Філософія...

Тема : Матеріальна єдність світу

План:

1.Філософське розуміння матерії

А) до марксистське розуміння матерії

Б)сучасне розуміння суті матерії

2. Рух та його основні форми існування

3. Простір та час як форми існування

4. Матеріальна єдність світу

1а. Філософське розуміння матерії, до марксистське розуміння матерії.

Людину що миттєво оточує безліч речей та явищ і тому вже давно постало питання про те що є спільним між всіма цими речами. В процесі характеристики даного питання виникає поняття матеріальної субстанції, тобто чогось такого що завжди існувало і ніколи не знищувалась. Подібні міркування пройшли певний еволюційний шлях. Спочатку в стародавньому світі такі філософи як Гераклід, Анаксимандр і Анаксимен за першооснову брали елементи оточуючого світу, але найбільш наближеною до нас була теорія запропонована Левкіпом та Демокрітом, яку вони назвали атомістичною теорією. Суть цієї теорії полягала в тому що в першооснові є найменші неділимі частинки – атоми.

Нового продовження ця теорія отримала в період Нового часу. Представниками такого бачення були Ісаак Ньютон, Гольбах та Ломоносов. Зокрема останній відкрив корпускулярну теорію походження світу. Одночасно із матеріалістичним існували і ідеалістичні теорії. Прикладом може бути Гегелівське пояснення ідеалістичного походження світу. Він вважав що в першооснові світу є абсолютний дух або Бог.

Розвиток науки приводив до природничого розуміння матеріальності світу. Великими відкриттями стають відкриття сонячної системи – Галілей, відкриття закону збереження енергії – Майєр, теорії еволюцій біологічних видів – Дарвін. На початку 19 ст. вченні Максвел та Фарадей відкривають електромагнітне поле, а пізніше відомі відкриття радіоактивність (Кюрі), складність хімічних елементів. Таким чином всі ці відкриття вказували на матеріальне походження світу.

1.б Сучасне розуміння суті матерії

На початку хх ст. російський демократ Ленін у своїй праці «Матеріалізм та емпіримокритизм» дає визначення суті матерії.

Матерія – це філософська категорія для визначення об’єктивної реальності, яка дана людині у її відчуттях і не залежить від її свідомості.

Матерія пояснюється як нескінченна багатоманітність різних об’єктів та системи природи, які існують та рухаються в просторі та в часі і мають величезну різноманітність властивостей. Людські органи відчуття сприймають лише невелику частину існуючих форм матерії. Матерія має чітку організацію, тобто вона існує у вигляді конкретних матеріальних систем:

1) нежива природа: атоми, молекули, планети.

2)жива природа: клітини ДНК, РНК, організм в цілому. 3)суспільство: людина, сім’я , колектив.

2. Рух та його основні форми існування матерії.

В усіх матеріальних об’єктах відбувається між молекулами атомами та людьми, якщо брати в загальному то рух можна побачити як зміни в суспільстві в живій та не в живій природі. Рух-це загальний атрибут, або спосіб існування матерії у світі не може бути матерії без руху, як руху без матерії. В 19ст. німецький філософ Енгельс у роботі «діалектика природи» дає характеристику основних форм руху матерії. 1) механістичний рух (просторове переміщення). 2)фізичний рух (тепло, гравітація). 3)хімічний рух (перетворення атомів та молекул). 4)біологічний рух (це обмін речовин в організмах). 5) соціальний рух (зміни в суспільстві). Найголовнішою формою є соціальна тому що вона складно прогнозована.

3. Простір та час як форми існування матерії.

Всі речі, які нас оточують мають певні розміри, протяжність та переміщуються один по відношенні до іншого, або ж разом із Землею. Простір та час є загальними формами буття всіх матеріальних систем та процесів у світі не існує об’єкта, який би перебував поза простором, або часом. Простір та час існують об’єктивно, тобто незалежно від людської свідомості.

Простір-це форма буття матерії, яка виражає її протяжність, структурність та співіснування у різних матеріальних системах. Час- це форма буття матерії, яка характеризує тривалість існування всіх об’єктів та послідовність зміни станів( минуле ,теперішнє, майбутнє).

Загальні властивості простору та часу:

1)протяжність тіл у просторі та в часі,

2) нерозривний зв'язок з матерією,

3)безкінечність простору та часу.

4.Матеріальна єдність світу

У світі нічого не існує щоб не було станом існування матерії форми її руху, або ж продуктом історичного розвитку. Все це говорить про матеріальну єдність світу. Усвідомлення матеріальної єдності світу стало результатом розвитку світової думки.

