3. Перен. Рух, дія: насиченість сю­жету динамікою.

Динамічність, -ності, ор. -ністю. Насиченість рухом, дією, інтенсив­ний розвиток чогось: динамічність гри актора, динамічність діалогу, дина­мічність зображення, динамічність танцю, динамічність у творах пись­менника.

ДИПЛОМАТ - ДИПЛОМАНТ -ДИПЛОМНИК

Дипломат, -а. Урядова особа, яка має повноваження для зносин з ін­шими державами; перен. розм. — лю­дина, яка вміло й тонко діє у стосун­ках з іншими: тонкий дипломат, бути дипломатом.

Дипломант, -а. 1. Учень або сту­дент, який працює над дипломним проектом, дипломною роботою.

2. розм. Особа, відзначена дипло­мом за видатні успіхи в чомусь: дип­ломант міжнародного конкурсу піаніс­тів.

Дипломник, -а. Те саме, що дипло­мант 1: сумлінний дипломник.

ДИПЛОМАТИЧНИЙ - ДИПЛО­МАТСЬКИЙ

Дипломатичний. Який стосується дипломатії; переносно — властивий

115

ДИП

дипломатові: дипломатичний корпус, дипломатичний кур 'єр, дипломатич­ний прийом, дипломатичні переговори, дипломатична гра.

Дипломатський. Який стосується дипломата, належний йому: дипло­матський дар, дипломатські діти.

дипломник див. дипломат.

дис... див. диз...

ДИСКАНТ - ДИСКОНТ

Дискант, -а. Високий дитячий го­лос; високий звук; співак з таким го­лосом.

Дисконт, -у. Купівля банками век­селів до закінчення їхнього строку; відсоток, що його стягують банки за операцію.

дискваліфікація див. декваліфіка­ція.

дисконт див. дискант.

дискримінація див. расизм.

ДИСКУСІЯ - ДИСПУТ

Дискусія, -ї, ор. -єю. Обговорення якогось спірного питання на зборах або в пресі: вільна дискусія, жвава дискусія, педагогічна дискусія, дискусія з аграрного питання.

Диспут, -у. Публічний спір на нау­кову, літературну та інші теми. Після палких недавніх диспутів у Києві йому й тепер здавалось, що він розмовляє з молодими товаришами (І.Нечуй-Ле-вицький); В лекціях і в диспутах то­чаться дискусії фахівців театральної справи про кризу театру (В.Еллан).

ДИСПАЧ, -у, ор. -ем. Винагорода, що її сплачує судновласник вантажо­власникові або фрахтувальникові за дострокове навантаження або роз­вантаження судна.

ДИСПАША, -і, ор. -ею. У морсь­кому праві — розрахунок збитків і розподіл їх між сторонами, що брали

участь в організації рейсу (вантажо­власниками і судновласником), у разі аварії; документ з такими розрахун­ками.

ДИСПАШЕР, -а. Офіційний екс­перт, який проводить диспашу.

диспут див. дискусія.

ДИТ... Перша частина складних слів, що відповідає слову дитячий; пишеться разом: дитмайданчик, дит­санаторій.

ДИЯКОН - ДЯК

Диякон, -а. Церковний служитель, який має перший ступінь священства (нижчий, ніж священик); помічник священика. А там ідуть аж три попи і четвертий диякон, та усе у чорних ризах, а дяків — аж десятка з два (Г.Квітка-Основ'яненко).

Дяк, -а, кл. дяче. 1. Нижчий церко­вний служитель, який не має ступеня священства; псаломщик. / в школу хлопця одвела До п я ного дяка в науку (Т.Шевченко); Дяк співав жалібну церковну пісню (І.Нечуй-Левицький); — В тебе дяк удома? — "Дячок?.. Гм. Як би вам сказати... здається, нема. На село пішов" (С.Божко).

2. У Стародавній Русі — перепису­вач князівської канцелярії; у XV—XVII ст. — значний урядовець: верховний дяк, думний дяк.

ДІА... Префікс, що означає наск­різний рух, проникнення, розподіле­ну дію, взаємність, посилення, завер­шеність: діамагнетизм, діапозитив.

ДІАГОНАЛЕВИЙ - ДІАГОНАЛЬ­НИЙ

Діагоналевий. Зроблений, поши­тий з діагоналі: діагоналевий костюм.

Діагональний. Розташований, спря­мований по діагоналі: діагональний напрям.

діє

ДІАЛЕКТ - ГОВІР - НАРІЧ­ЧЯ - ГОВІРКА

Діалект, -у, лінгв. Місцевий різно­вид загальнонародної мови, об'єд­нання близьких за структурою го­вірок.

Говір, говору. 1. Те саме, що діа­лект.

2. Звуки розмови, розмова; гомін. Жду — не діждусь я з панею цього дня. Тільки й говору було — коли б поїхать (Д.Мороз); Після обідні піднімається радісний шум і говір (О.Воропай); Всюди гамір, всюди говір, повно скрізь народу (С.Руданський).

Наріччя, р. мн. -іч. Сукупність та­ких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території.

Говірка. Такий різновид, пошире­ний на невеликій території (в одному якомусь селі чи кількох селах).

ДІАЛЕКТНИЙ - ДІАЛЕКТОЛО­ГІЧНИЙ - ДІАЛЕКТИЧНИЙ

Діалектний. Прикм. від діалект: діалектний вислів, діалектний наголос, діалектна лексика, діалектні групи, діалектні особливості, діалектні риси.

Діалектологічний. Прикм. від діа­лектологія — галузь мовознавства, яка вивчає діалекти: діалектологічний атлас, діалектологічний матеріал, діалектологічний словник, діалектоло­гічна нарада, діалектологічні дослі­дження.

Діалектичний. Прикм. від діалекти­ка — вчення про рух і розвиток, ме­тод пізнання і перетворення світу: діалектичний аналіз, діалектичний зв язок, діалектична логіка.

діамант див. алмаз.

діброва див. гай.

ДІВЧИСЬКО, с. розм. 1. Дівчина-підліток. Орисю часто згадував. Але

що ж — дівчисько ще (А.Головко); Не­вже оце та сама Наталка, яку він знав ще дівчиськом (О.Гончар); Вона, мов дівчисько, опускає очі (М.Руденко).

2. Про малу на зріст дорослу дівчи­ну (часто зневажливо). Невже оце дів­чисько з великими розгонистими брова­ми зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленням почуття? (М.Стельмах); Біля носилок стояв Гриньо і думав: "Як я не помічав, що на світі є таке славне дівчисько?" (С.Чорнобривець); [Ніна:] Скажіть прямо, що ви закохалися в це дурне дів­чисько (Г. Кочерга).

ДІДИЗНА - ДІДІВЩИНА

Дідизна. Спадщина від діда. То бу­ла ще батьківщина й дідизна давнього козацького роду Дуніних-Левченків (І.Нечуй-Левицький).

Дідівщина¹. 1. Те саме, що дідизна.

— Воно наше було за дідів, за прадідів!

— "Еге! За дідів було так, а за внуків буде інак! От іще нас перше попотяга­ють по судах добре за ту дідівщину!" (Леся Українка).

2. Давні, дідівські часи. Свідок сла­ви, дідівщини 3 вітром розмовляє (Т.Шевченко).

Дідівщина², розм. Позастатутні сто­сунки в армії, за яких старші солдати знущаються з молодих, новоприбу­лих.

дієвий див. дійовий.

ДІЄПРИКМЕТНИКИ. Відомо, що для перекладу російських дієприкме­тників теперішнього часу на -ущ-, -ующ-, минулого часу на -вш- тощо в українській мові часто бракує анало­гічних широковживаних дієприкмет­ників. Двомовні словники в таких ви­падках пропонують використовувати сполучення відповідних дієслів із сполучниками який, що. Однак по-

діє

слідовне механічне запровадження такого синтаксичного звороту при­зводить до примітивізації мови, особ­ливо якщо його вжито без додатків і до того ж коли він стоїть наприкінці речення: "вітер доносив запах пше­ниці, що колосилася"', "пожував губа­ми, що посмикувалися"', "із сковорід­кою, що шкварчала"; "дивлячись услід машині, що від'їхала"', "він ди­вився на собак, що гавкали"', "слова пісні, що сподобалася".

