3

НЕЦІНОВІ ЧИННИКИ СУКУПНОГО ПОПИТУ

	Компонент сукупного попиту	Неціновий чинник
		Особистий дохід домогосподарств
1.	Споживчий попит	Податки на доходи фізичних осіб
		Багатство домогосподарств
		Запозичення домогосподарств
		Очікування домогосподарств
		Процентна ставка
2.	Інвестиційний попит	Технічний прогрес
		Рівень забезпеченості основним капіталом
		Податки на прибуток підприємців
		Ділові очікування
3.	Урядовий попит	Державні закупівлі
4.	Іноземний попит	ВВП інших країн
		Валютний курс
		Торговельна політика

3.	це модель, подана на малюнку у вигляді кривої, яка
С у к у п н а п р о п о з и ц і я -

показує рівень існуючого реального обсягу виробництва при кожному можливому рівні цін.

Національна економіка може відреагувати на зміни в сукупному попиті як збільшенням обсягу реального продукту, так і зміною рівн цін. Характер зв’язку між рівнем цін та обсягом національного продукту залежить від тривалості періоду, впродовж якого взаємодіють сукупні попит і пропозиція.

Короткостроковий період - це період, на протязі якого, ціни на використовувані фактори виробництва – особливо номінальна заробітна плата – залишаються фіксованими при зміні загального рівня цін.

Довгостроковий період – це період, на протязі якого, ціни на використовувані фактори виробництва (заробітна плата) в повній мірі реагують на зміну рівня цін.

Крива короткострокової сукупної пропозиції (SRAS)

У короткостроковому періоді крива AS є висхідною, має додатній нахил, і відображає зміну витрат на одиницю продукції при збільшенні чи зменшенні обсягу національного виробництва.

Крива SRAS має три відрізки:

1) кейнсіанський (горизонтальний), 2) проміжний; і 3) класичний (вертикальний)

відрізок.
Кейнсіанський (горизонтальний) відрізок відбиває ситуацію, коли	економіка

знаходиться в стані глибокого спаду, чи депресії, і що не використовується велика кількість машин, обладнання і робочої сили. Ці невикористовувані ресурси, як трудові, так і матеріальні, можна привести в дію і при цьому не створити чи майже не створити ніякого тиску на рівень цін. Коли на цьому відрізку обсяг національного продукту починає зростати, то ні дефіцит, ні вузькі місця у виробництві, які могли б сприяти підвищенню цін, не виникають. Робітник, який два-три місяці був без роботи, навряд чи буде розраховувати на підвищення заробітної плати, коли повернеться на свою роботу. Так як виробники можуть придбати трудові та інші ресурси за твердими цінами, виробничі витрати при розширенні виробництва не зростуть, а отже, не буде підстав для підвищення цін на товари. І навпаки, цей відрізок також визначає, що якщо реальний обсяг виробництва скоротиться, то ціни на товари і ресурси залишаться на тому ж

4

рівні. Це значить, що реальний обсяг виробництва скоротиться, але ціни на товари і заробітна плата залишаться незмінними.

Рівень цін

0

Q Qf

Реальний обсяг виробництва

Мал. 2. Крива сукупної пропозиції

Проміжний (висхідний) відрізок характеризується тим, що розширення виробництва супроводжується зростанням цін. Національна економіка містить незлічену кількість ринків товарів і ресурсів і повна зайнятість виникає нерівномірно і неодночасно у всіх секторах чи галузях промисловості. Одні галузі можуть відчувати нестачу ресурсів, тоді як в інших ще може існувати безробіття. В деяких галузях промисловості може з’явитися дефіцит та інші вузькі місця у виробництві. Розширення виробництва також означає, що коли воно стане працювати на повну потужність, деяким фірмам доведеться використовувати більш старе і менш ефективне обладнання. При нарощуванні обсягу виробництва на роботу приймають менш кваліфікованих робітників. Через всі ці причини витрати на одиницю продукції зростають, і фірми повинні назначати більш високі ціни на товари, щоб виробництво було рентабельним. Тому на проміжному відрізку збільшення реального обсягу національного продукту супроводжується ростом цін.

