25)Управління використанням і охороною природних ресурсів та відповідальність

У системі управління використанням і охороною природних ресурсів значні повноваження мають державні органи, діяльність яких спрямовано на розв'язання широкого кола питань, — органи загальної компетенції. До них належать: Кабінет Міністрів України, уряд АРК, місцеві державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування.

Необхідно знати, що правові засади управління використанням та охороною природних ресурсів визначаються законами: "Про охорону навколишнього середовища", "Про екологічну експертизу", "Про мисливське господарство та полювання, Положенням про державну систему моніторингу довкілля, Положенням про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища,

Безпосереднє управління використанням і охороною природних ресурсів здійснюють органи спеціальної компетенції. Такими є Міністерство екології та природних ресурсів України, його органи на місцях, а також інші державні органи, до компетенції яких належить здійснення функцій по організації раціонального використання та охорони природних ресурсів Державне агентство лісових ресурсів України, Державне агентство земельних ресурсів , Державний комітет по водному господарству України.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (далі — Мінохоронприроди України) посідає центральне місце в системі органів спеціальної компетенції в цій сфері (галузі).

Мінохоронприроди України здійснює: державний контроль за додержанням вимог законодавства з питань охорони навколишнього природного середовища, ядерної та радіаційної безпеки; нормативно-правове регулювання стосовно використання природних ресурсів, встановлення критеріїв і норм додер­жання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки; облік ядерних матеріалів і контроль за їх збереженням, транспортуванням та використанням;

Адміністративна відповідальність у сфері охорони навколишнього природного середовища та природокористування має такі ознаки: 1) адміністративні стягнення накладаються певним колом уповноважених на те органів (посадових осіб) суддями, комісіями зі справ неповнолітніх і захисту їхніх прав, органами внутрішніх справ, органами санітарно-епідеміологічної служби, органами рибоохорони, органами гідрометеорології та моніторингу навколишнього природного середовища, органами державного екологічного контролю тощо; 2) відсутні відносини підпорядкованості між органом або уповноваженою особою, що застосовує засоби стягнення та особою, яка притягується до відповідальності; 3) наявний процесуальний порядок застосування відповідальності; 4) головним нормативно-правовим актом, яким би регулювались всі відносини в сфері адміністративної відповідальності, повинен бути Кодекс України про адміністративні правопорушення; 5) суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи; 6) накладення адміністративного стягнення не передбачає позбавлення волі та не є підставою для звільнення порушника із займаної посади.