2. Розвиток соціальної географії у радянський період.

Розвиток соціальної географії у пострадянських країнах має суттєві особливості. Як зазначалось вище, на цей процес істотний вплив мали ідеологічні догми, які існували у Радянському Союзі і не дозволяли здійснювати науковий аналіз соціально – економічних проблем суспільства. Антропогеографія, як наука про соціальний розвиток та соціальні проблеми в територіальному аспекті була ліквідована, а багато вчених, які займались зазначеними дослідженнями – репресовані. Цим, зокрема, пояснюється, що в радянські часи існували різні точки зору на об’єкт і предмет дослідження соціально – економічної географії.

Значний внесок в розвиток радянської соціальної географії внесли: А.О. Долінін, Р.М. Кабо, А.О. Анохін, О.І. Алексєєв, М.Т. Агафонов та ін..

В Радянському Союзі — величезній імперії — історичні події і такі віхи розвитку, як націоналізація, індустріалізація, електрифікація, колективізація, культ особи, застійні часи, прискорення зумовили заідеологізованість вимог до філософських, суспільних та інших наук, задогматизованість цих наук, фізичне знищення багатьох талановитих вчених, передусім суспільствознавців. Суспільствознавці того періоду не могли мати доступу не лише до духовних світових цінностей, а й до аналогічних цінностей попередніх поколінь — їх навчали тільки марксизму-ленінізму. В радянський період постійно боролись то з генетикою, то з кібернетикою, то з іншою сферою знань. У 1922 р. була заборонена як навчальна дисципліна соціологія. Ця заборона тривала понад 70 років, і лише після розвалу Радянського Союзу в постсоціалістичних країнах почали відкриватися соціологічні факультети і відділи або кафедри.

У радянський період науковці не володіли достовірними цифрами, фактами, не мали доступу до архівів, статистичних обстежень, без яких неможливо виявити тенденції, закономірності, порівнювати, зіставляти, прогнозувати, що значно гальмувало розвиток суспільних наук. Окрім цього, у суспільстві, де панувала командно-адміністративна система, де в центрі уваги було виробництво, а людина розглядалась як гвинтик величезної машини, не було потреби розвивати науки про Людину, суспільство. Все це, безперечно, мало величезний вплив і на розвиток соціальної географії.

Однак, незважаючи на те, що її розвиток постійно гальмувався, вона поступово формувалась і викристалізовувалась як самостійна наукова галузь знань.

У розвитку радянської соціальної географії С. Лавров, А. Анохін і Н. Агафонов виділили три етапи. Перший охопив передвоєнний час і завершився в 50-х роках. Він характеризувався тим, що в межах економіко-географічних і етнографічних досліджень розглядались окремі соціальні явища та процеси. Необхідність вивчення умов життя, культурних і побутових особливостей населення усвідомлювались уже в перші роки становлення радянської географічної науки. Дослідження територіальних відмінностей соціальних груп (вони вважали це одним із завдань соціальної географії) і всього населення — предмет аналізу не лише географії, а й регіональної соціології, тобто вони мають міждисциплінарний характер. Соціологічні дослідження в цьому напрямі відбувались уже в 20-х роках XX ст.

Другий етап — 50—70-ті роки, які характеризувались швидким розвитком географії населення, передусім у її традиційному розумінні, й одночасно введенням в "орбіту" географічних праць різних соціологічних категорій, понять, термінів. Шістдесяті роки характеризувались загальним зростанням соціальної проблематики і все ширшим розгортанням соціальної складової комплексного планування і в галузевому, і в територіальному зрізах. Упродовж короткого часу була виконана величезна кількість різноманітних емпіричних досліджень соціально-географічного характеру, з'явились і перші узагальнюючі праці. Все це привело до фактичного вичленування соціальної географії як самостійної дисципліни й офіційного визнання цього факту ВАК у 1976 р.

