Тарифне нормування оплати праці
.docx1) Тарифна система та її призначення
Тарифне нормування оплати праці здійснюється за допомогою тарифної системи. Вона являє собою сукупність фіксованих норм оплати за роботу в межах норм праці (трудових обов’язків), а також норм оплати праці за роботу понад норму праці.
Тарифна система використовується для диференціації розмірів заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, відповідальності, умов праці (тобто її шкідливості, складності, інтенсивності, привабливості тощо), її кількості та результатів.
Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.
Професія — характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок (наприклад, токар, слюсар, шахтар).
Спеціальність — відображає внутрішньопрофесійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям «професія».
Кваліфікація — сукупність виробничих знань, умінь, певних практичних навичок.
Основними елементами тарифної системи є довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.
Тарифна система є основою для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників.
Організація оплати праці відповідно до внутрішньофірмової тарифної системи може здійснюватися:
1) на основі роздільних умов тарифної оплати для робітників, з одного боку, і керівників, фахівців, службовців, з іншого;
2) на основі єдиного підходу до тарифікації всіх працівників за внутрішньофірмовою тарифною сіткою.
2) Тарифні сітки, їх роль в організації заробітної плати
Тарифна сітка є основою регулювання професійно-кваліфікаційного поділу та руху робочої сили, ядро професійно-кваліфікаційної диференціації в оплаті праці. Тарифна сітка як важливий елемент тарифної системи слугує для визначення співвідношень в оплаті праці робітників, які виконують роботи різної складності.
Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікованих робітників вища від оплати праці робітника 1-го розряду. Співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів є діапазоном тарифної сітки.
Прогресивне зростання тарифних коефіцієнтів — доцільно в умовах дефіциту кваліфікованих кадрів, що створює матеріальну заінтересованість робітників у підвищенні кваліфікації та переході на більш складні і високооплачувані роботи.
Тарифні коефіцієнти повинні заохочувати робітника до підвищення кваліфікації, якості праці.
Вирізняють чотири групи уніфікованих тарифних сіток, які диференційовані по галузях економіки:
1) восьмирозрядна тарифна сітка із співвідношенням тарифів 1 і 8-го розрядів 1 : 2,4 — для оплати праці робітників цехів основного виробництва підприємств чорної металургії;
2) восьмирозрядна тарифна сітка із співвідношенням 1 і 8-го розрядів 1,0 : 2,01 — для оплати праці робітників, безпосередньо зайнятих на виконанні відповідальних робіт підприємств машинобудування, включаючи електротехнічну, електронну, радіотехнічну промисловість і виробництво засобів зв’язку;
3) семирозрядна тарифна сітка із співвідношенням тарифів 1 і 7-го розрядів 1,0 : 2,01 — для оплати праці робітників, безпосередньо зайнятих обслуговуванням, налагоджуванням і ремонтом основного устаткування теплових та електричних систем атомних, теплових і гідроелектростанцій;
4) шестирозрядна сітка із співвідношенням тарифів 1 і 6-го розрядів 1,0 : 1,8 — для всіх інших видів виробництв і робіт.