Уникнути таких стилістичних огріхів можна було б: а) замінивши цей зворот прикметником: замість "відвернутися від справи, що завалю­ється" — "від безнадійної, пропащої справи"; "лампа, що чадить" — "чад­на лампа"; "стежити за предметами, що рухаються" — "за рухомими пред­метами"; "набридло тренування, що затягнулося" — "затяжне (таке дов­ге) тренування"; "почуття біди, що насувалася" — "неминучої біди"; б) замінивши дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом: "про­котився гуркіт мотора, що наближав­ся" — "прокотився, наближаючись, гуркіт мотора"; "нові гості, що при­ходили, розповідали" — "нові гості, приходячи, розповідали"; "коли сест­ра, що вискочила, прибігла" — "коли сестра, вискочивши, прибігла"; в) за­мінивши вказівним займенником: "здавалось, що четверте літо, що над­ходило, буде останнім" — "здавалось, що це, четверте, літо буде останнім"; "невже те, що відбувається, якось стосується його?" — "невже все це якось стосується його?"; г) перебу­дувавши речення: "клуб, що згорів, досі не відбудували" — "після пожежі клуб досі не відбудували"; "батько скаржився на недугу, яка посилила­ся" — "батько скаржився, що недуга

посилилась" або "що став дедалі біль­ше недугувати"; "стільки для думок було в ній просторів, що відкривали­ся" — "стільки просторів відкривалося в ній для думок"; ґ) додавши принай­мні одне відповідне за змістом слово: "небо з поодинокими зірками, що по­волі згасали"'; "Мишко, що вже трохи підріс, пас телят"; д) знявши таку синтаксичну конструкцію, коли з ширшого контексту зрозуміло, про що йдеться: "кричав Іван услід бра­там, що віддалялися" — можна зняти віддалялися, бо є услід; "поки не при­гостила молозивом від корови, що отелилася" — про те, що корова оте­лилася, було відомо з попереднього контексту і з того, що пригощають молозивом.

Широко вживається в українській мові формальна група дієприкметни­ків, співвідносних з пасивними, яку становлять незмінні форми на -но (-єно), -то: організовано зустріч, вида­но роман, знайдено скарб, проїзд забо­ронено, кинено (кинуто) на землю, на­лито води. Ой у полі жито, Копитами збито, Під білою березою Козаченька вбито. Ой убито, вбито, затягнено в жито, Червоною китайкою Личенько накрито (пісня).

ДІЄПРИСЛІВНИКИ. Щоб пере­вірити правильність написання діє­прислівників, дієслово, від якого во­ни походять, слід поставити в 3-й особі множини: бачачи (бо бачать), плачучи (бо плачуть), сидячи (бо си­дять), свистячи (бо свистять).

Дієприслівники від дієслів на -ся, -сь мають переважно закінчення -сь (бавлячись, змагаючись, сміючись, уми­ваючись), рідше — -ся (кохаючися, утішаючися).

ДІЄСЛОВО. В українській мові іс­нують дві рівнозначні форми дієслів

ДІЛ

майбутнього часу недоконаного виду: синтетична й аналітична: а) синте­тична форма утворюється приєднан­ням до інфінітива суфікса майбут­нього часу -м-, варіантів суфіксів -у-та -є- й особових закінчень: писати­му, писатимеш, писатиме, писатиме­мо, писатимете, писатимуть; спо­діватимуся, сподіватимешся, сподіва­тиметься, сподіватимемося, сподіва­тиметеся, сподіватимуться. На жаль, помітно, що останнім часом цю фор­му невиправдано ігнорують; б) ана­літична форма складається з дієслова бути, яке змінюється за особами, і ос­новного дієслова у формі інфінітива недоконаного виду: буду (будеш, буде, будемо, будете, будуть) носити (спі­вати, сподіватися).

При творенні дієслів пасивного стану, зворотних дієслів та дієслів, що означають взаємну дію, вживається частка -ся (-сь): опрацьовуватися(сь), розвиватися(сь), роздягатися(сь), уми-ватися(сь), зустрічатися(сь), листу -ватися(сь). Ці варіанти частки вико­ристовуються паралельно, як рівно­значні — переважно для збереження милозвучності мови, щоб уникнути небажаного "якання" на зразок: "У повісті описувалося, як автор і його друг прокинулися на Місяці. Вони переселилися туди разом з будинком, де мешкали. Далі йшлося про приго­ди, які могли статися тільки на Мі­сяці".

ДІЄТИЧНИЙ - ДІЄТЕТИЧНИЙ

Дієтичний. Який стосується певно­го режиму харчування — дієти: дієти­чна їдальня, дієтичне харчування.

Дієтетичний. Який стосується нау­ки про раціональне харчування — Дієтетики: дієтетичні рекомендації.

ДІЖА, -і, о/7. -ею. Переважно ни­зька дерев'яна діжка, в якій готують

тісто на хліб; тісто в ній. Молодиця ви­мішувала хліб в діжі (М.Шеремет); Вона зварила обід, замісила діжу (І.Нечуй-Левицький).

ДІЗНАВАТИСЯ, -наюся, -наєшся, ДІЗНАТИСЯ. З'ясовувати або розга­дувати що-небудь шляхом розпиту­вання, вивчення; довідуватися, ви­відувати тощо. [Олеся:] Про все, на віщо не гляну, хотіла б дізнатись: від­кіля воно взялося, задля чого і навіщо (М.Кропивницький); — Стривайте! Я мушу дізнатися правди (М.Зеров). Пор. зізнаватися.

ДІЙОВИЙ, ДІЄВИЙ - ДІЮЧИЙ

Дійовий, дієвий. Здатний активно діяти, впливати на когось, щось; ефе­ктивний, результативний: дійовий (дієвий) вплив, дійовий (дієвий) засіб, дійова особа, дійове (дієве) виховання, дійове (дієве) знаряддя. Пох.: дієвість, дієво.

Діючий. 1. зрідка. Дієприкм. від діяти.

2. прикм. Який функціонує, пра­цює тощо: діючий вулкан, діюча армія, діюча виставка, діюча модель, діюча сила, діюче устаткування.

діло див. справа.

ДІЛОВИЙ - ДІЛОВИТИЙ

Діловий. 1. Пов'язаний з ділом — роботою, заняттям людини: ділова пропозиція, ділова дискусія, ділова ат­мосфера, ділові переговори.

2. Добре підготовлений, працьови­тий; заклопотаний: ділова людина, діловий вигляд.

3. спец. Придатний для викорис­тання: ділова деревина.

Діловитий. Працьовитий і знаю­чий; зайнятий справами; заклопота­ний. Прокіп підходив спокійний і діло-

діл

витий, як завжди (М.Коцюбинсь­кий); Межею йшла жінка задумлива й діловита (Ю.Яновський). Пох.: діло­витість, діловито.

ДІЛЯНКА - ДІЛЬНИЦЯ

Ділянка. Частина поверхні, площі чогось; окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за певною ознакою; частина тіла; переносно — сфера яко­їсь діяльності: ділянка вулиці, ділянка землі, ділянка поля, ділянка фронту, насіннєва ділянка, присадибна ділянка, скронева ділянка, наукова ділянка. Пох. ділянковий. У скл. сл.: сортоді-лянка.

Дільниця, -і, ор. -ею. Адміністрати­вно-територіальна або виробнича одиниця: виборча дільниця, лікарська дільниця, дільниця народного суду, бу­дівельна дільниця, виробнича дільниця, начальник дільниці, приміщення дільни­ці. Пох. дільничний.

дім див. будинок.

ДІОПТР - ДІОПТРІЯ

Діоптр, -а. Пристрій у геодезичних приладах для фіксації рухомої части­ни кутомірного інструмента.

Діоптрія, -ї, ор. -єю. Одиниця оп­тичної сили лінзи, фокусна віддаль якої дорівнює 1 м.

ДІСТАВАТИ - ЗДОБУВАТИ -ОТРИМУВАТИ, ОДЕРЖУВАТИ

Діставати, -таю, -таєш, дістати. Крім іншого, вживаються у значенні "здобувати, відшукувати що-небудь, долаючи труднощі; одержувати щось": діставати потрібні відомості, діста­вати гроші, діставати допомогу, діс­тавати освіту, діставати знання, діс­тавати нагороду, діставати роботу, діставати назву, дістати вказівку,

дістати розпорядження, дістати хво­робу, дістати наказ, дістати рішучу відсіч.

Здобувати, здобути. Крім іншого, вживаються у значенні "оволодівати чим-небудь у бою, наполегливо дося­гати чогось": здобувати місто, здобу­вати волю.

