СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Адміністративно>територіальна одиниця – область, район, місто, район у місті, селище, село.

Бюро технічної інвентаризації (БТІ) – підприємство комуC нальної власності, яке згідно з чинним законодавством здійснює технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна, державну реєстрацію правоустановлюючих документів на них, оцінку та облік нерухомості (крім земельних ділянок).

Будівля (споруда) – об’єкт нерухомого майна, який збудоC вано (споруджено) на виділеній в установленому порядку зеC мельній ділянці і призначений для задоволення відповідних поC треб фізичної(их) чи (або) юридичної(их) особи (осіб).

Вартість земельної ділянки – це грошове вираження земельC ної вартості на даний конкретний момент.

Відчуження земельної ділянки – передача права власності на земельну ділянку (тобто права володіння, користування чи розпорядження землею) її власником іншій фізичній чи юриC дичній особі, територіальній громаді чи державі. Відчуження може бути платне (купівляCпродаж, міна) і безплатне (даруванC ня, спадщина тощо).

Власність на землю – належність фізичній особі, юридичній особі, територіальній громаді чи державі земельної ділянки на праві володіння, користування та розпорядження нею.

Власник земельної ділянки – фізична чи юридична особа, територіальна громада чи держава, яка володіє сукупністю трьох правомочностей власника по володінню, користуванню та розC порядженню належною на праві власності земельною ділянкою.

Володіння земельною ділянкою – одне з трьох повноважень власника земельної ділянки, що полягає в можливості мати її в розпорядженні і використанні.

Геодезична площа земельної ділянки – це площа проекції межі ділянки на площину проекції, на якій встановлена геодеC зична система координат. Геодезична площа визначається за координатами кутів повороту межі.

605

Земельне право України

Грошова оцінка земельної ділянки – капіталізований рентC ний дохід від використання земельної ділянки.

Девелоперська діяльність – діяльність, що пов’язана з розC робкою та впровадженням інвестиційних проектів з об’єктами нерухомого майна.

Державний акт на право приватної власності на землю –

документ, виданий уповноваженим державним органом, що підтверджує право власності громадянина чи юридичної особи на земельну ділянку.

Державне мито – грошова сума, що стягується в судових і арбітражних органах, нотаріальних конторах, органах МЗС, МВС, міських, сільських, селищних радах та інших уповноважеC них на те органах за вчинення ними дій з об’єктами нерухомого майна і видачу документів, що мають юридичне значення.

Договір – угода між двома або більше сторонами (фізичниC ми та (або) юридичними особами), яка встановлює для його учасників відповідні права та обов’язки.

Договір купівлі>продажу – договір, за яким продавець зоC бов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну гроC шову суму.

Експертна оцінка земельної ділянки – визначення вартості земельної ділянки з урахуванням економічної ситуації, що склаC лася, співвідношенням попиту та пропозиції, очікуваних змін, найкращого та найбільш ефективного використання та доданої прибутковості землі.

Загальна межа – це межа, при якій точна лінія, яка розмеC жовує ділянки, не встановлюється.

Зовнішня межа земельної ділянки встановлюється з меC тою фіксації територіального поширення прав власності на землю і повинна бути замкнутою. Внутрішня межа земельC ної ділянки виникає, якщо на земельній ділянці є сторонні землекористувачі.

Заклад – застава рухомого майна, за якою майно, що є предC метом застави, передається заставодавцем у володіння заставоC держателя.

606

Словник термінів

Застава – один із способів забезпечення зобов’язань. В силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого рухомого або нерухомого майна переважC но перед іншими кредиторами.

Земельна ділянка – частина земної поверхні, що має фіксоC вані межі, характеризується певним місцерозташуванням, приC родними властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським станом та іншими характеристиками.

Земельний кадастр – система обліку кількості та якості зеC мель, яка призначена для забезпечення державних органів влаC ди, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони зеC мель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обгрунтуC вання розмірів плати за землю.

Земельний аукціон (ліцітація) – спосіб продажу землі, при якому покупцем стає особа, яка запропонувала найвищу ціну. Розрізняють примусові та добровільні аукціони. Примусові зеC мельні аукціони проводять судові органи, або органи влади, банки, щоб стягнути борг. Добровільні земельні аукціони органC ізовують для найвигіднішого продажу землі.

Землі сільськогосподарського призначення – землі, наC дані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Землі населених пунктів – усі землі в межах населених пунктів. Межі населених пунктів встановлюються згідно з заC конодавством України.

Іпотека – застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Іноземні інвестори – суб’єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, ствоC рені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи – іноземці, які не мають постійного

607

Земельне право України

місця проживання на Україні і не обмежені в дієздатності; іноC земні держави, міжнародні урядові та неурядові організації, інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визнаються таC кими відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції – цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягC нення соціального ефекту.

