- •2. Предки. Отож вона мені, маленькій, було розказує про наших батьків вільних, та й сама волі забажала! (Марко Вовчок); Батьки і діди мої ганяли дуби по Дніпру (о.Гончар).
- •2. Перен. Те саме, що бійня. Закінчується квітень. Увійдуть у береги річки, і вийде з берегів людська кров. Почнеться нечувана в світі бойня (о.Довженко).
- •2. Вартування: нічна варта, закінчувати варту.
- •2. Виводок: вовче гніздо.
- •3. Част. Розм. Майже, уже. — Забула десь і тая смерть про мене (л.Глібов); Вона й досі не знає, як се сталося. Так десь воно мало бути (м.Коцюбинський).
- •3. Перен. Рух, дія: насиченість сюжету динамікою.
- •2. Збірн. Емігранти: ірландська еміграція.
- •2. Збірн. Імігранти: українська іміграція в Америці.
- •2. Траурний: жалібний дзвін, жалібний марш, жалібний чорний креп, жалібна корогва.
- •2. Вкладений капітал: прямі інвестиції.
- •2. Відомості про щось: давати інформацію, газетна інформація, обсяг інформації.
- •2. Те саме, що леткий: летучі кислоти, летучі речовини, летучі продукти.
- •2. (З великої літери). У словосп.: епоха (доба) Реформації.
- •2. Трудівник. Наш мужик — то неук темний, Працівник, але бідар (п.Гра-бовський); Не голоси чаїні — наш одностайний крик: Рівняйтеся пустині! Поборе працівник! (м.Рильський).
- •2. Час, коли сіють: працювати в полі всю сівбу.
- •2. У фізиці: газоподібний стан, критичний стан речовини, рідкий стан, твердий стан, стан плазми.
- •2. Укушене місце: перев язати руку вище укусу.
- •3. Згубний: фатальне кохання, фатальний збіг обставин, фатальний кінець.
- •2. Кількісний: чисельна перевага, чисельне зростання населення.
- •2. Хвойний: шпильковий ліс, шпилькове дерево.
- •2. Спол. Допустовий. Пес, побачивши Лиса, кинувся на нього, вхопив — щоправда не за голову, а тільки за хвіст (і.Франко).
- •Isbn 966-00-0350-1
2. Час, коли сіють: працювати в полі всю сівбу.
СКА
Посів, -у. 1. Те саме, що сівба 1: посів урожайних культур, провадити посів, насіння для посіву.
2. Посіяне зерно, насіння; засіяна ділянка: обробляти посіви, підживлення посівів.
3. Вміщення мікроорганізмів у поживне середовище для розмноження: посів на дизентерійні палички.
скаутизм див. бойскаутизм.
...СКАФ. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттям "судно", "апарат для підводних досліджень": батискаф, піроскаф.
СКАЧУВАТИ - СКОЧУВАТИ
Скачувати, -ую, -уєш, скачати. Надавати чомусь округлої, кулястої форми, згортати в трубку, валик тощо: скачувати тісто, скачувати сир, скачати килим.
Скочувати, скотити. 1. Спускати вниз по похилій поверхні; зрушувати з місця щось: скочувати воза, скотити камінь з гори.
2. Те саме, що скачувати: скочувати сніг.
СКЕПТИЦИЗМ - СКЕПСИС
Скептицизм, -у. 1. Ідеалістична філософська концепція, яка піддає сумніву можливість пізнання об'єктивної дійсності.
2. Недовірливе ставлення до чого-небудь, сумнів у можливості або істинності чогось: дух скептицизму.
Скепсис, -у. Те саме, що скептицизм 2: старечий скепсис.
СКЕТЧ - СКОТЧ
Скетч, -у, ор. -ем. Невелика п'єса жартівливого характеру для двох, рідше трьох виконавців.
Скотч, -а. Спеціальна клейка стрічка, яку використовують для склеювання чого-небудь.
СКЛАДАЛЬНИЙ - ЗБИРАЛЬНИЙ
Складальний. Призначений для складання машин, устаткування тощо: складальний цех.
Збиральний. Який стосується збирання сільськогосподарських культур, призначений для цього: збиральні роботи, збиральний інвентар.
СКЛАДАНИЙ. Який можна складати і розкладати завдяки рухомому поєднанню частин. Вж. зі сл.: будиночок, метр, ніж, стіл, стілець, гумовий човен, драбина, ложка, крісло, ліжко; меблі. Цілими годинами вона просиджує на складаному стільчику перед мольбертом (Б.Антоненко-Давидович).
СКЛАДУВАТИ, -ую, -уєш. Поміщати в склад для зберігання.
СКЛЕРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "затвердіння", "ущільнення"; пишеться разом: склерометр, склеропротеїни.
СКОЛІОЗ, -у. Викривлення хребта у людини. Пох. сколібзний.