Отримувати, -ую, -уєш, отримати, одержувати, одержати в цих значен­нях уживаються рідше. Отже, стиліс­тично не дуже вдалими є: отримати задоволення, отримати кулю, одержа­ти догану, одержати можливість, одержати підтримку, одержати ши­роке розповсюдження, ще не одержали достатнього завершення.

діючий див. дійовий.

ДО, прийм. Вж. у словосп.: до колін Сі по коліна) у воді, до суду (1 під суд) віддати, взятися до зброї (1 за зброю), взятися до роботи (1 за роботу), залу­чити до роботи, поїхати до міста (1 в місто), покласти до кишені (1 в кише­ню), вступити до університету (1 в університет), сідати до столу (1 за стіл), ходити до школи (1 в школу).

ДОБА. 1. Проміжок часу, протя­гом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. Шість діб не викликали на допит Калинку (АДімаров).

2. розм. Пора. В таку добу під го­рою, Біля того гаю, Що чорніє над во­дою, Щось біле блукає (Т.Шевченко); Хто їде під вітер нічною добою? (П.Куліш); Знову літньою добою, Ніби для розваги, Ми гуляємо з тобою В пе-реваги-ваги (М.Вороний); Довго, до пізньої доби сиділи вони удвох і балака­ли (Г.Хоткевич).

3. Тривалий проміжок часу, шо його вирізняють за якимсь характер­ним явищем, подією; епоха. Перші

ДОВ

знахідки бритви в Європі., стосуються до раннього періоду бронзової доби (О.Воропай); Не в кам'яній, не в дере­в'яній ері — Зустрілися ми в атомній добі (М.Вінграновський).

добиватися див. домагатися.

добирати див. вибирати.

ДОБРИВО - УДОБРЕННЯ

Добриво. Речовина, якою удобрю­ють грунт для підвищення врожайно­сті: азотисті добрива, мінеральні доб­рива, органічні добрива, внесення доб­рив. А як Антон не має добрива, то хоч нехай він сіє, хоч не сіє — не поверне­ться й насіння (С.Чоріїобривець); / трудились люди вволю. І давали добрив полю — Вийшов добрий урожай! (Г.Бойко).

Удобрення, р. мн. -ень. Внесення добрив у ґрунт, водойму: передпосівне удобрення, система удобрення, удоб­рення посівів.

довгота див. довжина.

ДОВЕРХУ, присл. До верхньої ме­жі, до верхнього краю. Рядами стояли чани, доверху наповнені рибою (А.Ши-ян); Знизу майже доверху вікна були замуровані (С.Чорнобривець).

ДОВЖИНА - ДОВГОТА

Довжина. 1. Протяжність лінії, площини, тіла тощо між двома най-віддаленішими точками; відстань між кінцями чогось: довжина річки, міра довжини.

2. Тривалість: довжина літа.

Довгота. 1. Кут між площиною ме­ридіана даного місця і площиною по­чаткового меридіана.

2. зрідка. Те саме, що довжина 2.

ДОВІД - ДОКАЗ

Довід, -воду. Певне міркування, Думка або факт, які наводяться для

того, щоб довести щось; аргумент. Його значно заспокоїли Соломіїні дово­ди (М.Коцюбинський); Тиха Кирило-ва мова, щира та тепла порада, розсу­дливі доводи не раз спиняли гіркі бать­кові скорботи (Панас Мирний).

Доказ, -у. 1. Незаперечний довід або факт, який підтверджує істин­ність чогось; підтвердження. — А по­єдинки ще не є доказ сміливості (І.Нечуй-Левицький); Жінка дала йо­му півхліба ще й грінку сиру — на доказ, що сьогодні для Панька святочний день (Л.Мартович); Садівник, щоб підпер­ти свої слова якимсь доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: — Оце чи­тав? Ні? (Д.Бедзик).

2. Предмет або обставина, що свід­чать про якусь провину. Прямих дока­зів не було, але обвинуватили її в зв яз-ках з партизанами, посадили в тюрму (А.Хижняк); Речові докази були тут же, у всіх на очах (О.Донченко).

3. зрідка. Те саме, що довід. Гоєв перший зрозумів доцільність Саїдових доказів (І.Ле).

ДОВІКУ - ДО ВІКУ

Довіку, присл. Усе життя, до кінця життя; вічно. / довіку у темниці Дове­лось поету жити (Леся Українка); Піщани закричали, заґвалтували, що вони панові довіку не покоряться (Па­нас Мирний); Нашому серцю не вмер­ти довіку/ (М.Рильський); Глоба був уже старий, женитись не схотів і до­віку лишився бурлакою (А.Кащенко).

До віку, ім. з прийм. — Не буду до суду, до віку!., батечки, голубчики!., пустіть, пустіть!.. (Г.Квітка-Осно-в'яненко); Давала вона собі обітницю до віку вічного не розлучатись з чоло­віком (Ганна Барвінок); [Василь:] Дай мені, Господи, вигоїтися і вернутися до

ДОВ

того дому, де зріс я, де кохали мене, — до віку мого не піду нікуди (Панас Ми­рний); Як вода в Чорному морі не пере-ведеться поки світ сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі (П.Куліш).

ДОВІРЯТИ - ДОРУЧАТИ Довіряти, довірити. 1. Вірити ко­мусь, чомусь, покладатися на когось, щось. Жінка зрозуміла, що їй не довіря­ють, і заплакала (А.Хижняк); Папе­рові гроші вже вийшли з ужитку. їм не довіряли, ні старим, ні новим (Л.Дмитерко).

2. Виявляти довіру, доручати, пе­редавати кому-небудь когось, щось. У селі знайшлися дві покритки, гідні мо­лодиці, але пані боялася довірити їм дитину (Н.Кобринська); Вона довіря­ла мені свої твори раніше, ніж друку­вала їх (А.Кримський).

3. Ділитися з кимось своїми дум­ками, таємницями тощо. Багато є людей, які не вміють тримати свою радість і своє горе в собі — вони мусять їх негайно довірити іншим (Ю.Смо-лич).

Доручати, доручити, -учу, -учиш. Покладати на когось виконання чо­го-небудь; віддавати когось, щось у повне розпорядження кого-небудь. Хто тобі доручав говорити? (О.Дов­женко); Ой нащо ж малу дитину Дору­чала ти степам? (О.Олесь).

ДОВОЛІ - ДО ВОЛІ

Доволі, присл. 1. Стільки, скільки треба, багато; досить. Усього в їх дово­лі: і хліба, і грошей, і скотини (О.Сто-роженко); Доволі нидіти в знемозі! Прощайте, тихі дні печалі! (Я.Мамон-тов); Батько мріяв, щоб було доволі Хліба на селянському столі, Щоб за піт рясний, пролитий в полі, Не родили злидні і жалі (Л.Забашта).

2. у сполуч. з прикм. і присл. Про ве­ликий ступінь, міру, кількість чогось. Зрідка в тих місцях знов зацвітають мирти. Взагалі доволі гарно, хоч і гір­ше, як літом (М.Коцюбинський).

До волі, ім. з прийм. Здається, ра­діти б, що минув день, що ближче до стрічі з тобою, ближче до волі (М.Ко­цюбинський); Виходить, Лесь береже в пам 'яті, як у книзі, усі ґрунти села і до волі, і після волі (М.Стельмах); [Свічка:] А тепер на приступ!До помс­ти всі!До волі!(І.Кочерга); — Ти ска­зала, щоб собаку тримали на прив'я­зі? — поспитав, коли жінка поверну­лась. — "Навіщо прив'язувати? Він звик до волі... "(Є.Гуцало); — Де шука­ти шляху до волі, як не у боротьбі з тим, хто тебе зневолює? (А.Кащенко).

ДОГЛЯДАТИ - НАГЛЯДАТИ

Доглядати (кого, що, зрідка за ким-чим). Пильнувати, стежити за кимсь, чимсь для забезпечення нор­мального стану, порядку і т. ін.; пік­луватися про когось, щось: доглядати дітей, доглядати хворого, доглядати землю, доглядати хату.

Наглядати (за ким-чим). Основне значення — стежити час від часу за кимсь, чимсь для контролю, забезпе­чення порядку, з метою нагляду то­що. Вж. зі сл.: за господарством, за квартирою, за ліфтом, за роботою, за чистотою. Мати просила бабусю, щоб та наглядала за мною, стежила, скіль­ки я їм, коли лягаю спати (Л.Смілян-ський); — Ви коли хочете мати гусей, то наглядайте за ними, а то мій синок одне забив (А.Шиян); — Ти тут на­глядай, щоб кури в квітниках не греб­лися (Леся Українка).

