История лекции

Серед козацтва поширеною формою дрібної торгівлі був продаж солі та риби які завозились з Чорного моря.

Укінці XVIII століття були засновані Чорноморські порти. На 1754 рік між Росією та Україною були скасовані торгові бар'єри, що дозволило широкому проникненню на українські ринки російських товарів.

Істотні зміни відбулися і в соціальній структурі суспільства Гетьманщини. На початок XVIII ст. в Гетьманщині міцно утвердилась нова знать, козацтво перестало бути рівним поступово почала виділятись еліта про це свідчить "Значкове військове товариство" члени якого мали право займати верховні посади. У середині XVIII ст. верхівку козацтва складали 2100 козацьких родів.

У1785 р. російський уряд зробив спробу включити українську знать до російського дворянства.

З дворянським титулом з'явились і земельні маєтки хоч у багатьох випадках урядники незаконно привласнювали закріплених за їхніми посадами землі.

Існували також сильні антагонізми в українському суспільстві про це свідчать численні повстання, що відбувались на Україні XVII-XVIII ст. особливо вдало ці антагонізми використав російський уряд в боротьбі з козацькою старшиною. Поступово проходить до занепаду й козацтво, а саме з розвитком і розвитком старшини козаки втратили право обирати старшину, брати участь у радах Крім політичних втрат були також і економічні втрати. До кінця XVIII ст. більшість бідних козаків опустились до рівня державних селян. Зникнення кордону і потреби обороняти його, економічні труднощі, перетворення старшини на великих землевласників, відсталість у військовій справі – все це призвело до того, ще козаччина на Україні перестала існувати

Становище селян, як і становище козаків, постійно погіршувалось. Ще за гетьманування Б.Хмельницького вживались заходи щодо повернення старих порядків дозвіл монастирям збирати з селян податки; дозвіл власникам збирати орендну плату; за часів І. Мазепи трудова повинність зросла до двох днів на тиждень; в період війни селяни зобов'язувались постачати імператорські війська продовольством та виконувати інші повинності (трудові); закон 1727 року обмежував право переходу селян від пана до пана, а якщо він переходив то залишав своє майно; 1760 рік селяни мали право на переїзд тільки з дозволу пана; після того, як Катерина II знищила Запорізьку Січ, селяни втратили останній притулок для втечі. Відкритої дискримінації зазнавали й міщани ліквідовувалась автономія міст, непомірні податки на торгівлю, конкуренція козаків та шляхти тормозили розвиток міського населення.

За загальними підрахунками соціальна структура українського суспільства була такою: найбільше чисельнішою була група селян, вона становила 53,7%; на другому місці були козаки, які складали 40 % населення; досить не чисельною була Частка міського населення 4%; помітно зросла частка духовенства порівняно з XVIII ст. 0,7%; збільшилась за час визвольної війни українська шляхта 1,6%.

Отже бачимо, що як і країни Західної Європи переходили за своїм складом соціальним та економічним розвитком до зрілого феодального ладу в якому зароджувались капіталістичні відносини.

За складних умов, як на Лівобережжі так і на Правобережжі тривав подальший занепад козацтва. Це видно з таких даних: у 1730 році було понад 20 тис.

61

вільних козацьких дворів, а в 1743 – 11 тис. в 1764 – 1,1 тис. Тобто, як бачимо, козаки поступово переставали існувати як особливий і вільний прошарок українського суспільства. Ще більшого удару по козацтву завдала російськотурецька війна 1735-1739 pp. під час якої до військової служби було залучено 360 тис. козаків з яких 34 тис. загинуло.

Не краще жилось і народним масам, після Андрусівського перемир'я 1667 року коли було відновлено польсько-шляхетське панування. Панування Польщі надовго загальмувало розвиток економіки. В першій половині XVIII ст. на Правобережжі утвердилась феодальна земельна власність Здавалась в знаки кріпосництва система Польщі, а потім Австрії. Україна ставала європейським сировинним придатком (житницею Європи).

Селян розоряли поміщицькі монополії, Поміщики користувались винятковим правом помолу зерна, винокуріння та Ін. Панщина інколи доходила до чотирьох- п'яти днів на тиждень з господарства.

Майже всі багатства, створені на Правобережжі йшли до кишень польських магнатів. Наприклад лише родині Любомирських належало 31 містечко, 738 сіл. Родині Потоцьких належало 120 тис. Кріпаків та 400 шляхтичів.