...скбп, ...скопїчний, ...ско-
ПІЯ. Кінцеві частини складних слів, що вказують на зв'язок з поняттям "спостереження": фоноскоп, стереоскопічний, бронхоскопія.
скоро див. швидко.
СКОРОМНИЙ - СКРОМНИЙ
Скоромний. 1. Виготовлений з м'яса або молока та заборонений церковними правилами для вживання в пісні дні. Дашкович, Каломері й інші слов 'яни їли в пости скоромне — ковбаси, сало, масло (І.Нечуй-Левицький); Терентій відразу насупився, але нічого не казав, уминаючи скоромні товченики (М. Стельмах).
2. перен. розм. Непристойний, цинічний; масний. / регіт, і вигуки, і
СЛА
скоромні вигадки, і дзенькіт склянок, і цокіт ножів — все змішалось у галас безладний та дикий (М.Старицький).
Скромний. Який не любить підкреслювати свої заслуги, достоїнства тощо; стриманий у поводженні; вихований; простий, звичайний; незначний: скромна людина, скромні діти, скромне вбрання, скромна страва, скромний подарунок, скромні бажання.
скотч див. скетч.
скочувати див. скачувати.
СКРАЮ - З КРАЮ
Скраю, присл. На межі, на кінці чогось, на початку ряду; в знач, прийм. А на хуторі я знаю Хату бідну, Хату скраю (Т.Шевченко); Стаю я скраю в перший ряд в струнких і рівних лавах (Н.Забіла); Іван скинув весла у перший скраю човен (М.Коцюбинський); Я живу не скраю, А з якогось боку. Як мала крижина, Мій балкон високий (Г.Чубач).
З краю, ім. з прийм. Треба укладатись, треба хапатись, щоб вихопитись з краю, бо я тут не встою із військом (І.Нечуй-Левицький); [Русалка Польова:] Глянь, моя сестро, ще хвиля гуляє з краю до краю (Леся Українка); — Не з кінця починати будеш, а з краю (А. Головко).
СКРИЖАЛЬ, -і, ор. -ллю, книжн. 1. Плита, дошка, переважно з культовим, священним написом. — Скрижалі знайшов Мойсей кам 'яні трьома мовами (П.Загребельний).
2. переважно в мн. перен. Те, що зберігає пам'ятні події, імена тощо. Лишу я пісню про красу, Забуду власні жалі І з гір високих понесу Народові скрижалі (О.Олесь).
скринька див. ящик.
скромний див. скоромний.
СКРУЧЕНИЙ - СКРЮЧЕНИЙ
Скручений. Звитий, сплетений; відокремлений тощо: скручений мотузок, скручене перевесло, скручене листя на дереві, скручена гайка.
Скрючений. Зігнутий, скорчений: скрючені пальці, скрючене тіло, скрючені руки.
СКУЛЬПТУРА - СТАТУЯ
Скульптура. 1. Вид образотворчого мистецтва: антична скульптура, твори скульптури.
2. Твір цього виду мистецтва — статуя, бюст, барельєф тощо.
Статуя, -ї, ор. -єю. Скульптурне зображення людини або тварини (переважно на повен зріст).
СЛАВА - НЕСЛАВА
Слава. 1. Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті; репутація; чутка тощо. Не для слави, — для вас, мої браття, Я свій скарб найдорожчий ховав (Леся Українка); Кімната вийшла на славу (О.Гончар); По цей час живе в народі добра слава про Василя Трубенка (О.Довженко); Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе (В.Симоненко).
2. розм. Поговір; пересуди; неслава. Ріс парубок — росла й нехороша слава про нього. Люди звали його злодієм (М.Коцюбинський); Не минула слава тая, Не марне пішла. Удовиця у м'ясниці Сина привела (Т.Шевченко); — Ой не ходи, Козаче, до мене: Буде слава На тебе й на мене (пісня).
Неслава. Погана думка, недобра слава про чиїсь дії, вчинки тощо. На вовка неслава, а їсть овець Сава (приказка); Дивуюсь: і чого про їх така хо-
СЛА
дить неслава, що це непевні люди? (С.Васильченко).
СЛАВИТИ - НЕСЛАВИТИ
Славити, -влю, -виш. 1. Звеличувати, прославляти, оспівувати когось, щось тощо. Вони всі скачуть, радіють, всі славлять Бога (М.Коцюбинський); Поети славили в піснях віддавна Україну (Леся Українка); Пташиний хор співає і славить у піснях тих сонце золоте (М.Рильський).
2. розм. Те саме, що неславити. А що найпуще, так-от тії зовиці/ті вже по усім-усюдам підуть славити, що невістка не зуміла хороше паски вичинити і не приглядала, як вона пеклась (Г.Квітка-Основ'яненко); Хівря славить Пріську на всю Мар 'янівку: і сяка, і така, і нетіпанка, і нечепуруха! (Панас Мирний).