Класичний (вертикальний) відрізок показує, що економіка досягла повного, чи природнього, рівня безробіття при даному обсязі виробництва, Qf. Економіка знаходиться в такій точці кривої своїх виробничих можливостей, коли за короткий термін неможливо досягти подальшого нарощування обсягу виробництва. Це означає, що будь-яке подальше підвищення цін не призведе до збільшення його реального обсягу, оскільки економіка вже працює на повну потужність. При повній зайнятості окремі фірми можуть спробувати розширити виробництво, запропонувавши більш високу ціну на ресурси, ніж інші фірми. Але ресурси і додатковий обсяг продукту, який отримає одна фірма, інша втратить. В результаті цього ціни (витрати) на ресурси і в кінцевому підсумку ціни на товари зростуть, але реальний обсяг виробництва залишиться незмінним.

Існуюча крива сукупної пропозиції встановлює залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва, при інших рівних умовах. Але коли одна або декілька з цих „інших умов” змінюються, зсувається сама крива сукупної пропозиції. Зміщення кривої від AS1 до AS2 вказує на збільшення сукупної пропозиції. На проміжному і класичному відрізках кривої сукупної пропозиції вона зсувається вправо, вказуючи на те, що всі разом взяті підприємства будуть виробляти більший реальний обсяг національного продукту, ніж раніше, при даному рівні цін. На кейнсіанському відрізку кривої сукупної пропозиції збільшення сукупної пропозиції означає зниження рівня цін при різних рівнях обсягу національного виробництва (нисхідна крива сукупної пропозиції). І навпаки, зміщення кривої від AS1 до AS3 буде називатися зміщенням вліво, яке вказує на зменшення сукупної пропозиції. Це значить, що тепер підприємства будуть виробляти менший реальний обсяг національного продукту, ніж

5

раніше, при даному рівні цін (або будуть назначати більш високу ціни при даному обсязі національного виробництва).

НЕЦІНОВІ ФАКТОРИ СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ.

Наш аналіз форми кривої сукупної пропозиції показав, що реальний обсяг національного виробництва зростає, коли економіка рухається зліва направо, проходячи кейнсіанський і проміжний відрізки сукупної пропозиції. Ці зміни в обсязі національного виробництва являються результатом руху по кривій сукупної пропозиції, що необхідно відрізняти від зміщень самої кривої сукупної пропозиції. Іншими словами, існуюча крива сукупної пропозиції встановлює залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва, при інших рівних умовах. Але коли одна або декілька з цих „інших умов” змінюються, зсувається сама крива сукупної пропозиції. Зміщення кривої від AS1 до AS2 на мал. вказує на збільшення сукупної пропозиції. На проміжному і класичному відрізках кривої сукупної пропозиції вона зсувається вправо, вказуючи на те, що всі разом взяті підприємства будуть виробляти більший реальний обсяг національного продукту, ніж раніше, при даному рівні цін. На кейнсіанському відрізку кривої сукупної пропозиції збільшення сукупної пропозиції означає зниження рівня цін при різних рівнях обсягу національного виробництва (нисхідна крива сукупної пропозиції). І навпаки, зміщення кривої від AS1 до AS3 буде називатися зміщенням вліво, яке вказує на зменшення сукупної пропозиції. Це значить, що тепер підприємства будуть виробляти менший реальний обсяг національного продукту, ніж раніше, при даному рівні цін (або будуть назначати більш високу ціни при даному обсязі національного виробництва).

Рівень цін

AS3

AS1

AS2

Реальний обсяг виробництва

Нецінові фактори сукупної пропозиції.

1. Зміна цін на ресурси:

а) Наявність внутрішніх ресурсів:

1)земля;

2)трудові ресурси;

3)капітал;

4)підприємницькі здібності; б) Ціни на імпортні ресурси; в) Панування на ринку.