Відновились на Правобережних землях і утиски православ'я та повернення православного духовенства в католицтво. У 1760-х роках в Київському та Брацлавському воєводствах залишалось близько 20 православних парафій. В вирішення православного питання втрутилась Росія. Катерина II звернулась до польського уряду з проханням надати рівні права православ'ю з католицтвом.

2.Кирило Разумовський. Ліквідація запорізької Січі Катериною II.

У1744 році, коли чергова імператриця Росії Єлизавета відвідувала Україну з своїм чоловіком Олексієм Разумовським, козацька старшина подала прохання про Дозвіл обрання нового гетьмана. Відповідь імператриці була позитивною. І в 1750 році У Глухові гетьманом обирають брата Фаворита Єлизавети - Олексія - Кирила гетьманом України.

Як описує Орест Субтельний – "за Разумовського гетьманщина переживала свою золоту осінь"

– реорганізація системи судочинства у 1763 р. Гетьманщину було поділено на 20 повітів, кожен із своїми власними судами, які розглядали карні, цивільні та межові справи;

– реорганізація козацького війська (забезпечення уніформою, артилерією та ін.);

– мріяв відкрити університет у Глухові, а також поширити початкову освіту серед козацької молоді, За К. Разумовського остаточно відокремилась від козацтва козацька старшина обравши дворянські титули.

Але й в цей "золотий вік гетьманщини імператриця продовжувала розпочаті Петром І централізаторську політику. В 1754 році бюджет Гетьманщини було поставлено під російський контроль, а митні кордони між Україною та Росією було скасовано.

Після приходу до влади Катерини II у 1763 році Разумовський збирає у Глухові старшинську раду метою якої була реформа судочинства, але всі дійшли висновку і були обурені поступовим скасуванням автономії України. Під кінець ради делегати ухвалили

62

рішення надіслати імператриці петицію з проханням повернуті-втрачені вольності й створити на Лівобережжі шляхетський парламент на зразок польського Сейму. Сам Разумовський звернувся до імператриці з проханням зробити його посаду спадковою. Тобто ми бачимо, що фактично, козацька старшина вимагала від імператриці відновлення і гарантування Україні автономію. Але українська знать прорахувалась. Катерина II вирішила взагалі скасував автономію України, вона наказала Разумовському прибути до столиці і зажадала від нього відставки 10 листопада 1764 після спроб дійти компромісу Кирило Разумовський залишає гетьманства.

Катерина II фактично завершила спробу, яку розпочав Петро І. Як і багато інших правителів доби освіченого абсолютизму Катерина II була переконана, що найбільш розумним і ефективним є уряд заснований на абсолютиських засадах і позбавлений таких феодальних пережитків, як особливий статус окремих земель. Звідси випливає негативне ставлення до української, лівонської та фінської автономії.

На посаду генерал губернатора Лівобережжя було призначено Петра Рум’янцева. Виконувати свої обов'язки Рум’янцеву допомагала створена II Малоросійська колегія, що складалась з чотирьох російських урядовців та чотирьох довірених представників старшини.

Прагнули показати яким освіченим є її правління. Катерина II у 1767 році засновує свою знамениту "Комисию для сочинения нового уложения". Було зібрано послів з всіх національних окраїн. Ряд українських послів, що брали участь в комісії на чолі з Григорієм Полетикою скористались нагодою щоб знову відновити гетьманство й повернути давні козацькі вільності.

Реакція Катерини була миттєвою, під приводом близької війни з Туреччиною імператриця відклала роботу комісії.

Вбоях з турками українські війська, а саме запорожці досить добре себе зарекомендували. Катерина II осипала їх похвалами та медалями, Але:

* на землях запорожців не існувало кріпацтва. Січ стала раєм для селянутікачів:

* запорожці брали активну участь в селянських заворушеннях проти панів. 1768 рік провідна роль козаків в гайдамаччині,

* Опір російським намаганням колонізувати Чорноморське узбережжя. Змусили Катерину II зруйнувати Запорізьку Січ.

Після російсько-турецької війни 1773-1775 року. Рум’янцев вдається до рішучих заходів 4 червня 1775 року він руйнує Запорізьку Січ. Петра Колнишевського та інших провідних представників заслано до Соловків.

В1781 році в зв'язку з адміністративною реорганізацією всієї імперії на лівобережжі було скасовано полковий устрій. Було засновано три намісництва.

В1783 році українські козацькі полки було замінено на регулярні уланські полки тобто козацького війська більше не існувало.