Кадастровий номер – унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.

Кадастровий квартал – компактне об’єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними споC рудами або природними межами.

Кадастрова зона – сукупність (об’єднання) земельних діляC нок, які знаходяться за межами населених пунктів на території сільської (селищної) ради, або об’єднання кадастрових кварталів у населених пунктах.

Комунальна власність на землю – власність на землю, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, районів у містах, а також об’єкти їх спільної власності, що перебувають в упC равлінні районних і обласних рад.

Ліцітатор – особа, що веде земельний аукціон.

Межа – це матеріальні об’єкти, які позначають межі земельC ної ділянки, або умовна лінія на поверхні, яка розділяє дві узаC конені ділянки.

Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване держаC вою право та реальна здатність територіальної громади – жиC телів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жиC телів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самовряC дування вирішувати питання місцевого значення в межах КонC ституції і законів України.

Містобудівна діяльність – це цілеспрямована діяльність дерC жавних органів, органів місцевого та регіонального самоврядуC вання, підприємств, установ, організацій, громадян, об’єднань

608

Словник термінів

громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєC вого середовища, яка включає прогнозування розвитку і плаC нування територій, проектування, будівництво і реконструкцію об’єктів житловоCцивільного, виробничого призначення, споC рудження інших об’єктів, регенерацію історичних поселень, реставрацію архітектурних комплексів і ансамблів, створення інженерної і транспортної інфраструктури.

Містобудівельний кадастр населених пунктів – документ, який містить систему даних про належність території до відпоC відних функціональних зон, їхнє сучасне та перспективне приC значення, екологічну, інженерноCгеологічну ситуацію, стан заC будови та інженерного забезпечення, характеристики будинків і споруд на землях усіх форм власності і призначений для заC безпечення в установленому порядку суб’єктів містобудуванC ня необхідною інформацією.

Моніторинг землі – система спостережень за станом земельC ного фонду з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення й ліквідації наслідків негативних процесів.

Нерухоме майно (нерухомість) – вид майна, переміщення якого без завдання йому шкоди неможливе або обмежене.

Оренда землі – засноване на договорі строкове, платне коC ристування землею.

Орендна плата за користування землею – встановлений за взаємною згодою орендодавця та орендаря розмір плати за користування земельною ділянкою, що є предметом оренди.

Оцінка нерухомого майна – це процес визначення відповC ідного виду вартості (ринкової, балансової, залишкової тощо).

Оцінка нерухомого майна здійснюється з метою:

проведення операцій купівліCпродажу нерухомого майна;

проведення операцій застави нерухомого майна (іпотека);

проведення розділу майна і встановлення розміру часток на майно, що перебуває у спільній власності;

оподаткування нерухомого майна та сплати державного мита тощо.

Оцінювач – юридична чи фізична особа, яка має відповідC ну кваліфікацію та право (спеціальний дозвіл) на проведення робіт з оцінки.

609

Земельне право України

Плата за землю – це податок (обов’язковий платіж), що справляється з юридичних і фізичних осіб за використанням земельних ділянок.

Податки – обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють фізичні та юридичні особи згідно з законом.

Постійне користування землею – використання земельної ділянки без заздалегідь встановленого строку

Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, викоC нанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одерC жання прибутку.

Підприємець – фізична особа, що здійснює підприємницьC ку діяльність, тобто ініціативну, систематичну, на власний риC зик діяльність з метою одержання прибутку, без створення юридичної особи, і зареєстрована як підприємець у встановлеC ному законом порядку.

Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробниC чу, науковоCдослідницьку і комерційну діяльність з метою одерC жання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має саC мостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Підприємство з іноземними інвестиціями – підприємство (організація) будьCякої організаційноCправової форми, створеC не відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менC ше 10 відсотків.

Правоустановлюючий документ – документ, що підтвердC жує право власності фізичної чи юридичної особи на об’єкт нерухомості.

До правоустановлюючих відносяться такі документи: доC говір купівліCпродажу, договір дарування, міни, договір довічC ного утримання, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про придбання нерухомого майна з відкритих торгів, державC ний акт на право приватної власності на землю тощо.

610

Словник термінів

Право власності – це врегульовані законом суспільні відноC сини щодо володіння, користування і розпорядження земельC ною ділянкою (майном).

Право державної власності на землю – сукупність праC вових норм, що визначають правові підстави і порядок наC буття і реалізації права власності на землю держави, об’єкти права власності держави на землю, суб’єкти права державної власності на землю, гарантії держави як суб’єкта земельних правовідносин, підстави і порядок припинення права власC ності держави на землю.

