§ 1. Теорія права і держави, її об'єкт, предмет, ознаки

Теорія права і держави - фундаментальна юридична наука, що є синтетичною системою наукових знань про визначальні загаль­ні закономірності становлення, оформлення, функціонування права і держави та про відправні типові юридичні поняття і категорії, через які розкриваються об'єктивні властивості право-державних явищ і процесів.

Об'єкт теорії права і держави - право і держава (їх явища і процеси) у зв'язку і зумовленості як абстрактні творіння суспільного життя, що не пов'язані з конкретною історичною епохою і пізнаються через узагальнені про них уявлення.

Предмет теорії права і держави - основні закономірності становлення, оформлення, функціонування права і держави, вираже­ні в узагальненому вигляді в поняттях, категоріях, принципах, теоре­тичних конструкціях, через які розкриваються об'єктивні властивості право-державних явищ і процесів.

Основні ознаки теорії права і держави як юридичної науки:

1) забезпечує зв 'язок юриспруденції з іншими суспільними нау­ками - входить до складу суспільних наук (усі науки поділя-

ються на технічні, природничі, суспільні), оскільки вивчає суспільні явища, якими є право і держава; користується досягненнями різних суспільних наук, в тому числі міждис­циплінарних (філософія права, соціологія права, психологія права тощо);

2. вивчає право і державу, як самобутні і відносно автономні явища, в єдності та органічному зв'язку, їхній взаємній і соціальній зумовленості, значенні у житті суспільства. Це означає, що право формується в суспільстві у вигляді типі­зованих стандартів поведінки чи моделей вирішення кон­фліктів. Ці стандарти закріплюються державою у визначе­них офіційних формах (норматйвно-правовий акт, правовий прецедент тощо). Держава встановлює, охороняє і захищає правопорядок через використання правових заходів (засо­бів і способів) і правових форм діяльності (нормотворча, правозастосовна, правотлумачна, установча, правоохо­ронна). У демократичному суспільстві держава не допускає свавілля своєї влади, а керується принципом верховенства права, згідно з яким природні, невідчужувані і невід'ємні права і свободи людини є основою права держави, його правовим першоджерелом;

3. вивчає державу і право в узагальненому (синтетичному) вигляді - теорію держави і права називають загальною, загальним курсом не тільки тому, щоб відокремити її від тео­рій (теоретичних частин) інших юридичних наук. її загаль­ний характер виявляється в такому: а) розкриває значення норми права через її загальний аналіз (види, структура, спів­відношення з приписом статті нормативного акта та ін.); б) досліджує право як систему в цілому, а не як конкретну пра­вову систему; в) ґрунтується на узагальненні даних і висно­вків інших юридичних наук та юридичної практики; г) роз­робляє теоретичні моделі нормотворчої, правозастосовної, інтерпретаційної, правоохоронної та інших практик; д) дає теоретичні узагальнення як внутрішньодержавних, так і між­народних правових явищ і процесів;

4) вивчає загальні визначальні закономірності становлення, оформлення, функціонування права і держави, тобто такі, без яких буття права і держави є неможливим (закономір-ності формування права; закономірності виникнення дер­жави; закономірності дії механізму правового регулювання тощо). Проте не обмежується вивченням винятково загаль­них закономірностей (глобальних і локальних перетво­рень). Враховує також випадковості поряд з абстрагуванням від конкретного стану і розвитку права і держави окремих країн, якого вимагає вироблення загальних закономірностей. Адже без знання випадків (відносно малих змін) складно правильно зрозуміти загальні закономірності. Нерідко за будь-якою випадковістю ховається закономірність іншого типу або кілька конкуруючих закономірностей. Тому під час розгляду закономірностей (необхідностей) беруть до уваги і випадковості;

5) виробляє відправні типові юридичні поняття і катего­рії, через які розкриваються об'єктивні властивості право-державних явищ і процесів (сутність держави, форма дер­жави, тип держави, функції держави, юридична рівність, сутність права, форма права, система права, правовідно­сини, механізм правового регулювання та ін.). Суміжні загальні і абстрактні поняття, що відображають закономір­ності, становлять єдиний для всієї юриспруденції понятійно-категоріальний апарат. Цим самим теорія держави і права виконує методологічну, базову функцію стосовно інших юри­дичних наук;

6. дає прогнози і рекомендації щодо вдосконалення та розвитку права і держави на основі глибоких узагальнень здобутків юридичної теорії і практики (вітчизняної і світової).

Теорія права і держави як юридична дисципліна, що є фунда­ментальною, методологічною дисципліною у системі вищої юридич­ної освіти, має за мету підготувати юристів високої кваліфікації, сформувати у них гуманістичне правове мислення, здатність профе­сійно забезпечувати реалізацію, охорону і захист прав і свобод люди­ни, виявляти активність в утвердженні в Україні принципу верховен­ства права, у побудові демократичної соціальної держави.

Завдання вивчення теорії права і держави як юридичної дисциплі­ни полягають в оволодінні її предметом, який становлять:

• загальні закономірності становлення, оформлення і функціо­нування право-державних явищ і процесів;

• юридичний понятійно-категоріальний апарат;

• об'єктивні властивості право-державних явищ і процесів в Україні і їх порівняльні аспекти в інших країнах світу;

Завданнями теорії права і держави як юридичної дисципліни є такі: розвинути абстрактне юридичне мислення майбутнього юриста засвоєнням загальновизначальних закономірностей становлення, формування і функціонування права і держави, які є предметом цієї науки;

• здобути узагальнені систематизовані знання про структу-рування і розвиток правових і державних явищ та процесів, методів їх пізнання;

• оволодіти понятійно-категоріальним апаратом і вміти вільно оперувати загальною юридичною термінологією, спиратися на неї у подальшому навчанні і практиці;

сприймати право як універсальний регулятор суспільних від­носин, за допомогою якого можна розв'язувати конфлікти, досягати компромісів, реалізовувати права і свободи людини, притягувати до відповідальності у разі їх порушення; орієнтуватися в національному законодавстві, знати основні кодекси, закони і підзаконні акти, їх структури, суб'єктів їх видання;

• знати основні процеси реалізації норм права, включаючи їх тлумачення і ефективність дії;

• набути навичок правильно використовувати права, викону­вати обов'язки, додержуватися заборон, тлумачити норма­тивні приписи законів та інших нормативно-правових актів, застосовувати їх до конкретних ситуацій тощо.