4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

• Ознайомитись з вакцинами, що вживаються в медицині, визначити їх властивості, переваги і недоліки, практичне застосування.

• Вивчити принципи одержання лікувально-профілактичних і діагностичних сироваток, використання в медицині.

• Засвоїти методику визначення сили анатоксину в флокуляційних одиницях.

• Аналізувати методи контролю вакцинних і сироваткових препаратів.

4. Зміст теми:

На практичному занятті студенти вивчають принципи класифікації, методи отримання різних імунопрофілактичних, лікувальних, діагностичних препаратів, що вживаються в медицині, їх властивості, переваги і недоліки. Засвоюють принципи стандартизації і контролю їх. Оволодіють методом визначення сили анатоксину за допомогою реакції флокуляції. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

Рекомендації для оформлення протоколу.

Практична робота №1. Визначити силу дифтерійного анатоксину за допомогою реакції флокуляції.

Антитоксичну сироватку відомої сили (200 АО в 1мл) розливають в кількостях, що зменшуються (0,1 мл, 0,2 мл, 0,3 мл, 0,4 мл, 0,5 мл), в які потім додають по 2 мл анатоксина і поміщають у водяну баню при температурі 45С і спостерігають появу опалесценції в ініціальній пробірці. Знаючи кількість антитоксичних одиниць сироватки в даній пробірці обчислюють кількість імуногенних едениц анатоксина.

Роблять розрахунок сили анатоксину і висновок.

Імунні сироватки і імуноглобуліни

ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНІ	ДІАГНОСТИЧНІ
Антитоксичні та антибактеріальні Протидифтерійна сироватка; Протиправцева сироватка і протиправцевий імуноглобулін; Протигангренозна моно- і полівалентна сироватки Проти стафілококовий імуноглобулін Глобулін проти сибірки Антивірусні Протикоровий імуноглобулін Антирабічний гама-глобулін Протигрипозний імуноглобулін Противісповий імуноглобулін Імуноглобулін проти вірусу кліщового енцефаліту	Для ідентифікації бактеріальних інфекцій Аглютинуючі Преципітуючі Лізуючі Для ідентифікації вірусів Віруснейтралізуючі Комплементзв’язуючі Антигемаглютинуючі

Вакцини і їх класифікація

І. Корпускулярні ІІ.З антигенних компонентів ІІІ. Генноїнженерні IV.Синтетичні та

Живі

Бактеріальні

БЦЖ, Від сибірки (СТИ), Бруцельозна, Туляремійна, Чумна (EV)

Вірусні

Антирабічні (МІВП, Фермі), Віспна, Проти кору, Поліомієліт на (Себіна), Проти жовтої гарячки, Паротит на, Аденовірусна, Проти вітряної віспи, Проти краснухи

Рикетсіозні

Проти гарячки КУ (М-44), Комбінована висипнотифозна вакцина

Убиті

Бактеріальні

Черевнотифозна, Холерна, Кашлюкова, Бруцельозна (лікувальна), Гонококова (лікувальна), Стафілококова (лікувальна)

Вірусні

Грипозна

Поліомієліт на (Солка)

Проти кліщового енцефаліту

Антирабічна

Спірохетозні

Лептоспірозна

Хімічні і субодиничні

ТАБ; ТА; ТБ; Т

Менінгококова (групи А), Пневмококова, Проти гемофілюс інфлюенце, Коклюшна.

Анатоксини

Дифтерійний, Правцевий, Стафілококовий, Ботулінічний, Холероген-анатоксин з О-антигеном (ЛПС), Анатоксини збудників газової гангрени.

Субодиничні

1. З окремих вірусних білків ВІЛ (у стані розробки)

2. Грипозна

3. Проти гепатиту В

4. Аденовірусна

Рибосомальні фракції

Дизентерійна

Рекомбінантні

Гепатитна вакцина (HbsAg вірусу)

Гепатитна А вакцина

В стані розробки: проти ВІЛ, грипу, кору, поліомієліту, сказу, ящура, малярії, кашлюку, бруцельозу, сифілісу, висипного тифу, туляремії та ін.

мікроорганізмів V. Антиііотипові

В стадії розробки

VI. Генетичні

На основі ДНК (плазмідних векторів) і матричних РНК.

Проти туберкульозу, ВІЛ-інфекції, лейшманій, малярії

В стадії розробки

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КОНТРОЛЮ ВАКЦИННИХ ПРЕПАРАТІВ

ТА ПРЕПАРАТІВ ІЗ СИРОВАТОК

1. На стерильність (у випадку живих вакцин – на відсутність контамінації другими мікроорганізмами).

2. На відсутність шкідливості. Здійснюється цей етап контролю на чутливих тваринах за даними про смерть або виживання тварин, клінічними проявами інфекції або наявністю інтоксикації, бактеріологічними показниками та зміною ваги тварин.

3. На реактогенність (на лабораторних тваринах чи, іноді, на обмежених контингентах людей – добровольців). Оцінку проводять за температурною реакцією організму, розвитком запалення на місці введення та іншими показниками.

4. Перевірка специфічної активності.

А. Вакцинні препарати:

• За концентрацією мікробів.

• За здатністю антитілоутворення при введені тваринам.

• За здатністю викликати у імунізованих тварин несприйнятливість до зараження відповідними вірулентними мікроорганізмами.

Б. Препарати із сироваток – за концентрацією антитіл.

5. На онкогенність. Перевірці на експериментальних тваринах підлягають корпускулярні вакцини.