Фактори, що визначають дивідендну політику

•Інвестиційні можливості підприємства (стадія життєвого циклу підприємства)

•Необхідність розширення підприємством інвестиційних програм

•Ступінь готовності окремих інвестиційних проектів з високим рівнем ефективності; можливість впливу на інтенсивність інвестиційного процесу

•Фактори, що характеризують можливості формування капіталу з альтернативних джерел

•Фактори, які пов’язані з об’єктивними обмеженнями

•Інші фактори

Теорії дивідендної політики

•Теорія М. Міллера та Ф. Модільяні

•Теорія М. Гордона, Е. Брікхема, Дж. Літнер (“Синиця в руці”)

Механізм розподілу прибутку

•Із суми чистого прибутку вираховуються обов’язкові відрахування в резервний фонд (не менше 5%) та інші обов’язкові фонди спеціального призначення (якщо передбачені статутом підприємства)

•З частини чистого прибутку, що залишився, віднімають кошти, що направляються на повернення раніше отриманих позичок (по яких наступив термін погашення), викуп облігацій і виплату дивідендів по привілейованих акціях.

•Частина чистого прибутку, що залишилася розподіляється на цілі виробничого розвитку і споживання. Якщо підприємство дотримується залишкового типу дивідендної політики, то в процесі цього етапу розрахунків пріоритетним завданням є повне задоволення потреби у власних фінансових ресурсах, сформованих за рахунок прибутку.

•Сформований за рахунок прибутку загальний фонд споживання розподіляється на фонд виплати дивідендів та фонд споживання персоналу підприємства (додаткове матеріальне заохочення працівників і задоволення ї соціальних потреб).

Оцінка ефективності дивідендної політики.

•сума дивідендів у розрахунку на одиницю капіталізованого прибутку.

•порівняння фактичної рентабельності власного капіталу із середньою ставкою депозитного відсотку на грошовому ринку.