Місячна символіка. Контамінація символів
Місячна символіка поширена у трипільських орнаментальних композиціях та піктограмах. Місяць у різних своїх фазах з'являється вже у ранньотрипільських орнаментах, але там його зображення трапляються не так часто, як на мальованому посуді. Т. М. Ткачуком встановлено, що досить часто місячна символіка починає зустрічатися на розписних посудинах з етапу Трипілля ВII.
Сакралізація місяця сягає сивої давнини. Місяць це світло, яке росте, зменшується та зникає, тобто світло, чиє життя підпорядковане всеохоплюючому закону народження, зміни та смерті. Як і людина, він народжується, старіє і вмирає. Але після смерті завжди настає відродження: з'являється молодик, новий Місяць. Зникнення його в темряві ніколи не буває остаточним. В одному вавилонському гімні, який звернений до бога Сіна, йдеться про те, що Місяць росте сам із себе. М. Еліаде коментує це як відродження Місяця із власної субстанції через визначення своєї долі.
Вічне повернення, безкінечне чергування перетворюють Місяць на світило життєвих ритмів. Саме тому він править космічними сферами, підпорядкованими законам циклічного становлення: водою, дощем, рослинністю, родючістю. Фази Місяця показували людині конкретний час. Його символікою є спіраль, змія, блискавка. Час, який вимірюється та керується фазами Місяця, це «живий» час, він співвідноситься з біо-космічною реальністю дощем, припливом, менструальним циклом. На думку М. Еліаде, вже в епоху неоліту однакова символіка об'єднувала в певну систему місяць, воду, дощ, плодючість жінок та тварин, урожай, загробне життя людини та ритуали ініціацій. Подібне блокування знаків Місяця, води, тварин встановлене Т. М. Ткачуком для знакової системи Трипілля.
Широко розповсюджена сакральна метафора молодого Місяця це роги. Наприклад, вівтар бога Сіна у храмі Місяця у Бахрейні зображує водночас роги та серпанок. Подібну форму має вхід моделі храму з поселення Черкасів Сад II4 Місяць-букраній, очевидно, пов'язаний із семантичним полем Великої Богині, ієрофанією якої є корова.
На нашу думку, функцію Місяця як лічильника часу відображують трипільські розписні знаки світила в різних його фазах, іноді парні, в тому числі скомпоновані у піктограми.Найдавніший символ Місяця спіраль, пов'язана з його фазами. Спіраль також символ мушлі, за аналогією мушлі та вульви, вона пов'язана з еротичною сферою, сферами води (місяць-мушля) та плодючості (роги). Перли, які носять як амулет, поєднують жінку з різноманітними силами: водними (мушля), місячними (мушля символізує Місяць, вона створена з його світла), сексуальними, народжуючими та ембріональними.
У трипільській орнаментиці спіраль один із найпоширеніших символів. С. М. Бібіков прикрасами вважає мушлі Unio з отворами, знайдені в ямах Луки-Врублевецької, з мушлі вироблялися також пластинки з отворами, які, імовірно, використовувалися як амулети6. Усі ці предмети могли бути пов'язані з магічною символікою Місяця. Але спіраль символізує не тільки його. У трипільській культурі починаючи з раннього етапу поширені спіралеподібні зображення змії, виконані з різним ступенем стилізації. Таким чином, спіраль поєднує символи.
Місяця та змії в одне семантичне поле. Треба зауважити, що спіралеподібні змії на кераміці раннього Трипілля присутні здебільшого на антропоморфних посудинах, а також зустрічаються іноді на череві жіночих фігурок. Ця обставина показує поєднання символіки Місяця, жінки, змії, що підтверджує висновки, до яких прийшов М. Еліаде у зв'язку з аналізом містики світила.
Поєднання символів змії та Місяця у комплекс «Місяць-змія» широко представлене у трипільському розписі багатьох груп етапів ВII, СІ володимирівськоі, ворошн-лівської, петренської, чечельницької, томашівської, косенівської та інших так званим «кометним» сюжетом, коли стрічка, що символізує тіло змії, закінчується головою у вигляді чорного кола або сегмента символів Місяця або серпика. Відзначимо: ще з ранньотрипільських часів зберігається традиція зображення двох змій або й кількох «трьох і навіть дев'яти в магічній піктограмі на мисці з Більча Золотого».
Можливо, композиції зі стрічок у поєднанні з колами, лінзами, серпанками відтворюють образ Місячної змії. Стрічки з чорними колами, які утворюють букраній, поєднуються в комплексі «Місяць-змія-плодючість», причому букраній тут символізує саме плодючість, а не персоніфікацію жіночого чи чоловічого рогатого божества.
На думку дослідників, аналогії архаїчного уявлення щодо Місяця впорядковуються за допомогою символів. Поєднання знаків Місяця, або серпанка, та води-змії в єдиний сакральний образ Місячної змії, зафіксований у трипільському розпису, певною мірою відповідає вербальним міфологічним текстам.
Закон протиставлення в магії припускає оперування поняттями протилежності, опозиціями: вдача невдача, холод тепло, вогонь вода і т.п. Значна кількість явищ була згрупована в опозиції, і ці опозиції успішно використовувалися. М. Мосс розглядає ідею контрасту як одне з окремих понять в магії. У трипільській культурі дихотомія та бінарні опозиції присутні серед дуже різних категорій матеріалу, що може бути свідченням використання бінарних класифікацій.