108. Поняття та джерела права міжнародних організацій та конференцій

Право міжнародних організацій - галузь міжнародного права, принципи і норми якої визначають порядок створення міждержавних органів і організацій, а також їх статус і функції.

Міжнародна конференція - тимчасовий колективний орган, що створюється суверенними державами і покликаний обговорювати поставлені перед ним питання і ухвалювати узгоджені рішення.

Цілі і діяльність будь-якої міжурядової конференції мають відповідати загальновизнаним принципам міжнародного права.

Відмінності в найменуваннях міжурядових конференцій (з'їзд, конгрес, конференція, нарада) юридичного значення не мають.

Міжнародні конференції поділяються на:міжурядові, неурядові.

Міжурядові конференції є формою багатосторонньої дипломатії і одним з головних засобів міжнародних переговорів.

За колом учасників поділяються на :Універсальні:в роботі має право ,брати участь будь-яка держава світу; Регіональні :учасниками є держави, що належать до певного регіону

або державами-ініціаторами. Скликання конференції в рамках або під егідою міжурядової організації не змінює її характеру як самостійного міжнародного органу. Деякі конференції є періодичними і тривають по кілька років (наприклад, Нарада з безпеки і співробітництва в Європі продовжувалась з 1973г.).

За цілями скликання поділяються на: мирні, політичні, економічні, дипломатичні, змішані.

Конференції скликаються для:

• підготовки і ухвалення міжнародних договорів, у тому числі і статутів міжурядових організацій,

• обговорення певних міжнародних проблем,

• обміну думками і інформацією,

• вироблення рекомендацій.

Міжнародна організація – створене міжнародним договором об’єднання держав, покликане на постійній основі координувати дії держав-членів відповідно до наданих їй повноважень.

Організації мають самі різні найменування: організація, фонд, банк, союз (Всесвітній поштовий союз), агентство, центр. Відомо, що ООН іншими мовами йменується "Об'єднані Нації". Все це не впливає на статус організацій.

Характерні риси міжнародної організації:

• створення на основі міжнародного договору, що є установчим актом (статуту);

• наявність постійно діючої системи органів;

• автономний статус і відповідні функції.

109. Поняття та види міжнародних організацій. Правосуб’єктність міжнародних організацій

Міжнародна організація – створене міжнародним договором об’єднання держав, покликане на постійній основі координувати дії держав-членів відповідно до наданих їй повноважень.

Організації мають самі різні найменування: організація, фонд, банк, союз (Всесвітній поштовий союз), агентство, центр. Відомо, що ООН іншими мовами йменується "Об'єднані Нації". Все це не впливає на статус організацій.

Характерні риси міжнародної організації:

• створення на основі міжнародного договору, що є установчим актом (статуту);

• наявність постійно діючої системи органів;

• автономний статус і відповідні функції.

Види міжнародних організацій:

• За характером членства: міжурядові (ООН, НАТО, Ліга арабських держав),неурядові (Міжнародна амністія, Грінпіс) ;

• За колом учасників: універсальні -відкриті для участі всіх держав

• (ООН) Є;регіональні - учасники належать до певного географічного регіону

• (Африканський союз, Рада Європи) ; міжрегіональні - членство обмежується певними критеріями, що виходять за межі регіону (Ісламська конференція).

Сьогодні більшість організацій є саме міждержавними. Вони не володіють надгосударственной владою, їх члени не передають їм своїх владних функцій. Завдання таких організацій полягає в регулюванні співпраці держав. Разом з тим існують і наднаціональні, наддержавні організації, яким держави передали здійснення своїх суверенних прав.

Міждержавні та міжнародні організації є загальної компетенції та спеціальної компетенції.

За порядком прийняття членів існують: відкриті- членом може бути будь-яка держава ; закриті - прийом нових членів відбувається за запрошенням первинних членів

Існують й інші критерії для класифікації міжнародних організацій.

Правосуб'єктність міжнародних організацій

Міжнародні організації, як правило, володіють правосуб'єктністю як за міжнародним правом, так і за внутрішнім правом держав-членів. Їх міжнародна правосуб'єктність визначається статутом і міжнародним правом.

Констатуючи наявність у міжнародної організації правосуб'єктності, Міжнародний суд визначив її як "здатність володіти міжнародними правами і нести міжнародні обов'язки" (Консультативний висновок від 11 квітня 1949 р. про відшкодування збитку, понесеного на службі ООН // ICJ. Reports. 1949). Разом з тим Суд вказав на відмінність правосуб'єктності організації від правосуб'єктності держави: "Суб'єкти права в будь-якій правовій системі не обов'язково ідентичні за своїм характером і за обсягом своїх прав; при цьому їх характер залежить від потреб співтовариства".

Нерідко в засновницьких актах організацій містяться спеціальні положення про правосуб’єктність організації.