ДОГОВІР - УГОДА

Договір, договору. Взаємне зобо­в'язання, письмова або усна угода

дод

про права та обов'язки між держава­ми, установами, підприємствами та окремими особами. Вж. зі сл.: ав­торський, двосторонній, багатосто­ронній, взаємовигідний, видавничий, воєнний, гарантійний, господарський, житлового найму, коаліційний, колек­тивний, купівлі-продажу, ліцензійний, мирний, митний, міжнародний, оренд­ний, політичний, про ненапад, рівно­правний, сепаратний, таємний, торго­вельний; укладати договір.

Угода. 1. Взаємна згода, домовле­ність про щось: за мовчазною угодою, попередня угода, пристати на угоду.

2. Договір, за яким встановлюють­ся взаємні зобов'язання щодо чогось. Вж. зі сл.: багатостороння, двосто­роння, гарантійна, джентльменська, картельна, кредитна, ліцензійна, між­державна, міжнародна, патентна, пе­редвиборна, прикордонна, про переми­р'я, регіональна, тарифна, торговель­на, трудова (також переносно — уго­да з совістю).

ДОГОРИ - ДО ГОРИ

Догори, присл. У напрямку від зем­лі вгору. На луках зеленою щіткою пнулася догори трава (С.Чорнобри-вець); — Руки!.. Руки догори! — закри­чав комусь сполохано тонкобровий (І.Муратов); Він узяв від неї сина й, ба­луючись, підкидав його догори (А.Ка-Щенко); Він раз у раз сміявся, тоді йо­го руді вуса підіймались догори, а дов­гий ніс ховався межи вуса (М.Лазор-ський).

До гори, ім. з прийм. Дим од погас­лих вогнів стелиться од гори до гори синіми смугами (М.Коцюбинський); Ходить [Чіпка] по полю з ниви на ниву, від шляху до гори, від гори до шляху (Панас Мирний).

ДОДАТОК - ДОДАНОК

Додаток, -тка. 1. Те, що додається, є доповненням до чогось: додаток до статті закону, додаток до резолюції, додаток до словника, на додаток.

2. грам. Другорядний член речення зі значенням об'єкта, звичайно вира­жений непрямим відмінком імен­ника: непрямий додаток, прямий до­даток.

Доданок, -нка. У математиці — ве­личина, яка додається до другої вели­чини.

ДОДОЛУ - ДО ДОЛУ

Додолу, присл. На землю; вниз. — Стій... не можу... — шепнув він, опус­каючись додолу (М.Коцюбинський); Додолу никне голова (Б.Грінченко); В саду похилилася квітка осіння На ніж­нім високім стеблі І сипле додолу до­спіле насіння, Ховаючи в мокрій землі (Г.Чупринка).

До долу, ім. з прийм. [Семен:] Що ж бабуся твоя, чи здраствують ще? [Одарка (жартуючи):] Підскакують: з печі до долу, з долу на піч (М.Кропив-ницький); "Почуй тягар тих пут зем­них усіх, Що тих людей до долу прида­вили" (І.Франко); Густий серпанок, спускаючись трохи не до долу, закрив її повний стан (І.Нечуй-Левицький).

ДОДОМУ - ДО ДОМУ

Додому, присл. У свій дім, до своєї сім'ї; у рідні місця. Пора рушати до­дому (М.Коцюбинський); Вернувся Чіпка додому (Панас Мирний).

До дому, ім. з прийм. Він зумисне обійшов кругом кварталу і підійшов до дому Коралаєвої, минаючи вікна (І.Не­чуй-Левицький); Хутко прийшла [Со­фія] до дому баронеси (Леся Україн­ка); — Проте ходімо до дому. — Разом зайшли вони до терема (С.Скля-ренко).

ДОЗ

ДОЗВОЛЕНИЙ - ДОЗВОЛЕН­НИЙ

Дозволений. 1. Дієприкм. від до­зволити. Тут не дозволені концерти (В.Самійленко).

2. прикм. Який можна дозволити; допустимий: дозволена книжка.

Дозволенний. Те саме, що дозволе­ний 2: дозволенна річ.

дойна див. дайна.

доказ див. довід.

докорінний див. корінний.

ДОКТОР, -а. 1. розм. Лікар.

2. Вищий учений ступінь.

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ - ДОКУ­МЕНТОВАНИЙ

Документальний. Який є докумен­том; властивий документу; який грунтується на документах: докумен­тальні дані, документальні свідчення, документальна точність, докумен­тальний фільм, документальна кінема­тографія. Пох.: документальність, до­кументально.

Документований. Дієприкм. від до­кументувати: у знач, прикм. — об­ґрунтований документами: добре до­кументований нарис. Пох.: документб-ваність, документовано.

ДОКУПИ - ДО КУПИ

Докупи, присл. В одне місце, в одне ціле. Дрібні хвилі зливались докупи (М.Коцюбинський); Врешті валка випливла з людського моря і, збившись докупи у вузенькій вуличці, посунулась далі (О.Досвітній); Бійці зв'язували по п ять гранат докупи (В.Собко).

До купи, ім. з прийм. Ось він дійшов до купи піску за селом і зупинився (Ю.Яновський); Швидко нагнулась [Саша] до купи білизни і руками пере-

бирала сорочки, рушники, пошивки (О.Донченко).

ДО ЛАДУ, у знач, присл. Як слід, як належить; злагоджено. — Добре, доб­ре! Тільки коли б часом не принесло Ко­вінька, бо він не дасть нам поговорить до ладу про наші справи (І.Нечуй-Левицький); Хто вміє стільки коломи­йок? Хто так прикаже до ладу? І хто так палко, поцілує В уста гуцулку мо­лоду? (О.Олесь); Прощайте, хлопці. Бийтесь до ладу (Л.Костенко).

ДОЛІ, присл. 1. (де). Унизу; на зем­лі, на долівці. Сливи навалюють купа­ми долі (І.Нечуй-Левицький); Зорі тихо тремтять угорі і долі (М.Коцю­бинський).

2. (куди). Униз, додолу; на землю, на долівку. Маруся спустила очі долі (Грицько Григоренко); Сів я, в очі йо­му не дивлюсь, одну цигарку долі кинув, другу скручую (І.Муратов).

ДОЛІВКА. Земляна підлога, вима­зана глиною; рідше — взагалі підлога. З глини були стіни, стеля, простінки, навіть підлога, яку тут називали до­лівкою (І.Сенченко); Глиняна долівка була ретельно підметена (М.Руденко); Миша., ганяє своїми тонкими ніжками по дерев'яній долівці (Панас Мирний); Поїзда ще не було, але у невеликій тем­ній залі з кам 'яною долівкою вже вила­днались до крихітного віконечка дві до­вгі черги (Б.Антоненко-Давидович).

долілиць див. горілиць.

долічерева див. голічерева.

ДОМАГАТИСЯ - ДОБИВАТИСЯ

Домагатися, домогтися, -мбжуся, -мбжешся. Наполегливо добиватися когось, чогось: домагатися роботи, домагатися свого, домагатися згоди.

Добиватися, добитися, -б'юся, -б'єш­ся. 1. Вживаючи рішучих заходів, до-

ДОП

кладаючи зусиль, досягати поставле­ної мети, результатів: добиватися пра­ва, добиватися роззброєнь.

2. Дізнаватися про когось, щось випитуванням; допитуватися. [Гри-цько:] А вона, бідна, щодня у мене до­бивається: як там Петро Васильович? Чи можна їх побачити? (Панас Мир­ний).

ДбМБРА - ДОМРА

Домбра. Казахський народний щи­пковий музичний інструмент.

Домра. Російський народний щип­ковий музичний інструмент.

ДОМІШАНИЙ - ДОМІШЕНИЙ

Домішаний. Дієприкм. від доміша­ти: до сосни в цій місцевості скрізь до­мішаний дуб.

Домішений. Дієприкм. від доміси­ти: домішене тісто.

ДОМОВИНА - ДОМОВИНИ

Домовина. 1. Труна.

2. Місце, де поховано померлого; могила.

Домовини, -вин, мн. Обряд домов-ляння перед весіллям про гостей, по­дарунки тощо.

