131

Ф І Л О С О Ф І Я

Конспект лекцій

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

Ф І Л О С О Ф І Я

Конспект лекцій

Навчальний посібник для студентів

Вінниця – ВІЕ ТНЕУ - 2009

Філософія: навчальний посібник для студентів денної і заочної форми навчання. – Вінниця; ВІЕ ТНЕУ, 2009.- 126 с.

Укладач – Колос Олександр Володимирович, кандидат філософських наук, доцент кафедри загальнонаукових гуманітарних дисциплін ВІЕ ТНЕУ.

Рецензенти:

Морозова Л.П. – д. філос. н., професор Вінницького аграрного університету.

Краснонос Н.А. – к. філос. н., доцент Вінницького національного медичного університету.

Відповідальний за випуск:

Погріщук Б.В. – к.е.н., доцент кафедри економіки підприємств і корпорацій, директор ВІЕ ТНЕУ.

Затверджено на засіданні Вченої ради Вінницького інституту економіки Тернопільського національного економічного університету, протокол № 1

від 31. 08. 2009 року.

ВСТУП

На початку третього тисячоліття, з його складними глобальними і локальними економічними, політичними і культурними проблемами людина гостро потребує світоглядної орієнтації в цьому заплутаному світі, усвідомлення нею свого місця і ролі в суспільстві, мети і сенсу соціальної і індивідуальної активності. Усвідомлення своєї відповідальності за свої вчинки і вибір форм і напрямку своєї діяльності стає головним.

В становленні і формуванні світоглядної культури особистості філософія завжди грала провідну роль, обумовлену її багатовіковим досвідом критично-рефлексивного міркування над проблемами життєвих орієнтацій як окремої людини, так і людства в цілому.

Існуючи в певному суспільному середовищі, філософія прямо чи опосередковано впливає на умонастрої цього суспільства. Значну роль у формуванні філософської культури мислення відіграє вища освіта. Мета вивчення філософії в системі вищої освіти полягає не лише в засвоєнні певного обсягу філософських знань і формуванні вміння їх застосовувати (що є дуже важливим і бажаним), а й у тому, щоб актуалізувати інтелектуально-творчу діяльність людини, адже справжня філософія — це завжди теоретизування, завжди праця думки. Опанування змістом філософії є важливою передумовою нашого духовного збагачення, інтелектуального розвитку, світоглядно-методологічної культури, здатності як до адекватного розуміння найскладніших і найрізноманітніших проблем сучасного людського буття, так і участі в їх розв'язанні.

Пропонований навчальний посібник включає основні теоретичні положення з курсу «Філософія». Зміст навчального посібника відповідає програмі, прийнятої у вищій школі України. Викладений в доступній формі, зміст навчального посібника може допомогти студенту ефективно засвоїти програмний матеріал.

При складанні посібника були використані матеріали навчальних видань, авторами яких є відомі вчені: Бичко І. В., Лешкевич Т. Г., Петрушенко В. Л.,. Губерський Л. В, Надольний І. Ф., Андрущенко В. П., Причепій Є. М., Черній А. М., Гвоздецький В. Д. та ін.

З М І С Т

Вступ…………………………………………………………………..4

Зміст……………………………………………………………………5

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ФІЛОСОФІЇ ТА ЇЇ РОЛЬ В СУСПІЛЬСТВІ…….7

Світогляд, його структура і функції……………………………….7

Поняття «філософія»…………………………………………………9

Предмет філософії…………………………………………………….9

Соціальні умови формування філософії…………………………..9

Духовні джерела філософії………………………………………….10

Філософські проблеми і дисципліни ……………………………...11

Специфіка філософського знання ………………………………...12

Функції філософії ……………………………………………………15

РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО БУТТЯ (ОНТОЛОГІЯ) …….17

Проблема буття у філософії ………………………………………..17

Простір і час …………………………………………………………19

Рух і розвиток ……………………………………………………….24

РОЗДІЛ 3. СВІДОМІСТЬ…………………………………………..27

Поняття «свідомість». ……………………………………………...27

Свідомість в контексті відношень людини до світу і

до власного тіла ……………………………………………………..28

Виникнення свідомості ……………………………………………..31

Ознаки (властивості) свідомості та її структура…………………32

РОЗДІЛ 4. ФІЛОСОФІЯ ПІЗНАННЯ (ГНОСЕОЛОГІЯ)………37

Пізнання як предмет філософського аналізу ……………………37

Сутність пізнання у філософській традиції ………………………37

Чуттєве та раціональне в пізнанні ………………………………...45

Проблема істини в пізнанні ………………………………………...52

РОЗДІЛ 5. ФІЛОСОФІЯ ЛЮДИНИ (АНТРОПОЛОГІЯ)………55

Релігійно-міфологічна антропософія ……………………………..55

Філософські проблеми антропогенезу…………………………….57

Натуралістична (наукова) антропософія …………………………59

Біологічне і соціальне в людині ……………………………………63

Сфери буття людини ……………………………………………….. 65

РОЗДІЛ 6. ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ …………………………….70

Поняття культури та її сутнісні начала …………………………..70

Атрибутивні ознаки і властивості культури ……………………..73

Проблема кризи сучасної культури ………………………………..77

РОЗДІЛ 7. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ ……………………………82

Природа суспільства у філософській традиції……………………..82

Онтологія соціального ………………………………………………..88

Форми організації суспільного буття ……………………………….93

РОЗДІЛ 8. ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ …………………………………..96

