ІІо-третє, обговорюючи соціальні наслідки нововведень, С. Куз- нець відзначає, що вони можуть нести як позитивний, так і негатив­ний характер. Держава повинна брати участь в попередженні і вирі­шенні конфліктів, що виникають при цьому. Економічна функція держави - стимулювати зростання і структурні зміни, аналізувати, відбирати або відкидати правові і інституційні нововведення, пропо­новані як способи і напрями використання нового потенціалу вироб­ництва. Без нововведень наука чахне; інноваційна хвиля служить жи­вильним грунтом для розквіту наукових досліджень.

По-четверте, технологічні нововведення взаємопов'язані з ново­введеннями в інших сферах суспільства.

Досвід технологічних інновацій узагальнювався національними і міжнародними економічними організаціями, що сприяло підвищенню ефективності інноваційної діяльності, але в основному на еволюційній стадії розповсюдження поліпшуючих інновацій.

Сучасний етап в розвитку теорії інновацій веде відлік з дослід­ження Герхарда Менша «Технологічний пат: інновації долають депре­сію» і публікацій, що нослідували за нею, і міжнародних конференцій, присвячених теорії довгохвильових коливань в економіці М. Кондра­тьева та И. Шумпетера.

У розробку теорії циклів і інновацій активно включився Ю.В. Яко- вець, який розглядав інновації як неодмінну частину науково- технічних і економічних циклів, основу виходу з кризи, і досліджував взаємозв'язок наукових, технічних, інноваційних, економічних, освіт­ніх, організаційно-управлінських циклів та їх інноваційних фаз.

Таким чином, основні досягнення розвитку теорії інновацій на по­чаток XXI ст. молена узагальнити таким чином.

1. В центрі уваги дослідників залишаються довгохвильові коли­вання в економіці і суспільстві і пов’язані з ними хвилі базисних інно­вацій. Сприйнята, статистично підтверджена і розвинена теорія цик­лів і інновацій М. Кондратьева та Й. Шумпетера. Г. Менш обгрунтував положення про базисні, поліпшуючі і псевдоінновації, взаємозв'язок довгострокових циклів в області винаходів, інновацій і економіки, що дозволило не лише уточнити хронологічні рамки досліджених М.Д.

ІСшідратьєвим циклів, але й відсунути час їх початку на багато століть ПН шд.

Разом з довгохвильовими коливаннями винаходів, інновацій, і ми мімічної активності було висунене і досліджено наддовгі вікові й мпігінлітні хвилі епохальних інноващй, що перетворюють не лише и мі псу і економіку, але й всю структуру суспільства. Арнольд Тойнбі

чіджував цикли в динаміці локальних цивілізацій, періодичну

• м 111 v їх поколінь. Фернан Бродель обгрунтував наявність не лише

• і і і.’іітніх Кондратьевських, але й вікових тревдів протяжністю від

І мі in 300 років. Елвін Тоффлер вважає, що результатом найбільших

є великі хвилі, які відкривають цілі епохи в історії людст-

іііі Н роботах Ю. Яковця обгрунтована концепція взаємозв'язку різних

• 11 ірнвалістю циклів розвитку суспільства і різних його елементів

і. <|и І»), Становлення кожного нового циклу здійснюється на основі и и 11¹1 і епохальних або базисних інновацій різної глибини, тривалості і і 111 .1 пою інтенсивністю трансформації суспільства.

Продовжуючи традиції М.Д. Кондратьева, Й. Шумпетера, П. Со­рт. їм.і, дослідники інновацій розповсюдили їх не лише на технологію і *і*((іиоміку, але й на інші сфери життя суспільства, включаючи науку, і и і птичне і соціальне життя, культуру, етику, релігію. Опублікована іш іка робіт Артура Шлезінгера-молодшош, в якій розглядалися інно- и и 11 іі її ритмі циклічної динаміки соціально-політичного життя, науки, і \ п.тури, військової активності, в цілому історичному розвитку.