ДОМОВЛЯТИСЯ - УМОВЛЯ­ТИСЯ - ЗМОВЛЯТИСЯ

Домовлятися, домовитися, -влюся, -вишся. Ведучи попередні розмови, переговори, досягати певної умови, вирішувати щось. Домовлятися про роботу він приїздив сюди в середині лю­того (Ю.Шовкопляс); [Лікар:] Вас пустять у палату, я домовився (В.Ку­чер); — Дивися сам, — зітхнула ма­ти. — Змерзнеш — буди мене. — 'До­мовилися " (Вас. Шевчук).

Умовлятися (вмовлятися), умовити­ся (вмовитися). Домовлятися один з одним, укладати ділову угоду тощо.

Умовляюся з Тимофієм, що "піду " зав­тра на його дарабі (Г.Хоткевич); Ми умовилися з ним порозмовляти увечері про сценарій (Ю.Яновський); Пан хо­тів умовитись з ними на ціле літо, до Покрови (І.Нечуй-Левицький).

Змовлятися, змовитися. Погоджу­вати між собою якісь дії, домовлятися з ким-небудь про щось (переважно таємно). Козаки почали збиратися до дороги та змовлятися, хто з ким мав би тікати (О.Маковей); Ото змови­лись ми вдвох та й покинули службу в канцелярії (І.Нечуй-Левицький).

домра див. домбра.

донесхочу, донехочу див. досхочу.

ДОНИЗУ - ДО НИЗУ

Донизу, присл. У напрямку до зем­лі, вниз тощо. Руки опустилися донизу (Панас Мирний); Похмурий дядько стояв на возі й скидав вилами донизу зелені качани (Є.Гуцало); Пілоти ди­вились донизу, туди, Де димом кури­лась дорога (М.Бажан); Людині дано лиш два шляхи. Один — угору, другий — донизу (П.Загребельний).

До низу, ім. з прийм. Надвечір ді­йшли ми до низу (І.Нечуй-Левицький); — Йдімо, Варко, до низу, а то тут ще мати почує.. — І вони хутко пішли до озера (Леся Українка); Стіни всі од вишки до низу розмальовані (Марко Вовчок); Задрижало дерево з верху до низу (Г.Хоткевич).

ДОПУСТИМИЙ - ДОПУСТб-

вий

Допустимий. Який можна допусти­ти, дозволити: допустимий варіант.

Допустовий. У граматиці — який виражає припущення чогось, не взяту до уваги умову, перешкоду: допустове підрядне речення, допустовий сполуч­ник.

ДОП

ДОПУЩЕНИЙ - ДОПУЩЕН­НИЙ

Допущений. Якого допустили: до­пущений до екзаменів, допущені прора-хунки. — Ви чули, що Брагова буде в ту середу читать свій вислід. Буде допу­щена й публіка (Олена Пчілка); Треба було швидше гасить допущену Слащо-вим пожежу (О.Гончар).

Допущенний. Допустимий: допу­щенні відхилення.

ДОРИЧНИЙ - ДОРІЙСЬКИЙ

Доричний. Який походить з Дори­ли — області Стародавньої Греції: до­ричний діалект, доричний орден (стиль).

Дорійський. Те саме, що доричний, але в давньогрецькій музиці: дорійсь­кий лад.

ДОРОБОК, -бку. Щось зроблене, створене ким-небудь; переважно вжи­вається в позитивному плані як кри­терій оцінки зробленого найчастіше зі сл.: літературний, творчий, поетич­ний, художній, науковий.

ДОРТУАР, -у, заст. Загальна спаль­ня у закритому навчальному закладі.

доручати див. довіряти.

ДОСАДЛИВИЙ - ДОСАДНИЙ

Досадливий. Який виражає досаду: досадливий погляд, досадлива усмішка. Пох. досадливо: досадливо знизавши плечима, досадливо покушуючи губу, досадливо поморщився, досадливо хму­ритися. Таня досадливо обернулася на стукіт клямки (А.Дімаров).

Досадний. Який викликає досаду; неприємний: досадна рана, досадні звістки, досадні прорахунки, досадні слова. Пох. досадно. Мені досадно страх, що я вже не скінчу своєї літньої роботи (Леся Українка); Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому,

що не позбавлений себелюбства (Гри­горій Тютюнник).

досвід див. дослід.

ДОСВІДНИЙ - ДОСЛІДНИЙ -ДОСЛІДНИЦЬКИЙ

Досвідний. Який ґрунтується на досвіді, має життєвий досвід: досвідне пізнання.

Дослідний. Який стосується до­сліду, пов'язаний з науковим до­слідженням; призначений для прове­дення дослідів. Вж. зі сл.: робота, гур­ток, завод, інститут, центр, ділянка, лабораторія, організація, станція, установа, господарство, підприємст­во, поле, рослини, тварини.

Дослідницький. 1. Який стосується дослідника, належний йому. Вж. зі сл.: колектив, група, задум, інтерес, метод, підхід, рівень, характер, діяль­ність, енергія, настанова, праця.

2. Призначений для проведення дослідів: дослідницька кімната.

ДОСЕРЕДИНИ - ДО СЕРЕ­ДИНИ

Досередини, присл. Усередину. Ко­ли Білинський через веранду зайшов до­середини, враження змінилося. Перед­покій був напрочуд просторий і ясний (Ірина Вільде); Один вагон сплющило, як консервну банку.., санітари мету­шаться з носилками, але ніяк не мо­жуть дістатися досередини (Григорій Тютюнник); — Але село вони знають зверху. Досередини зазирнути не вміють, а може, бояться (Б.Лепкий).

До середини, ім. з прийм. У місце, однаково віддалене від кінців чогось. Блискавки бігли з різних сторін до сере­дини неба (І.Франко); Високий гілляс­тий дуб, котрий стояв коло самого ба­гаття, був до середини облитий світ­лом (І.Нечуй-Левицький); Повагом і

дох

твердо ступаючи, йшов до середини майдану молодий підполковник (Р.Іва-ничук).

ДОСЛІД - ДОСВІД

Дослід, -у. Відтворення якогось явища або спостереження за новим явищем у певних (переважно штучно створених) умовах з метою вивчення; експеримент: дослід з електрикою, до­слід на тваринах, важливий науковий дослід, розвідувальний дослід, фізичні досліди, провадити (проводити) до­сліди. Пох. дослідник.

Досвід, -у. Сукупність практично засвоєних знань, умінь, навичок, які здобуваються в житті і в практичній діяльності тощо: досвід боїв, досвід ви­рощування високих урожаїв, досвід бу­дівництва, на власнім досвіді.

дослідний — дослідницький див. до­свідний.

ДОСХОЧУ - ДОНЕСХОЧУ, ДО­НЕХОЧУ

Досхочу, присл. До повного задово­лення, скільки завгодно. Я сіла біля неї і ми обоє досхочу насміялися (М.Чабанівський); [Іван:] Пий, земле, воду досхочу! (О.Левада).

Донесхочу, донехочу, присл. розм. Те саме, що досхочу. Гуляю на волі, купаюсь донесхочу (І.Нечуй-Левиць-кий); / ну щипать лице. Нащипала [Мася] донехочу і сіла (А.Свидниць-кий).

ДОТЕП - ДОТЕПНІСТЬ

Дотеп, -у. 1. Кмітливий, влучний вислів із сатиричним або гумористи­чним відтінком. На валах знову по-старому залунали глумливі козацькі до­тепи (Я.Качура); Він був веселий, і йо­го дотепи полегшували настрій усім (Н.Рибак); Він ледве здобувся на

усмішку та поганенький дотеп (Ю.Му­шкети к).

2. розм. Здібність оформляти думку у вигляді влучних, гострих або сміш­них висловів. [Анна (сміється).] Справді, він не без дотепу, твій дон Жуан!.. (Леся Українка).

Дотепність, -ності, ор. -ністю. 1. Ви­тонченість думки і здібність оформ­ляти її у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. Не бувши балаку­чим дуже, він для Орисі, щоб розважи­ти дівчину, ставав зовсім іншою люди­ною; де та й дотепність та гумор бра­лися в нього! (А.Головко); Чим він міг вразити та зацікавити її? Своєю кра­сою? дотепністю?.. Але краси в нього ніякої, дотепність зла (П.Колесник).

2. Виразність і точність у переда­ванні суті чогось. Це була думка, ге­ніальна своєю простотою й дотепніс­тю (В.Владко).

ДОТУВАТИ - ДАТУВАТИ

Дотувати, -ую, -уєш, недок. і док. (кого, що). Давати дотацію підприєм­ству, установі, закладу тощо.

