- •106. Тимчасове застосування положень договору
- •107. Норми jus cogens та дійсність міжнародних договорів
- •108. Поняття та джерела права міжнародних організацій та конференцій
- •109. Поняття та види міжнародних організацій. Правосуб’єктність міжнародних організацій
- •110. Порядок створення, діяльності та припинення міжнародних організацій
- •111. Членство в міжнародних організаціях
- •112. Поняття та ознаки міжнародних конференцій
- •113. Загальна характеристика оон.
- •114. Компетенція та структура рє
- •115. Компетенція та структура обсє
- •116. Компетенція та структура оад
- •117. Снд
- •118. Міжрегіональні організації (оік)
- •119.Правова природа неурядових міжнародних організацій.
- •120. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •121. Органи зовнішніх зносин держави.
- •122. Поняття дипломатичного права та його джерела.
- •123. Порядок встановлення дипломатичних зносин
- •124. Склад та функції дипломатичного представництва.
- •125. Поняття та джерела консульського права.
- •126. Порядок встановлення консульських зносин між державами.
- •127. Консульські функції
- •128. Дипломатичні та консульські привілеї та імунітети. (сильно много текста???))
- •129. Спеціальні місії. Конвенція про спеціальні місії 1969.
- •130. Привілеї та імунітети оон.
- •131. Інститут почесних консулів.
- •132. Розрив дипломатичних та консульських відносин та їх вплив на дію міжнародного
- •133. Законодавство України про дипломатичну службу
- •134. Законодавство України про консульську службу України
- •135. Поняття та джерела права міжнародної безпеки. Принципи міжнародної безпеки.
- •136. Система міжнародно-правових засобів забезпечення міжнародної безпеки.
- •137. Система підтримання миру та безпеки за Статутом оон
- •138. Операції оон по підтриманню миру та безпеки
- •139. Багатонаціональні сили поза межами оон, їх правовий статус
- •140. Регіональна безпека, її співвідношення, із всесвітньою системою безпеки Міжнародно-правове регулювання безпеки в рамках обсє, оаг, оає, лад, снд
- •141. Нато, цілі, принципи і система
- •142. Право Женеви і право Гааги
- •143. Поняття міжнародної протидії боротьби із злочинністю і об’єктивні передумови, які визначають спільну боротьбу держав
- •144. Міжнародні злочини та злочини міжнародного характеру та їх негативний вплив на міжнародні відносини
- •145. Співробітництво держав у боротьбі із злочинністю і його основні міжнародно-правові
- •146. Координація діяльності держав у боротьбі із злочинами міжнародного характеру
- •147. Роль оон і її органів у боротьбі із злочинністю, функціональні комісії екосор та їх діяльність
- •148. Повноваження рб оон по підтриманню міжнародного миру та безпеки
- •149. Міжнародна боротьба з тероризмом і її значення на сучасному етапі
- •150. Боротьба з незаконним оборотом наркотичних засобів і психотропних речовин
- •151. Екстрадиція як інститут правової допомоги між державами
- •152. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)
- •153. Міжнародно-правові засади роззброєння
- •154. Поняття, джерела міжнародного гуманітарного права
- •155. Початок та закінчення війни.
- •156. Законні учасники війни
- •157. Незаконні учасники війни
- •158. Заборонені засоби ведення війни та їх характеристика
- •159. Заборонені методи війни та їх характеристика
- •142. Міжнародно-правовий захист жертв війни ( тоже как-то многовато)(((
- •161. Захист цивільних об’єктів і культурних цінностей під час збройних конфліктів
- •162. Правовий статус військових розвідників та шпигунів
- •163. Правовий режим військової окупації
- •164. Правові наслідки закінчення війни
- •165. Поняття та джерела міжнародного морського права
- •166. Види морських просторів
- •167. Правовий режим внутрішніх морських вод
- •168. Поняття та правовий режим територіального моря
- •169. Прилегла зона. Поняття, види та правовий режим
- •170. Правовий режим суден в іноземних портах
- •171. Поняття держави-архіпелагу. Архіпелажні води.
- •172. Виключна економічна зона.
- •173. Континентальний шельф.
- •174. Відкрите море.
- •175. Принцип свободи відкритого моря та його елементи
- •176. Правовий режим суден у відкритому
- •177. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного морського права
- •178. Протоки, які використовують для міжнародного судноплавства
- •179. Міжнародні канали
- •180. Історичні затоки та історичні води.