І. Па новому етапі розвитку теорії інновацій велику увагу приді- н по їх територіальному аспекту, коливанням рівня інноваційної ак- іііннооті різних країн і цивілізацій. Пол Кеннеді розглядав динаміку 1111 < 11>і індустріалізації на душу населення в різних країнах. Його до- і и і ісення впливу глобалізації на долю цивілізацій показує збільшену м риторіальну диференціацію інноваційного процесу. Група розвине­нії)- країн із високим рівнем середньодувхового доходу (15% населення і їй і у) концентрує в себе основну масу інновацій і високотехнологічних ииіЮбництв. Бідні країни з низьким рівнем середньодугаового доходу ін і «‘бувають, як правило, в стані технологічного застою, не мають до-

• і пньої кількості фінансових ресурсів і кваліфікованих кадрів для

• здійснення базисних інновацій. В результаті технологічний і економі­чний розрив між країнами і цивілізаціями наростає.

Велику увагу було приділено економічному механізму здійснення інновацій. Більшість дослідників стоять на точці зору необхідності по­єднувати ринковий конкурентний механізм з активною державною підтримкою базисних інновацій, що визначають конкурентоспромож­ність країни. Велика увага приділяється інноваційному менеджменту, практичним питанням комерціалізації технологій.

Новим словом в розвитку теорії інновацій стало обгрунтування концепції технологічної квазіренти. По суті справи головний результат і стимул-реакція інноваційної діяльності - здобуття надприбутку в пе­ріод поширення ефективних інновацій.

Таким чином, сучасний етап розвитку теорії інновацій зробив зна­чний крок в збагаченні і розвитку цієї теорії стосовно умов становлен­ня постіндустріального суспільства і адекватної йому наукової паради­гми суспільствознавства, продовжуючи і розвиваючи ідеї циклічної динаміки М. Кондратьєва, П. Сорокіна, Й. ІІІумпетера, Г. Менша та інших основоположників цього наукового напряму.

1.2. Система інновацій

Само по собі поняття інновації (нововведення) розшифровується досить просто: це внесення до різно­манітних видів людської діяльності нових елементів (видів, способів),

що підвищують результативність цієї діяльності. Проте при простоті, що здається, це поняття багатогранне. Розглянемо ці грані інновацій.

1. Спонукальні мотиви до інновацій. Нововведення порушують звичний спосіб життя і спосіб дій, спричиняють за собою чималий ри­зик, нерідко закінчуються невдачею і крупними втратами, а деколи й загибеллю (у прямому або переносному сенсі) невдалого інноватора. Що ж спонукає мільйони людей кидатися в це незвідане, повне ризику майбутнє?

Навряд чи варто зводити справу до людини, якій набридло займа­тися рутинною справою, яку тягне до авантюри, хоча й це має місце.

1. нкіііце в іншому. Потреби людей в будь-якій сфері діяльності зроста­нні. ншіереджальними темпами (порівняно з можливостями їх задово-

и) разом із збільшенням чисельності населення. Незадоволені по-

11и'і ні народжують конфлікти. Необхідно напружувати інтелект, аби міннні ги нові способи задоволення цих потреб. При цьому набирає

•ні закон змагання (конкуренція в ринковій економіці). Той, хто

і мчи ним і найвдаліше здійснив назрілу інновацію, винагороджується иіі.ип|>иҐ>утком при технологічній або економічній інновації, політич­ним 11 оо соціокультурним успіхом, перемогою у війні тощо.

()тже, інновації - це загальносоціологічна закономірність, двигун і кальний мотив прогресу суспільства у всій його багатогранності.

'.і Джерела і ініціатори інновацій. Інновації існують багато тисяч Ін in Наші предки, які застосували кам'яні знаряддя, освоїли скотар- м іч і. .ігмлеробство, ремесло, будівництво, створили державу, почали ииініристовувати гроші, побудували релігійні системи — займалися ічпічіі п.ними або базисними інноваціями, що змінили обличчя суспі- н.і і па. просунули його вперед. І було це задовго до того, як сформува­нь її наука і відокремився невеликий шар учених, що займалися нею.

2. їм \ говорити про те, що наука - єдине джерело інновацій, не можна. Ти і п останні століття ініціаторами інновацій були підприємці (на­приклад, Г. Форд), політичні і державні діячі, архітектори, художники, ч\ іиканти.