Неславити. Поширювати погані думки про когось, щось; ганьбити. В сусіда жінка язиката Мене неславить! (І.Франко); [Тоня:] Ага! Так вам і треба. Чесних людей неславите, а самі чужі речі берете (І.Кочерга); — Ой, що це ви, люди добрі, — забідкалася Уляна. Хіба так можна нашу хату неславити? (В. Кучер).
слідкувати див. стежити.
СЛОВЕНЦІ - СЛОВІНЦІ -СЛОВЕНИ
Словенці, -ів, мн. (одн. словенець, -нця). Південнослов'янський народ, що становить основне населення Словенії.
Словінці, -ів, мн. (одн. словінець, -нця). Західнослов'янська етнічна група, що живе в Польщі.
Словени, -ів, мн. (одн. словен, -а). 1. Застаріла назва слов'ян.
2. Назва деяких східнослов'янських племен (ільменські слов'яни).
СЛОВОТВІР - СЛОВОТВОРЕННЯ - СЛОВОТВбРЧІСТЬ
Словотвір, -твору. 1. Творення нових слів у мові, а також способи їх творення: словотвір іменників, морфологічний словотвір.
2. Новоутворене слово.
3. Галузь мовознавства, що вивчає будову слів і способи їх творення.
Словотворення. Те саме, що словотвір 1.
Словотворчість, -чості, ор. -чістю. Творення нових слів: народна словотворчість.
СЛЮСАРНИЙ - СЛЮСАРСЬКИЙ
Слюсарний. Який стосується ручної або механічної обробки металів, складання машин і устаткування, ремонту металевих виробів: слюсарний інструмент, слюсарні роботи, слюсарна справа, слюсарна майстерня.
Слюсарський. Прикм. від слюсар; належний слюсареві: слюсарська робота, слюсарське ремесло, слюсарська кваліфікація, слюсарський розряд.
СМАЖЕННЯ, СМАЖІННЯ -СМАЖЕНЯ
Смаження, смажіння. Дія за знач. смажити. Щоб м 'ясо було ніжним, потрібно його перед смаженням, приблизно за годину, густо змазати гірчицею (з журналу); — Я ненавиджу те смажіння та печіння (І.Нечуй-Левиць-кий).
Смаженя, -і, ор. -ею. Страва із смажених яєць; яєчня. Гнат зразу ж дістав гроші і дав матері, щоб купила яєчка й зробила смаженю (С.Чорно-бривець).
сол
СМАКОВИЙ - СМАЧНИЙ
Смаковий. Який стосується смаку, пов'язаний з ним. Вж. зі сл.: аналізатор, букет, нерв, подразник, подразнення, продукт, рецептори, речовина, відчуття, властивості, якості.
Смачний. Приємний на смак (також про запах їжі тощо); переносно — який свідчить про задоволення, насолоду від чогось. Вж. зі сл.: борщ, виноград, мед, сік, торт, хліб, вечеря, їжа, страва, каша, олія, підлива, масло, м 'ясо, сон, сміх.
СМАЛЕЦЬ, -льцю, ор. -льцем. Жир, витоплений переважно із свинячого здору, а також з птиці: свинячий смалець, гусячий смалець.
смачний див. смаковий.
смерека див. ялина.
СМЕРТЕЛЬНИЙ - СМЕРТНИЙ
Смертельний. 1. Який призводить до смерті (про рану, хворобу тощо); який загрожує смертю; який супроводить смерть. Вж. зі сл.: вогонь, удар, укус, доза, зброя, отрута, рана, хвороба, захворювання, загроза, небезпека, муки, страждання, хропіння, випадок. Бій може звалитись на Теслю гарячий, смертельний (В.Земляк).
2. Те саме, що смертний 1: смертельне ложе.
3. перен. Невимовний, тяжкий; сильний. Вж. зі сл.: біль, голод, страх, холод, втома, образа, тривога, туга (також смертельний ворог). В ті дні я мав смертельну рану і сам від себе я тікав (О.Олесь); І ще б не приїхав додому, коли б не смертельна нудьга і бажання за всяку ціну побачити своїх стареньких і свій дім (І.Багряний).
Смертний. 1. Який не живе вічно; призначений для вмираючого або мертвого: смертна людина, смертна постеля, смертний медальйон.
2. Те саме, що смертельний 1: смертні рани, смертна година, смертний крик, смертні муки.
3. Який позбавляє життя: смертний вирок, смертна кара, смертний гріх (найтяжчий гріх; найбільша провина). Криві турецькі ятагани Ще свідчать тут про смертні рани, Що діставалися боями (Г.Чупринка).
