3.Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
Мова будь-якого професійного середовища характеризується певними особливостями відбору й використання деяких понять, окремими специфічними засобами, які поширені тільки в ній або які в ній переважають. Сукупність цих понять і засобів і являє собою мову професійного спілкування. Слова ж і вислови, притаманні мові певної професійної групи дістали назву "професіоналізми".
Мова професійної сфери інтегрує в собі мовні елементи, притаманні мові офіційно-ділового, наукового, розмовного стилів. Так, до професіоналізмів належать емоційно-забарвлені елементи, що виступають як розмовні синоніми-еквіваленти до слів-термінів і часто виходять за межі літературної норми: баранка − руль у водіїв, ляп − помилка у друкарів, глухар − злочин, який неможливо розкрити (мова працівників міліції) і т.ін.
З професійною лексикою тісно пов’язана спеціальна термінологія окремих галузей науки, техніки, мистецтва тощо (зазор, індекс, атом, морфема тощо.). Вони мають певну кількість спільних елементів, проте слід мати на увазі, що між ними є й істотні відмінності: у професійній лексиці існують назви окремих предметів, їх частин та видових понять, але не існує назв для широких категорій однакових чи подібних реалій, кожна назва за своїм походженням і структурою є ізольованою від інших. У науковій же термінології слова, що означають близькі поняття, становлять утворення від однакових коренів.
Отже, мова професійного спрямування органічно поєднує в собі як елементи наукового, розмовного стилю, так і стилю офіційно-ділового. Пор.: За повідомленням гідрометеоцентру, по всій території України очікується
мінлива хмарність, подекуди сніг, стовпчик термометра опуститься до температури 5 градусів з негативною позначкою. Наведений текст містить наукову термінологію (термометр, градус), книжні звороти, характерні для мови офіційно-ділового стилю (за повідомленням…), елементи розмовної мови (стовпчик термометра опуститься…).
4.Текст як форма реалізації мовно-професійної діяльності
Текст − (від лат. textum − зв'язок, поєднання, тканина) − писемний або усний мовленнєвий масив, що становить послідовність висловлень, об'єднаних у ближчій перспективі смисловими і формально-граматичними зв'язками, а в загальнокомпозиційному, дистантному плані − спільною тематичною і сюжетною здатністю.
Одиницею тексту є найменший словесний масив, що складається з сукупності речень, об'єднаних у тематичну і структурну цілісність, після якої йде інша цілісність того ж рівня.
З семантичною і структурною організацією тексту органічно пов'язана його стильова визначеність. Відрізок тексту більший чи менший за обсягом, структурно і за змістом замкнений, має певну свою стильову маркованість, характеризується набором стильових ознак, які, крім усього, відіграють ще суттєву роль у забезпеченні цілісності тексту. Певним чином про стильову належність може вже "сказати" речення. Але функціональна якість мовлення визначається лише на текстовому рівні, щонайменше − на рівні абзаца. Однорідні в стилістичному плані елементи мають неоднакове стилістичне навантаження в тексті, їхні мовленнєві показники перерозподіляються відповідно до їхньої ролі у структурі цілого тексту.
Так, існують деякі особливості в мовних засобах праць з якоїсь певної галузі науки у порівнянні з іншою (наприклад, стиль розвідок з математики і стиль філософських трактатів або граматичних праць і історичних досліджень мають свої окремі специфічні риси). Так, у наукових роботах з математики, механіки результати наукових пошуків повинні бути викладені так, щоб їх можна було формалізувати, перевірити експериментально, отримати втілення у схемах, тут майже зовсім не представлена авторська стилістична індивідуальність, образність мови.
У науково-гуманітарній же літературі, предметом якої є суспільство і духовна діяльність людини, емоційні елементи представлені досить широко. Особливо широко представлені емоційні елементи в тих розділах, де міститься наукова полеміка. Тут емоційний елемент органічно входить в словесну тканину наукового твору, не порушуючи його стильової однорідності та структурної одноплановості.
Приклади:
Ньютон формулює ці закони так: 1. Будь-яке тіло перебуває в стані спокою або рівномірного прямолінійного руху, поки на нього не подіє яка-небудь сила й не змусить його змінити цей стан. 2. Зміна руху є пропорційною рушійній силі й спрямована по прямій, на яку діє ця сила. (Мех.-мат).
Європейська інтеграція завжди була рушійною силою процесу об'єднання Європи. У Договорах зафіксовані такі цілі економічної інтеграції: гармонійний розвиток економічної діяльності, стабільна й збалансована економічна експансія, рівень життя, який підвищується, високий рівень зайнятості, економічна й валютна стабільність. (Економіка).
Через будь-які дві точки на поверхні сфери (крім діаметрально протилежних) можна провести єдину окружність, утворену перетинанням сфери й площини, що проходить через її центр. (Математ.)
Дно долини зберігається на тому самому рівні. Відбувається лише зсув меандр, міграція перекатів і плесів. Поздовжній профіль дна головної ріки (і її притоків) стає усе більше пологим, близьким до рівня річкової ерозії, або до профілю рівноваги. (Географ.)
Робіть імідж своїми власними руками, тому що руки - це друга мова людини. Не робіть «великий передній замок», тому що так підсвідомо проявляється відчуження від ситуації. При цьому знову ж необхідно блокувати інформацію про агресивність: не стискайте пальці в кулак, якщо ваші співрозмовники дратують вас, не постукуйте кінчиками пальців або злегка ребром долоні по спинці крісла або по столу, не допускайте, щоб руки так вчепилися одна в одну, що пальці побіліли від напруги. (Психол.)
Тексти диференціюють за формами їх реалізації (усні і писемні). Значна частина текстів належить до тієї групи, яка може реалізуватися як в усному, так і в писемному вигляді − тексти публіцистичні, тексти наукові, тексти інформаційні тощо. Є певна кількість текстових різновидів, у процесі реалізації яких віддається перевага одній формі: писемній (акти, резолюції, телеграми тощо) або усній (судові промови тощо).