Найтиповіші помилки студентів при виконанні магістерської дипломної роботи

1. Не слід розпочинати роботу без чіткого усвідомлення мети і завдань дослідження, визначеної структури (плану) роботи. Студенту необхідно розуміти, що у процесі роботи план може певною мірою коригуватися з урахуванням підібраної літератури, змін у сприйнятті автором предмета дослідження тощо, однак здійснювати аналіз, не розуміючи меж зазначеного предмета, неможливо. Це обов'язково призведе до негативних результатів.

2. Студент має розуміти, що магістерська дипломна робота не повинна мати реферативний характер і містити лише систематизовані погляди інших дослідників та положення нормативно-правових джерел. Автор має скрізь намагатися подавати власне бачення того чи іншого питання (проблеми), висловлювати своє ставлення до аналізованого матеріалу (згоден чи не згоден) із зазначенням аргументів на підтримку своєї позиції. В іншому випадку втрачається суть наукового дослідження, і така робота не може бути оцінена позитивно.

3. Одним з найбільш розповсюджених недоліків магістерських дипломних робіт є відсутність аналізу матеріалів правозастосовчої практики. Необхідно усвідомлювати, що магістерська дипломна робота не може базуватись виключно на теоретичних положеннях і повинна мати прикладний характер.

4. Поширеною є проблема виходу за межі предмета дослідження. Працюючи над роботою, студент має постійно повертатись до формулювання теми роботи і назви розділу, над яким іде робота. Це дозволить вчасно помітити зайве захоплення аналізом якогось другорядного аспекту і залишення поза увагою важливих складових вибраної теми.

5. Розповсюдженою є помилка у виборі стилю викладу матеріалу. Слід уникати мовних конструкцій, притаманних публіцистичному стилю, наприклад: “Дозвольте розпочати свою розповідь про…”, “Я думаю, що треба згадати ті далекі часи, коли наші пращури формували…”, “…звичайним людям хочеться жити – їсти, пити воду, усміхатись друзям, а їх насильно утримують у камерах і обмежують в правах…” тощо. Також не варто демонструвати категоричне емоційне ставлення до позицій інших науковців, різних подій та обставин, наприклад: „незрозуміло, як можна писати такі безглузді речі щодо…”, “абсолютно неправильно вважає правник І.М. Петренко з приводу…”, „прийнятий законопроект – це просто жах!…” і т. ін. Більш прийнятними в подібних випадках будуть формулювання: „не зовсім вдалою, на наш погляд, є позиція щодо…”, „не можна погодитися з думкою правника І.М. Петренка …” або „видається не зовсім коректною висловлена правником І.М. Петренком позиція”, „прийнятий законопроект має низку суттєвих недоліків, які не дозволяють сформулювати позитивний висновок щодо нього…”.

6. Розмитість і нечіткість висновків, коли неможливо зрозуміти, якого результату прагнув досягти автор і навіщо взагалі проводилось дослідження, якщо жодної конкретної пропозиції автор не вносить.

7. Розповсюдженою є помилка, коли загальні висновки в роботі є, однак абсолютно не пов'язані зі змістом самої роботи і логічно не випливають з висвітленого в основній частині роботи матеріалу. Студенту слід завжди пам'ятати, що загальні висновки мають формулюватись на основі проміжних висновків, що були одержані в тому чи іншому розділі роботи, і бути їх фактичною систематизацією.

8. Оформлення списку використаних джерел. Варто пам'ятати, що при внесенні до списку використаних джерел певного кодексу, закону, іншого нормативно-правового акта недостатньо лише навести його назву. Необхідно обов'язково зазначати офіційне джерело, в якому даний документ було опубліковано.

Правила оформлення дипломної роботи

Дипломна робота має бути виконана й оформлена з додержанням усіх вимог, що ставляться до наукових робіт, які підлягають опублікуванню. Текст роботи має бути надрукований комп’ютерним способом на одному боці стандартного аркуша білого паперу формату А-4.

