- •4.Напрями і теорії розміщення продуктивних сил і розвитку регіонів.
- •7. Штандортные теории Вебера
- •8. Регіональна наука. Енвайронменталізм.
- •11. Нові концепції регіонального розвитку.
- •12. Економічні закони і закономірності розміщення продуктивних сил
- •13.Принципи розміщення продуктивних сил.
- •14.Фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів.
- •15. Основні форми територіальної організації господарства.
- •16. Поняття про територіальний поділ праці.
- •19. Районний господарський комплекс.
- •20.Типи економічних районів.
- •22. Сучасне економічне районування
- •23. Поняття регіональної економіки та регіональної політики
- •24. Сутність, об'єкти і суб'єкти та принципи державної регіональної політики
- •25. Цілі і завдання регіональної політики
- •26. Рівні регіонального управління і їх функції.
- •27. Механізм реалізації державної регіональної політики і його основні елементи
- •28. Організаційно-правова база
- •29. Бюджетно-фінансові важелі реалізації регіональної економічної політики
- •30. Спеціальні (вільні) економічні зони
- •31. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво.
- •32. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс.
- •34. Регіональні особливості галузевої структури економіки.
- •35. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки (економічний потенціал регіону та його оцінка).
- •36. Природно-ресурсний потенціал як економічна категорія.
- •37.Природні умови, їхній вплив на формування територіальної структури суспільного виробництва (мінеральні корисні копалини України, паливні (горючі), рудні, нерудні корисні копалини)
- •38. Характеристика природно-ресурсного потенціалу: водні, земельні, рослинні,фауністичні, природно-рекреаційні, кліматичні ресурси України.
- •39. Трудоресурсний потенціал як економічна категорія.
- •40.Природний рух населення
- •41.Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення
- •42. Паливно-енергетичний комплекс України
- •43. Територіальна організація металургійного комплексу України
- •44. Машинобудівний комплекс (мбк)України
- •45.Хімічний комплекс та лісова і деревообробна промисловість України
- •47. Соціальний комплекс України: територіальні та галузеві особливості розвитку
- •48. Основные формы внешнеэкономич. Связей (вэс). Внешняя торговля: структура , тенденции развития. Объективные причины развития вэс.
- •49. Територіальна й товарна структура експорту й імпорту. Головні торгівельні партнери України. Проблеми іноземного інвестування та створення вільних економічних зон в Україні.
- •Торгівельні відносини з Росією та країнами єс
- •52. 1. Предмет, метод і завдання екології
- •53.Організаційна структура управління раціональним природокористуванням та охоронного довкілля у сша, Японії, Канаді.
- •54. Структура державного управління природоохоронними програмами.
31. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво.
Проблеми регулювання чисельності населення, виснаження природних ресурсів, транскордонного забруднення навколишнього природного середовища і як наслідок – зникнення існуючої цивілізації мають глобальний, всепланетний характер і вирішити їх можна тільки разом – усім світовим співтовариством. Вирішення цих проблем не можливе без широкого й активного міжнародного співробітництва. Таке співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища розпочалося наприкінці XX ст. громадськими організаціями, такими як Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів (МСОП), Науковий комітет з проблем навколишнього середовища (СКОПЕ) та Всесвітній фонд дикої природи. З 1970 р. у всьому світі з ініціативи ЮНЕСКО (комісія ООН з питань освіти, науки і культури) виконується міжнародна програма „Людина і біосфера” (МАВ – Man and Biosphera). Цією програмою передбачено вирішення таких завдань, як визначення й оцінка змін структури, функціонування та динаміки природних, змінених і контрольованих людиною екосистем, дослідження зв’язку між соціально-економічними й екологічними процесами, розробка шляхів і засобів вимірювання якісних і кількісних змін природного середовища, досліджень біосфери та ін. Програма МАВ охоплює 75 наукових проектів, до виконання яких залучено понад 90 країн світу. ООН регулярно організовує міжнародні конференції з метою прийняття міжнародних рішень з питань екологічної безпеки та раціонального природокористування. Велике значення мала Стокгольмська конференція 1972 р., яка задекларувала фундаментальне право людей на умови життя, що забезпечують їхні гідність та добробут. Подальшого розвитку ідеї Стокгольмської конференції набули в рішенні Віденської конференції захисту озонового шару (1985 р.), Женевської конференції про транскордонне забруднення повітря (1979 – 1983 рр.), в Монреальському протоколі про обмеження використання фторхлорвуглеців (1987 р.). У 1982 р. ООН прийняла „Всесвітню хартію природи”, в якій вперше на міжнародному рівні проголошено про відповідальність людського співтовариства за стан природи. Велике значення в подальшому відіграли і Форум з міжнародного права в галузі охорони природного середовища (Італія, 1990 р.), Московська декларація Глобального форуму з навколишнього середовища 1990 р., конференція 1992 р. в Ріо-де-Жанейро, на якій представники більш як 100 держав прийняли програму „Людство та глобальні зміни”, присвячену вирішенню глобальних екологічних проблем. У 1998 р., в Токіо проведено всесвітній форум з питань захисту атмосфери від антропогенних забруднень, прийнято спільне рішення щодо обмеження викидів промислових забруднень в атмосферу, зокрема, оксиду карбону (IV), який сприяє виникненню парникового ефекту. Україна, ставши на шлях незалежності, приєдналася до процесу державного регулювання збереження якості природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та дотримання екологічної безпеки. Вона є Стороною понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов’язаних з охороною довкілля. Їх кількість у найближчі роки, без сумніву, збільшиться, оскільки існує низка конвенцій, приєднання до яких нашої країни має істотне політичне значення в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення природних ресурсів. Інтеграція нашої країни у світове співтовариство сприяла міжнародній економічній, технічній та експертній допомозі. В подальшому можливе використання кредитів Міжнародних банків, допомога Європейського Союзу в рамках програми „ТАСІS” для країн СНД, допомога окремих розвинених країн як у рамках багатосторонніх програм, так і на підставі двосторонніх угод.