А 1785 року за жалуваною грамотою дворянству українська знать взагалі забула за автономію.

63

3. Гайдамацькі та опришківські рухи.

Господарський рух розгорнувся з початку XVII століття на Правобережній Україні і поширився на Лівобережжя та Слобожанщину.

*Слово гайдамака походить з тюркських мов: гайда - турбувати, гнати, переслідувати.

*Суть гайдамаччини полягає в соціальному розбійництві поскільки учасниками керували по суті розбійницькі інстинкти з альтруїстичними намірами.

*Рушійні сили гайдамаччини: українське селянство, міщани, православне духовенство, корки.

Характерні риси гайдамаччини:

– стихійність;

– локальність;

– ідеологічна незавершеність;

– по сезонність;

– партизанська тактика боротьби.

У своєму розвиткові гайдамацький рух пройшов декілька етапів.

І етап 1734-1738 роки.

Причинами повстання цього періоду були:

1. Безкоролів’я Польщі. Конфронтація інтересів Росії та Франції (Август III - Росія, Станіслав Понятовський - Франція).

2. Чутки про те, що російські війська прийшли роз’єднати право - та Лівобережжя,

Спільними зусиллями російських та польських військ вдалося придушити І-у хвилю повстання.

ІІ етап, друга хвиля повстання розпочалася в 1750 році:

– розгром польсько - шляхетських військ під Корсунем;

– розгром польсько - шляхетських військ під Смілою загоном М.Сухого;

– успіх повсталих під Фастовом, але знову душителями народних повстанців виступили Росія та Польща.

Кульмінаційною точкою в гайдамацькому русі були події 1768 року, які ввійшли в історію українського народу під назвою Коліївщина.

Основними причинами такого піднесення гайдамацького руху були передусім:

– збільшення панщини та інших повинностей;

– посилення національно-релігійного утиску. У 1768 році під тиском російського уряду польський сейм прийняв постанову про зрівняння католиків православних.

3. Втручання російського царизму в внутрішню політику Польщі у 1768 р. в м. Бар було створено гурток конфедератів з метою відродження Великої Польщі.

– Формування М.Залізняком (козаком) загонів в Холодному яру поблизу Мотронинського монастиря. У II половині травня 1768 році розпочався похід на Правобережжя.

– Приєднання Ів Ґонти до М .Залізняка;

– 9 червня штурм та захоплення Умані, проголошення М.Залізника гетьманом;

64

– 27 червня спад повстання.

Значення повстання полягає насамперед в тому, що це був рух, який майбутньому сприяв розширенню кордонів російської імперії на захід; послаблення Польщі; возз’єднання Правота Лівобережної України.

Причини поразки:

–стихійність;

–ідеологічна незавершеність;

–суспільно-політична обстановка заперечувала майбутнє гайдамацьких рухів;

–розпорошення загонів після взяття Умані;

–Наївні сподівання щодо міста Росії, не Річ-Посполита, а Росія стала вершителем гайдамацьких рухів.

Опришківський рух - національно - визвольна боротьба н західноукраїнських землях, а саме, на Прикарпатті.

Опришки походить від латинського opresso - винищувати;

–найбільш сприятлива політична ситуація;

–опришківський рух тривав до кінця XVIII ст. (О.Довбуш, В.Баюра, І.Бойчук).

Припинення опришківського руху пов'язують з поділом Річ - Посполитої та включенні Правобережжя до складу Російської імперії.

4. Поділи Речі Посполитої та їх значення для України.

Колись могутня Річ-Посполита теж не була захищена від російського експансіонізму. Річ-Посполита з населенням 11 млн. чоловік і територією 733 тис. кв. внаслідок хвалених "золотих вольностей", що фактично забезпечували польській шляхті необмежені права.

Цілковита анархія, заохочувана магнатами та чужоземними державами, яким було на руки послаблення центрального уряду, панувала протягом майже всього

XVIII ст.

Використовуючи роль покровителя сусідня Росія особливо ефективно зводила нанівець намагання поляків провести реформи і відродити свою державу.

Поступово в внутрішні справи Польщі втрутились три найагресивніші сусідні держави Речі-Посполитої, Росія, Прусія та Австрія, які фактично покраяли між собою польський пиріг.

Перший поділ Речі-Посполитої відбувся в 1772 році участь в поділі брала три країни Австрія, Прусія і Росія внаслідок якого:

Австрія – територія Сх. Галичини, землі Галицькі в 1774 р.

