32)§ 1. Організаційно.Правові засади й система освіти

У сфері освіти розв’язують два основних завдання: освіта й виховання. Для громадян України повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Основним нормативним актом, який регулює освітянську діяльність у державі, є Закон України «Про освіту» ,яким забезпечено доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної,вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток освіти, врегульовано питання надання державних стипендій та пільг учням і студентам; соціального захисту вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, та інш.

Державні стандарти освіти розробляють окремо з кожного освітнього й освітньо-кваліфікаційного рівня. Затверджує їх Кабінет Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на десять років.

Система освіти в Україні складається із закладів освіти,наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та органів самоврядування в галузі освіти.

Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

В Україні встановлено такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта й такі освітньо-кваліфікаційні рівні для фахівців із вищою освітою: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст і бакалавр — кваліфікаційні рівні базової вищої освіти; спеціаліст, магістр — повної вищої освіти.

Державна політика в галузі освіти полягає в тому, що Україна

визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного й культурного розвитку суспільства. Від імені держави політику в галузі освіти в Україні визначає Верховна Рада України (відповідно до Конституції України), а здійснюють органи державної виконавчої влади й органи місцевого самоврядування.

Основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надає держава; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

33)Суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти, керуючись своїми повноваженнями, здійснюють функції щодо державного регулювання зазначеної сфери.

Основні напрями державного регулювання у сфері освіти:

Інтеграція України в єдиний європейський освітній простір

Посилення практичної спрямованості навчання

Втілення в життя принципу «освіта через усе життя»

Формування потреби та здатності особистості до самоосвіти;

Забезпечення якості й доступності освіти

Державний контроль у сфері освіти

Державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у галузі освіти. Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм здобуття освіти. Контрольні функції реалізуються під час проведення таких процедур як ліцензування, атестація та акредитація.

Ліцензування - це процедура визнання спроможності навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Атестація - це процедура надання дошкільному, середньому, позашкільному та професійно-технічному навчальному закладу права провадити освітню діяльність.

Акредитація - це процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення

З метою здійснення з боку держави належного контролю за діяльністю закладів освіти існує низка органів, серед повноважень яких є здійснення контрольних функцій у зазначеній сфері Перш за все це стосується таких структур, як Державна інспекція навчальних закладів МОН України та регіональні експертні ради з питань ліцензування та атестації навчальних закладів

Державна інспекція навчальних закладів МОН України є урядовим органом державного управління, що діє у складі МОН, йому підпорядковується та бере участь у реалізації державної політики у сфері освіти через здійснення державного контролю за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності

Регіональна експертна рада з питань ліцензування та атестації навчальних закладів (далі - PEP) є постійно діючим органом, який забезпечує додержання вимог до ліцензування юридичних осіб- навчальних закладів та фізичних осіб - суб'єктів під­приємницької діяльності, які надають освітні послуги відповідно до законодавства України у сфері дошкільної, загальної середньої, позашкільної, а також професійно-технічної освіти (за умови делегування МОН України місцевим органам управління освітою своїх повноважень із формування експертних комісій для проведення ліцензійної експертизи послуг у сфері професійно-технічної освіти) та атестації навчальних закладів

PEP створюється при Міністерстві освіти Автономної Республіки Крим, органах управління освітою обласних, Київської і а Севастопольської міських державних адміністрацій

34)§ 2. Органи управління наукою

Центральним органом виконавчої влади у цій сфері є Міносвіти ,науки, молоді та спорту України. Діяльність Міносвіти ,науки, молоді та спорту України спрямовує Кабінет Міністрів України. Відповідно до покладених на нього завдань центральний орган виконавчої влади в сфері науки: розробляє засади науково-технічного розвитку України; забезпечує розвиток наукового й науково-технічного потенціалу України; організовує та координує інноваційну діяльність; координує розвиток загальнодержавної системи науково-технічної інформації, координує діяльність органів виконавчої влади щодо розроблення загальнодержавних наукових і науково-технічних програм й контролює їх виконання;

Інші центральні органи виконавчої влади здійснюють управління науковою та інноваційною діяльністю у відповідній галузі; визначають напрями її розвитку; спрямовують і контролюють діяльність підпорядкованих їм наукових організацій; організовують виробництво сучасної конкурентоспроможної продукції; відповідають за рівень науково-технічного розвитку відповідних галузей.

Місцеві органи державної виконавчої влади й органи місцевого самоврядування відповідно до своєї компетенції забезпечують виконання державних наукових і науководослідних програм; розробляють та організовують виконання регіональних(територіальних) програм.