80. Центральні банки: сутність, призначення, правовий статус, організаційна структура.

Центральний банк є визначальною ланкою всієї банківської системи країни, а за своєю головною функціональною роллю — це емісійний банк, якому належить монополія на випуск грошей.

Головне призначення ЦБ – це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. ЦБ впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей. Своє призна­чення він реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль, а саме роль: емісійного банку; банку банків; органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.

Правовий статус ЦБ можна охарактеризувати таким чином:

• це державний орган управління з покладеними на нього функціями у сфері грошово-кредитних відно­син і банківської діяльності;

• для реалізації цих функцій ЦБ наділяється відповідними державно-владними і цивільно-правовими повноваженнями;

• він є самостійною юридичною особою;

• його майно відокремлено від майна держави;

• ЦБ може ним розпоряджатись як власник;

• він не є комерційною організацією.

Організаційна структура ЦБ значною мірою визначається формою державного устрою країни (федера­ція чи унітарна держава), національними традиціями й особ­ливостями банківського законодавства.

Організаційна структура НБУ- це склад його внутрішніх підрозділів та форми їх взаємодії. До складу організаційної структури НБУвходять: керівництво – Голова НБУ, його заступники, правління; структурні підрозділи та їхні керівники.

81. Характеристика функцій центрального банку.

Емісійний центр готівкового обігу. Емісія банкнот в історичному плані – найдавніша функція центр. банку. ЦБ, як правило, має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети.

Банк банків. ЦБ як банк банків забезпечує касо­ве, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків. Коли у комерційних банків виникає потреба у підкріпленні каси готівкою, вони звертаються до ЦБ, який видає їм готівку в обмін на їх безготівкові резерви.

Орган банківського регулювання та нагляду. Успішне ре­гулювання ЦБ грошового ринку потребує наяв­ності в країні стабільної та надійної банківської системи. До основних повноважень ЦБ, як регулятив­но-наглядового органу, належать:

• регулювати доступ до банківської системи;

• забезпечувати розумне регулювання діяльності банків;

• регулярно отримувати від банків звітність для проведення безвиїзного нагляду;

• здійснювати інспекційні перевірки в банках;

• застосовувати заходи примусового впливу щодо проблемних банків;

• брати неплатоспроможні банки під особистий нагляд.

Банкір і фінансовий агент уряду. ЦБ, висту­паючи у ролі банкіра уряду, тісно взаємодіють з фінансовими ор­ганами. ЦБ, виконуючи роль фінансового агента уряду беруть участь в організації випуску державних боргових зобов'язань, їх розміщенні і підтримці ринкового курсу, виплаті доходів та погашенні.

Провідник монетарної політики. Про­ведення монетарної політики є вінцем діяльності ЦБ, оскільки саме в цій функції найповніше реалізується при­значення ЦБ і в тій чи іншій формі проявляють­ся усі інші його функції.

Крім основних функцій, ЦБ вико­нують додаткові функції. Вони здійснюють аналіз і прогнозування економічної си­туації в країні на макрорівні, моніторинг стану реального сектора економіки на мікрорівні, складають банківську та монетарну ста­тистику, інформують громадськість та дають роз'яснення щодо монетарної політики, представляють інтереси держави у взаємо­відносинах з ЦБ інших держав, з міжнародними валютно-фінансновми організаціями і банками.