- •Відповіді на екзамен з філософії під час вступу та навчання в аспірантурі.
- •2.Буття людини як центральна проблема філософії м. Ґайдеггера "Буття і час".
- •3.Витоки та особливості філософської думки доби Київської Русі.
- •4. Відкрите суспільство, демократія і тоталітаризм в трактуванні к. Поппера.
- •5. Глобально-технократичний та локально-культурологічний підходи до інтерпретації цивілізації.
- •6. Давньогрецька філософія та її проблематика. Досократичні філософські школи.
- •7. Елліністична та римська філософія: стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм та неоплатонізм.
- •8. І.Франко: філософія української перспективи.
- •9. Класична і некласична парадигми розуміння соціальних процесів
- •10. Класичні і сучасні аспекти співвідношення філософії і науки.
- •11.Концепція людини в екзистенціалізмі. Ж.-п. Сартр "Екзистенціалізм - це гуманізм".
- •12. Консервативні концепції суспільного розвитку України: п. Куліш, в. Липинський.
- •13. Кореспондентна та когерентна концепції істини; інструменталістська інтерпретація істини.
- •14. Культура і цивілізація. Філософські підходи до аналізу культури.
- •15. Л. Вітгенштайн та його місце у філософії XX ст.
- •16. Міфологічний світогляд та його риси. Функції міфології. Міфотворчість у XX ст.
- •17. Наука як соціальний інститут і чинник розвитку суспільства.
- •18. Некласична парадигма науки. Критичний раціоналізм к. Поппера.
- •19.Обґрунтування експериментально-досвідного походження знання у гносеології Нового часу. Ф. Бекон "Новий Органон".
- •20.Онтологічна проблематика схоластичної філософії: дискусії про універсалії.
- •21.Онтологія як галузь філософського знання. Буття та його структура.
- •22. Основні ідеї християнського світогляду і середньовічна філософія. Теоцентризм філософії а. Августина.
- •23. Основні підходи до розуміння і визначення філософії.
- •24. Основні підходи до тлумачення культури в новітній філософії: натуралізм, соціологізм, аксіологізм, семіотика.
- •25.Пантеїзм філософії н. Кузанського та Дж. Бруно.
- •27, 28, 29. Поняття громадянського суспільства, його структура та проблеми становлення в Україні.
- •30. Поняття детермінізму та індетермінізму у некласичній філософії.
- •31. Поняття істини в філософії. Істина як процес, її форми та критерії
- •32. Поняття методу, стилю та методології наукового пізнання. Методологія класичної науки та її кумулятивна модель.
- •33. Поняття парадигми та її роль у наукових дослідженнях (за т. Куном "Структура наукових революцій").
- •34. Поняття світогляду. Історичні типи світогляду. Філософія як теоретична форма світогляду.
- •35.Поняття синергії. Синергетика як напрямок визначення системності і структурності відносно хаосу.
- •36. Поняття субстанції у філософії: монізм, дуалізм, плюралізм. (б. Спіноза, р. Декарт, г. Ляйбніц).
- •37. Поняття суспільного розвитку та його критерії. Характерні риси екологічної парадигми та її відмінність від класичної, саєнтистської та ірраціоналістичною.
- •38. Постнекласична наука: модель постнекласичної науки (і. Лакатос).
- •39. Предмет філософії та його історична еволюція. Класичний та некласичний період.
- •40. Проблема людини та її ідентичності у класичній і некласичній філософії.
- •41. Проблема мислення і свідомості у філософії.
- •42.Проблема несвідомого у філософії фройдизму. Індивідуальне і колективне несвідоме (к. Юнг).
- •43. Проблема свободи у філософії. Свобода і необхідність.
- •44. Проблема співвідношення віри та розуму в середньовічній філософії та її тлумачення т. Аквінським.
- •45. Професійна філософія в Україні (XVI - XVII ст.): неоплатонізм та арістотелізм.
- •47.Рівні та форми наукового пізнання.
- •48. Світоглядні ідеї т. Шевченка і п. Куліша
- •49. Система і метод діалектики у філософії г. Гегеля.
- •50. Соціальна дійсність як предмет філософії Просвітництва.
- •51. Соціальні спільності людей та співвідношення їх інтересів в суспільному розвитку. Нація в структурі суспільства. Проблема націоналізму
- •52.Соціально-філософські погляди і. Франка. "Що таке поступ?"
- •53.Соціально-філософська проблематика в Україні XIX - початку XX ст.
- •54. Структуралізм і постструктуралізм у пошуках первинної об'єктивної структури наукового пізнання світу (к. Леві-Строс і м. Фуко, ж. Деріда).
- •55. Суспільний прогрес. Формаційний, цивілізаційний, технократичний та інформаційний підходи до його розуміння.
- •56.Феноменологічний напрямок філософії XX століття.
- •57. Філософія і наука як теоретичне
- •58 Філософія Арістотеля.
- •59. Філософія ірраціоналізму а. Шопенгауера та ф. Ніцше. Ф. Ніцше "Так казав Заратустра".
- •60, 63. Філософія Києво-Могилянської академії та її роль у розвитку української філософії і культури.
- •61. Філософія і політика. Роль філософії в концептуальному обгрунтуванні політики.
- •62.Філософія і. Канта. "Критика чистого розуму".
- •64. Філософія Платона. Вчення про буття та ідеї.
- •65.Філософія як аксіологія. Визначення вартостей, їх функції, класифікація.
- •66. Філософська герменевтика як методологія гуманітарного пізнання.
