2.2. Коли один із них або обидва є інфінітивом:

В кузні працювати – не на перині спати.

Життя прожити – не поле перейти.

2.3. Перед це (це є), оце, ось, значить, то, якщо присудок,

виражений іменником у називному відмінку або неозначеною

формою дієслова, приєднується ними до підмета:

Справжній первородний гріх – це обмеження Сущого.

Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування.

Бути бездоганним – значить все робити якнайкраще.

Рейнгольд Месснер, австрієць, - це перша у світі людина, яка

побувала на шістнадцяти найвищих – понад вісім тисяч метрів –

вершинах планети.

3. На місці пропущеного члена речення,

переважно присудка:

Перед нами – льодовий схил, рівний і гладенький, як стіл.

Одразу за вікном росли берези, за ними - осики на березі річки.

Ведмежа скотилося з дерева і кинулося за матір’ю, друге – за ним.

4. О,О,О,О - .

• після переліку перед узагальнюючим словом:

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка - все це було йому

знайоме, промовляло до нього.

Стогін ударів по залізу накинувся з усіх сторін; гуркіт парових

молотів, цикади маленьких молотків, запаморочливе торохтіння колі

– усе це, якщо слухати, не розділяючи звуки, складался в єдиний крик.

Пісок, вкритий, наче лускою, шаром блискучих камінців, куполи

горбів, що оточують нас, машини – усе сяяло у світлі місяця, немов

броньоване.

5. : О, О, О, О -_ _ _ _ _ _ _ _ .

• після переліку, якщо перелік іде за узагальнюючим словом і речення ним не закінчується:

Усе навкруг: згасаючі зорі, хмари, сніг – було схоже на дивний сон.

У його житті, здавалось, зараз не було нічого: ні радості, ні друзів,

ні захоплення, ні роботи, яка б хоч трохи йому подобалася, - і він

починав розуміти. що винен у цьому тільки він сам.

Зараз усе було інакше: він мав провести наодинці більше тижня,

подолати важку й небезпечну дорогу, перемогти власну втому й

виснаження – і тільки серйозна й тривала підготовка давала якісь

шанси залишитися живим.

6. Вставні словосполучення, речення

- для виділення поширеної групи вставних слів або вставного

речення, що стоїть у середині речення:

Цей будиночок – ми його помітили, щойно звернули у провулок, -

одразу видався нам напрочуд привабливим.

Мені поталанило: я йду вниз, туди, де є гарячий чай і – неймовірна

розкіш - лимон, де тепло й затишно – мені здається, що я вже забув

про існування таких речей, - де можна спокійно відпочити.

Були тут три лайки з його упряжки – власник вважав їх

присутність тут необхідною – були й вівчарки, й бульдоги.

Щоб захопитися фільмом треба, по-перше, спроектувати на екран

усю плівку, хвилина за хвилиною, - будь-яка ілюзія вимагає, щоб час і

простір були пережиті, – і, по-друге, допустити все це у свою уяву.

7. При протиставленні:

1. Між двома присудками, якщо другий з них виражає щось

несподіване або різко протилежне до висловленого першим

(перед єднальним сполучником, зрідка – після нього):

Попрощався, відкрив двері – і повернув назад.

Учора прочитав статтю і – втратив спокій на увесь день.

Повернувся до малюка, розгніваний, - і засміявся: хлопчик тікав

через усю кімнату від такого ж кумедного, як він, цуценяти.

2. Між однорідними членами речення, якщо вони протиставлені

одне одному і не з’єднані сполучниками:

Даруй нам не помсту – прощення. Він уже не актор – глядач.

Кожна людина, яка зустрічається у твоєму житті, не друг тобі

і не ворог – учитель.