Філософія історії: поняття і предмет ……………………………….96

Лінійна філософія історії …………………………………………….101

Нелінійна філософія історії ………………………………………….109

РОЗДІЛ 9. ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКИ …………………………..117

Сутність і проблемна сфера філософії економіки ………………..117

Зміст та еволюція поняття «економіка»……………………………118

Сутність та особливості суспільного виробництва……………….121

Питання до іспиту……………………………………………………..127

Література з філософії ………………………………………………..128

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ФІЛОСОФІЇ ТА ЇЇ РОЛЬ В СУСПІЛЬСТВІ

Світогляд, його структура і функції

В усі часи, починаючи з перших кроків людської історії і до нашого часу, людина постійно, вирішуючи свої нагальні матеріальні проблеми, завжди замислювалася над більш широкими питаннями, що виходять за межі її безпосередньої практичної діяльності. Вже з найперших письмових джерел ми дізнаємося про те, що люди цікавилися такими фундаментальними питаннями людського буття як:

• що таке людина?;

• в чому смисл життя людини?;

• чи є в людини душа?;

• чи продовжується життя душі після смерті тіла?;

• звідки пішла людина?;

• як людина пізнає світ?;

• що таке істина і заблудження і як можна їх відрізнити одну від другої?;

• що таке людська свобода і як людина досягає її?;

• що таке добро і зло, величне і потворне, щастя і горе?;

• що таке світ і яке місце в ньому займає людина?;

• чи є в світі надприродна сила?;

• як співвідносяться матеріальне і духовне в бутті людини і світу?;

• що таке суспільство і яку роль воно відіграє в житті людини?;

• що таке людська історія? По яких законах вона рухається і в чому її скритий сенс?

Ці та багато інших загальних питань людського буття закономірно і з необхідністю виникають в любому людському суспільстві і обумовлені глибинними потребами людського єства в самоусвідомленні себе у світі. Ці питання називаються світоглядними, а сукупність відповідей на них є світогляд. Світогляд — система найзагальніших уявлень людини про світ і своє міце у ньому, а також відповідні цим уявленням принципи, ідеали, цінності і переконання, які регулюють відношення людини до світу.

Саме світогляд є тою інтелектуальною програмою в голові людини, яка через відповідні йому ідеали, цінності і переконання, спонукає людину до тих чи інших вчинків, обумовлює характер відношення людини до інших людей, природи і суспільства.

Виокремлюють три основні типи виявів відношення людини до світу: пізнавальний, оцінювальний і практичний. Пізнавальне відношення людини до світу виявляється в тому, що світогляд охоплює насамперед найбільш загальне знання про світ, історію людства й окрему людину. Це знання має відповідати дійсності, бути істинним, щоб гарантувати успішну практичну діяльність. Водночас світогляд включає цінності, ідеали, які регулюють соціальні стосунки в суспільстві і на основі яких відбувається оцінювання соціальних явищ (добро — зло, прекрасне — потворне, справедливе — несправедливе, корисне — некорисне тощо). У цьому полягає оцінювальне відношення людини до світу. Практичне відношення людини до світу передбачає наявність у світогляді певних практичних настанов: чинити або не чинити так чи інакше.

Структура світогляду органічно зумовлює його функції. Функція тлумачення, розуміння світу. Вона є однією з найважливіших, оскільки покликана розтлумачити людині світ, описати його доступною, зрозумілою мовою. Адже світогляд — це світорозуміння. Людина може безпечно жити тільки в тому середовищі, світі, який розуміє. У світі, що не узгоджується з її уявленнями, недоступному для розуміння, непіддатливому для тлумачення, жити важко, а для багатьох людей неможливо.

Тому людина нерідко може задовольнитися навіть надуманими, неточними поясненнями, якщо вони підтримують в людині інтелектуальну і психічну рівновагу і впевненість.

Оцінювальна (аксіологічна) функція. Щоб орієнтуватись у світі, недостатньо тільки здатності пояснити його. Потрібно ще й оцінити світ: відповісти на запитання, яким він є для людини — добрим чи злим, прекрасним чи потворним, вартим того, щоб у ньому жити, чи таким, що змушує покинути його? У пошуках і знаходженні відповідей на такі запитання виявляється оцінювальна або аксіологічна функція світогляду. Опозиційність світоглядних цінностей (добро — зло, праведне — грішне тощо) цілком зрозуміла, адже людина постійно перебуває в полі напруги між протилежними полюсами. З аксіологічної точки зору світогляди поділяють на оптимістичні й песимістичні, гуманні та антигуманні.

Праксеологічна функція. Вона виявляється у відповідях на питання як жити людині в світі, а отже, містить певні практичні настанови щодо світу і буття людини в ньому. З цього погляду виділяють практичноактивні та споглядальні світогляди. Релігійні вчення Індії, як правило, є споглядальними, а протестантизм як ідеологія європейської буржуазії Нового часу проникнутий активізмом.

Виокремлені три пласти (знання, цінності, практичні настанови) і функції світогляду дають змогу краще зрозуміти будь-який тип світогляду. Так, марксизм як світогляд є раціоналістичним, оптимістичним, практичноактивним; фашизм — ірраціоналістичним, оптимістичним, активним; буддизм — ірраціоналістичним, песимістичним, пасивним. Крім вищезазначених, світогляд виконує функції об'єднання нації, релігійної общини, соціальної групи. Взаєморозуміння й узгодженість суб'єктів цих соціальних утворень можливі лише за умови, що вони поділяють певний світогляд.

Світоглядні уявлення людей історично обумовлені. В науковій літературі за рівнем теоретичності розрізняють три історичних типи світогляду: міфологія, релігія і філософія.