- •67. Філософська парадигма марксизму: основні ідеї, концепти та їх соціально-політичні наслідки.
- •68.Філософські погляди г. Сковороди: філософія як мудрість, символіка та антитетика, вчення про дві натури та три світи, вчення про людину. Кордоцентризм як філософський напрям.
- •70.Формування некласичної науки та її моделі (г. Башляр, к. Поппер). (див. 45)
53.Соціально-філософська проблематика в Україні XIX - початку XX ст.
Наприкінці XIX ст. в Україні створюються громадські організації, партії, проголошуються гасла боротьби за створення самостійної України. Видатними мислителями і громадсько-культурними діячами в тогочасній Україні були В.Лисевич, С.Подолинський, М.Туган-Барановський, І.Франко, Леся Українка, М.Грушевський, В.Винниченко та ін.
Володимир Лесевич («Філософія історії на науковому грунті», «Емпіріокритицизм як єдина наукова точка зору», «Позитивізм після Конта» та ін.) . Теоретичні надбання прагнув поєднати з практикою. Основний об’єкт його досліджень – позитивізм. Людство прагне до позитивного знання, яке можна знайти тільки в емпіріокритицизмі. У теорії пізнання абсолютизує роль емпіричних даних, чуттєвого сприйняття в досягненні істини, яка, як він вважає, є відносною і не може існувати незалежно від людини.
Сергій Подолинський (соціолог, демократ). У філософії виходив із визнання матеріальної єдності світу й об’єктивного характеру його поступу. Його суспільні погляди близькі за змістом до народництва. Розв’язання соц. проблем вбачав у побудові громадівського соціалізму.
Михайло Туган-Барановський («Психологічні фактори суспільного розвитку», «Вплив ідей політичної економії на природознавство і філософію», «Теоретичні основи марксизму»). Вчений визнавав особливу роль волі у розвитку людини і суспільства. Критикував теорію Маркса, яка зводила фактори розвитку історії т-ки до економічних причин, за трактовку національного питання і роль релігії в житті суспільства. Розглядає класифікацію наук.
Іван Франко («Ukraina irredenta», «Соціаліз і соціал-демократизм», «До історії соціалістичного духу»). Брав активну участь у національно-визвольному русі на Галичині, був у складі керівництва української радикальної партії, яка прагнула змінити спосіб виробництва на колективних засадах власності, наданні землі селянству. Його філософським поглядам притаманний матеріалізм, свідомий діалектичний підхід до природи і суспільства, впевненість у пізнанні навколишнього світу. Згідно з марксизмом він надавав великого значення економічному фактору в суспільному розвитку, ролі народних мас як рушійної сили історії (проте критикував праці Маркса і Енгельса). Вдавався до наукового аналізу релігії («Сотворення світу», «Поступи інквізиції», «Дві унії» та ін.). Вважав, що історичний час релігії залишився в минулому, на її місце має прийти наука з її широким цивілізаційним світоглядом. І.Я.Франко перший в українській (і один з перших у європейській) літературі всебічно розробляє тему праці і трудової моралі. Ставлячи в центр своєї філософії людину, І.Франко формулює головний закон людяності, суть якого в тому, що неробство — зло, а праця — добро.
Леся Українка. Одна із основних філософських проблем творчості ЛУ – проблема людини, її унікальності та гідності, природи і свободи («На крилах пісень», «Думи і мрії», «Місячна легенда», «Русалка» та ін.). є підстави вважати, що у драмах «В катакомбах», «Адвокат Мартініан», «Руфін і Прісцилла» є і езотеричний зміст відображення суспільно-політичних рухів в У-ні на поч.XXст. ЛУ вважала, що до влади рвалися демагогічні,антинародні сили, вони в ім’я абстрактних ідеалів готові розтоптати істинні цінності народу. ЛУ збагатила свідомість народу ідеями незалежності і свободи, гуманізму і демократії; доброзичливо ставилась до міжнародного робітничого руху, підтримувала думки про поширення соціал-демократ. руху в У.
Михайло Грушевський. Г застосовує принцип єдності історичного і логічного в історичному пізнанні. Аналізує співвідношення інтересів різних соціальних груп укр сусп-ва. В основі суспільних інтересів, на його думку, лежать економічні потреби. Серед ієрархії інтересів на перше місце Г висуває інтереси народу. Політика держави повинна підпорядковуватись загальнонародним інтересам. Ігнорування цього принципу веде до соц. напруження, конфліктів. Г звертав увагу на перебільшення економічного фактору в марксизмі. Виступав проти соціалістичної революції, диктатури пролетаріату,взагалі проти марксистської теорії класової боротьби.
Володимир Винниченко («Нова заповідь», «Вічний імператив», «Відродження нації» та ін.). Гостро критикує зародження бюрократизму в партійних і державних інституціях усіх рівнів, централізм політичної системи. Розв’язав чимало актуальних соціально-філософських проблем. Розпізнав у гонці озброєнь зростаючу небезпеку для людства, висунув ідею міжнародного економічного співробітництва, критикував абсолютизацію класової боротьби у подоланні соціальних конфліктів. Заслуговує на увагу його ідея конкордизму(«Конкордизм») – узгодження в діяльності двох протилежних політичних систем. Своє бачення перспектив розвитку людства Винниченко відтворює в соц.-утопічному романі «Сонячна машина». Тут В розглядає співвідношення особистих потреб та інтересів людини і суспільства, проблему свободи, вільного вибору, роль видатної особи в розвитку сусп-ва, вплив науки і техніки на життєдіяльність людини.