Економіка та організація хімічної промисловості
Сутність та значення хімічної промисловості
Хімічна та нафтохімічна промисловість включають в себе ряд галузей:
1. хімічна (80% всієї ТП галузі):
Основна хімія - виробництво солей, кислот та мінеральних добрив (49% ТП);
Лакофарбова – виробництво лаків та фарб (6%);
Хімія полімерів – виробництво пластмас, синтетичних волокон (5% ТП)
Переробка полімерних матеріалів – виробництво шин, поліетиленової плівки (10% ТП)
Хіміко-фармацквтична (20%);
Гірничохімічна (8%)
2. нафтохімічна (20%)
Виробництво продуктів основного органічного синтезу – бензол, аміак, фенол, хлорбензол (13%)
Резиново-азбестова промисловість (71%)
Важлива роль в хімічній та нафтохімічній промисловсті належить виробництву мінеральних добрив (основне місце займають азотні добрива, а також фосфорні та калійні).
Україна має розвинуте виробництво сірчаної кислоти з самородної сіри та відходи коксохімічного виробництва, виробництва кольорових металів.
Особливості хімічної промисловості:
виробництво нових видів матеріалів, що є якісно кращими за натуральні продукти;
можливості комбінування виробництва через використання сировини та відходів інших галузей народного господарства (вугілля, газу, нафти, сланців, торфу). Є основою будівництва енергохімічних та гірничохімічних комбінатів
нявність широкої сировинної бази – мінеральна сировина, деревина, вода, повітря, промислові відходи, та основна сировина – продукти нафтопереробки, коксування вугілля (спеціально підготовлена сировина)
висока енерго та водомісткість,
створення негативної екологічної обстановки
Підприємства хімічної промисловості розміщують залежно від можливості використання того, чи іншого виду сировини.
Виробництво азитних добрив – Дніпродзержинськ, Горлівка, Ровно, Черкаси; фосфорних добрив – Вінниця, калійних – Калуш та Стебнік. Виробництво синтетичних смол, пластики, резиновотехнічні вироби – Северодонецьк, Дніпропетровськ. Випуск хімічних волокон – Київ, Черкаси, Чернігів, Сокаль. Синтетичні фарбники – Київ, Львів. Суперфосфат – Одеса, сода, магній, бром – на Сакском та Красноперекопском заводах. Нафтохімічна промисловість розвинута на базі нафтопереробних заводів Херсону, Одеси, Кременчуга, Лісічанська.
Основними структурними підрозділами хімічної промисловості є виробничі обєднання – комбінати. Виробничі одиниці, що входять до складу комбінатів, не є юридичними особами, але їх права є ширшими за права цехів. Вони мають право розпоряджатися закріпленими за ними основними та оборотними засобами, трудовими та матеріальними ресурсами, здійснювати свою діяльність на основі господарського розрахунку в межах прав, наданих комбінатом, укладати від імені комбінату господарські договори, вести відокремлений бухгалтерський облік.
В хімічній промисловості мають місце також науково-виробничі обєднання, мета яких впровадження досягнень НТП в галузі. Їх основні функції повязані зі створенням нових матеріалів , техніки та технології виробництва продукції. В склад НВО входять науково-дослідні, конструкторські та технологічні підрозділи, опитні заводи.
З усіх форм комбінування найбільшою ефективністю відзначаются комбінування на основі комплексного використання сировини хімічної та інших галузей.
Найбільш характерні форми спеціалізації та хімічної промисловості є предметна, технологічна чи змішана при виробництві азотної та сірчаної кислоти. На розміщення хімічних виробництв впливають наступні фактори:
сировинний (більша частина хімічних виробництв матеріаломісткі виробництва, а більшість видів сировини та матеріалів в хімічній промисловості важко транспортуванспортувати),
паливно-енергетичний (виробництво пластмас, синтетичних смол)
водний (основні споживачі води – виробництво хімічних волокон, продукція основної хімії, пластмас, сінтетичних смол);
екологічний є
Стадіями хімічного виробництва є:
видобуток корисних копалин чи отримання сировини з інших галузей;
збагачення;
виробництво продукції