СНІГОВИЙ - СНІЖНИЙ
Сніговий. 1. Прикм. (переважно як відносний) від сніг; який утворився зі снігу, зроблений зі снігу; який несе сніг; вкритий снігами; схожий на сніг тощо. Вж. зі сл.: межа, гора, гірка, вода, намет, стіна, баба, зима, пороша, буря, буран, колір, людина, плуг.
2. Як складова частина ботанічних і зоологічних назв. Вж. зі сл.: кальвіль, подорожник, плісень, барс, чайка.
Сніжний. Прикм. (переважно як якісний) від сніг; який несе сніг, укритий снігами, схожий на сніг тощо. Вж. зі сл.: зима, вітер, курява, рівнина, поле, полотно.
солений див. солоний.
СОЛЕЦИЗМ - СОЛІПСИЗМ
Солецизм, -у. Граматично неправильний зворот, синтаксична помилка в художньому творі.
Соліпсизм, -у. Крайній суб'єктивізм.
СОЛОНИЙ - СбЛЕНИЙ
Солоний. 1. Який містить у собі сіль, насичений сіллю, який має смак солі тощо: солона вода, солоне озеро, солоні бризки, солоний огірок.
2. перен. розм. Виразний, дотепний, але грубий, непристойний: солоні дотепи, солоні жарти, солона лайка.
Солений. 1. Дієприкм. від солити: круто солене сало.
сон
2. прикм. Виготовлений солінням: солена риба, солені огірки.
сольдо див. сальдо.
СОНЯЧНИЙ - СОНЦЕВИЙ
Сонячний. 1. Який стосується сонця, пов'язаний із сонцем: сонячне проміння, сонячний диск, сонячна спека, сонячна електростанція, сонячний годинник, сонячний удар.
2. З сонцем; світлий, яскраво-жовтий тощо; переносно — привітний, радісний: сонячний цвіт, сонячна усмішка. Дівчина., все дивилась услід жіночій постаті, яка віддалялась і меншала в повені сонячного дня (Є.Гуцало).
Сонцевий, зрідка. Те саме, що сонячний 1: сонцевий вогонь.
сортамент — сортимент див. асортимент.
СОСИСКА - САРДЕЛЬКА
Сосиска, р. мн. -сок. Невелика ковбаска, яку перед уживанням відварюють.
Сарделька1, р. мн. -льок. Товста коротка сосиска.
Сарделька2. Невелика морська риба; тюлька.
СОТЕ, невідм., с. Страва під соусом.
СОФІЗМ - СУФІЗМ
Софізм, -у. Навмисне хибно зроблений умовивід, який має видимість істинного; словесне плетиво, що вводить в оману.
Суфізм, -у. Містична течія в ісламі, яка проповідує злиття людини з богом через аскетизм і внутрішнє самовдосконалення.
...СОФІЯ. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттям "вчення", "мудрість": філософія, теософія.
СОЦ...1. Перша частина складних слів, що відповідає слову соціалістичний; пишеться разом: соцкраїна.
СОЦ...2. Перша частина складних слів, що відповідає слову соціальний; пишеться разом: соцзабезпечення, соцстрах.
СПАДКОВІСТЬ - СПАДЩИНА, СПДДОК - СПАДКУВАННЯ
Спадковість, -вості, ор. -вістю. Сукупність природних властивостей організму, одержаних від батьків, попередників: закони спадковості, добра спадковість.
Спадщина, рідше спадок, -дку. 1. Майно, що переходить після смерті власника до іншої особи: одержати {дістати) в спадщину, батьківська спадщина.
2. Явища культури, науки, побуту тощо, що залишилися від попередніх діячів: культурна спадщина, літературна спадщина, одержати (дістати) в спадщину.
Спадкування. Одержання спадщини від когось; перехід майна померлого до спадкоємців тощо: право спадкування.
СПАЛЕНИЙ - СПАЛЕННИЙ
Спалений. 1. Дієприкм. від спалити. Де-не-де на схилах яру жовтіли прогалини спаленої сонцем трави (О.Донченко); / знов доми, дощенту стерті і двічі спалені в огні, наперекір пітьмі і смерті, зійшли, як трави навесні (М.Упеник).
2. прикм. Який зазнав дії вогню, сонця тощо; згорілий. По дорозі до землянки, викопаної неподалік спаленої хати, він угледів ще одну групу полонених (О.Довженко); Засмерділо спаленим бензином (Є.Гуцало).
Спаленний. Здатний згоріти, згоряти; горючий.
сш
СПЕКТРО... Перша частина складних слів, що відповідає словам спектр, спектральний; пишеться разом: спектрогеліограф, спектрофотометр.
СПЕКУЛЯТИВНИЙ - СПЕКУ-
лянтський
Спекулятивний. Який стосується спекуляції, ґрунтується на ній; умоглядний; схильний до спекуляції: спекулятивні операції, спекулятивні розрахунки, спекулятивна теорія, спекулятивна філософія, спекулятивний розум.