Датувати, недок. і док. Позначати, надписувати дату на чомусь; визнача­ти час якої-небудь події, документа: датувати листа, датувати рукопис.

ДОХІД - ПРИБУТОК

Дохід, -ходу. Гроші або матеріаль­ні цінності, одержувані від підприєм­ства чи якогось роду діяльності. Вж. зі сл.: валовий, грошовий, державний, додатковий, забезпечений, незабезпе-чений, комісійний, митний, натураль­ний, національний, номінальний, під­приємницький, податковий, неоподат­кований, річний, середній.

Прибуток, -тку. 1. Сума, на яку до­хід перевищує витрати; дохід, джере­лом якого є додаткова вартість. Вж. зі

ДОЧ

сл.: валовий, додатковий, зрослий, над­лишковий, підприємницький, середній, сукупний, чистий; прибуток на ка­пітал.

2. Те саме, що дохід: прибуток від господарювання, прибуток державного підприємства.

дочасний див. передчасний.

ДОЧКА, -й, д. ім. -ці. При підметі, вираженому зворотами дочка з ма­тір'ю, дочка з батьком тощо, присудок уживається: а) у формі множини; б) у формі однини. Вона весело розмовляє з батьком, щось йому розказує (І.Не-чуй-Левицький). Пор. батько.

дразливий — дражливий див. дра­тівливий.

ДРАМАТИЧНИЙ - ДРАМАТУР­ГІЧНИЙ - ДРАМАТИЗОВАНИЙ

Драматичний. 1. Який стосується драми як роду літератури чи окремого жанру; пов'язаний з драмою. Вж. зі сл.: актор, гурток, діалог, етюд, жанр, колектив, образ, письменник, твір, театр, вистава, колізія, п'єса, поема, роль, студія, сцена, трупа, мис­тецтво, новаторство, товариство, справи, характери.

2. Сповнений драматизму, напру­женості тощо. Вж. зі сл.: бій, випадок, епізод, конфлікт, момент, образ, сю­жет, фінал, фініш, зав'язка, кінцівка, зустріч, інтрига, подія, роль, ситуація, життя, напруження, обставини.

Драматургічний. Який стосується драматурга, драматургії, пов'язаний з ними. Вж. зі сл.: жанр, конкурс, при­йом, талант, діяльність, майстер­ність, побудова, спадщина, творчість, форма.

Драматизований. Відображений у драматичній формі; який посилює драматизм, напруженість чогось: дра-

матизована повість, драматизована ситуація.

ДРАТІВЛИВИЙ - ДРАТІВ­НИЙ - ДРАТЛИВИЙ - ДРАЗЛИ­ВИЙ - ДРАЖЛИВИЙ

Дратівливий. 1. Який перебуває в стані нервового напруження; який швидко дратується; який викликає роздратування; роздратований. Ос­таннім часом Сергій став дратівли­вий, неуважний на роботі (О.Гуреїв).

2. Те саме, що дратівний. Мсьє Абель.. потяг в себе дратівливий, мас­ний нафтовий аромат (Ю.Смолич); Якийсь час тишу порушували завиван­ня мотора та дратівливе деренчання., скла праворуч від Федора (Ю.Муш-кетик).

Пох.: дратівливість, дратівливо.

Дратівний. Який подразнює орга­ни чуття: дратівні запахи карболки, дратівний блиск.

Дратливий. 1. Те саме, що дратів­ливий 1. Вона здавалася йому якоюсь збудженою, дратливою (С.Голованів-ський).

2. Пов'язаний з діянням подразни­ка на організм або на окремий орган: дратливий процес.

Пох.: дратливість, дратливо.

Дразливий. 1. Те саме, що дратів­ливий 1. Оксен ішов селом, дразливий і гнівний (Григорій Тютюнник).

2. Який неприємно вражає: драз-лива тема для розмов, дразлива думка, дразливий спокій, дразлива радість.

Пох.: дразлйвість, дразлйво.

Дражливий. 1. Який потребує ве­ликої обережності, тактовності. Ста­роста канівський і староста черкась­кий прибули до Базовлука в дуже дра­жливій справі (З.Тулуб).

ДРУ

2. Те саме, що дратівний. Міська гуркотнява, дражливі дзвінки, торох-тіння, метушня, — все лишилося десь за мною (С.Васильченко); Кулі з дра­жливим звуком пронизували степ в усіх напрямках (О.Гончар).

3. Те саме, що дратівливий 1. Дуже дражливий старий Кайдаш розходився, кинувся на Карпа з кулаками (І.Не-чуй-Левицький); Через цю дитину во­на стала така дражлива (Б.Грінчен-ко); В її голосі прозвучали дражливі но­тки (О.Гуреїв).

ДРЕНАЖУВАТИ - ДРЕНУВАТИ

Дренажувати, -ую, -уєш. Виводити з порожнини тіла, рани гній, ріди­ну за допомогою певного пристосу­вання. Пох.: дренажуватися, дренажу­вання.

Дренувати. Провадити осушування ґрунту за допомогою системи тран­шей, підземних труб, канав і каналів. Пох.: дренуватися, дренування, дрено­ваний.

ДРИЛЬ - ДРИЛ

Дриль, -я, ор. -ем. Механізм для свердління.

Дрил, -а. Вузьконоса мавпа ряду мандрилів.

ДРІБНИТИ - ДРІБНІТИ -ДРІБНІШАТИ

Дрібнити, -ню, -нйш, перех. Різати, рубати на дрібні шматки; зменшувати тощо. У перших боях партизани не дрібнили своїх сил (М.Шеремет).

Дрібніти, неперех. Ставати дріб­ним, дрібнішим. Вітер розкришував хмару, вона кололася, дрібніла, мов крижина на синій воді (М.Стельмах).

Дрібнішати. Ставати дрібнішим. Лісок дрібнішав. З-під коліс уже куріло білим пустельним порохом (Ю.Смо-лич).

...ДРбМ. Кінцева частина склад­них слів, що означає місце для зма­гань, випробувань, запускання лі­тальних апаратів: автодром, іподром, космодром.

ДРОМЕДАР, ДРОМАДЕР, -а. Од­ногорбий верблюд.

ДРУЖИНА. 1. Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. Жив тут якийсь великий пан-воєвода. І була у нього молода, дуже гарна дружина, яку він надзвичайно любив і беріг (легенда);

— І я шукаю собі дружину, — закінчив він, — розумієш, дружину, а не "коха­ну" з романсів (В.Підмогильний).

2. розм. Одружений чоловік стосо­вно до своєї дружини. Якби мені кри­ла, крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною (Т.Шевченко);

— Як один місяць у неба святого, Так ти, козаче, вірная дружино, Один у мене, й немає другого (О.Афанасьєв-Чужбинський); Хіба він буде їй дружи­ною? Хіба вона піде за злодія, за палія? (Б.Грінченко).

3. Група, загін, добровільне об'єд­нання людей, утворене з якоюсь ме­тою; у старовину — збройний загін. В усіх кварталах міста створено са­нітарні дружини (В.Кучер); Смоленсь­кий князь поліг у бою і дружина його (М.Грушевський); Це не сниться ме­ні!.. Татарва за горбами! І дружини Русі випливають з дібров (М.Вінгра-новський).

ДРУЖНИЙ - ДРУЖНІЙ Дружний. Зв'язаний дружбою, вза­ємною прихильністю, згодою, до­вірою, відданістю; який проходить погоджено, злагоджено, бурхливо, швидко тощо; одностайний. Вж. зі сл.: загін, колектив, народ, сім я, га­лас, сміх, спів, праця, робота, стріля­нина, звучання, сходи озимини. Весна

9 — 4-2287

129

ДРУ

була рання, дружна (3.Тулуб). Пох. дружно.

Дружній, -я, -є. Належний другові; заснований на дружбі, взаємній при­хильності, довірі, доброзичливості тощо. Вж. зі сл.: контакт, зв'язки, взаємини, відносини, армія, країна, ру­ка, усмішка, візит, жарт, погляд, при­йом, тон, шарж, допомога, зустріч, критика, обстановка, порада, розмо­ва, вітання, листування, почуття, слово, переговори. Сонце він зустрічав з веселою і дружньою посмішкою (В.Вин-ниченко). Пох. дружньо.

ДРУК - ПРЕСА

Друк, -у. 1. Процес виготовлення друкованої продукції; видавнича і друкарська справа: вийти з друку (друком), з'явитися друком, здати до друку, свобода друку, комбінат друку.