Сторінки обмежуються полями: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє та нижнє – 20 мм. Відстань між заголовком і текстом передбачається в межах 15–20 мм. Шрифт, що використовується, – Times New Roman, розмір кегля – 14 з інтервалом 1,5, до 30 рядків на сторінці, по 60–70 знаків у кожному.

Дипломна робота містить:

1. Титульний аркуш.

2. Зміст.

3. Вступ.

4. Основну частину.³

5. Висновки.

6. Список використаних джерел.

7. Додатки (не є обов’язковою складовою).

Титульна сторінка оформляється відповідно до встановленого зразка (див. дод. 4). На ній ставляться підписи наукового керівника, рецензентів, а також керівника магістерської програми про допущення роботи до захисту в ДЕК.

За титульним аркушем послідовно розміщують зміст, вступ, основну частину (всі розділи), висновки, список використаних джерел, додатки.

Вступ, кожен розділ, висновки і список використаних джерел слід починати з нової сторінки; підрозділи продовжують сторінки безпосередньо після закінчення попереднього підрозділу.

Перша сторінка кожного розділу починається заголовком, що складається з його номера та назви. Номери розділів позначаються однією арабською цифрою (1, 2, 3), а підрозділів – двома, розділеними крапкою; перша з цифр позначає номер розділу, а друга – номер підрозділу (1.1 – перший підрозділ першого розділу; 1.2; 2.1 і т. д.).

Заголовки основних структурних частин роботи: “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ ....”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” − пишуть або друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Усі заголовки формулюються лаконічно. Вони повинні розкривати зміст відповідної структурної частини роботи. У заголовках не можна робити переноси слів. Відстань між заголовком та текстом має бути 2–3 інтервали. У кінці заголовків крапок не ставлять.

Посилання на джерела можуть подаватися в один з таких способів за вибором автора магістерської дипломної роботи:

1) у вигляді виносок, що наводяться в кінці сторінки під текстом, нумеруються в межах однієї сторінки, позначаються індексом (1, 2, 3, ...), який проставляється безпосередньо за текстом, на який подається виноска.

Наприклад: “деякі автори вважають, що ... (викладається зміст думки)”. Внизу сторінки під текстом вказується джерело: 1. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М., 1975. – С. 125-128; Щербина В.С. Господарське право України. – К., 1999. – С.35-37.

2) у вигляді посилань на поданий у кінці роботи список використаних джерел; у квадратних дужках вказується номер джерела за списком та номери сторінок у ньому, на яких викладено відповідні дані (думки тощо); посилання в дужках проставляється безпосередньо за текстом, якого воно стосується. Наприклад: “деякі автори вважають, що ... (викладається зміст думки)” [16, с. 125-128; 43, с. 35-37]; числа “16” та “43” – в даному прикладі – це номери, під якими розміщені зазначені роботи у списку використаних джерел.

Список використаних джерел вміщує перелік нормативно-правових актів, матеріалів правозастосовчої практики та літературних наукових джерел, що були використані при підготовці та написанні роботи.

Список використаних джерел формується в такій послідовності:

1. Законодавчі акти України:

   1. Конституція України;

   2. Кодекси;

   3. Закони України.

2. Підзаконні нормативно-правові акти:

   1. Постанови Верховної Ради України;

   2. Укази Президента України;

   3. Постанови Кабінету Міністрів України;

   4. Нормативно-правові акти міністерств та відомств.

3. Міжнародно-правові акти.

4. Матеріали правозастосовчої практики: керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, узагальнення судової практики, матеріали судових справ тощо.

5. Наукова та інша юридична література (в алфавітному порядку за прізвищами авторів або назвами монографій, брошур тощо).

Для формування списку з вищезазначених джерел використовують кирилицю.

6. Іноземні джерела (англомовні, німецькомовні тощо).

Для включення до списку останніх використовують латиницю.

Приклади оформлення джерел у списку літератури:

Для нормативно-правових актів: наводиться назва акта, дата його прийняття, видання офіційного оприлюднення тексту, рік, номер, статті (сторінки).

• Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 3.

• Закон України від 12 травня 1991 р. “Про захист прав споживачів” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379.  

• Закон України від 5 червня 2003 р. “Про іпотеку” / Офіційний вісник України. – 2003. – № 28. – Ст. 1362.  

• Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 // Офіційний вісник України. –  2000. – № 46 – Ст. 2001.  

Для всіх нормативно-правових актів необхідно вказувати офіційні видання («Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України», «Урядовий кур’єр», «Зібрання постанов Уряду України»). Не слід посилатися на електронні бази даних (окрім офіційних сайтів органів державної влади) та інші видання (книги), які не є офіційними джерелами змісту нормативно-правових актів.

Для наукових джерел: наводяться прізвище та ініціали автора, назва праці, видання, рік, загальна кількість сторінок:

• Стефанчук Р. С. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві. – К .: Наук. світ, 2001. – 400 с.

• Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: общая и особенная части. – М.: Дело, 2000. – 150 с.

Якщо праця написана колективом авторів (який включає більше ніж чотири автори), то зазначається лише її назва:

• Коментар до Конституції України. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. – 200 с.

• Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование. – М., 1999. – 300 с.

У посиланнях на наукові статті, опубліковані у збірниках наукових праць, періодичних виданнях тощо, обов’язково зазначаються прізвище та ініціали автора, назва праці, назва видання, рік, номер випуску, сторінки, на яких розміщено дану статтю:

• Харитонов Є. Традиція приватного права в Україні: між Сходом і Заходом (деякі питання методології розробки концепції приватного права в Україні) // Юридична Україна. – 2003. – № 2. – С.14-19.

• Побірченко І. Г. Діяльність Міжнародного комерційного арбітражу // Право України. – 1997. – № 11. – С. 92-96.

У випадку використання електронних ресурсів літературне джерело у списку використаних джерел та для посторінкового посилання зазначається наступним чином:

○ Побірченко І. Г. Діяльність Міжнародного комерційного арбітражу // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm

Рекомендується застосовувати наскрізну нумерацію джерел у всьому списку літератури (єдина нумерація для всіх підрозділів списку джерел).

Цифровий матеріал наводиться в роботі, як правило, у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати номер, що складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад, “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу); поряд наводиться тематичний заголовок, що відбиває її зміст і подається з великої літери по центру сторінки. У разі перенесення таблиці на іншу сторінку над наступними її частинами зазначається: “Продовження табл. 1.2 “.

Аналітична цифрова інформація може бути проілюстрована графічно (на стовпчикових чи секторних діаграмах, графіках тощо). Їх номери та назви розташовуються під кожним рисунком (за аналогією з номерами таблиць).

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака “№”.

Усі сторінки роботи нумеруються за загальними правилами: першою сторінкою вважається титульний аркуш, на якому колонцифра не проставляється; наступна сторінка нумерується цифрою “2” і т. д. Сторінки нумеруються арабськими цифрами у верхньому правому куті.

На останній сторінці магістерської дипломної роботи (остання сторінка списку використаних джерел) ставиться підпис її автора (магістранта).

Додатки оформляються як продовження магістерської роботи і розміщуються в порядку появи посилань на них у тексті роботи: “Додаток 1, Додаток 2 ...”. До загального обсягу роботи додатки не включаються.

Магістерська дипломна робота обов’язково переплітається у тверду обкладинку, на внутрішньому боці якої наклеюється конверт для дискети. До роботи також додаються відзив наукового керівника, рецензії, які вкладаються у файли, підшиті після титульного аркуша; а також дискета з електронним варіантом роботи, підписана студентом та науковим керівником. У зшитому вигляді з відзивом наукового керівника робота в установленому порядку подається на випускову кафедру – кафедру правового регулювання економіки.

Разом з роботою подаються: індивідуальне завдання на виконання дипломної роботи, ксерокопія титульної сторінки із зазначенням номера студентського квитка (в правому верхньому куті) та ксерокопія змісту дипломної роботи.