ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………........ 3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методичні положення дослідження регіональних аспектів туристичної діяльності…………………………………… 6

1.1. Понятійно-термінологічний апарат……………………………….... 6

1.2. Поняття про регіональний туристичний ринок і фактори

його формування……………………………………………………. 10

1.3. Методика дослідження туристичної діяльності в регіоні………… 16

РОЗДІЛ 2. Оцінка рекреаційно-туристичного потенціалу

Харківської області………………………………………………..... 23

2.1. Соціально-економічні та екологічні умови

туристичної діяльності……………………………………………… 23

2.2. Аналіз рекреаційно-туристичного потенціалу…………………….. 29

2.3. Оцінка рівня розвитку туристичної інфраструктури…………….... 35

РОЗДІЛ 3. Організація туристичної діяльності в Харківській

області.......................................................................................................... 38

3.1. Оцінка сучасного стану туристичної діяльності…………………... 38

3.2. Пропозиції щодо активізації туристичної діяльності

у Харківській області …………………………………...…... …………… 50

3.3.Туристичні маршрути Харківської області……………..…………….54

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ .………………………………………………...70

Висновки…………………..……………………………………………….. . 72

Список використаної літератури………….……………………... . 74

ВСТУП

Актуальність дослідження. Туризм - активна і невимушена форма спілкування людей. Проблеми розвитку туризму, його політичний, економічний і культурний впливи на світове господарство та міжнародні зв'язки активно обговорюються в політичних, ділових та наукових колах.

На світовому рівні характерною ознакою туризму останніх років є достатньо висока динамічність і стабільність його розвитку, а також його активний вплив на економіку багатьох країн, що мають сприятливі рекреаційні ресурси.

Розвиток туризму в Харківській області суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки. Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Харкові можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля

Актуальність дипломної роботи полягає в розробці пропозицій щодо активізації туристичної діяльності у Харківській області, визначенні тенденцій розвитку туризму Харківській області, висуненню пропозицій по розвитку мережі туристичних маршрутів в області, а також розробці концепції сталого розвитку в регіоні.

Об'єктом дослідження виступає територія Харківської області.

Предметом дослідження роботи є туристична діяльність в Харківській області.

Метою роботи є дослідження природних, історико-культурних, суспільно-економічних ресурсів розвитку туристичної діяльності в Харківській області,організації і методичних аспектів.

Реалізація мети потребує вирішення таких завдань:

• визначити понятійно-термінологічний апарат;

• розкрити поняття про регіональний туристичний ринок і виявити фактори його формування;

• визначити методику дослідження туристичної діяльності в регіоні;

• дослідити соціально-економічні та екологічні умови туристичної діяльності в Харківській області;

• проаналізувати рекреаційно-туристичний потенціал області;

• оцінити рівень розвитку туристичної інфраструктури в регіоні;

• оцінити сучасний стан туристичної діяльності;

• розробити пропозиції щодо активізації туристичної діяльності у Харківській області.

Дослідження були проведені на основі використання методики, яка включає загальнонаукові (системно-структурний аналіз, метод порівняння, та аналізу , метод моделювання) та конкретно наукові підходи (математико-статистичний, картографічний та ін).

Значний внесок у теорію та методологічні основи дослідження регіональних туристичних ринків та туристичної інфраструктури зробили Голіков А.П., Бейдик О.О., Любіцева О.О., Мацола В.І., Черчик Л.М., Юрченко С.О., Прасул Ю.І. та ін.

Вагомим джерелом дослідження є статистична інформація Харківської обласної державної адміністрації та інформація Державної туристичної адміністрації.

Наукова новизна роботи полягає в:

• оцінці рекреаційно-туристичного потенціалу Харківської області;

• виявленні основних напрямків розвитку регіональної туристсько-рекреаційної системи;

• розробці пропозицій щодо активізації туристичної діяльності в Харківській області, що включає створення мережі туристичних маршрутів в області та розробку концепції сталого розвитку в регіоні.

Практичне застосування полягає в тому, що висновки та результати, які були отримані під час проведення дослідження, можуть бути використані при розробці та вдосконаленні стратегій розвитку регіональної туристичної галузі Харкова та України вцілому.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ АСПЕКТІВ РЕГІОНАЛЬНОЇ

ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. 1.1.Понятійно-термінологічний апарат

Сутність будь-якого явища відбивається в його визначенні. Складність такого соціально-економічного явища, як туризм, характеризується існуванням великої кількості понять та термінів, визначення яких постійно допрацьовуються й вдосконалюються.

За Законом України «Про туризм» туризм – (фр. tourism від tour – прогулянка, поїздка) тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною, професійно-діловою чи іншою метою без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування [38].

Дана трактовка є найбільш узагальненою, але існує велика кількість інших визначень, що постійно доповнюються та допрацьовуються різними авторами.

Подієвий туризм – спеціальний вид туризму, визначається метою поїздки, яка безпосередньо пов’язана з певною подією. Унікальні тури, що поєднують традиційний відпочинок з участю у певному заході великого масштабу (національні фестивалі та традиційні свята, фестивалі кіно та театру, модельні покази, аукціони, спортивні змагання, тощо) [80].

Спортивний туризм пасивний – вид туристичної діяльності, відвідування спортивних змагань в якості глядача-уболівальника («фан-туризм» поїздки фанатів у місця спортивних змагань та ін.) [83].

