1.2. Етіологія і класифікація затримки психічного розвитку.

Виникнення затримок розвитку пов'язане з дією, як різноманітних несприятливих чинників соціального середовища, так і з різними спадковими впливами.

Основні групи причин, які можуть обумовлювати затримку психічного розвитку дитини:

1) Органічні причини, що затримують нормальне функціонування центральної нервової системи.

2) Дефіцит спілкування дітей з однолітками і дорослими.

3) Частково сформована провідна діяльність віку.

До причин органічного характеру відносяться, передусім, різні нейроінфекції - енцефаліт, менінгіти, менінгоенцефаліт, а також ускладнення при різних інфекційних і вірусних захворюваннях, травми головного мозку. Ураження нервової системи частіше виникає у недоношених дітей і у випадках внутріутробної гіпоксії і асфіксії при пологах.

Причини виникнення ЗПР різноманітні, отже, і сама група дітей із затримкою психічного розвитку украй неоднорідна.

У одних з них на перший план виступає сповільненість становлення емоційного розвитку і довільної регуляції поведінки, порушення ж в інтелектуальній сфері виражені не різко. При інших формах затримки психічного розвитку переважає недорозвинення різних сторін пізнавальної діяльності.

Г. Е. Сухарєва, виходячи з етіопатогенетичного принципу, виділила наступні форми порушення інтелектуальної діяльності у дітей із затриманим темпом розвитку :

1) Інтелектуальні порушення у зв'язку з несприятливими умовами соціального середовища.

2) Інтелектуальні порушення при тривалих психосоматичних розладах.

3) Порушення при різних формах інфантилізму.

4) Вторинна інтелектуальна недостатність у зв'язку з сенсорними порушеннями.

Т. А. Власова і М.С. Певзнер (1967) виділили серед дітей із ЗПР дві найбільш численні групи:

1) Діти з порушеним темпом фізичного і розумового розвитку.

Причини: повільний темп дозрівання кори головного мозку. Діти цієї групи поступаються одноліткам у фізичному розвитку, відрізняються інфантилізмом в інтелектуальному, емоційному і особовому розвитку.

2) Діти з функціональними розладами психічної діяльності.

Причини: мінімальне органічне ушкодження головного мозку. Для дітей цієї групи характерні слабкість нервових процесів, порушення уваги, швидка стомлюваність і понижена працездатність.

К. С. Лебединська (1980) запропонувала медичну класифікацію дітей із ЗПР. Нею були виділені чотири основні варіанти ЗПР :

1. Конституціонального походження. Причини: порушення обміну речовин, специфіка генотипу. Симптоми: затримка фізичного розвитку, становлення статодинамічних психомоторних функцій; інтелектуальні порушення, емоційно-особова незрілість, що проявляється в афектах, порушеннях поведінки.

2. Соматогенного походження. Причини: тривалі соматичні захворювання, інфекції, алергії. Симптоми: затримка психомоторного і мовного розвитку; інтелектуальні порушення; невропатичні розлади, що виражаються в замкнутості, боязкості, соромливості, заниженої самооцінки, несформованості дитячої компетентності; емоційна незрілість.

3. Психогенного походження. Причини: несприятливі умови виховання на ранніх етапах онтогенезу, травмуюче мікросередовище. Симптоми: несформованість дитячої компетентності і довільної регуляції діяльності і поведінки; патологічний розвиток особистості; емоційні розлади.

4. Церебрально-органічного походження. Причини: точкова органічна поразка ЦНС залишкового характеру, внаслідок патології вагітності і пологів, травм ЦНС і інтоксикації. Симптоми: затримка психомоторного розвитку, інтелектуальні порушення, органічний інфантилізм.

Представлені клінічні типи найбільш стійких форм ЗПР в основному відрізняються один від одного саме особливістю структури і характером співвідношення двох основних компонентів цієї аномалії розвитку : переважанням інтелектуальних або емоційних порушень. В уповільненому темпі формування пізнавальної діяльності з інфантилізмом пов'язана недостатність інтелектуальної мотивації, а з емоційними розладами - рухливість психічних процесів.

Психологічна класифікація дітей із затримкою психологічного розвитку виділяє три форми ЗПР залежно від їх основи:

1) емоційна незрілість (психічний інфантилізм);

2) низький психічний тонус (тривала астенія);

3) порушення пізнавальної діяльності, пов'язані із слабкістю пам'яті, уваги, рухливості психічних процесів.

Дві перші форми затримки психічного розвитку - найбільш легкі і їх можна подолати, а третя форма граничить з легкою мірою розумової відсталості.

Таким чином, незважаючи на неоднорідність групи дітей із ЗПР, можна виділити загальні риси:

1) При ЗПР порушення настають рано, тому становлення психічних функцій відбувається нерівномірно, уповільнено.

2) Для дітей із ЗПР характерна нерівномірна сформованість психічних процесів.

3) Найбільш порушеними виявляються емоційно-особова сфера, загальні характеристики діяльності, працездатності : в інтелектуальній діяльності найбільш яскраві порушення проявляються на рівні словесно-логічного мислення при відносно більш високому рівні розвитку наочних форм мислення.

Для подолання всих цих проблем є багато корекційних програм та заходів, але ми розглянемо саме вплив предметно-розвиваючого середовища на дітей із ЗПР.