2. Спосіб друкування; зовнішній вигляд надрукованого тощо: високий друк, глибокий друк, кольоровий друк, офсетний друк, плоский друк, чіткий друк.

Преса. Періодичні друковані ви­дання (газети, журнали, бюлетені), зрідка неперіодичні (книжки, листів­ки тощо): місцева преса, центральна преса, виступати в пресі, з'явитися в пресі, мати велику пресу, роль преси, стежити за пресою, критика в пресі, мова преси, орган преси.

ДУБЛЕТ - ДУПЛЕТ

Дублет. 1. р. -а. Другий примірник якогось предмета, один з двох одна­кових предметів: дублети ключів, дуб­лети записів, словотворчі дублети.

2. р. -у. Одночасний постріл з обох стволів мисливської рушниці: ви­стрілити дублетом.

Дуплет, -у. 1. Удар у більярдній грі.

2. Те саме, що дублет 2: вистрілити дуплетом, пролунало кілька дуплетів.

ДУБЛІКАТ, -а. 1. Другий примір­ник предмета, який має таку саму юридичну силу, що й оригінал: дуб­лікати медалей, дублікати орденів, літературний дублікат, дублікат по­свідчення.

2. Те саме, що дублет 1: дублікат ключів.

ДУБЛЬ, -я, ор. -ем. Х.розм. Повто­рення того самого двічі. Все, все в од­нім змигку життя, дублів нема, дублів життя не знає! (О.Гончар).

2. Резерв спортивного колективу: зіграти за дубль.

3. Завоювання одночасно двох на­город: зробити дубль.

дуван див. диван.

ДУМА. 1. Думка. Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами, Чом ви стали на папері Сумними рядами? (Т.Шев­ченко); Дума по думі минали в Петро­вій голові, все чорні, непривітні думи (Б.Грінченко).

2. Народна ліро-епічна пісня, що її виконують сольним співом-деклама-цією в супроводі кобзи або бандури.

3. Представницький виборний ор­ган центрального або місцевого упра­вління.

ДУПЕЛЬ, -я, ор. -ем. Невеликий болотяний птах.

дуплет див. дублет.

ДУРИТИ - ДУРІТИ

Дурити, дурю, дуриш, перех. Обду­рювати, спокушати когось тощо. Кайдашиха була зовсім здорова й дури­ла свою невістку (І.Нечуй-Левиць-кий); Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої (М.Коцюбинський).

Дуріти, -по, -і'єш, неперех. Втрача­ти ясність свідомості; забавлятися ду­рощами, робити необдумані вчинки тощо. — Чи не дурію я справді? — інко-

ЕКЗ

ли думається їй (Панас Мирний); Хлопці зскакували з возів, рвали на ме­жах дикі квіти, перекидались, дуріли (І.Микитенко); — Ой дочко/ не дурій/ що се ти химеруєш? (Марко Вовчок).

Е. Як назва літери вживається в с. р.: мале є; як назва звука вживаєть­ся в ч. р.: відкритий є.

ЕВАКО... Перша частина склад­них слів, що відповідає слову евакуа­ційний; пишеться разом: евакогос­піталь, евакопункт.

евальвація див. девальвація.

ЕВЕНИ - ЕВЕНКИ

Евени, -ів, мн. (одн. евен, -а). На­род, що живе переважно в Якутії та на Чукотці (застаріле ламути). Пох.: евенка, евенський.

Евенки, -ів, мн. (одн. евенк, -а). Народ, що живе переважно в лісовій смузі Сибіру (від Єнісею до Охотсь-кого моря) (застаріле тунгуси). Пох.: евенкійка, евенкійський.

ЕВОЛЮЩОШСГЙЧНИЙ - ЕВО­ЛЮЦІОНІСТСЬКИЙ - ЕВОЛЮ­ЦІЙНИЙ

Еволющошстйчний. Переважно який стосується еволюціонізму, рідше — еволюціоніста: еволюціоністична тео­рія, еволюціоністичні погляди.

Еволюціоністський. Переважно який стосується еволюціоніста, рідше — еволюціонізму: еволюціоністський під­хід до вивчення явищ природи, еволю­ціоністський метод.

Еволюційний. Який стосується ево­люції; безперервний, поступовий: ево-

9* 1

ДЮЙМ, -а. Одиниця довжини в англійській і в російській системі мір (2,64 см).

дяк див. диякон.

дякуючи див. завдяки.

люційний розвиток, еволюційна зміна, еволюційна палеонтологія, еволюційна теорія, еволюційне вчення.

ЕГОЇЗМ - ЕГОЇСТИЧНІСТЬ

Егоїзм, -у. Себелюбство, байду­жість до людей, нехтування суспіль­ними інтересами задля особистих. [Орест:] Ти хочеш відібрати від мене моє життя, моє щастя, се просто его­їзм, насильство (Леся Українка); Він керувався звичайним почуттям егоїзму і властолюбства (Ю.Бедзик).

Егоїстичність, -ності, ор. -ністю. Властивість егоїстичного: егоїстич­ність поведінки. — Куди не глянь, скрізь бачиш здирство, нечесність, гру­бу матеріальність, егоїстичність (І.Не-чуй-Левицький).

...ЕДР. Кінцева частина назв багатогранників: гексаедр, поліедр.

ЕКЗАЛЬТАЦІЯ - ЕКЗАЛЬТОВА­НІСТЬ

Екзальтація, -ї, ор. -єю, книжн. Надмірне захоплення чимось, збу­дження під впливом чогось: хворобли­ва екзальтація, сентиментальна екза­льтація, надмірна екзальтація.

Екзальтованість, -ності, ор. -ністю. Властивість і стан екзальтованого: юнацька екзальтованість, пасивна ек­зальтованість.

екземпляр див. примірник.

31

Е

ЕКЗ

ЕКЗО... ЕКТО... Префікси, що означають "зовні", "поза чимсь": ек­зотермічний, ектопаразити.

ЕКЗОГАМІЯ - ЕНДОГАМІЯ

Екзогамія, -ї, ор. -єю. За первісно­общинного ладу — звичай, який за­бороняв шлюби між членами однієї родової групи.

Ендогамія. Звичай, за яким дозво­лялися шлюби лише між особами од­нієї суспільної групи.

ЕКЗОГЕННИЙ - ЕНДОГЕН­НИЙ

Екзогенний, книжн. Який відбува­ється або утворюється під впливом зовнішніх сил на поверхні Землі: ек­зогенні ґрунти, екзогенне походження.

Ендогенний, книжн. Який виникає, діє всередині чогось, пояснюється внутрішніми причинами: ендогенний розвиток, ендогенна інфекція, ендоген­ний процес.

ЕКЗОТИКА, ЕКЗОТИЗМ - ЕК­ЗОТИЧНІСТЬ

Екзотика, рідше екзотизм, -у. Все характерне для природи, побуту, культури віддалених, маловідомих країн: рослинна екзотика, словесна ек­зотика, екзотика південних країн, ек­зотика в музиці.

Екзотичність, -ності, ор. -ністю. Властивість екзотичного: екзотич­ність костюма, зовнішня екзотич­ність.

ЕКЛЕКТИЗМ - ЕКЛЕКТИКА -ЕКЛЕКТИЧНІСТЬ

Еклектизм, -у, книжн. Безпринци­пне, механічне сполучення різнорід­них, несумісних, іноді протилежних поглядів, теорій, ідейних напрямів, художніх стилів тощо: еклектизм у мистецтві, політичний еклектизм.

Еклектика, книжн. Те, що містить у собі еклектизм, є еклектичним: ідейна еклектика.

Еклектичність, -ності, ор. -ністю. Властивість еклектичного: еклектич­ність поглядів.

ЕКО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "осе­ля", "середовище"; пишеться разом: екосфера, екотип.

ЕКОНОМ... Перша частина скла­дних слів, що відповідає слову еконо­мічний; пишеться разом: економгео­графія, економполітика.

ЕКОНОМЕТРІЯ, -ї, ор. -єю, ЕКО­НОМЕТРИКА, -и, д. і м. -ці. Наука, що вивчає конкретні кількісні зако­номірності і взаємозв'язки економіч­них об'єктів і процесів з допомогою математичних і статистичних методів та моделей.

ЕКОНОМІКА - ЕКОНОМІЯ

Економіка. Сукупність суспільно-виробничих відносин: стан господар­ства (країни, району тощо); наукова дисципліна, що вивчає фінансово-матеріальний бік якоїсь галузі госпо­дарської діяльності: економіка праці, економіка торгівлі, економіка транс­порту, військова економіка, цивільна економіка.