2.Зміни в продуктивності

3.Зміни правових норм

а) Податки з підприємств і субсидії; б) Державне регулювання.

6

Ціни на ресурси. Ціни на ресурси – на відміну від цін на готову продукцію – являються важливим неціновим фактором сукупної пропозиції. При інших рівних умовах, підвищення цін на ресурси призводить до збільшення витрат на одиницю продукції і тим самим до скорочення сукупної пропозиції. Зниження цін на ресурси призводить до протилежного результату. Розглянемо слідуючі фактори, які здійснюють вплив на ціни на ресурси: наявність внутрішніх ресурсів, ціни на імпортні ресурси і панування на ринку.

НАЯВНІСТЬ ВНУТРІШНІХ РЕСУРСІВ.

Збільшення пропозиції внутрішніх ресурсів знижує ціни на них, і в результаті зменшуються витрати на одиницю продукції. Таким чином, при будь-якому рівні цін всі фірми будуть виробляти і пропонувати на ринку більший реальний обсяг національного продукту, ніж раніше. І навпаки, зменшення пропозиції ресурсів призведе до збільшення цін на них і зміщення кривої сукупної пропозиції вліво.

Як можуть зміни в таких ресурсах, як земля, робоча сила, капітал і підприємницькі здібності, призвести до зміщення кривої сукупної пропозиції?

1. З е м л я. Земельні ресурси можуть збільшитися, наприклад, завдяки відкриттям корисних копалин, зрошенню, новим технічним вдосконаленням, які дозволяють нам перетворити те, що раніше було „нересурсом”, в цінні фактори виробництва. Збільшення пропозиції землі призводить до зменшення затрат на землю і тим самим до зниження витрат на одиницю продукції. Можна також навести два приклади, що свідчать про зменшення земельних ресурсів: 1) широко розповсюджене виснаження підземних вод через іригацію і 2) втрата верхнього шару ґрунту через інтенсивне землеробство. В кінцевому підсумку кожен із цих факторів може підняти ціни на ресурси і змістити сукупну пропозицію вліво.

2. Т р у д о в і р е с у

р с и. Близько 70% затрат підприємств йде на заробітну плату

робітникам і службовцям. Отже, при інших рівних умовах, зміни в заробітній платі здійснюють суттєвий вплив на витрати на одиницю продукції і на характер кривої сукупної пропозиції. Збільшення наявних трудових ресурсів призводить до зниження ціни на робочу силу, а їх зменшення – до зростання цієї ціни. Приклад: притік жінок в склад робочої сили США сприяв зниженню заробітної плати і тим самим збільшив сукупну пропозицію. Еміграція робочих з-за кордону на протязі всієї історії Америки також збільшувала наявні трудові ресурси. І навпаки, великі втрати США у другій світовій війні призвели до значного зменшення трудових ресурсів у післявоєнні роки і тим самим до збільшення витрат на одиницю продукції. В даний час епідемія СНІДу загрожує зменшенням пропозиції робочої сили і тому може скоротити сукупну пропозицію реального обсягу національного виробництва.

3. К а п і т а л. Сукупна пропозиція має тенденцію до збільшення, коли суспільство нарощує запаси капіталу. Це відбулося б, наприклад, якщо б суспільство вирішило зекономити більшу частину свого доходу і спрямувати свої заощадження на придбання інвестиційних товарів. Точно так само ж при покращенні якості капіталу витрати виробництва зменшуються, а сукупна пропозиція зростає. Наприклад, фірми на протязі декількох років замінили обладнання поганої якості новим, більш досконалим обладнанням. І навпаки, сукупна пропозиція скоротиться, якщо зменшиться кількість і погіршиться якість капіталу країни. Приклад: у розпал „Великої депресії” 30-х років стан обладнання погіршився, тому що нових закупок було недостатньо, щоб компенсувати зношені і застарілі машини і обладнання.