Ініціаторами інновацій в сучасну епоху можуть бути:

• учені, що відкрили нові закономірності розвитку природи, суспі- н.і та. техніки і ефективні способи використання цих закономірнос­ті!,

• винахідники, які зуміли запропонувати нововведення, що не мнг аналогів, метод застосування його на практиці, подали заявку на ми ісііт;

• підприємці, менеджери, банкіри, інвестори, що виробляють нові •І н і| і м 11 організації виробництва, господарської діяльності і управління, фірми, що вкладають капітал в здійснення інновацій;

• люди творчих професій, що вносять внесок в оновлення духовної і фгри;

• політичні і державні діячі, що створюють нові політичні парти, форми політичної боротьби, державні утворення, правові норми, фор­ми міждержавних відносин;

• воєначальники, що запропонували ефективніші способи веден­ня бойових дій, організації воєн, використання озброєнь.

Немає жодної сфери діяльності, де винахідливий людський розум не прагнув би підвищити її ефективність за допомогою інновацій.

3. Види інновацій. За сферою вживання інновацій можна запро понувати наступну їх класифікацію.

Технологічні інновації направлені на розширення асортименту і поліпшення якості вироблюваних товарів і послуг (інновація-про- дукт) або використовуваних при цьому технологій (інновація-процес) Саме вони лежать в основі задоволення усе більш зростаючих всіляких особистих, виробничих і інших потреб, насичення і оновлення ринків товарів і послуг, підвищення ефективності виробництва, зміни моде лей і поколінь техніки, технологічних устроїв і технологічних способів виробництва.

Екологічні інновації забезпечують раціональне, економніше ви­користання залучених у виробництво природних ресурсів, ефективні­ші методи їх відтворення і зменшення шкідливих викидів в довкілля] Цей вигляд інновацій тісно пов'язаний з технологічними інноваціями і нерідко може розглядатися як їх різновид, але в них особлива цільо­ва функція.

Економічні нововведення знаходять вираження у використанні] ефективніших форм організації, спеціалізації, кооперації, концентра ції, диверсифікації виробництва, методів організації праці, нових фі нансово-кредитних інститутів і інструментів, видів цінних паперів, управління економічними процесами, прогнозування їх динаміки

і змін кон'юнктури тощо.

Соціально-політичні інновації включають нові форми органі­зації суспільних рухів і нолітичних партій, надання допомоги безробі­тним, пенсіонерам, дітям, організації охорони здоров'я тощо.

Державно-правові інновації представлені використанням нових форм організації державної влади і управління на муніципальному,

I• <>11 національному і міждержавному рівнях, прийняттям

і'н, гупанням правових документів, організації виборів і онов-

I' ним и'ІІ/ПИВНИХ органів тощо.

In інша ції в духовній сфері виражаються в наукових відкриттях, и 111111 ч п і і,і і \ і*іі к ітезах, концепціях, теоріях, конструкторських ідеях, ху- * му нічних, літературних і архітектурних стилях, театральних і

1. і пінні деннях, використанні ефективніших форм освіти; вису-

і закріпленні нових етичних норм, релігійних учень, ідеологіч­нії ч устремлінь.

Інновації військові і в області правопорядку включають нові

^ її пі ведення бойових дій, організації озброєних сил і сил правопо-

|иіщ<\ підтримку безпеки громадян і держави, боротьби з криміналь­нії ш г і руктурами, профілактики злочинів тощо.

І І'івснь новизни інновацій. Під загальною назвою «інновації» мини пініться гфиндииово відмінні за характером, рівнем новизни.

11. • 1111. і 'іістю і наслідкам нововведення.

/Епохальні інновації здійснюються раз в декілька століть, три-

2. 11 її і¹11, десятиліттями, ведуть до глибоких трансформацій тієї або іншої ^ * 11> і ні життя суспільства і знаменують перехід до нового технологічно-

3. цію економічного способу виробництва, соціокультурного ладу, чер- і і*іч*і і иі тової цивілізації'. Як приклади можна навести освоєння земле- I її її її тин і скотарства, появу писемності, створення держави, промисло- и\ |іі ікілюіцю, науково-технічну революцію, поширення глобалізації,

• і їй і| її пня вогнепальної і термоядерної зброї тощо.