Австрія окупувала Пн. Буковину 1775 р. факт включення Пн. Буковини в склад імперії.

Габсбургів визнали інші держави.

Прусія – Польські землі узбережжя Балтійського моря. Росія – Територію Білорусії.

Другий поділ Р-Посполитої відбувся в 1793 році, в якому Австрія участі не

брала.

Прусія – Зах. Польські землі.

Росія – Правобережна Україна, Сх. Волинь, частина Зах. Білорусії.

65

І нарешті останній третій поділ відбувся в 1795 році. Австрія – Мала Польща.

Прусія – Велика Польща.

Росія – Західна Волинь, Західна Білорусія, Литва і Курляндія.

Отже, як бачимо польсько-литовська держава перестала існувати. Ці політичні зміни на карті Європи прямо позначились на історії українського народу якими бачимо в 1772 році Галичина та Буковина потрапили під Австрійське панування. Правобережжя з 1795 року відійшло до Росії.

Розпочалась нова епоха в історії України.

5. Культура України II половини XVIII ст.

XVIII ст. було парадоксальною добою в історії української культури. З одного боку розквіт українського мистецтва та літератури, що знайшло свій вияв в стилі бароко, а з іншого – розбавлення своїх самобутніх рис та змушена адаптуватись до російських імперських взірців.

Церковне життя.

– Православна церква, яка століттями виступала центром та рушієм культурного життя на Україні в боротьбі з польським католицизмом втратила свою самобутність з приєднанням до російської імперії і перестала існувати як єдине ціле.

Деякий час українська православна церква, після переходу 1668 року під зверхність московського патріарха, процвітала, а завдяки покровительствам І.Мазепи Добре зміцніла. Але події розвивались не на її користь. 1686 році Чернігівська Єпархія була підпорядкована московському патріархату.

1690-1710 pp. під владу греко-католиків перейшли: під тиском поляків Львівська, Луцька, Перенишльська єпархії.

1721 р. Петро І скасовує Московську єпархію і засновує Священний Синод - бюрократична установа, що відала справами церкви.

1786 році державі були передані всі церковні землі. І церква в фінансовому відношенні стала цілком залежна від уряду. Наприкінці століття більшість церковних ієрархів України були росіянами. Українська православна церква стала засоби, поширення російської імперської культури.

• Література й мистецтво.

На XVIII століття багато українців навчалось в західноєвропейських; університетах, тому на українську культуру досить сильно вплинула європейська культура – бароко.

Зважаючи на європейську освідченність Петро І покликав очолити їх в Росії, церковні та освітні установи. Серед найвидатніших слід відмітити: Феофан Прокопович, Стефан Яворський, Дмитро Туптало, Самсон Полоцький.

Нового поштовху в столітті зазнає українська історична наука, в яки; знаходять місце козацькі літописи С.Величка, Григорія Грабянки.

1762 Семеон Давідович "Розмова Великоросії з Малоросією", Григорій Полетика та інші.

Але, безумовно, найсамобутнішим українським мислителем цієї доби був Григорій Савович Сковорода (1722-1794 pp.). Закінчив Києво-Могилянську академію. З 1751 до 1769 викладав етику в Переяславському та Харківському

66

колегіумах. З 1769 – мандрівний філософ, його інколи називають українським Сократом,

До його численних творів належать збірки поезій, підручники з поетики й етики, філософські трактати.

• Освіта.

Порівняно з Росією, освіта в Гетьманщині досягнула високого рівня. За даними зібраними в семи полках із десяти у 1740 роках існувало 866 початкових шкіл де викладалось в основному читання та письмо.

На відміну від Правобережжя на Лівобережжі існувало кілька колегіумів; в Чернігові, Переяславі, Харкові та інших містах. Головним осередком освіти залишалась Києво-Могилянська академія, яка отримала цей статус у 1701 році, завдяки фінансової підготовки І.Мазепи. Але релігійна орієнтованість і традиціоналізм стояли на перешкоді залученню до академії молоді у 1790 році 90 % із 426 студентів були синами священиків. Поступово Києво-Могилянська академія перетворилась на богословську семінарію. Як бачимо поступово центр освіти починається переміщуватись з України до Росії у 1750-х роках засновується Московський університет та Медична академія, згодом відкривається університет в Петербурзі Києво-Могилянська академія втрачає свою актуальність та вагу в загальне імперській освіті.