Спекулянтський. Який стосується спекулянта: спекулянтські ціни, спекулянтські здібності, спекулянтська торгівля.
СПЕЛЕО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "печера"; пишеться разом: спелеотуризм, спелеофауна.
СПЕЦ... Перша частина складних слів, що відповідає слову спеціальний; пишеться разом: спецавтоклуб, спец-література.
СПИНАТИСЯ - СПИНЯТИСЯ
Спинатися, сп'ястися / зіпнутися, зіпнуся, зіпнешся. Тягнучись угору, намагатися щось дістати, поставити, побачити тощо; підніматися на пальцях ніг, спиратися на щось і т. ін. Сину мій, дрібна моя пташино, Ти зіп 'яв-ся в шибку заглядати (М.Рильський); Жук бряжчав ланцюгом, спинався на задні лапи і голосно гавкав (В.Кучер); — Мамо, а, мамо, чи ви спите?-— гукає тихенько Оксана, спинаючись на лікоть (Грицько Григоренко); Гарбузи в уються поміж картоплею, спинаючись на вишні (Є.Гуцало).
Спинятися, спинитися, -нюся, -ни-шся. Зупинятися, ставати; перестава-
ти працювати, функціонувати; зосереджувати увагу на комусь, чомусь тощо. У неділю коло Колісникової квартири знай спинялися карети, коляски (Панас Мирний); Карпо добіг до води та й спинивсь (І.Нечуй-Левицький); На годиннику, на стінці знов спинились стрілки /я/7 (Н. Забіла); Кулемети спинилися, коли завдання було виконано (Ю.Яновський).
СПІВ... Перша частина складних слів, що вказує на спільність (іноді одночасність) у чомусь (в існуванні, володінні, звучанні тощо) кого-, чого-небудь з кимсь, чимсь; пишеться разом: співавтор, співавторство, співавторський, співвітчизник, співжиття, співзвучний, співіснування, співмножник, співпереживання, співпрацівник, співпрацювати, співпраця, співпричетність, співредактор, співробітник, співробітництво, співробітниця, співрозмовник, співучасть. Інших значень ця частина слова не має, отже: замість співпадати, співпасти українською мовою треба збігатися, збігтися; замість співставляти, співставити, співставлений, співставнйй — зіставляти, зіставити, зіставлення, зіставнйй (або порівнювати, порівняти тощо).
СПІВАК - СПІВЕЦЬ
Співак, -а. Той, хто вміє і любить співати; вокаліст; виконавець пісень. Вж. зі сл.: естрадний, оперний, обдарований, професіональний, самобутній, самодіяльний, талановитий.
Співець, -вця, ор. -вцем. 1. Народний виконавець вокальної імпровізації: безіменний співець, народний співець.
2. (кого, чого) перен. Поет в урочистому, піднесеному мовленні; митець, який прославляє когось, щось у літе-
сш
ратурі, музиці, живопису. Вж. зі сл.: братерства, весни, дружби народів, краси, миру, природи, свободи. Я не співець свого народу — Він сам поет своїх страждань, Я славлю небо, славлю вроду І пал душевних поривань (Г.Чупринка).
СПІВУЧИЙ - СПІВОЧИЙ Співучий. 1. Який уміє і любить співати, багато співає (про людину); сповнений співу, а також переносно: співуна дівчина, співучий край, співучий настрій.
2. Схожий на спів, мелодійно-протяжний; який видає мелодійні звуки, сповнений таких звуків: співучий голос, співучий речитатив, співучі дроти, співучий ранок.
3. Те саме, що співочий 2: співуча пташка, співучий жайворонок.
Співочий. 1. Який стосується співу, співів; який складається із співаків тощо: співоча культура, співоча капела, співочий гурток, співоча школа.
2. Який уміє співати, мелодійно свистіти тощо (про птахів): співочий дрізд.
3. зрідка. Те саме, що співучий 1: співоча вдача, співочий струмок.
СПІЗНЯТИСЯ - СПІЗНАТИСЯ Спізнятися, спізнитися, -нюся, -нишся. Запізнюватися (до кого, -чого, куди). Ніхто з братів.. На північні відправи не спізнявся (І.Франко); — Пора, запрягайте, — чути було голоси, — щоб не спізнитись нам на станцію! (С.Васильченко).
Спізнатися, док. 1. (з чим). Зустрітися з чим, зазнати на власному досвіді; пережити щось. Хто раз спізнається з почуттям страху, не скоро зможе відкараскатися від нього... (М.Коцюбинський); 3 сирітським лихом добре я спізнався (В.Мисик).
2. (з ким). Зустрітися з кимсь, вперше побачити кого-небудь; познайомитися, зійтися з кимось. Розкажу вам, як ще у двадцятих годах спізнався я з тим дідуганом (О.Сторо-женко); 3 оцими-то злодійкуватими ледацюгами, гультіпаками спізнався Чіпка (Панас Мирний).