Спочатку люди вважали, що Земля є в центрі Всесвіту, але з часом завдяки науці стало зрозуміло що наша планета є лише частиною Всесвіту. Закони які були відкриті на Землі проявляють свою сутність і в Космосі. Все це ще раз підтверджує теорію матеріальності світу. Єдність матеріальності світу пояснюється також рисами як: рух, простір та час. Матеріальність світу також доказується випробуванням основними законами природи.

Тема: Духовний вимір людського буття.

План:

1. Свідомість як функція людського мозку

2. Свідомість як найвища форма відображення об’єктивного світу

3. Еволюція форм відображення

4. Свідомість та мова їх походження та взаємозв’язок

1. Свідомість як функція людського мозку

Над таємницею людської свідомості люди почали задумуватись ще з давніх часів. Вони шукали відповідь на те як нежива матерія на певному етапі її розвитку породжує живу, а та в свою чергу свідомість. В роз’ясненні свідомості існувало багато різних точок зору, у тому числі і ідеалістичні. Ідеалісти вважали що свідомість – це є душа людини, яка під час сну блукає по світу і бачення нею виникає у сновидіннях. Існувала і інша точка зору – матеріалістична, згідно якої свідомість – це є функція людського мозку, яка полягає у цілеспрямованому відображенні дійсності. Сучасна філософія виходить з того, що свідомість є властивістю високоорганізованої форми матерії – людського мозку. Людський мозок сформувався в процесі трудової діяльності. Він являє собою найтонший нервовий апарат, який складається із величезних кількостей нервових клітин (близько 15 млрд клітин). Кожна із цих клітин перебуває в тісному взаємозв’язку з іншими. Людський мозок маючи надзвичайно складну будову виконує такі функції: 1. Функція відображення, 2. Функція регуляції поведінки, 3. Функція аналізу та синтезу.

2. Свідомість як найвища форма відображення об’єктивного світу

Діалектика пояснює свідомість як функцію головного мозку і виступає проти тих вчених які вважають, що людський мозок виконує такі ж функції як і інші органи людського організму. Свідомість є суб’єктивним образом об’єктивного світу. Свідомість включає в себе 2 елементи: 1. Свідоме – те що залежить від людини та регулюється її поведінкою, 2. Підсвідоме – нерегульоване людиною. Вивченням підсвідомості займався австрійський психоаналітик Зигмунд Фрейд. Він відносив до підсвідомого: *людські емоції, *сновидіння, *сексуальну організацію людини. Відображення як форма вияву людського мозку проявляється через наявність психіки. Найпростішим фактом свідомості є відчуття, через які здійснюється зв'язок людини з оточуючим світом. Найвищою формою чуттєвого відображення є уявлене – це образне знання про об’єкти які сприймались нами у минулому. Найвищою формою уявлення є уява – створення нових образів (Аватар).

3. Еволюція форм відображення

Здатність людського мозку відображати об’єктивну реальність стала результатом тривалого розвитком високоорганізованої матерії. Відображення як загальна властивість живої матерії пояснюється тим, що всі явища знаходяться між собою у певному взаємозв’язку. Відображення яке властиве матерії на всіх рівнях її організації пов’язане із живою матерією, тобто із життям. Життя – це процес взаємодії організму та навколишнього середовища. На планеті існує багато різних форм існування живої матерії. Існують такі форми відображення: 1. Подразливість – це вибіркове регулювання тіл на зовнішні подразники (механічні, світло, тепло), 2. Чутливість – це здатність відображати окремі властивості речей у вигляді відчуттів, 3. Психіка – система відчуттів та сприйнятть, які характерні для людини.

4. Свідомість та мова їх походження та взаємозв’язок

Виникнення свідомості та мови – це процес взаємопов’язаний. Це пояснюється тим що з початком трудової діяльності між людьми виникає потреба у спілкуванні. Виходом із цієї ситуації стає поява мовлення. Одночасно з мовою відбувається розвиток людської свідомості. Трудова діяльність впливала на розвиток людського скелету – черепа, руки та ін.. Мова стає необхідним елементом спілкування. Для того щоб зберігати інформацію отримувану в процесі трудової діяльності виникає писемність. Люди для написання використовували різні матеріали: каміння, дерево, вереста; пізніше на папірусі, пергаменті та папері. На сьогодні збереження інформації здійснюється завдяки цифровим носіям