Як загальний висновок можемо виділити слідуючи тенденції культурного розвитку.

1.З середини XVII до кінця XVIII століття в культурі України, як і в європейських країнах панував стиль бароко.

2.Розвиток історичної науки,

3.Поступовий занепад освіти.

4.Посилення імперських позицій в церковному та мистецькому житті.

5.Початок русифікаторської політики царського уряду на Україні.

67

Українські землі у 1-й половині XIX століття

1.Соціально-економічний розвиток України в 1-й половині XIX століття в складі Російської імперії.

2.Політичні рухи в Україні на початку XIX століття.

3.Українські землі в складі Австрійської імперії.

Соціально-економічний розвиток України в 1-й половині XIX століття

вскладі Російської імперії

Упершій половині XIX століття Україна ставала поступово провінцією Російської імперії. На початку XIX століття в Україні було створено III генералгубернаторства:

* І - малоросійське - Чернігівська, Полтавська губернії;

* II - Новоросійське - Катеринославська, Херсонська, Таврійська та Бессарабська область;

* III - Київське – Київська, Подільська, Волинська.

В соціально-економічному відношенні продовжували панувати феодальнокріпосницькі відносини, але які переживали стан свого розкладу. Головним сектором економіки залишалось сільське господарство. У першій половині XIX століття в сільському господарстві домінувало поміщицьке землеволодіння. На українських землях воно становили близько 75% усієї землі. Але поряд з цим с/г набуває рис капіталістичних відносин. Збільшуються посівні площі технічних культур (соняшник, цукровий буряк, соя, льон). Так станом на 1860 р. площа посівів буряка становила на Правобережжі 33 тис десятин землі, на Лівобережжі -10 тис десятин землі. Слід також відмітити, що в сільському господарстві на території Російської імперії першою зароджується промислове виробництво (цукроваріння, ґуральництво, млини та ін.)

Промисловість на території Російської імперії І половини XIX століття характеризувалась такими особливостями:

* Якісне та кількісне збільшення промислових підприємств. Так якщо у 1825 році в Україні налічувалось близько 650 промислових підприємств, то у 1860 році –

2330;

* Провідна роль у промисловості належала поміщицькій та державній мануфактурі:

* Зросла чисельність підприємств з кількістю робітників до 900 чол.; * Виникають нові галузі промисловості: металургія, кам'яновугільна,

машинобудування. Наприкінці 50-х років в Україні діяло 11 чавуноливарних, 32 залізо обробних, підприємства. Видобуток вугілля становив 6 млн. Пудів.

Перша половина XIX століття характеризується також глибокими змінами у промисловому виробництві. Початок промислового перевороту в Російській імперії припадає на середину 30 років, саме цей період став рубіжним між двома якісно новими етапами розвитку промисловості. Суть промислового перевороту полягав у поступовому переході від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики.

Починається поступове витіснення кріпосної мануфактури капіталістичною фабрикою.

68

Формування капіталістичного укладу економки, розвиток товарно-грошових відносин сприяли зміцненню внутрішнього ринку, посиленню торгівельних зв'язків між регіонами України. Важливу роль в цьому відігравала ярмаркова торгівля.

Зопануванням Чорноморського узбережжя розвивались нові регіони імперії і підіймалась роль України в міжнародному експорті.

Зрозвитком промисловості зростають міста та їх чисельність. З 1811 року чисельність жителів міст зросла з 513 тис до 1.457 тис чол.. тобто майже в три рази.

Змінюється соціальний склад населення, виникає новий прошарок населення

–буржуазія, який в Російській імперії формувався головним чином за рахунок купців. Також з'являється прошарок пролетаріату -робітників, і, хоча він був мало чисельний, проте відігравав значну роль у руйнування кріпосницьких відносин \ зародження якісно нових буржуазних відносин в державі.

Суспільно-політичні рухи в Наддніпрянській Україні.

Посилення експлуатації селянства в умовах кризи феодально-кріпосницької системи спричинило селянський рух. За неповними даними в Україні від 1797 по 1826 рр. відбулось понад 100 виступів кріпосних селян. Характерними особливостями цього руху було:

*стихійність та сезонність;

*локальний характер;

*мало чисельність учасників.

Протягом 1825-1860 pp. відбулось близько 2300 повстань. Серед найбільших слід виділити Бузьке повстання 1817 року; Щеблинське повстання 1829 року; селянська боротьба під проводом Устима Кармелюка на Поділлі 1830-1835 рр.

