2.3. Соціальні аспекти функціонування білінгвістичних дорожніх знаків у Великій Британії

Однак ситуація зі збереженням і розвитком зникаючих кельтських мов не є такою вже райдужною, навіть незважаючи на всі старання і зусилля влади і громадськості. Існує багато противників цього процесу, недоброзичливців і скептиків, що вважають ідею відродження цих мов смішно, непотрібною або навіть небезпечною.

Особливо суперечливе ставлення до відродження мови-предка спостерігається в Шотландії. Багато з його мешканців не підтримує намагань уряду врятувати гельську шотландську мову. Вони закликають уряд переглянути свою політику щодо законодавчих методів збереження гельської. В першу чергу їх непокоїть і обурює те, що гроші на ці заходи йдуть з кишень платників податків. Оскільки подібні урядові програми майже в першу чергу орієнтовані на встановлення двомовних дорожніх знаків, вказівники стали своєрідним символом боротьби між двома протиборчими сторонами [27].

Як твердить стаття з видання “The Curier” від 12 квітня 2013 року, провідний історик гельської мови Річард Деверіа ( Richard Deveria) вважає, що збереження гельської на територіях, які не мають мовної спадщини є абсурдним. Вчений твердить, що успішне відродження мови може відбутися завдяки ініціативі кожної окремо взятої людини як члена суспільства, а не завдяки законодавчим рішенням влади. Тому Деверіа вважає запровадження білінгвістичних дорожніх знаків в Лоуленді Шотландії недоцільним, оскільки на цих територіях гельська ніколи не використовувалась [29]. Позиція Деверії є доволі аргументованою і зваженою. Однак в інших випадках противники білінгвізму в країні виражають свою думку доволі радикальними методами. В публікації “The Scotsman” від 5 вересня 2013 року йдеться про анти-гельські випадки вандалізму. Згідно статті, біля міста Кейтнесс (Caithness) на трасі А99 було встановлено двомовний дорожній знак, що вказував напрямок до аеропорту. Знак було встановлено на прохання адміністрації самого аеропорту. Наступного ж дня після встановлення невідомі розстріляли знак з вогнестрільної зброї. Це свідчить про сильні анти-гельські настрої в цьому районі [18]. (Додаток Г)

Існує ще одна проблема, спільна для всіх двомовних знаків Британії. Багато хто стверджує, що використання двох написів на панелі дорожнього знаку заважає водіям нормально слідкувати за дорогою. Вважається, що водії витрачають більше часу на прочитання написів двома мовами, тим самим відволікаються від процесу водіння і можуть спричинити аварійну ситуацію. В 2008 році в Шотландії було проведено розслідування, згідно з яким дорожні знаки гельською шотландською мовою дуже збентежливі, і можуть сприяти аварійному риску для приїжджих і туристів [41].

Однак в 2012 році було опубліковано доповідь транспортного міністерства Шотландії, в якій йшлося, що доведених фактів негативного впливу двомовних знаків на аварійну ситуацію на дорогах немає. Водії насправді витрачають трохи більше часу на обробку інформації з вказівника, але це ніяким чином не представляє реальної загрози чи ризику. Згідно цього дослідження, двомовні знаки взагалі ніяк не вплинули на кількість аварійних ситуацій на дорогах Шотландії [26].

Дослідження, проведені Університетом Лідса встановило, що двомовні дорожні знаки, що містять два і більше рядків тексту змушують водіїв пригальмовувати, щоб засвоювати додаткову інформацію. Таким чином водії, що їдуть слідом, можуть неадекватно зреагувати на зміну швидкості попередника. Це явище і було пов’язане з ризиком аварійних ситуацій [33, c. 34-48].

Однак тим не менш, більшість британського населення все ж підтримує відродження, розвиток і зміцнення мов меншин. Найбільшим чином це стосується населення Уельсу. Це також безпосередньо відображається на дорожніх знаках країни. Наприклад в місті Лін встановлено дорожній вказівник, який сповіщає, що понад 70 відсотків населення Ліну говорять валлійською і пропонує приєднатися до їх числа (Додаток Д):

Over 70% of the population in Llyn speaks Welsh

Why not join them!

Mae dros 70% o boblogaeth Pen Llyn yn siarag Cymraeg.

Таким чином можна підсумувати, що ситуація зі збереження і розвитку корінних мов на території Великої Британії не є однозначною. В деяких районах, наприклад в Уельсі, валлійська має статус другої державної мови. Населення всіляко підтримує двомовність в країні, і це закріплено на державному рівні. В інших районах ситуація з двомовністю залишається напруженою. Білінгвізм в Північній Ірландії та Шотландії має офіційну підтримку державної влади, однак не завжди знаходить підтримку в місцевого населення.