- •181. Умови здійснення мирного проходу через територіальне море. Кримінальна та цивільна юрисдикція прибережної держави щодо суден, які здійснюють право мирного проходу через територіальне море
- •182. Правовий режим Чорноморських проток.
- •183. Правовий режим Суецького, Панамського та Кільського каналів (много)
- •184. Міжнародний район морського дна (район)
- •185. Поняття міжнародного повітряного права
- •186. Прогресивний розвиток та кодифікація мпп
- •187. Повітряний простір як територія
- •188. Види і міжнародно-правовий режим частин повітряного простору
- •189. Принципи мпп: виключного та повного суверенітету держави над їх повітряним простором, свободи польотів у відкритому повітряному просторі, забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації
- •190. Міжнародні польоти, визначення та класифікація
- •191. Підстави та умови виконання регулярних та нерегулярних міжнародних польотів в межах іноземної території
- •192. Підстави та умови виконання польотів в межах міжнародної території загального користування (над відкритим морем)
- •193. Міжнародні повітряні сполучення: поняття, система
- •194. Комерційні право або “свободи повітря”
- •195. Повітряне судно як різновид літального апарату, визначення
- •196. Правовий статус повітряного судна
- •197. Цивільні і державні повітряні судна
- •198. Авіація загального призначення
- •199. Акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації: поняття та види
- •200. Міжнародні авіаційні організації ікао єкак, Європейська Організація щодо забезпечення безпеки аеронавігації (Євро контроль)
159. Заборонені методи війни та їх характеристика
Віроломство і військові хитрощі. Міжнародне гуманітарне право відвіку забороняє віроломство, під яким розуміється невиконання обіцянки, даної супротивникові. Прикладом може служити підняття білого прапора як знаку капітуляції з метою наближення до супротивника і подальшого застосування зброї або використання знаків Червоного Хреста для захисту військових об'єктів. Перший Додатковий протокол підтвердив норму: "Забороняється вбивати, наносити поранення або брати в полон супротивника, удаючись до віроломства" (п. 1 ст. 37).
На відміну від віроломства військові хитрощі вважаються правомірними. Вони відрізняються від віроломства тим, що не порушують обіцянки, даної супротивникові. Найбільш поширена хитрість - маскування. У роки Великої Вітчизняної війни Радянська армія активно використовувала, наприклад, таку хитрість, як будівництво помилкових аеродромів.
Пощада. Перший Додатковий протокол підтвердив звичаєву норму, що забороняє ненадання супротивникові пощади. У ньому йдеться: "Забороняється віддавати наказ не залишати нікого в живих, загрожувати цим супротивникові або вести військові дії на такій підставі" (ст. 40).
Бомбардування грають все більш важливу роль серед методів ведення війни. З урахуванням широти дії вони досить детально регламентуються правом. Основний принцип полягає в тому, що вони повинні бути направлені на військові, а не на цивільні об'єкти і не повинні бути "невибірковими". Це витікає з принципу, закріпленого ще Петербурзькою декларацією 1868 р., який обмежив законну мету війни ослабленням збройних сил супротивника.
Конкретні обмеження встановлені Гаагською конвенцією 1907 р. (Положення про військові дії на суші). Заборонено бомбардування незахищених міст, будівель і інших жилих місць.
Екологічні методи і засоби ведення військових дій. Використання екологічних методів і засобів ведення військових дій вже мало місце. Під час війни у В'єтнамі США широко застосовували дефоліанти - хімічні речовини, що ведуть до опадання листя в лісі. В результаті бувальщини виведені з ладу крупні лісові масиви, постраждали люди, включаючи американських військовослужбовців. Після цього з'явився термін "екоцид", під яким розуміються злочинні дії, що завдають значної шкоди природі.
Підводна війна. Методи ведення війни з використанням підводних човнів створюють ряд складних проблем для гуманітарного права. Основна породжена практикою потоплення торгових судів без попередження при здійсненні морської блокади супротивника. З урахуванням досвіду Першої світової війни в 1936 р. був підписаний Лондонський протокол про ведення військових дій підводними човнами. Було встановлено, що підводні човни не повинні топити торгові судна, не забезпечивши безпеку пасажирів, команди і документів, за винятком випадків, коли судно відмовляється зупинитися для огляду.
Під час Другої світової війни прагнення ослабити виробничий потенціал супротивника привело до необмеженої підводної війни. Введення практики військових конвоїв зробила вимогу попередження нереальним. В цілому в підводній війні з урахуванням її специфіки повинні застосовуватися загальні норми гуманітарного права.