У першій половині XIX століття зростає активність не тільки гноблених народних мас, але й свідомо настроєної інтелігенції. Великий вплив на розвиток ідей свободи та рівності мали участь російських офіцерів та солдатів у вітчизняній війні 1812 року проти Франції. Нові сподівання на отримання волі зародились серед народу у 1812 році, коли Олександр І наказав сформувати в Україні козацькі полки, обіцяючи, що по закінченні війни всім буде залишено козацький стан. Аналогічні настрої були серед селян ополчення, яким обіцяли після війни волю та земельні наділи. Проте після закінчення війни сподівання її учасників не справдились.

Одними з найперших у 1817-1819 pp. виникли масонські ложі в Києві. Одесі, Полтаві, Житомирі Основна мета діяльності масонських організацій зводилась до перебудови світу на ідеалах гуманізму, справедливості. Серед масонів було багато відомих людей - письменники, урядовці, науковці та ін. У 1792 році за наказом Катерини II масонські ложі було заборонено, потім було прийнято указ про їх дозвіл. У 1822 році діяльність масонських лож було заборонено остаточно. Масони продовжували свою діяльність таємно в суворій конспірації.

В основному масони ведуть культурно-просвітницьку роботу, багато масонських лож (полтавська „Любов до істини”, Малоросійське товариство) ставили за мету скасування кріпацтва та створення української незалежної держави. Багато істориків вважають, що масони були причетні до численних історичних подій, реформ, політичних вбивств.

69

Найбільш яскравими представниками першої половини XIX століття були декабристи - члени таємних організацій, метою яких було реформування Російської імперії на основах республіканського устрою чи конституційної монархії. Соціальний склад декабристів був обмежений. Це були, переважно, колишні офіцери, чи офіцери царської армії, які приймали участь в закордонних походах та передова дворянська інтелігенція. За деякими даними до членів декабристських організацій приписують відомого російського поета О.С. Пушкіна. Найголовнішими причинами виникнення декабристського руху були: по-перше, вплив ідей просвітництва на російську інтелігенцію; по-друге, розуміння відсталості феодально-кріпосницької системи, що склалась в Російській Імперії; по-третє, проникнення на територію Російської імперії ідей французької буржуазної революції. Становлення декабристської ідеологій пройшло тривалий період з 1812 до 1825 року. У 1816 році створюється одна з найперших організація „Союз порятунку", основною ідеєю якої було встановлення в російській імперії республіканської форми правління з конституційною монархією. У 1818 році виникла організація „Союз Благоденства", яка пропагувала повалення самодержавства шляхом воєнного перевороту. У 1821 році внаслідок розпаду „Союзу благоденства" та „Союзу порятунку" виникають нові якісно нові таємні організації Північне та Південне товариство. Північне – С-Петербург, Південне – Тульчин, У 1823 році в м. Новгород-Волинський братами Борисовими створюється організація – „Товариство об'єднаних слов'ян”, яке стояло на ідеї федерації слов’янських народів.

Північним та Південним товариством були розроблені програмові документи: „Руська Правда" – Південне товариство та Конституція – Північне товариство.

„Руська Правда”

*повалення царизму і встановлення республіканської форми правління;

*знищення кріпацтва та наділення селян землею без викупу;

*проголошення демократичних свобод;

*рівність всіх громадян перед законом. „Конституція" М. МуравйоваАпостола;

*створення федеративного устрою Російської імперії на чолі з імператором;

*влада імператора повинна бути обмежена Конституцією;

*на території України планувалось створити дві держави „Україну" – столиця Харків та „Чорноморська держава” – столиця Київ.

Як свідчать обидва документи в ідеології декабристів відсутні були ідеї державності України. П.Пестель (автор „Руської Правди") вважав, що роз'єднання Росії та України обезкровить обидві держави.

Апогеєм декабристського руху був відкритий виступ 14 грудня в Петербурзі та 29 грудня 3 січня на Україні. Приводом до повстання в Петербурзі стала передчасна загадкова смерть Олександра І. Декабристи вирішили підняти повстання

вПетербурзі під час коронації нового царя Миколи І 14 грудня 1825 року. Повсталі сподівались змусити сенат скасувати самодержавство і передати владу тимчасовому правлінню Микола І видає наказ застосувати проти повсталих гармати.

Не менш значним за обсягами було повстання чернігівського гарнізону в Україні. Дізнавшись про невдачу в Петербурзі, діячі Південного товариства

70