1. Ставлення вчителя до своєї праці.

Ставлення до педагогічної праці як до головного сенсу свого життя, діяльності великого соціального значення, засобу реалізації своїх здібностей і соціальних ідеалів.

— Вибирати професію вчителя свідомо, відповідно до педагогічного покликання.

— Любити педагогічну працю, прагнути до творчості в ній, викорис­товувати прогресивні методи виховання і навчання.

— Сприяти поліпшенню умов педагогічної праці, боротися з усім, що заважає вихованню підростаючого покоління.

— Піклуватися про якісне поповнення професійної групи вчителів за рахунок здібної до педагогічної праці молоді.

2. Ставлення вчителя до учнів.

Моральна відповідальність учителя за всебічний розвиток особистості учня. —Ставитись до учня як до особистості, поважати і підтримувати найцінніші її особистісні якості, сприяти розвитку.

— Прагнути, щоб ставлення до учня було не просто діловим, офіційним, але й мало людський, товариський характер.

¹ Див.: Психология и педагогика. Учебное пособие /Подред. К.Абульхановой и др. — Москва: Совершенство, 1998. — С. 239.

² Див.: Чернокозов И.И. Профессиональная зтика учителя. —К.: Рад. школа, 1988. — С. 210-215.

— Любити дітей, бути уважним до кожної дитини, ставитись до її думок і вчинків як до значущих фактів.

— Вивчати внутрішній світ учнів, умови їх життя і діяльності для того, щоб, приймаючи рішення, передбачати педагогічні і соціальні наслідки своїх дій.

— Бути вимогливим до учня, бачити в мірі вимогливості міру поваги до нього. Вимогливість має бути педагогічно і соціально доцільною — доб­розичливою, реальною, обґрунтованою, що сприяє всебічному розвитку учня.

— Нести моральну відповідальність за характер моральних відносин у системі "учитель — учень", бути свідомим організатором цих відносин і перетворювати їх у засіб прилучення учнів до моралі.

— Підходити до кожного учня з оптимістичною гіпотезою: вірити у великі можливості духовного і фізичного удосконалення учня, підтримувати його прагнення стати хорошою людиною.

— Бути витриманим з учнями, вміти терпляче вислуховувати і виправляти будь-які їхні помилки.

— Зміцнювати свій авторитет як людини і професіонала в очах дітей, вважати себе відповідальним не тільки за свою поведінку і висловлені думки, але й за правильне їх розуміння учнями.

— Не принижувати людської гідності дитини, бути нетерпимим до подіб­них дій своїх колег.

3. Ставлення вчителя до учнівського колективу. Повага до учнівського колективу як важливого чинника всебічного розвитку учня.

— Спиратися на учнівський колектив у будь-якій педагогічній справі, рахуватися з його думкою.

— Сприяти формуванню, розвитку і зміцненню учнівського колективу і колективістських якостей учнів.

— Використовувати учнівський колектив як важливу умову і засіб впливу на особистість учня.

— Рахуватися з правом учнівського колективу вирішувати свої внутрішні справи.

— Бачити рівень розвитку учнівського колективу і вклад окремих учнів у його розвиток.

— Бути непримиренним до помилкових форм колективізму, до прояву індивідуалізму, що руйнує колектив учнів.