Останній етап припадав на 80—90-ті роки. У цей період офіційно утвердилась нова назва самостійної галузі знань суспільної географії. Такий етап характеризується відносно малою кількістю робіт, які безпосередньо відносяться до соціальної географії. У малочислених публікаціях, що збереглися, по-різному розкриваються предмет, суть і завдання нової наукової дисципліни. Наукові визначення послідовно відображали основні етапи її становлення. В цьому сенсі соціальна географія певною мірою повторювала шлях, пройдений економічною географією, предмет вивчення якої в процесі наукового пошуку значно розширився й уточнився.

Перші конкретні вказівки на об'єкт і суть соціально-географічних досліджень мають місце у працях Р. Кабо.

Велика роль у становленні соціальної географії належить М. Гріну, котрий широко розумів структуру і завдання соціальної географії, вважаючи, що вона разом з географічними науками соціального циклу повинна охоплювати також і економічну географію.Надзвичайно велике значення у розвитку соціальної географії належало А. Долиніну, котрий визначив об'єкт соціальної географії як територіальні спільності людей, зв'язані між собою відносинами, що виникли між ними, наприклад, у процесі освоєння певної території, або вже існуючими відносинами, які збереглися у зв'язку з історичною спадковістю.

С. Лавров, А. Анохін і Н. Агафонов дали своє визначення соціальної географії як галузі соціально-економічної географії, що вивчає закономірності розміщення і територіальної організації соціальних структур у конкретних суспільно-історичних умовах.

Радянський етап розвитку соціальної географії надзвичайно яскраво демонструє її складне становище, відображене суперечностями між традиціями, що склались, і величезними змінами в теоретичних і практичних завданнях, які соціальна географія повинна розв'язати.

Розвиток соціальної географії та регіональної соціальної географії у період після здобуття Україною незалежності.

Розвиток відомих теорій соціальної географії і регіональної соціальної географії в незалежній Україні пов'язаний з іменами корифеїв суспільно-географічної науки — Ф. Заставного, М. Паламарчука, М. Пістуна, О. Шаблія, Я. Олійника, А. Степаненка, Я. Жупанського й інших вчених. У цей період активізувалося формування соціально-географічних шкіл, з-поміж яких найбільше вирізняються Львівська, Київська, Одеська та Харківська школи. Останнім часом активізувалося формування Кримської соціально-географічної школи.

5!!!!!!!

Оскільки соціальна географія вивчає соціальну реальність, то вона не лише повинна враховувати згадані особливості содіяльної реальності, а й може існувати у віртуальній реальності, тобто ми маємо право стверджувати про реальне існування віртуальної соціальної географії.

Враховуючи те, що віртуальний світ — це багатоваріантна модель реального світу, яка не просто відтворює реальність, а постійно й активно творить її, можна дійти висновку, що головним завданням реальної віртуальної соціальної географи с і вивчення, і відтворення у моделях реального соціального світу.

Зазначимо, що формування і використання штучних віртуальних соціально-географічних знань уже має місце в сучасних комп'ютерних системах. Такі знання створюються у вигляді образів, смислових сцен з метою реклами (наприклад, щоб привабити людей у зони тих чи інших туристичних об'єктів) або з метою маніпулювання суспільною свідомістю, за допомогою репрезентативних образів фальшиво-спотвореної дійсності, чи з іншою метою. Отже, розвиток штучної віртуальної соціальної географії у межах сучасних комп'ютерних технологій повинен відбуватися так, щоб уникнути протиріччя з головними законами існування Всесвіту та морально-етичними цінностями сучасної цивілізації на планеті Земля.

І нарешті, на нашу думку, можна розглядати розвиток комп'ютерної технологічної віртуальної соціальної географії, під якою ми маємо на увазі соціально-географічні знання, що формуються у комп'ютерних мережах на веб-серверах і окремих веб-сторінках (website); соціально-географічну інформацію у вигляді баз даних, літературних джерел картографічного матеріалу, які містяться в комп'ютерних мережах і можуть бути використані для соціально-географічних досліджень, і сучасні комп'ютерні технології для отримання й обробки соціально-географічної інформації, моделювання та прогнозування.