдеться про розподіл та перерозподіл продуктів праці, диференціацію доходів, формування рівня та якостіжиття всього населення. А в сільській місцевості трансформаційні процеси докорінним чином змінили умови життя кожного працівника. За цієїситуації виникає необхідність формування нової системи соціально_трудових відносин, такої, яка б сприяла збалансованості у всіх сферах економіки: виробництві, обміні, розподілі та споживанні.

Процес праці в сфері матеріального виробництва характеризується наявністю трьох елементів: доцільної діяльності людини, знаряддя праці,предметів праці. Оскільки знаряддя та предмети праці є засобами виробництва, а праця – споживанням робочої сили, то в цілому працю можна розглядати як процес поєднання робочої сили із засобами виробництва.

Праця у вказаних трьох елементах не проявляє своєї суспільної форми.

Суспільний характер праці проявляється не в зазначених елементах, а лише через відносини людей у процесі їх спільної трудової діяльності. Суспільний характер праці реалізується в системі суспільної організації праці, основними рисами якої є поділ і кооперація праці, спосіб залучення робочої сили до праці, розподіл суспільного продукту, відтворення і розподіл робочої сили.

Таким чином, кожна суспільно_економічна формація має властиву лише їй систему суспільної організації праці, обумовлену історичними виробничими відносинами. Для досягнення мети праці на кожному етапі розвитку суспільства необхідні певні умови. Розвиток продуктивних сил та виробничих відносин вносить свої корективи в суспільну організацію праці. Проте існують постійні елементи, що формують відносини в сфері праці: необхідність поєднання робочої сили із засобами праці або залучення людей до праці; необхідність взаємного співробітництва людей у процесі розв’язання трудових завдань. Важливою умовою забезпечення адекватної вимогам часу потреби виробництва в робочій силі є постійне її відтворення, з відтворенням тісно пов’язані конкретні форми розподілу суспільного продукту.

Успішність відтворення робочої сили в суспільстві, ефективність її використання значною мірою залежать від того, наскільки чітко суспільством враховуються вимоги економічних законів. Ігнорування їх на сучасному етапі розвитку економіки спричинило кризові явища як у відтворенні повноцінної робочої сили так і у її використанні. Саме економіка праці, як наука та дисципліна, що виникла внаслідок об’єктивної диференціації суспільного знання, і покликана сприяти віднайденню засобів розв’язання проблем у сфері суспільно_трудових відносин.