1. Ліпопротеїни плазми крові: ліпідний та білковий склад. Гіперліпопротеїнемії.

1. Ліпопротеїни – комплекси ліпідів різної хімічної будови з білками. В утворенні ліпопротеїдів беруть участь не ковалентні зв»язки та фіз.-хім взаємодії (водневі, іонні, ван-дер-ваальсові, гідрофобні).

Ліпопротеїни плазми крові є молекулярними комплексами різних класів ліпідів (тригліцеридів, холестерину, фосфогліцеридів) з білками, що утв. Міцелярні структури, в складі яких ліпіди розчинені в плазмі, яка є водним розчином.

Ліпіди- клас біоорганічних сполук, характерною ознакою яких є нерозчинність у воді й інших полярних розчинниках та здатність до розчинення в неполярних (гідрофобних) рідинах. За своєю хім. Структурою більшість ліпідів є складними ефірами вищих карбонових кислот та спиртів (гліцерилу, сфінгозину, холестеролу). До складу багатьох класів ліпідів входять залишки фосфорної к-ти, азотистих основ, вуглеводів.

Ліпіди поділяються:

Прості ліпіди

Ацилгліцероли

Стериди

Цериди (воски)

Складні ліпіди

1.Фосфоліпіди

Гліцерофосфоліпіди

Сфінгофосфоліпіди

2.гліколіпіди

Глікозилгліцероли

Глікосфінголіпіди

Білки – біоорганічні високомолекулярні сполуки, молекули яких являють собою гетеро полімери, побудовані із залишків амінокислот,об»єднаних кислотно-амідними зв»язками.

Амінокислоти поділяються на:

Ациклічні

Циклічні (карбоциклічні, гетероциклічні)

Гіперліпопротеїнемія – клініко-біохімічний синдром, при якому в плазмі крові людини спостерігається підвищення концентрації певних класів ліпопротеїдів, а також триацилгліцеролів та холестерину.

За механізмом:

• Первинні(спадкові) спричинені генетичними дефектами в синтезі певних ферментів обміну ліпідів крові аб не ферментних білків.

• Вторинні (набуті) розвиваються внаслідок певних хвороб внутр.. органів.

2. Гормони задньої частки гіпофіза: вазопресин та окситоцин, будова, біологічні функції.

2.Гормони – Фізіологічно активні сполуки, біорегулятори, що продукуються залозами внутрішньої секреції (ендокринними залозами) або іншими спеціалізованими клатинами і діють як регулятори метаболічних процесів та фізіологічних функцій в організмі. Гормони задньої частки гіпофіза є вазопресин та окситоцин.

Біологічні функції вазопресину (антидіуретичного гормону) пов»язані з регуляцією осмолярності та осмотичного тиску рідин організму. Біохімічна основа фізіологічних ефектів полягає в стимуляції реабсорбції води в дистальних канальцях нирок. Також тгормон сприяє підтриманню артеріального тиску за рахунок прямого впливу на судинну стінку, підсилює глікогеноліз у печінці та м»язах, спричиняє агрегацію тромбоцитів та виділення ними факторів коагуляції. Порушення синтезу, транспортування та вивільнення в гіпоталамусі призводить до розвитку важкого захворювання – нецукрового діабету.

Окситоцин

Фізіологічна дія полягає в активації скорочення м»язів матки (стимуляції пологової діяльності) та скорочення міоепітеліальних клітин, що оточують альвеоли молочної залози (забезпеченні надходженні молока з альвеол у вивідні протоки під час лактації). Ефекти гормону на чутливі клітини реалізуються через аденілатциклазну систему за обов»язковою участю іонів Са2+.