3.3. Техніко-економічні показники генерального плану

Генеральний план – це зведений документ території промислового підприємства, на якому зображують розміщення існуючих, проектованих, реконструйованих і тих що підлягають знесенню будівель, споруд, інженерних мереж, автомобільних доріг, залізничних шляхів, об’єктів озеленення, благоустрою, планування рельєфу місцевості тощо.

Генеральний план оцінюють системою техніко-економічних показників, які визначають ефективність використання території забудови. До числа основних техніко-економічних показників належать:

• площа території (га), яку визначають у межах огородження або в умовних межах з урахуванням ділянок, зайнятих залізничними шляхами.

• площа забудови, яка об’єднує: площі, зайняті будівлями і спорудами; проекції на горизонтальну поверхню надземних споруд, під якими не можна розташувати інші споруди; площі які займають підземні споруди.

• щільність забудови, яку визначають відношенням у відсотках площі забудови до площі території. Цей показник вважають одним із найважливіших, тому що він визначає і стимулює раціональне та економічне використання території.

Дуже важливим є показник використання території, який визначають у відсотках площі забудови, доріг, ділянок для відкритого складування та іншого призначення з твердим покриттям до загальної площі території. Як додаток до основних показників підраховують площі газонів, посадок кущів і дерев. Відношення площі зелених насаджень до загальної площі території характеризує рівень благоустрою підприємства і використовується як екологічний і санітарний показник (Гетун Г.В., 2008).

Техніко-економічний розрахунок генерального плану:

1. Площу ділянки (площа території підприємства в межах огорожі), м² або га; Для даного розрахунку використовують дані потужності підприємства згідно варіанту та норми площі на 1 голову.

Пд = 240 × 50 = 12000 м².

2. Площу забудови(сума площі забудови окремих будівель підприємства), м²; Площу забудови розрахунковим методом встановлюють за пропорцією – площа ділянки становить 100%, площа забудови – відсоток щільності забудови із таблиці 4.

Пз = 12000 × 32 / 100 = 3840 м².

3. Площу озеленення (площа під деревами, кущами, клумбами, газонами тощо), м²; Площу озеленення розраховують за формулою (Поз = (Пд -Пз)×40% / 100%).

Поз = ( 12000 – 3840 ) × 40% / 100% = 3264 м².

4. Площу ділянок з твердим покриттям (площа доріг, тротуарів, майданчиків тощо), м²; Площу із твердим покриттям за формулою (Пт.п. = (Пд-Пз) ×60% /100%).

Пт.п. = ( 12000 – 3840 ) × 60% /100% = 4896 м².

5. Щільність забудови (відношення площі забудови до загальної площі ділянки підприємства (п. 2 / п. 1 × 100 %) величина нормована і має відповідати показникам, наведеним у таблиці 1, %.

Щз = 3840 / 12000 × 100% = 32%.

6. Коефіцієнт озеленення (п. 3 / п. 1 × 100 %);

Коз = 3264 / 12000 × 100% = 27,2.

7. Коефіцієнт використання території (п. 2 + п. 4) / п. 1.

Квт = ( 3840 + 4896 ) / 12000 = 0,728.

4. Показники мінімальної щільності забудови територій сільськогосподарського підприємства (ДБН Б.2.4-3 – 95)

Підприємство	Мінімальна щільність забудови, %
Скотарське	32-56
Переробка та зберігання сільськогосподарської продукції	24-40
Виробничо-технічне обслуговування	25-68
Селянське (фермерське) господарство	20-25

5. Норми земельної площі на одну тварину, м²

Тваринницькі підприємства	Площа
Молочні ферми	100-120
Молочно-м’ясні	140
По відгодівлі великої рогатої худоби	50

3.4. Характеристика систем водо-, тепло- та енергопостачання

Опалення тваринницьких приміщень, застосовують у разі, коли тепло, яке виділяють недостатнє для компенсації втрат через огороджуючі конструкції, для нагрівання свіжого повітря, що надходить у приміщення та випаровування вологи із змочених та відкритих водних поверхностей, гною, сечі та глибокої підстилки. Опалення передбачають у випадках, коли подальше збільшення термічного опору огороджуючих конструкцій економічно недоцільне порівняно із системою штучного обігріву. Необхідну кількість теплоти для приміщення визначають із рівняння теплового балансу з урахуванням нормативних параметрів температури зовнішнього і внутрішнього повітря, а також теплотехнічних характеристик огороджуючих конструкцій приміщень (Польовий Л.В., 2009).

Внутрішні системи виробничого водопроводу тваринницьких приміщень призначені для подачі від зовнішньої водопровідної сітки води питної якості для напування тварин і птиці, приготування кормів миття тварин і підлоги прибирання приміщень миття і охолодження обладнання. Водопровід цілорічної дії допускається встановлювати тільки в приміщеннях з температурою приміщення зимою вище 2˚С.

В склад сітки холодного водопостачання входять: ввід, водомірний вузол (при необхідності), розмежовуючи сітка, стояки, підводки до напувалки, санітарних приборів і технологічних установок, запірна арматура. Виробничі приміщення обладнують напувалками, кранами для миття підлоги і спеціальними приборами.

Розвідна сітка виробничого водопроводу виконується із пластмасових труб, дозволених для питних водопроводів і сталевих не оцинкованих тонкостінних труб. Прокладення водопровідних труб в будівлях і спорудах передбачено відкритою – по стінах і колонах, а також по стаціонарних годувальницях, клітках, постійних огорожах станків, стійл і інших. Не допускається прокладання водопровідних труб в місцях де вони можуть контактувати з гноєм, піддаватися механічному впливу, заважати прибиранню гною, або транспортуванню кормів.

Для вимикання водопроводу або окремих його частин слугує запірна арматура (задвижки, вентилі, прохідні крани). ЇЇ встановлюють на вводі водопроводу в будівлю; на розвилках від магістралі; на підводках до групових напувалок, технологічного обладнання і сітках для підмивання вимені.

Крани для миття підлоги в приміщеннях для тварин, звірів і птиці розміщують з розрахунку радіуса дії 30 м і напору на сприски не менше 5 м. Для підключення пожежних рукавів на вводі водопроводу в будівлю передбачають пожежні крани. На сітці виробничого водопроводу ставлять спускні пристрої для випорожнення водопроводів (Ходанович Б.В., 1990).

Електричні прилади тваринницьких приміщень – електричне освітлення і силове електрообладнання – безпосередньо зв’язані з об’ємно-планувальними рішеннями будівель, а також з технологічним і санітарно-технічним обладнанням. Електропостачання електротехнічних приладів передбачують від зовнішньої електромережі напругою 380/220 В. Надійність електрозабезпечення забезпечується двома вводами в приміщення, кожний з яких розраховують на повне навантаження.

Для розподілу електроенергії по струмоприймачам слугують розподільчі силові і групові освітлювальні щити (чи шафи), які зазвичай встановлюють у спеціальному приміщенні – електрощитовій.

Для захисту персоналу від ураження електричним струмом всі металеві частини електроустановок, які можуть бути під напругою внаслідок порушення ізоляції, заземляють шляхом прикріплення до нульового проводу електромережі. Для захисту тварин віл ураження струмом заземляють теж всі технологічні і будівничі сталеві конструкції. В приміщеннях для утримання тварин передбачують також прилади для вирівнювання електричних потенціалів (Ходанович Б.В., 1990).