Ііа.шсні інновації виражаються в радикальних змінах у техно- ііїї ічііііі базі і способах організації виробництва, державно-правового і

»культурного ладу, духовному житті тощо. Хвилі базисних іннова-

ні н н останні століття спостерігаються приблизно раз в півстоліття, іі|ііі переході до чергового технологічного устрою, радикальним пере- і пі і| кчіням в інших сферах суспільства в рамках переважаючої світової ішіплізації (або її етапу), технологічного і економічного способу вироб­ництва, політичного і соціокультурного устрою. Прикладами можуть і 'IVжити формування акціонерних суспільств, монополій, державно- мнпополістичного капіталізму в рамках індустріального способу виро­бництва. Базисні інновації знаходим. гпыои мири .м иті у створенні нових галузей, форм організації тіриНіппі і ті тр < тип правових ін­ститутів, наукових і художніх шкіл

Поліпшуючі інновації ііанріпі'к мі и і і і п>і; і модифікацію

базисних інновацій, їх поширений и рмінь сфери > 11 прахумаїнпім їх специфіки. Потоки поліпшуючих тппнпіті • П ниці, і > мчілими бази­сних, вони на порядки бнпггочш сизішії щ пи> іірі.шиються

значно меншою новизною і коротанім зам н ікім пін кім Кфект, який ПРИНОСИТЬСЯ КОЖНОЮ З НИХ, .іа.ІІШЧПІІ ІІМІІНІ МІЧІІІІІ' III.і и базисних нововведень, але через масовим. німі і і.і і н і \ ми < ■< І її і и м.ніш імпа. Саме у поліпшуючих інноиаціих .иіпхочпіі ипрінін піні іуч попа горст- ва, властивий мільйонам лідері и и різни х і фери х .ми їм « • % і і н п.г гва.

Мікроінновац і і напраплспі на ипчпншчпш <п р. ми . нарз метрів продукції, ЩО вииускастмя, ІОХПОЛНІ II. ПІН ИІПНірІІі НИНІ II' II ічсоннмі-

ЧНИХ, соціальних, ПОЛІТИЧНИХ гін гем і пі НІН І І нрпні" II11. I I,ІЛЬКИ-

небудь значного ефекту.

Гісевдоінновації - категорій НІ.З Іінри ти німці її ПІП Іприт цю.ц- ської винахідливості, направлені пи чпгнинт цінніші.мни і продов- ження агонії застарілих в своїй основі, .іиеу/ніпчінч ни пі ічіі і історич­ної арени технологій, суспільних систем і пи іні\ ми '.її ііппнтоі. не може вдихнути нове жм'їтя в застарілий пи iiiivt, < мім іти ин йоги па новий виток спіралі свого житгсного пиіі'и Л пн ш нинтн типі поро­джуються консерватизмом дії, приречені 1111 ІіеусІІІХ І І и II. МУІПІ'І. суспі­льний прогрес. Псевдоінновації, як прапилн, ннинірі ш нн ипшршаль- ній фазі життєвого циклу системи, коли шиш ті < и щ ппііііпм\ почер­пала свій потенціал, але всіляко чиннії, опір піміпі нрш рс іпіпіиюю

системою, прагне за допомогою видимої і свою

нішу на новому світі.

Антиінновації - категорія для познач, ніш m и ичііі, які

носять реакційний характер, позначають крої, нніи і и un ніш іншій сфері людської діяльності.

5. Просторова сфера інновацій. Іпноииції мі г. і рито-

ріальне поле. Епохальні і базисні інновації поступово ти нить, по-

ширюючись із епіцентру, практично всю насолену триторіїо планети,

глибоко її трансформугочи. Поле діяльності поліпшуючих інновацій може бути обмежене територією країни, регіону, міста, а найдрібніші з них обмежуються одним підприємством, організацією, колективом (то­чкові інновації).

Що спонукає підприємців, інвес­торів, діячів науки, культури, полі­тичних лідерів, покидати дорогу звичної, перевіреної минулим досві­дом діяльності і ставати на високо-

Таким чином, система інновацій, може бути вимірювана за облас­тю і полем дії, глибині перетворень, новизні і тривалості, є силою про­гресу суспільства, забезпечує його життєвість і розвиток, вирішення постійно виникаючих протиріч як всередині суспільства, так і в його взаєминах із довкіллям.