Турист – споживач туру, туристського продукту або туристських послуг; тимчасовий відвідувач місцевості, населеного пункту, території або країни незалежно від його громадянства, національності, мови і релігії; що знаходиться в даній місцевості не менше чим 24 год, але не більше 12 місяців протягом календарного року, або що знаходиться поза місцем свого мешкання в межах своєї країни і що здійснює щонайменше одну ночівлю; мандрує заради задоволення або з пізнавальною, лікувальною, діловою метою і не займається при цьому в місці тимчасового перебування діяльністю, оплачуваною з місцевого джерела [38].

Туристична діяльність – 1. Ряд явищ і взаємовідносин між туристами, туристичними підприємствами, сферою гостинності, адміністрацією в процесі залучення, розміщення та обслуговування відвідувачів; 2. Сфера праці, де виробляється та реалізується туристичний продукт і організується його споживання – обслуговування туристів під час подорожі [44].

Туристичний ринок – сфера задоволення потреб населення у послугах, пов’язаних з відпочинком, змістовним проведенням дозвілля чи оздоровленням [55].

Туристична індустрія – сукупність підприємств, установ і організацій матеріального виробництва і невиробничої сфери, що забезпечують виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів і послуг для туристів, освоєння і експлуатацію туристичних ресурсів і створення матеріально-технічної бази туризму [81].

Туристична інфраструктура – сукупність шляхів сполучення та місць розміщення, транспортних засобів, комунікацій та різних установ, необхідних для стабільного функціонування туристичних установ [1]. Туристична інфраструктура складає матеріально-речову базу індустрії туризму. Вона представлена підприємствами, які забезпечують виконання основних послуг по розміщенню, харчуванню, екскурсійному обслуговуванню, допоміжних послуг (банківських,зв’язку) та суміжних (транспортні послуги та комплекс інженерних споруд, які забезпечують функції оперування туристського виробництва) [1].

Рекреаційна інфраструктура – сукупність галузей і установ, що обслуговують рекреантів і створюють рекреаційні мережі – парки, зони відпочинку, курорти, бази відпочинку, тощо. Сюди також відносять транспортні мережі, системи комунального обслуговування, торгівлю і побутовий сервіс, різноманітні форми зв'язку, готельні господарства та пункти громадського харчування. У рекреаційній інфраструктурі особливо слід відзначити соціокультурну компоненту, яка представлена елементами соціокультурного середовища, у рамках якого здійснюється рекреаційна діяльність, а також населенням – суб'єктами соціальної активності.

Туристичні ресурси – (від фр. resource – допоміжний засіб) Сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідності території, які задовольняють різноманітні потреби туриста [4].

Рекреаційні ресурси – об'єкти і явища природного і антропогенного походження, які використовуються для оздоровлення, відпочинку і туризму та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності; формування рекреаційних районів (центрів), їх спеціалізацію та економічну ефективність [5].

Рекреаційно-туристські ресурси – сукупність природних, історико-культурних і соціально-економічних об'єктів, придатних для використання з метою туризму. Виділяють безпосередні (природні, історико-культурні) і непрямі (соціально-економічні, матеріально-технічні, фінансові, трудові).

За функціональною ознакою поділяються на оздоровчі, пізнавальні, спортивні [5].

Туристичний продукт – комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туристів під час подорожі, які входять у вартість туристичної поїздки за певним маршрутом.

Тур – туристична подорож із заздалегідь спланованими параметрами (маршрут, комплекс послуг по розміщенню, транспортуванню, харчуванню туристів, екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів, терміни); організується фірмою-туроператором з реалізацією за єдиною ціною. Розрізняють разові й серійні, групові, сімейні, індивідуальні; за видом транспорту; за набором послуг (інклюзив чи з частковим набором).

Туристичні послуги – послуги суб'єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів [4].

Туристичний маршрут – заздалегідь спланований шлях пересування туристів, визначений туристичним попитом, пропозицією, програмою перебування або за взаємною домовленістю замовника і турагенства, який передбачає відвідування історичних місць, культурних об'єктів, пам'яток природи тощо з культурною, пізнавальною, оздоровчою або іншою метою.

Опорні ланки ресурсно-рекреаційного каркасу – складові опорного каркасу рекреаційно-туристичних ресурсів; найбільш суттєві типи рекреаційно-туристичних ресурсів: музейні комплекси (в т.ч. картинні галереї), пам'ятки монументального мистецтва, культові (сакральні) споруди, некрополі, архітектурно-історичні заповідники, пам'ятки архітектури та містобудування, пам'ятки інженерного мистецтва (мости, вежі, електростанції), фауністичні резервати (зоопарки, акваріуми, океанаріями), національні парки, заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (ботанічні сади, дендро-, ландшафтні, гідро-, лісо-, лукопарки), печерні міста, покомпонентні пам'ятки природи (геологічні, ботанічні, гідрологічні), курорти, біосоціальні ресурси, тощо [50].

Дестинація – головний пункт призначення туристичної поїздки. Якщо таке місце складно визначити конкретно, його ідентифікують як місце, де турист витратив найбільше часу під час туристичної поїздки, або таким прийнято вважати найбільш віддалений пункт поїздки [87].

Оскільки туристична галузь динамічно розвивається, з’являються нові терміни та поняття, а вже існуючі допрацьовуються та змінюються. Вищенаведені поняття є основними, що були використані у процесі написання роботи.