СПІЛКА. 1. Тісне єднання; зв'язок: братерська спілка, творча спілка, спілка однодумців.
2. Об'єднання людей, пов'язане спільними умовами життя, спільною метою, товариство; громадське об'єднання: видавнича спілка, спілка молоді, гончарська спілка, торговельна спілка, спілка письменників, професійна спілка, спілка композиторів.
спільний див. загальний.
спільнокореневий див. однокорене-вий.
СПІЛЬНбТА. Об'єднання людей зі спільними умовами життя, інтересами, єдиною метою тощо; співтовариство: європейська спільнота, історична спільнота людей.
СПІРАНТ, -а. У мовознавстві — приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення; фрикативний приголосний.
СПІРИТИЧНИЙ - СПІРИТСЬКИЙ
Спіритичний. Який стосується спіритизму: спіритичний сеанс.
Спіритський. Який стосується спірита, спіритів: спіритський гурток.
сплата див. оплата.
СПЛАЧУВАТИ, -ую, -уєш. На відміну від багатозначного платити, вживається в значенні "вносити плату за щось, на відшкодування чогось, платити установлений збір": сплачу-
спо
вати за хату, сплачувати податок, спланувати борги.
сподвижник див. подвижник.
СПОЖИВАТИ, СПОЖИТИ, -иву, -ивеш. 1. Уживати як їжу або питво; їсти: споживати смажену картоплю, споживати мед, споживати рибу, споживати воду.
2. Використовувати, витрачати щось для яких-небудь потреб: споживати електроенергію, рослини споживають воду.
СПОЖИВНИЙ - СПОЖИВЧИЙ - СПОЖИВАЦЬКИЙ
Споживний. Який стосується споживання, придатний для нього; їстівний: споживні властивості, споживні гриби, споживний фонд.
Споживчий. Який служить для задоволення потреб споживання: споживчі товари, споживча кооперація, споживче товариство.
Споживацький. Властивий тому, хто прагне тільки до задоволення власних потреб: споживацькі настрої, споживацькі інтереси, споживацьке ставлення, споживацька психологія.
СПОЛОВИНИ - З ПОЛОВИНИ
Споловини, присл. На половинних засадах, навпіл з кимось. Другого ж року стали в людей споловини орати (Ганна Барвінок); Землю вона одразу оддала споловини (Панас Мирний).
З половини, ім. з прийм. З половини двадцятих по шістдесяті роки був у нас золотий вік панського панування (Панас Мирний); Непокоїть мене тільки ось що: я можу бути вільний тільки з половини моя до кінця червня ст. ст. (М.Коцюбинський).
СПОЛУЧЕННЯ - СПОЛУКА
Сполучення. 1. Дія за знач, сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися: сполучення кольорів.
2. Зв'язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів: сухопутне сполучення, тролейбусне сполучення, повітряне сполучення, ходи сполучення.
У словосп. фразеологічне сполучення (стійке поєднання слів). У скл. сл.: словосполучення.
Сполука. Переважно речовина, в якій атоми з'єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв'язку: органічні сполуки, хімічна сполука.
СПОЛУЧНІСТЬ. В українській мові, як і в інших мовах, одні й ті самі слова можуть утворювати притаманні мові словосполучення, а можуть являти собою сполучення слів сумнівні й безперечно неприйнятні. Це пов'язано з тим, що багато слів і значень слів обмежені в своїх зв'язках семантичними відношеннями самої мовної системи, тобто властивими даній мові законами зв'язку лексичних значень, які можуть виявлятися тільки разом з чітко визначеним колом понять та їх словесних позначень. З цього погляду невдалими є: а) словосполучення, утворені без належної уваги до значень їх складових частин (поєднуються слова з несумісними, кардинально протилежними або тавтологічними значеннями): беззвучний регіт, винятково здивувати, відбулася новина, відбулася угода, відбуваються помилки, жестикулювати мімікою, висока кількість, здійснення змісту, відбувся процес, відбулася несподіванка, дати велику оцінку, у лавах мистецтв, наполеглива перешкода, непоправно чудовий, зустрітися лицем до лиця, опинитися під хмелем, отримати насолоду, охопила думка, переробка справи, погано пахло тютюном, попит
спо
занепав, поставити опір, робити рішення, пройшла розмова, розбивати точку зору, спрожогу не второпав, тим більше зменшуватися, трапилась невдача, утворювати враження, відчути почуття, складні ускладнення, схвалити ухвалу, громадське суспільство, до бісового дідька, дуже жахливо, дуже прекрасно, дуже чудове видовище, запаси природних ресурсів, надзвичайно чудовий, обставини змін; б) не вживані або рідко вживані словосполучення (переважно створені за іншомовними моделями): взагалі кажучи, виграти змагання, стало жахливо, завдати втіху, задавати (задати) запитання, здавати (здати) іспит, зійти на думку, іноземні слова, круглий рік, крутиться голова, надавати уваги, наносити (нанести) удар, не показує й виду, ні в якому випадку, приймати (прийняти) до уваги, приймати міри, приймати участь.