4. П і д п р и є м н и ц ь к і з д і б н о с т і. Накінець, відмітимо, що кількість підприємливих людей в економіці з плином часу змінюється, і тому крива сукупної пропозиції зсувається. Наприклад, цілком можливо, що особлива увага, яка приділяється засобами масової інформації останнім часом тим, хто нажив статок завдяки своїй підприємливості, збільшить кількість людей, що прагнуть до підприємницької діяльності, і це також змістить криву сукупної пропозиції вправо.

ЦІНИ НА ІМПОРТНІ РЕСУРСИ.

Так само як попит на вітчизняні товари за кордоном сприяє збільшенню нашого сукупного попиту, так і імпорт ресурсів з-за кордону сприяє збільшенню нашої сукупної пропозиції. Ресурси, чи то вітчизняні чи імпортні, збільшують наші виробничі потужності. Імпортні ресурси зменшують витрати і тому знижують витрати на одиницю реального обсягу національного виробництва в нашій країні. Звідси ми можемо зробити слідуючи висновок: зниження цін на імпортні ресурси збільшує нашу сукупну пропозицію; підвищення цін на ці ресурси скорочує нашу сукупну пропозицію.

7

Фактор, який періодично спричиняє зміни цін на імпортні ресурси, - коливання валютного курсу. Щоб зрозуміти, як це відбувається, припустимо, що ціна іноземної валюти по відношенню до гривні впала, тобто вартість гривні зросла. Це дасть можливість нашим фірмам отримати більше іноземної валюти за кожну укр. гривню. Це означає, що для вітчизняних виробників ціна на імпортні ресурси, виражена в гривнях, знизиться. При таких умовах слід очікувати, що українські фірми збільшать імпорт зарубіжних ресурсів і досягнуть зменшення витрат на одиницю продукції при даному рівні її обсягу. Повторюємо: такі витрати на одиницю продукції зміщують криву сукупної пропозиції в нашій країні вправо.

І навпаки, у випадку зростання ціни на іноземну валюту по відношенню до гривні, тобто знецінення гривні, ціни на імпортні ресурси зростуть. В результаті цього імпорт цих ресурсів скоротиться, витрати на одиницю продукції злетять доверху і крива сукупної пропозиції зміститься вліво.

ПАНУВАННЯ НА РИНКУ.

Послаблення чи посилення панування на ринку чи ринкової монополії, якою володіють постачальники ресурсів, також може впливати на ціни на ресурси і сукупну пропозицію. Панування на ринку – це можливість встановлювати ціни вище тих, які були б при наявності конкуренції. Переконливим прикладом може служити виникнення і крах ринкової монополії країн ОПЕК на протязі останніх 20 років. Десятикратне збільшення цін на нафту, якого зуміли досягти країни ОПЕК в 70-ті роки, підвищило витрати на одиницю продукції і змістило криву сукупної пропозиції вліво. І навпаки, суттєве послаблення панування на ринку країн ОПЕК в середині 80-х років призвело до зменшення вартості виробництва і транспортування товарів. Прямим результатом стало збільшення сукупної пропозиції.

4.

Сукупна пропозиція у довгостроковому періоді

У довгостроковому періоді обсяг виробництва товарів і послуг у національній економіці залежить від обсягу капіталу і кількості праці. Інакше кажучи, у цьому періоді величина економічних ресурсів у національній економіці, а також рівень технології визначатимуть обсяг національного продукту, і цей обсяг не залежатиме від рівня цін.

Розглянемо довгострокову сукупну пропозицію більш детальніше.

Припустимо, що економіка початково знаходиться у точці А1, яка відображає ситуацію, коли обсяг виробництва дорівнює своєму потенційному рівню (при Р1 та У1). (Див. мал.)