Право комунальної власності – сукупність правових норм, що визначають правові підстави і порядок набуття та реалізації територіальними громадами та органами місцевоC го самоврядування права власності на землю, об’єкти права комунальної власності, суб’єкти права комунальної власності на землю, гарантії захисту прав територіальних громад на землю, правові підстави і порядок припинення права власC ності територіальних громад на землю.

Право приватної власності на землю – сукупність правових норм, що визначають правові підстави і порядок набуття й реC алізації громадянами України та юридичними особами УкраїC ни права володіти, користуватись і розпоряджатись земельною ділянкою, права і обов’язки власників земельних ділянок, обC ’єкти права власності держави на землю, суб’єкти права державC ної власності на землю, гарантії захисту права приватної власC ності на землю, підстави і порядок припинення права власності на землю громадян та юридичних осіб.

Продаж земельної ділянки за конкурсом – передача права власності на земельну ділянку покупцю, який запропонував найвищу ціну, або за рівних умов – найкращі пропозиції щодо забудови даної земельної ділянки.

Приватизація державного земельного фонду (приватизація землі) – передача громадянам України у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного госпоC дарства, будівництва житлового будинку і господарських будіC вель, садівництва, дачного і гаражного будівництва.

611

Земельне право України

Промислові будівлі – будівлі, які призначені для розміщенC ня промислових підприємств і забезпечують необхідні експлуC атаційні вимоги та життєдіяльність людей, що зайняті у виробC ничому процесі.

Реєстрація права власності на землю – закріплення прав власності на землю шляхом внесення достовірної інформації про суб’єкт і об’єкт власності із правоустановлюючого докуменC та до державного реєстру.

Реституція – відновлення стану майна, який існував на момент вчинення дії, що завдала шкоди, тобто це повернення або відновлення матеріальних цінностей в натурі.

Розпорядження земельною ділянкою – одна із складових правомочностей власника земельної ділянки, яка означає можC ливість суб’єкта права власності на землю на свій розсуд визC начати долю належної йому земельної ділянки способами, які не заподіюють шкоди здоров’ю, навколишньому природному середовищу і не порушують прав інших власників земельних ділянок і землекористувачів.

Рієлтор – фізична особа, яка виконує рієлторську діяльність на підставі ліцензії, працює в штаті рієлторської фірми на підставі трудового договору, договору підряду або договору доручення з нею як індивідуальний підприємець без створенC ня юридичної особи, зареєстрований у встановленому законом порядку.

Рієлторська діяльність – виконувана на постійній основі діяльність по наданню для інших осіб за плату або іншу винаC городу послуг по реалізації громадськоCправових угод з неруC хомістю і правами на неї.

Ринкова вартість земельної ділянки – вартість земельної ділянки, яка сформована попитом покупців і пропозицією проC давців на ринку нерухомого майна за взаємною згодою.

Ринок нерухомості – система економічних відносин, що виникають під час операцій з об’єктами нерухомості, в межах якої формується попит, пропозиції, ціни та вартість на них.

Санітарно>захисна зона – зона, яка відокремлює промислоC ве підприємство від житлової забудови.

612

Словник термінів

Сервітут – обмежене право користування землею, яке заC безпечує іншому землекористувачеві можливість користуванC ня нею з певними обмеженнями, встановленими законом або договором.

Спільна сумісна власність на нерухоме майно – власність на нерухоме майно, право на яке мають дві і більше фізичних осіб, без визначення розміру частки кожного суб’єкта власності (співвласників).

Спільна сумісна власність передбачає рівність часток власC ності кожного суб’єкта власності об’єкта нерухомості (співвласC ника). Розмір частки може бути визначено лише тоді, коли спільна сумісна власність ліквідується і замість неї створюєтьC ся спільна часткова власність або особиста.

Спільна часткова власність – власність, право на яку мають дві і більше фізичні та (або) юридичні особи з визначенням у правоустановлюючих документах розміру часток власності кожC ного співвласника.

Ставка плати за землю – законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

Територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проC живанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адC міністративноCтериторіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністраC тивний центр.

Тимчасове користування земельною ділянкою – тимчасове платне використання земельної ділянки строком до 3Cх років або до 25 років (на умовах оренди – до 50 років).

Фізична площа земельної ділянки – це площа земної поC верхні в межах ділянки з урахуванням нерівностей фізичної поверхні землі: схилів, ярів, пагорбів, западин тощо.

Формування земельної ділянки – встановлення її технічних, економічних характеристик та юридичного статусу в процесі землеустрою.

Ціна земельної ділянки – це фактична сума грошей, за яку продана/придбана земельна ділянка.

613