...СПОРЙДІЇ. Кінцева складова частина в назвах паразитичних безхребетних тварин класу споровиків: гемоспоридії.
СПОРІДНЕНИЙ - ПОРІДНЕНИЙ
Споріднений. Пов'язаний спільністю походження; схожий з кимсь, чимсь за якимись ознаками тощо: споріднені захворювання, споріднені підприємства.
Поріднений. Який став рідним комусь або зблизився, здружився з ким-небудь: поріднені діти, поріднені міста.
СПОРОЖНИТИ - СПОРОЖНІТИ
Спорожнити, -ожню, -ожнйш, пе-рех. Робити щось порожнім: спорожнити діжку, спорожнити торбу.
Спорожніти, неперех. Стати порожнім: спорожніла скриня, спорожніла кімната, спорожніла вулиця.
СПОРТ... Перша частина складних слів, що відповідає слову спортивний; пишеться разом: спортінвентар, спорттовари.
СПОРУДЖЕННЯ - СПОРУДА
Спорудження, р. мн. -ень. 1. Будування чогось: спорудження греблі, спорудження житлових будинків, спорудження метрополітену, спорудження пам ятника, спорудження траулера.
2. зрідка. Те саме, що споруда.
Споруда. Щось збудоване; будівля: споруда з бетону, кам }яна споруда, водозбірна споруда, силосна споруда.
спорядження див. обладнання.
СПОСТЕРЕЖЛИВИЙ - СПОСТЕРЕЖНИЙ - СПОСТЕРЕЖНИЦЬКИЙ
Спостережливий. Здатний все добре помічати; уважний: спостережлива людина, спостережливий птах, спостережливе око.
Спостережний. Який служить для спостереження за кимсь, чимсь: спостережна вежа, спостережний пункт, спостережний метод.
Спостережницький. Який стосується спостережника; який ґрунтується на спостереженні: спостережницький талант, спостережницьке дослідження.
спостерігати див. стежити.
СПОЧАТКУ - З ПОЧАТКУ
Спочатку, присл. Перед чимсь іншим, спершу, раніше; з самого початку, знову. Спочатку все було спокійно (М.Коцюбинський); Думалося спочатку добуватися в Каховку водою (О.Гончар); — Ти б спочатку розпалив
СТА
огонь під казаном, а потім воду носив (Григорій Тютюнник).
З початку, ім. з прийм. Вже з початку зими дознав Олексій не раз турботи (П.Куліш); Се така робота, що її можна писати і з початку, і з кінця, і з середини (М.Коцюбинський); На превеликий жаль, мало не з початку боїв під Хотином Сагайдачного, що сам водив козаків у бій, було поранено кулею в руку (А.Кащенко); В цю ніч він згадав все до найменших дрібниць, згадав про все з початку свого дитинства.. (О.Олесь).
СПРАВА — ДІЛО. Ці слова здебільшого використовуються паралельно, але діло належить до розмовної лексики, справа — стилістично нейтральне, яке широко вживається в літературі різних жанрів.
СПРОБА - ПРОБА
Спроба. 1. Намагання зробити щось при відсутності впевненості в досягненні успіху: спроба заволодіти плацдармом.
2. Дослід.
3. Те саме, що проба 1.
Проба. 1. Випробування властивостей, якостей чогось і результат такого випробування: робити пробу, брати на пробу.
2. Частина чогось, узята для дослідження: брати пробу, знімати пробу.
3. Кількість благородного металу в сплаві: найвища проба, низька проба, чиста проба.
СПРОСТОВАННЯ - СПРОСТУВАННЯ
Спростовання, р. мн. -ань. Повідомлення, в якому спростовується щось: офіційне спростовання, спростовання на статтю, надрукувати спростовання.
Спростування, р. мн. -ань. 1. Дія за знач, спростувати — довести неправильність, помилковість, хибність чого-небудь: домагатися спростування.
2. Те саме, що спростовання: надіслати спростування до газети.
СПРЯМОВУВАТИ, -ую, -уєш, СПРЯМУВАТИ, -ую, -уєш. Крім свого прямого значення ("скеровувати рух літака, машини тощо"), широко використовується переносно — надавати подібного напрямку діяльності, вчинкам, розмові і т. ін.; зосереджувати зусилля, енергію, здібності тощо на чомусь: спрямовувати творчі сили. — А наші кущі — це живі людські душі! Юні ще та не заскорузлі, куди його спрямуєш, так воно й ростиме... (О.Гончар).