Рівень цін

Р2

Р1

Р3

	LR		AS2
				AS1
	B1
					AS3
		A2
	A1
A3 C1

У*		Реальний обсяг виробництва

Аналіз кривої сукупної пропозиції в короткостроковому періоді показав, що зростання рівня цін з Р1 до Р2 викличе розширення сукупної пропозиції та переміщення економіки з т. А1 в т. А 2 на кривій короткострокової пропозиції AS1. В довгостроковому періоді робітники

8

усвідомлять, що реальна заробітна плата скоротилась в результаті зростання цін. Тому, вони будуть вимагати і отримувати більш високу номінальну заробітну плату, для того щоб відновити попередній рівень реальної заробітної плати. В результаті витрати виробництва зростуть і сукупна пропозиція скоротиться. Крива сукупної пропозиції переміститься ліворуч від AS1 до AS2, що спричинить переміщення економіки з т.А2 в т.В1. Реальний обсяг виробництва зменшиться до свого потенційного рівня.

Навпаки, у випадку зниження цін з рівня Р1 до рівня Р3 прибутки товаровиробників скоротяться або зникнуть взагалі, що змусить їх зменшити обсяги виробництва. Економіка спочатку переміститься з т.А1 в т.А3, оскільки ціни зменшились, а номінальна заробітна плата залишилась на тому ж рівні. Але це короткострокова реакція. На протязі більш тривалого проміжку часу більш низький рівень цін Р3, спричиняючи ріст реальної заробітної плати, одночасно з більш високим безробіттям, що є наслідком скорочення реального обсягу виробництва, скоротить номінальну заробітну плату. Це, в свою чергу, змістить криву сукупної пропозиції праворуч від AS1 до AS3, і реальний обсяг виробництва повернеться до рівня У* в

точці С1.

З’єднавши точки довгострокової рівноваги В1, А1 і С1 можна вивести криву довгострокової сукупної пропозиції. Вона має вигляд вертикальної прямої при потенційному рівні випуску, що дорівнює У*.

Чинники довгострокової сукупної пропозиції

Крива довгострокової сукупної пропозиції показує обсяг виробництва, який називають природним рівнем виробництва. Цей рівень досягається за повної зайнятості. Тому всі чинники, які змінюють природний рівень виробництва, переміщуватимуть криву довгострокової сукупної пропозиції вправо або вліво.

Природний рівень виробництва в довгостроковому періоді залежить від кількості економічних ресурсів та ефективності їх застосування. Збільшення пропозиції ресурсів, а також підвищення сукупної продуктивності факторів внаслідок науково-технічного прогресу підвищують природний рівень виробництва і зміщують довгострокову криву сукупної пропозиції LRAS вправо. І навпаки, зменшення пропозиції економічних ресурсів знижує цей рівень і зсуває криву вліво.

Поведінка сукупної пропозиції у довгостроковому періоді найбільше відповідає класичним уявленням про взаємозв’язок між загальним обсягом виробництва і цінами.

Фундаментальним положенням класичної теорії є те, що економіка постійно тяжіє до потенційного рівня виробництва.

Будь-яка зміна сукупного попиту не впливає на виробництво, а викликає лише зміну цін. Згідно з логікою класичної моделі, падіння сукупного попиту відносно потенційного ВВП миттєво породжує два наслідки. З одного боку, на товарному ринку знижуються ціни. При незмінній зарплаті це повинно було б зменшити прибутковість виробництва і стимулювати підприємців до скорочення сукупної пропозиції. Але цього не відбудеться, оскільки, з іншого боку, падіння сукупного попиту одночасно викликає адекватне скорочення попиту на ринку праці і зменшення номінальної зарплати. За цих умов адекватно зменшуються середні витрати, а прибутковість виробництва не зміниться. Тому у підприємців не виникає мотивації до скорочення сукупної пропозиції, яка залишається на рівні потенційного ВВП.

Отже, в класичній моделі номінальні величини (ціни, номінальна заробітна плата) абсолютно гнучкі. Вони можуть не тільки підвищуватись, але й знижуватись, залежно від співвідношення попиту і пропозиції на ринках. Обсяг виробництва є реальною величиною, яка залежить лише від реальних змінних ( запас капіталу, трудових, земельних ресурсів, а також продуктивність їх використання).

Незалежність реальних змінних від номінальних називають принципом класичної

дихотомії.