Економія, -ї, ор. -єю. 1. Бережливе, ощадне витрачання чогось, вигода від цього; наука тощо: комплексна еконо­мія, економія від впровадження, боро­тися за економію палива, принципи економії, політична економія.

2. Поміщицьке господарство в ко­лишній Росії. Паничеві з поміщицького маєтку, чи пак економії, як тоді звали, склепав [коваль] поламаного велосипе­да (Б.Антоненко-Давидович).

ЕКС

ЕКОНОМІЧНИЙ - ЕКОНОМ­НИЙ

Економічний. 1. Який стосується сукупності суспільно-виробничих від­носин, господарського життя тощо: економічна боротьба, економічна кри­за, економічне життя, економічний журнал, економічна географія.

2. Вигідний у господарському від­ношенні: економічний проект, еконо­мічний режим, економічний холодиль­ник, економічна технологія.

Економний. Який ощадливо витра­чає щось, сприяє економії тощо: еко­номне витрачання коштів, економні рухи, економний опис, бути економним. Пох.: економність, економно.

економія див. економіка.

економний див. економічний.

ЕКРАНУВАТИ - ЕКРАНІЗУВА­ТИ

Екранувати, -ую, -уєш, недок. і док. Захищати когось, щось екраном від зовнішнього впливу, шкідливого діян­ня тощо: екранувати деталі машини, екранувати кабель. Пох.: екранування, екранований.

Екранізувати, недок. і док. Втілюва­ти на екрані засобами кіномистецтва літературні твори та сценічні поста­новки: екранізувати романи й повісті, екранізувати трилогію. Пох.: екра­нізація, екранізований.

ЕКС-... - ЕКС...

Екс-... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "колиш­ній"; пишеться через дефіс: екс-пре­зидент, екс-чемпіон.

Екс... Префікс, що означає відо­кремлення, рух догори, позбавлення, звільнення, зміну якості, завершен­ня: експатріація, екстрадиція.

ЕКСКАВАТОР - ЕСКАЛАТОР

Екскаватор, -а. Самохідна земле­рийна машина.

Ескалатор, -а. Механічні рухомі сходи.

ЕКСПАНДЕР - ЕСПАНДЕР

Експандер, -а. Пристрій, інстру­мент для розширювання труб, сверд­ловин тощо; пневматичний двигун, що діє за допомогою стиснутого газу.

Еспандер, -а. Спортивний прилад для розвитку м'язів.

ЕКСПОНАТ - ЕКСПОНЕНТ

Експонат, -а. Предмет, продукція, що їх показують на виставці або виста­вляють у музеї, галереї для огляду: му­зейний експонат, оглядати експонати.

Експонент, -а. 1. Особа чи організація, експонати якої показані на виставці: вітчизняні експоненти.

2. У математиці — назва показника степеня.

експорт див. імпорт.

ЕКСПРЕСИВНИЙ - ЕКСПРЕС­НИЙ

Експресивний. Який характеризу­ється експресією; виразний: експре­сивна поведінка,^% експресивний жест, експресивна мова.

Експресний. 1. Прикм. від експрес: експресний ешелон, експресна їзда.

2. Дуже швидкий: експресні методи аналізів.

ЕКСПРЕСИВНІСТЬ - ЕКСПРЕ­СІЯ

Експресивність, -ності, ор. -ністю. Властивість експресивного: експреси­вність мови.

Експресія, -ї, ор. -єю. Виразність, сила вияву, висловлення (почуттів, переживань тощо): експресія п'єси, експресія акторської гри, експресія світла в декораціях.

ЕКС

ЕКСПРЕСІОНІСТИЧНИЙ - ЕКС­ПРЕСІОНІСТСЬКИЙ

Експресіоністичний. Переважно який стосується експресіонізму, рідше — експресіоністів: експресіоністичний стиль.

Експресіоністський. Переважно який стосується експресіоністів, рідше — ек­спресіонізму: експресіоністський гурток.

експресія див. експресивність.

експресний див. експресивний.

ЕКСТЕНСИВНИЙ - ІНТЕН­СИВНИЙ

Екстенсивний. Пов'язаний з прос­тим кількісним (а не якісним) збіль­шенням, розширенням, поширен­ням: екстенсивне господарство, екс­тенсивна система, екстенсивний шлях розвитку тваринництва.

Інтенсивний. 1. Напружений, по­силений, дійовий, продуктивний.

2. Про колір — яскравий, сокови­тий, густий.

екстер'єр див. інтер'єр.

ЕКСТРА... Префікс, що означає надмірність, винятковість, розташу­вання поза чимсь: екстралінгвістич­ний, екстраординарний.

ЕКСТРАКТОВИЙ, ЕКСТРАКТ­НИЙ - ЕКСТРАКТИВНИЙ - ЕКС­ТРАКЦІЙНИЙ

Екстрактовий, екстрактний. При­значений для виробництва екстракту: екстрактовий (екстрактний) цех, екстрактова галузь промисловості.

Екстрактивний. 1. Одержаний шля­хом екстрагування; який має власти­вості екстракту: екстрактивні речови­ни, екстрактивний замінник, екстрак­тивні сполуки.

2. Те саме, що екстракційний: екс­трактивний метод.

Екстракційний. У хімії — який сто­сується екстракції: екстракційний спо-

сіб переробки, екстракційний метод опріснення води.

екто... див. екзо...

ЕЛЕКТОРАТ, -у. Коло виборців, які голосують за якусь політичну пар­тію на парламентських, президентсь­ких або муніципальних виборах.

ЕЛЕКТРИК, прикм. незм. Блакит­ний або синій з сірим полиском: колір електрик.

ЕЛЕКТРО... Перша частина скла­дних слів, що відповідає слову елект­ричний; пишеться разом: електровозо-ремонтний, електрокомунікація (але електро- і радіоапаратура).

елімінація, елімінування див. ілю­мінація.

ЕЛІПС - ЕЛІПСИС

Еліпс, -а. 1. У математиці — плос­ка замкнена крива, сума відстаней кожної точки якої від двох даних то­чок (фокусів) лишається постійною.

2. лінгв. Те саме, що еліпсис.

Еліпсис, -а, лінгв. Пропуск у ре­ченні слова або словосполучення, зрозумілого з контексту.

ЕЛІТА. 1. Найдоброякісніше, сор­тове насіння, найкращі рослини або тварини, отримані в результаті селек­ції, призначені для подальшого роз­множення чи розведення: еліта кар­топлі. Пох. елітний {елітна порода, елітне господарство).

2. книжн. Люди, які виділяються серед інших своїм суспільним стано­вищем, розумом, здібностями тощо. Внутрішній шляхетності цієї жінки могли б позаздрити найвишуканіші ко­ла нашої еліти (А.Дімаров). Пох. еліт­ний.

ЕЛЛІН - ЕЛЛІНІСТ

Еллін, -а (мн. елліни, -ів). Предста­вник стародавніх греків.

ЕНД

Еллініст, -а. Фахівець із старогре­цької філології.

ЕЛЛІНІСТИЧНИЙ - ЕЛЛІНСЬ­КИЙ

Елліністичний. Який стосується ел­лінізму: елліністична культура, ел­ліністична доба.

Еллінський. Який стосується ел­лінів: еллінська мова, еллінський театр.

ЕЛЬДОРАДО, невідм., с. Міфічна країна казкових багатств і чудес.

ЕЛЮВІЙ - ІЛЮВІЙ - АЛЮВІЙ

Елювій, -ю, ор. -єм. Продукт вивіт­рювання й вилуговування гірських порід, які лишаються на місці свого утворення. Пох. елювіальний.

Ілювій, -ю. Мінеральні й органічні речовини, вплутувані водою з верхніх шарів грунту й відкладені в його ниж­ній частині. Пох. ілювіальний.

Алювій, -ю. Відклади, нагромадже­ні в долинах водними потоками: (га­лька, гравій, пісок, глина). Пох. алю­віальний.

ЕМБАРГО, невідм., с. Заборона ввезення або вивезення золота, інозе­мної валюти, деяких видів товарів (наприклад, зброї).

ЕМІГРАЦІЯ - ІМІГРАЦІЯ -МІГРАЦІЯ

Еміграція, -ї, ор. -єю. 1. Масове пе­реселення з батьківщини в іншу краї­ну; тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення: економічна еміграція, вимушена еміг­рація.