СРІБЛЯНИК - СРІБЛЯР
Срібляник, -а, іст. 1. Срібна монета, срібник; срібний карбованець, срібняк.
2. У фольклорі — вживається як постійна прикладка до слова дука. — Отак-то, братці, отак-то, діти.., тії дуки-срібляники з голоти розплодились! (П. Куліш).
Срібляр, -а. Ювелір, який виготовляє вироби з срібла або сріблить їх.
СТАБІЛІТРОН - СТАБІЛОТРОН
Стабілітрон, -а. Газорозрядний або напівпровідниковий прилад для стабілізації напруги.
Стабілотрон, -а. Стабілізований за частотою надвисокочастотний генератор, який перестроюється механічно.
СТАВИТИСЯ, -влюся, -вишся, ПОСТАВИТИСЯ (до кого-чого). Виявляти певне ставлення до кого-, чого-небудь, мати своє уявлення про
СТА
когось, щось, оцінювати, виявляти своє почуття щодо когось, чогось, симпатію чи антипатію: ставитися добре, ставитися з розумінням, ставитися з підозрою, ставитися як до друга, ставитися як до ворога, ставитися привітно до всіх, ставитися скептично до слави, ставитися доброзичливо, ставитися поблажливо.
Вживання дієслів відноситися, віднестися в цьому значенні (Як ти до нього відносишся?) для української літературної мови мало властиве.
СТАВЛЕННЯ (до кого-чого). Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь: душевне ставлення до людей, ставлення до життя, ставлення до хворих, ставлення до праці.
Вживання іменника відношення в цьому значенні (дбайливе відношення, відношення до людей) для української літературної мови мало властиве.
СТАДІЙ, -я, ор. -єм. Старовинна одиниця виміру віддалі, що дорівнює приблизно 180—200 метрів — відстань, яку проходить людина за дві хвилини.
СТАДО - ЧЕРЕДА - ТАБУН -ОТАРА
Стадо. Група тварин (переважно одного виду, віку тощо), які пасуться разом; узагалі велика група якихось тварин, рідше птахів, риб, які тримаються разом, а також переносно: оленяче стадо, стадо кіз, гусяче стадо, стадо слонів. — Я хотів запитати, тобто хотів би знати, хто дав право нещасному доповідачеві., називати його [народ] стадом баранів (Ірина Вільде).
Череда. Гурт свійських тварин (переважно великої рогатої худоби), які утримуються, пасуться разом, а також
переносно. Невсипуща господиня Гаїн-ка давно вже встала вдвох із матір }ю, відігнала корову до череди (Б.Грін-ченко); — Це ж наша Палазя розгубила свою череду десь по Києві. Водила, водила, поки доводилась (І.Нечуй-Ле-вицький).
Табун, -а. Гурт копитних тварин (коней, оленів, верблюдів тощо), рідше диких або свійських птахів, риб та морських тварин, а також переносно. Там по лугу ходить табун коней (П.Куліш); Раз він натрапив на цілий табун вепрів (С.Скляренко); Вона миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Панас Мирний).
Отара. Великий гурт овець, кіз, а також переносно. Через базар пройшла отара (М.Хвильовий); Розірвались чорні хмари, Зникли тіні степові, Десь прокинулись отари І спокійні вартові (Г.Чупринка); В сяйві місячнім блукають Голубі отари хмар... (О.Олесь); Кущі шелюги росли у воді, й тепер човен плив через їхню зелену отару (Є.Гуцало).
СТАЛАГМІТ - СТАЛАКТИТ -СТАЛАГНАТ
Сталагміт, -а. Конічний мінеральний (переважно вапняковий) наріст на дні печери, галереї (конусом угору).
Сталактит, -а. Конічний мінеральний (переважно вапняковий) наріст на стелі печери, галереї (конусом униз).
Сталагнат, -а. Утвір, що виникає при з'єднанні сталагміта із сталактитом.
СТАН - СТАНбВИЩЕ - ПО-ЛбЖЕННЯ
Стан, -у. З багатьох значень цього слова тут узято тільки потрібні для
СТА
зіставлення. 1. Те саме, що становище, а також фізичне самопочуття або настрій тощо (відмінність полягає в тому, що ці слова часто сполучаються з різними словами): акти громадського стану, внутрішній стан країни, воєнний стан, економічний стан, міжнародний стан, надзвичайний (винятковий) стан, неосудний (Іабо осудний) стан, родинний стан, санітарний стан, суспільний стан, станом на 1 січня, стан облоги, стан речей, стан справ, стан фінансів, безпорадний стан, небезпечний стан, у занедбаному стані, моральний стан, стан душевної тривоги, стан здоров 'я, стан невагомості, у нетверезому стані. Я ввесь час чекала чогось і тому завжди була в стані якогось неясного передчуття (М.Хви-льовий).